Ухвала КГС ВС № 903/1075/25

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ cправа № 903/1075/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В., розглянувши матеріали касаційної скарги ФГ "Агроера Вітто" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 за позовом Фермерського господарства "Агроера Вітто" до Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Фермерське господарство "Агроера Вітто" (далі - ФГ "Агроера Вітто", покупець, позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" (далі - продавець, відповідач) про стягнення 712 365,35 грн, з яких: 709 101,54 грн авансовий платіж та 3 263,81 грн 3% річних з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки (жатки кукурудзяної S978BTRP-70) №3710 від 05.08.2025. Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.12.2025 позов задоволено в частині стягнення 709 101,54 грн основного боргу та 1 457,06 грн 3% річних, а також 8 526,70 грн витрат по сплаті судового збору та 9 974,64 грн витрат на професійну правничу допомогу; у решті позову відмовлено. Приймаючи рішення у цій справі господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у вказаний термін не було виконано взяті на себе зобов`язання чим порушено умови договору; фактично відповідач не виконав свого зобов`язання з поставки; ураховуючи умови договору позивач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання, а відповідач в свою чергу здійснив поставку товару не в повній комплектації та не відповідній якості. Також судом враховано, що при поставці товару сервісний спеціаліст був відсутній, що вказує на недобросовісні дії відповідача та невиконання умов договору, відсутність сервісного спеціаліст унеможливлює перевірку та налаштування жатки кукурудзяної S978BTRP-70 (далі - товар). Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Волинської області від 23.12.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" задоволено; рішення господарського суду Волинської області від 23.12.25 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що: - умовами договору передбачено механізм проведення продавцем налагоджувальних робіт та введення товару в експлуатацію за участю сервісного інженера продавця, тобто покупець мав заздалегідь письмово повідомити продавця про необхідність здійснення продавцем налагоджувальних робіт та введення його в експлуатацію для забезпечення явки представника сервісного центру продавця з метою виконання відповідних робіт у визначений день, натомість покупцем цього зроблено не було (в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача стосовно здійснення налагоджувальних робіт та введення товару в експлуатацію), тому і у продавця не виник обов`язок забезпечити явку свого сервісного інженера 22.08.2025 (тобто в день поставки товару) для здійснення налагоджувальних робіт та введення товару в експлуатацію; - разом з тим, сторонами 17.09.2025 укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №3710 від 05.08.2025, за якою продавець зобов`язується до 26.09.2025 доукомплектувати товар - жатку S978BTRP-70 серійний №15043, нова 2025 р.в. Dominoni наступними опціями:

1. Датчик висоти зрізу кількість - 1; - отже погодившись з умовами додаткової угоди, покупець 17.09.2025 визнав обставини, що будуть мати місце в майбутньому: 1) прибуття товару на склад покупця без датчика висоти зрізу та 2) встановлення окремого строку для поставки цього датчика - до 26.09.2025; - таким чином, на момент поставки товару (22.09.2025) покупець був попередньо обізнаний з тим, що товар буде передано без вказаного датчика, а тому висновок суду про поставку некомплектного товару (до закінчення обумовленого сторонами строку для поставки датчика) є необґрунтованим; - колегія суддів зауважила, що докази наявні в справі підтверджують, що поставлена жатка з адаптером (рама та мультифікаційне з`єднання) є належною опцією, сумісною з комбайном John Deere, а позивачем на спростування зазначеного не було надано ніяких доказів; - однак, позивачем перевірка відповідності заявленим технічним характеристикам жатки, її калібрування здійснювалося з порушенням встановленої процедури та за відсутності будь-якого датчика, що мало наслідком виникнення на моніторі комбайна повідомлень про проблеми та призвело до формування хибних висновків позивача про наявність дефектів поставленої жатки, відтак покупець прийшов до передчасних висновків про наявність недоліків у товарі, заявлені позивачем недоліки могли бути виявленні при проведенні налагоджувальних робіт та введенні жатки в експлуатацію, а не шляхом самовільного під`єднання жатки з комбайном без її розвантаження з прибулого транспорту. - судом першої інстанції не було з`ясовано обставини перевірки позивачем товару на його відповідність якісним та кількісним характеристикам, що мало наслідком формування хибного висновку про підставність відмови позивача від товару, відтак, відповідач належним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки товару належної якості та комплектації відповідно до умов договору з врахуванням додаткової угоди №1; - отже, висновки суду про не доведення відповідачем факту належного виконання своїх зобов`язань з постави товару є необґрунтованими, а відмова покупця від прийняття товару є безпідставною та необґрунтованою. Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, 25.05.2026 (через систему ?Електронний суд?) ФГ "Агроера Вітто" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 (повний текст складено 29.04.2026), в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Волинської області від 23.12.2025 залишити в силі. Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого. Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За приписами пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення 712 365,35 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), з урахуванням положень ГПК України касаційна скарга може бути розглянута у касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 зазначеного Кодексу. В якості обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченою підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що справа має для нього виняткове значення, оскільки безповоротна втрата суми 709 101,54 грн (авансовий платіж у розмірі 30% вартості жниварки) в умовах воєнного стану має руйнівні наслідки для стабільної діяльності для ФГ "Агроера Вітто", як малого сільськогосподарського підприємства, яке добросовісно сплатило аванс та не отримало товар. Крім того, в якості обґрунтування скаржник зазначив підстави касаційного оскарження щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за виключними випадками, які передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України. Розглянувши доводи скаржника у контексті наявності/відсутності випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України касаційної скарги та доданих до неї документів та змісту оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Використання оціночних чинників, як-то: ?"винятковість значення справи для скаржника?, ?суспільний інтерес?, тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення ?розгляду заради розгляду?. Верховний Суд також виходить з того, що наявність ?виняткового значення? справи для учасника може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Водночас, саме власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. Натомість спірне питання, яке порушує скаржник у касаційній скарзі, випливає з правочину, укладеного між сторонами спору, при цьому наслідки виконання/невиконання саме цього правочину мають юридичне значення лише для сторін договору. За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судового рішення, ухваленого судом попередньої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Крім того настання негативних наслідків для скаржника у випадку прийняття оскаржуваного судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом. А тому вказані твердження, щодо необхідності відкриття касаційного провадження на підставі підпункту ?в? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України судом відхиляються, як необґрунтовані. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та оскарження судового рішення з підстав, передбачених частиною 3 статті 310 ГПК України, то вони є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку, який дає право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію ?суду права?, що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є ?судом фактів?. Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваного судового рішення у цій справі не дають поза розумними сумнівами підстав для висновку про те, що наявні підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною 3 статті 287 ГПК України. Наведені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи. Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами ?а - г? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип ?правової визначеності? буде порушено. Частиною 4 статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України ?Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини? визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 ?Справа ?Леваж Престасьон Сервіс проти Франції? (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності у справі ?Азюковська проти України? (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 1 статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем ?розумних обмежень? в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. При цьому слід зазначити, що скаржник у цій справі розумів, що вказана справа не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак застосування процесуальних фільтрів було передбачуваним, проте скаржник у касаційній скарзі не довів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами попередніх інстанцій, то Верховний Суд відзначає те, що можливість реалізувати свої процесуальні права залежить від суб`єктивної волі скаржника. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження №12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя. Ураховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №903/1075/25 за касаційною скаргою ФГ "Агроера Вітто" на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №903/1075/25 за касаційною скаргою ФГ "Агроера Вітто" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий Г. М. Мачульський Судді Л. І. Рогач Є. В. Краснов