Ухвала КГС ВС № 911/1387/25

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ cправа № 911/1387/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС», скаржник) на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі за позовом ТОВ «Оператор ГТС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» (далі - ТОВ «Норма Плюс») про стягнення 196 321,41 грн та за зустрічним позовом ТОВ «Норма Плюс» до ТОВ «Оператор ГТС» про стягнення 104 712,45 грн, ВСТАНОВИВ: ТОВ «Оператор ГТС» 01.06.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі №911/1387/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 287,94 грн скасувати; справу у цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 для розгляду справи №911/1387/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л. З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що у 2025 році ТОВ «Оператор ГТС» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Норма Плюс» про стягнення 136 018,85 грн пені та 60 302,56 грн штрафу. Позов обґрунтований неналежним виконанням ТОВ «Норма Плюс» обов`язку щодо надання послуг з ремонту і технічного обслуговування за договором від 26.12.2022 №4600006954. В свою чергу ТОВ «Норма Плюс» звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до ТОВ «Оператор ГТС» про стягнення 104 712,45 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням ТОВ «Оператор ГТС» обов`язку щодо оплати за надані послуги згідно з договором від 26.12.2022 №4600006954. Господарський суд Київської області рішенням від 24.09.2025 у справі №911/1387/25, позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ «Норма Плюс» на користь ТОВ «Оператор ГТС» 135 821,71 грн пені, 60 211,76 грн штрафу; відмовив у задоволенні інших позовних вимог первісного позову; відмовив у задоволенні зустрічного позову повністю. Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.05.2026, рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2025 у справі №911/1387/25 скасував; первісний позов задовольнив частково з ТОВ «Норма Плюс» на користь ТОВ «Оператор ГТС» 135 821,71 грн пені, 60 211,76 грн штрафу; відмовив у задоволенні інших позовних вимог первісного позову; відмовив у задоволенні зустрічного позову повністю. Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ «Оператор ГТС» в контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)). Перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним. Визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України. Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлює прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом первісного позову у справі №911/1387/25 є стягнення 196 321,41 грн за неналежне виконання ТОВ «Норма Плюс» обов`язку щодо надання послуг за договором, предметом зустрічного позову у цій справі є стягнення 104 712,45 грн за неналежне виконання ТОВ «Оператор ГТС» обов`язку щодо оплати за надані послуги за цим же договором, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн), адже справа є малозначною у розумінні статті 12 ГПК України. У касаційній скарзі ТОВ «Оператор ГТС» вказує на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить справу направити на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 287,94 грн; зазначає, що підставою для касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду та підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки суб`єкти ринку природного газу (в тому числі й ТОВ «Оператор ГТС») перебувають в однаково рівних умовах, з огляду на запровадження в державі воєнного стану та перебування як і ТОВ «Оператор ГТС», так контрагента у скрутному фінансовому становищі, тобто в обставинах, які стосуються обох сторін договору; ТОВ «Оператор ГТС» є підприємством критичної інфраструктури та є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави; виняткове значення цієї касаційної скарги також обумовлене тим, що спірні правовідносини стосуються безпосередньо виконання покладених регулятором та ліцензіатом діяльності (НКРЕКП) на ТОВ «Оператор ГТС», обов`язків, в тому числі стосовно забезпечення безперебійного та безпечного функціонування газотранспортної системи. Розглянувши наведені міркування, у контексті наявності / відсутності випадків передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, касаційної скарги і доданих до неї документів та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах. Стосовно «винятковості значення» справи для учасника та «суспільного інтересу», то в цьому випадку оцінка судом таких випадків може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів. При цьому винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Водночас «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес» є оціночними чинниками, враховуючи статус Верховного Суду, і у цих випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Отже, твердження щодо необхідності відкриття касаційного провадження у випадку передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, судом відхиляються як необґрунтовані. Верховний Суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». За наведеного міркування Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України і які надають повноваження Верховному Суду переглянути як «суду права» цю справу. Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на приписи частини другої статті 287 ГПК України не є доводами та аргументами, які у розумінні підпунктів «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, підтверджують наявність випадку, який дає право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. У свою чергу Суд зауважує, що скаржником не наведено переконливих аргументів щодо різного тлумачення застосування норми права судовими інстанціями та необхідності у формуванні чи наявної суперечливості у практиці касаційного суду (касаційних судів). Поряд з цим колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін є звичайним передбачуваним процесом. Під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги Суд взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, вимоги щодо стягнення коштів, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи. Верховний Суд констатує, що доступ до правосуддя у скаржника відбувся та справу розглянуто двома попередніми судовими інстанціями, право на доступ до суду не порушено. Колегія суддів виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що вказана справа є малозначною, а відтак застосування наявності / відсутності критерію малозначності у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України був передбачуваним, скаржник у касаційній скарзі не довів наявності виключних випадків, які за нормами Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Отже обставин, з яких би вбачалося необхідність перегляду цієї справи у касаційній скарзі з огляду на вищевикладені мотиви не наведені. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності), колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Оператор ГТС» на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі №911/1387/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 у справі №911/1387/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов