Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/819/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Справа № 918/819/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 03.03.26р. суддею Романюком Р.В. о 14:50 у м.Рівному, повний текст складено 16.03.26р. у справі № 918/819/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення коштів Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі Відповідач), в якій просить стягнути 240 609 839,40 грн основного боргу. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" було укладено Договір постачання природного газу № 8910-ТКЕ(24)-16. На виконання умов Договору, у період з жовтня 2024 р. по квітень 2025 р. позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 350321249,61 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу. Позивач зазначає, що відповідно до п. 5.1. Договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. За твердженням позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, в розмірі 109 711 410,21 грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 5.1. Договору. Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 240 609 839,40 грн (детальний розрахунок, станом на 03.07.2025, викладено у додатку до цього позову). Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.03.2026 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 206 367 620,28 грн основного боргу та 847 840,00 грн витрат по сплаті судового збору. Не погодившись із винесеним рішенням скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суд Рівненської області від 03.03.2026 про стягнення боргу на суму 185 639,10 грн. Змінити рішення Господарського суд Рівненської області від 03.03.2026 у справі №918/819/25 в частині стягнення боргу на суму 185639,10 грн. Відмовити в задоволенні позову на суму 185639,10 грн. Вважає, що строк виконання зобов`язання з оплати суми заборгованості заявленої до стягнення не наступив з огляду на те, що сума заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату зазнала адміністративного регулювання та підлягає виконанню в іншому, спеціально встановленому законодавством порядку за рахунок коштів державного бюджету. На момент звернення з позовом у справі заборгованість з різниці в тарифах ТОВ "Рівнетеплоенерго" не компенсована, а кошти у встановленому законом порядку не надходили. Відповідач зазначає, що вимога ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" про виконання ТОВ "Рівнетеплоенерго" грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 16.09.2024 № 8910-ТКЕ(24)-16 на суму, що підлягають виконанню за рахунок видатків державного бюджету, до моменту отримання таких коштів ТОВ "Рівнетеплоенерго" є передчасною та не узгоджується з положеннями згаданих вище норм ЦК України та ГК України. Відтак, просить суд, у задоволенні позову відмовити. Вказує, що суд помилково ототожнює зміну порядку розрахунків між сторонами в частині боргу охопленого різницею в тарифах за наслідками адміністрування розрахунків на підставі Закону України №2479 ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та звільнення від обов`язку оплати боргу на підставі Закону. Відповідач не ставить питання звільнення від обов`язку сплати боргу, а ставить питання про відтермінування строку розрахунків до встановлення порядку погашення боргу відповідно до Закону. Відповідач не просить суд провести розрахунки між сторонами в порядку відшкодування різниці в тарифах, а просить вирішити спір про наслідки державного регулювання порядку розрахунків між учасниками процедури врегулювання заборгованості за природний газ визначених Законом. На думку відповідача, позивач не має права відмовитись від процедури погашення заборгованості за природний газ за рахунок різниці в тарифах за будь-яких обставин, оскільки є суб`єктом на якого покладено обов`язок постачати газ визначеним Законом покупцям (підприємства ТКЕ) на умовах подальшого погашення боргу таких осіб за рахунок коштів від різниці в тарифах. Вважає, що висновок суду про задоволення позову у частині стягнення вартості переданого в квітні 2025 року газу на суму 175 639,10 грн, що охоплюється протоколом відшкодування різниці в тарифах №18/25-ТЕН від 14 серпня 2025 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 з різниці в тарифах в обсязі 76 507 539,00 грн є невірним. Крім того, зазначає, що в процесі вирішення спору відповідач 02.02.2026 надав до суду договір № ДЗК-3324-16 від 02.12.2025 (далі - Договір), що на його думку суттєво впливає на вирішення спору та оскільки було змінено строк виконання зобов`язань з оплати вартості газу за договором №8910- ТКЕ(24)-16 від 16.09.2024. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. та вказує, що не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, безпідставними. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України). Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило. Враховуючи те, що дана справа незначної складності, апелянт оскаржує рішення суду лише в частині стягнення 185639,10 грн, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.26 у справі № 918/819/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку. 16.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ЕІС-код 56Х930000010610Х (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" ЕІС-код 56ХQ00010GM08003 (Споживач) було укладено Договір № 8910-ТКЕ(24)-16 постачання природного газу (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. За змістом п. 2.1. Договору, постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 47 544,55901 тис. куб. метрів (сорок сім мільйонів п`ятсот сорок чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять, 1 куб. метрів). Зобов`язання постачальника щодо постачання природного газу відповідно до даного пункту договору та реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів) для споживачів, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" наступають після настання відкладальних обставин, а саме - після надання такими споживачами постачальнику довідки (у довільній формі) про відкриття небюджетного рахунка в органах Казначейства та оригіналу або копії укладеного договору/додаткової угоди (додаткового договору) про договірне перерахування грошових коштів з поточних банківських рахунків, що відповідає вимогам, зазначеним у пункті 3.3. цього Договору. Постачання природного газу відповідно до даного пункту договору та реєстрація споживача в Реєстрі споживачів здійснюється до 30.04.2025, відповідно до пункту 3.3. цього Договору. Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.1. та п. 3.5.Договору). Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1. Договору, ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється таким чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. цього Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн. За змістом п.п. 4.1.2. п. 4.1. Договору, ціна природного газу для обсягу ІІ визначається щомісячно для виробника теплової енергії за такою формулою: P = Pueex x k1 x k2. Крім того податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Постачальник щомісячно розміщує інформацію щодо зміни ціни газу за обсягом ІІ на офіційному сайті постачальника naftogaztrading.com.ua або відповідна інформація надсилається постачальником споживачу листом на електронну адресу споживача, вказану у розділі 14 "Адреси та реквізити Сторін" цього договору. Така ціна є обов`язковою для застосування сторонами з 1 числа місяця, на який вона розрахована та не потребує окремого оформлення додатковою угодою. Сторони домовились, що ціна природного газу обсягу ІІ буде вказана в документальному оформленні обсягу ІІ у відповідному акті приймання - передачі газу. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн (п.п. 4.1.3. п. 4.1. Договору). Згідно п. 4.3. Договору, загальна фактична вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування. Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання - передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта/актів приймання - передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3. пункту 3.5. цього договору. Згідно п. 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних постачальником не нараховуються. Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженим представником однієї із сторін останнього у часі КЕП/УЕП, та діє до 30 квітня 2025 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1. Договору). Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 25.02.2025 до договору № 8910-ТКЕ(24)-16 постачання природного газу від 16.09.2024 року, сторони погодили: викласти перший абзац та таблицю пункту 2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" Договору в наступній редакції: "Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 47 223,92428 тис. куб. метрів (сорок сім мільйонів двісті двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять чотири, 28 куб. метрів), в тому числі по місяцях, які зазначено в додатковій угоді. На виконання Договору № 8910-ТКЕ(24)-16 постачання природного газу від 16.09.2024 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" згідно актів приймання - передачі природного газу від 31.10.2024 - 30.04.2025 поставлено природний газ ТОВ "Рівнетеплоенерго" на загальну суму 350 321 249,61 грн (арк. справи 20-38). ТОВ "Рівнетеплоенерго" частково сплачено за поставлений природний газ на суму 109711410,21 грн. Заборгованість відповідача за отриманий товар згідно Договору № 8910-ТКЕ(24)-16 постачання природного газу від 16.09.2024, станом на день подання позову складала 240609839,40 грн. Після звернення позивача до суду з цим позовом, відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 34 242 219,12 грн. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.03.2026 постановлено провадження у справі № 918/819/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" в частині стягнення 34 242 219,12 грн - закрити. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором № 8910-ТКЕ(24)-16 постачання природного газу від 16.09.2024 складає 206 367 620,28 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 206 367 620,28 грн. Доказів сплати позивачу відповідачем заборгованості за поставлений природний газ в сумі 206 367 620,38 грн суду не подано. Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як убачається із матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ЕІС-код 56Х930000010610Х та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" ЕІС-код 56ХQ00010GM08003 було укладено Договір № 8910-ТКЕ(24)-16 постачання природного газу від 16.09.2024. Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України "Про ринок природного газу" (далі - ЗУ "Про ринок природного газу"). Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 2 та ч. 3 ст. 12 ЗУ "Про ринок природного газу"). Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон №1730-VIII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 1 Закону №1730-VIII один з видів заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування. Згідно із абз. 1 та абз. 3 ст. 4 Закону №1730-VIII, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу. Відповідно до абзацу 9 статті 4 Закону №1730-VIII взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" були передбачені видатки на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (пункт 26 статті 14). Постановою Кабінету Міністрів України №1403 від 20.12.2022 затверджено Порядок та умови надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Порядок № 1403). Згідно із п. 4 Порядку № 1403, перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості з різниці в тарифах, не погашеної на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - договір про організацію взаєморозрахунків), обсяг якої розраховано теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями, що здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення споживачам (далі - суб`єкти господарювання) відповідно до Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 977 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 76, ст. 4794), та підтверджено рішенням територіальної комісії. Згідно з п.5 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків). Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку

2. За змістом п. 1 Примірного договору, предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Згідно з п. 8 Порядку № 1403, учасники розрахунків підписують договори про організацію взаєморозрахунків або повертають їх суб`єкту господарювання разом із вмотивованою письмовою відмовою в їх підписанні у строк, що не перевищує трьох робочих днів з моменту подання таких договорів. Під час підписання договору про організацію взаєморозрахунків учасники розрахунків враховують інформацію про обсяг заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений територіальною комісією (зокрема, у разі використання заборгованості з різниці в тарифах, право вимоги на відшкодування якої набуто кредитором відповідно до законодавства), а також інформацію про наявність чи відсутність відповідної кредиторської заборгованості у суб`єкта господарювання (згідно з актом (актами) звіряння), інформацію про обсяг профінансованої у 2021 році з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах (у разі фінансування залишків заборгованості з різниці в тарифах, утвореної до 1 червня 2021 року). З аналізу вищевикладеного, законодавство визначає єдину підставу для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах це договір про організацію взаєморозрахунків, і не встановлює можливість проведення таких взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Слід вказати, що Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2023 року у справі №911/3195/21 сформував правову позицію, щодо припинення зобов`язань в рамках Закону 1639, та зазначив зокрема наступне: «74. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості.

75. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону).

76. Обставин укладення Товариством договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками, суди попередніх інстанцій не встановили, відповідно і підстави припинення спірних правовідносин між сторонами відсутні. А тому доводи скаржника про наявність підстав для закриття провадження у справі є необґрунтованими». Отже, саме лише включення Відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом 1730, та затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості, і, як наслідок, до відсутності заборгованості за Договором. Крім того, колегія суддів бере до уваги постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.05.2025 у справі №920/481/23 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.04.2024 у справі №925/636/23), у якій викладено правову позицію: "Верховний Суд зробив такий висновок щодо застосування норм ст.4 Закону 1730 в редакції Закону 2479: 1) стаття 4 Закону 1730 в редакції Закону 2479 має на меті врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ з 01.06.2021. Це врегулювання здійснюється шляхом взаєморозрахунків між сторонами заборгованості; перерахування субвенції з державного бюджету теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям для погашення заборгованості; 2) наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Умови та порядок проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції у 2022 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 №1403; 3) Закон 1730 не передбачає можливість проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно." Щодо доводів скаржника про здійснення ним розрахунків по договору № 8910-ТКЕ(24)-16 від 16.09.2024 на суму 10 000,00 грн, відповідно стягнення її передчасним у даній справі, колегія суддів вказує таке. Так, в матеріалах справи наявна копія договору про зарахування коштів від 02.12.2025 № ДЗК-3324-16. Відповідно до пункту 1 цього договору, сторони дійшли згоди, що всі кошти, що надходять постачальнику за спожитий природний газ від споживача, незалежно від призначення платежу, вказаного споживачем у відповідних платіжних інструкціях, листах тощо, постачальник зараховує в наступній черговості: 1.1.з 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу в рахунок виконання зобов`язань споживача, що виникли за договором постачання природного газу № 3324-ТКЕ(25)-16 від 30.10.2025 відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу за відповідний місяць постачання до його повного погашення; 1.2.з дня наступного після дня повного погашення зобов`язань споживача за договором постачання природного газу № 3324-ТКЕ(25)-16 від 30.10.2025 зазначених у пункті 1.1 - на погашення заборгованості, що виникла у споживача за попередні періоди по договорах, за якими вже не здійснюється постачання природного газу, відповідно до призначення платежу. За змістом договору, порядок черговості списання коштів має універсальний характер і застосовується до всіх платежів, пов`язаних із виконанням договорів постачання природного газу (виключення становлять платежі, що здійснюються за договорами, укладеними на виконання постанови КМУ № 222). З огляду на вищевикладене оплата за 26.02.2026 у розмірі 10 000,00 грн була зарахована в оплату договору № 3324-ТКЕ(25)-16 від 30.10.2025. Таким чином, договір про зарахування коштів від 02.12.2025 № ДЗК-3324-16 не припиняє основного зобов`язання за спірним договором. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про доведення факту неналежного виконання відповідачем умов договору № 8910-ТКЕ(24)-16 постачання природного газу від 16.09.2024 в частині сплати заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 206 367 620,28 грн. Отже, договором № 8910-ТКЕ(24)-16 постачання природного газу від 16.09.2024 та Законом №1730-VIII не передбачено звільнення відповідача, як теплопостачальної організації, від обов`язку оплатити спожитий ним природний газ з 01.06.2021, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Крім того, в матеріалах справи відсутній укладений між сторонами договір про організацію взаєморозрахунків щодо спірної заборгованості. Докази, про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання обов`язку щодо сплати за поставлений природний газ згідно Договору - відсутні. Відтак, за відсутності доказів повної сплати за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 206 367 620,28 грн заборгованості. Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.26 у справі №918/819/25 в оскарженій частині прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.26 у справі № 918/819/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.26 у справі № 918/819/25 в оскарженій частині залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу №918/819/25 повернути до Господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "08" червня 2026 р. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А. Суддя Коломис В.В.