Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/1369/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" травня 2026 р. Справа№ 925/1369/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Колесника Р.М. суддів: Тищенко А.І. Сковородіної О.М. при секретарі судового засідання: Пічкур А.О. за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2026 (повний текст рішення складено 17.02.2026) у справі № 925/1369/25 (суддя - Грачов В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Променерго-ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів» прo стягнення 1332739,85 гривень Короткий зміст позовних вимог ТОВ «Променерго-Ресурс» (надалі також позивач, постачальник) звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до ТОВ «Світ ласощів» (надалі також відповідач, споживач) про стягнення 1320264,52 гривень основної заборгованості, 12475,33 гривень 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку по оплаті за поставлений йому природний газ згідно з договором № Г-22/07 від 30.12.2021 постачання природного газу (надалі також договір). Короткий зміст судового рішення Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.02.2026 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ «Світ ласощів» на користь ТОВ «Променерго-Ресурс» 1320264,52 гривень основної заборгованості, 12475,33 гривень 3% річних. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач жодним чином не спростував наявність у нього заборгованості перед ТОВ «Променерго-Ресурс» за договором. Короткий зміст апеляційної скарги Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає зокрема про наступне: - ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, не врахував, що станом на 04.02.2026, тобто на день прийняття оскаржуваного рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 1194751,04 гривень, а не 1320264,52 гривень; - місцевим господарським судом не було враховано, що внаслідок настання обставин непереборної сили, починаючи з 24 лютого 2022 року фінансово-господарська діяльність підприємства відповідача була повністю паралізована через мобілізацію деяких працівників до лав Збройних Сил України та підрозділів територіальної оборони, а тому нараховані позивачем до стягнення 3% задоволенню не підлягають. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 30.12.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір, положеннями п.1.1. якого постачальник зобов`язався постачати споживачу природний газ, а споживач зобов`язався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Окрім оплати вартості газу споживач зобов`язаний оплатити постачальнику вартість добових небалансів (плата за добовий небаланс) відповідно до умов договору. Сторони погодили усі істотні умови даного Договору, зокрема, домовилися про таке: п. 2.2. - Об`єми обсяги та розрахункові періоди (періоди поставки природного газу) які є обов`язковими для сторін за цим Договором встановлюється Сторонами у додаткових угодах до Договору; п. 4.1. - ціна природного газу у Газовому місяці за Договором встановлюються Сторонами у додаткових угодах. Ціна обсягу газу що встановлена, відповідно до даного пункту застосовується до всього обсягу газу у Газовому місяці, що був спожитий Споживачем у відповідному розрахунковому періоді. Споживач сплачує грошові кошти за природний газ на підставі рахунку фактури який складається Постачальником. У разі ненадання рахунку-фактури для оплати грошових коштів за природний газ, споживач самостійно здійснює перерахування грошових коштів в розмірі та у строки встановлені даним пунктом або додатковій угоді до цього Договору; п. 4.2. - оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: - 30% вартості місячного обсягу природного газу -до 10 числа газового місяця; - 30% вартості місячного обсягу природного газу - до 20 числа газового місяця; - 30% вартості місячного обсягу природного газу - до 30 числа газового місяця; залишок вартості місячного обсягу природного газу до 05 числа газового місяця. Сторони у додаткових угодах до цього договору можуть встановити інший, ніж вказаний уданому пункті, порядок оплати природного газу. Споживач сплачує грошові кошти за природній газ на підставі рахунку-фактури, складається постачальником; п. 4.3. - право власності на газ переходить від постачальника до споживача у пунктах приймання передачі природного газу; п. 4.4. - Приймання природного газу оформлюється актом приймання-передачі газу; п. 12.1 - даний договір набирає чинності з дати його підписання та діє в частині зобов`язань щодо приймання передачі природного газу до 31.12.2022 , а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Договір підписаний представниками сторін, їх підписи посвідчені печатками юридичних осіб, яких вони представляють. До Договору сторонами укладено додаткові угоди, зокрема: 31.12.2024 Додаткову угоду № 37 (а.с. 23) пунктами 1,2,3 якої погодили наступне: кількість газу що передається у січні 2025 складає до 20000 куб. м. Ціна становить 19302,17 гривень за 1000 куб.м. крім того ПДВ 3860,43 гривень, всього 23162,60 гривень та включає тариф на послуги транспортування природного газу мережами оператора ГТС для точок виходу, встановлений постановою НКРЕКП №2387 від 30.12.2024; п. 12.1 Договору в наступній редакції: «договір набирає чинності з дати його підписання та діє в частині зобов`язань щодо приймання передачі природного газу до 31.12.2025 , а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору не заявить про свій намір його розірвати». 30.01.2025 Додаткову угоду № 38 (а.с. 22 на звороті) пунктами 1,2 якої погодили наступне: кількість газу що передається у лютому 2025 складає до 30000 куб. м. Ціна становить 19302,17 гривень за 1000 куб.м. крім того ПДВ 3860,43 гривень, всього 23162,60 гривень та включає тариф на послуги транспортування природного газу мережами оператора ГТС для точок виходу, встановлений постановою НКРЕКП №2387 від 30.12.2024. 27.02.2025 Додаткову угоду №39 (а.с. 22) пунктами 1,2 якої погодили наступне: кількість газу що передається у березні 2025 складає до 30000 куб. м. Ціна становить 19968,84 гривень за 1000 куб.м. крім того ПДВ 3993,77 гривень, всього 23962,61 гривень та включає тариф на послуги транспортування природного газу мережами оператора ГТС для точок виходу, встановлений постановою НКРЕКП № 2387 від 30.12.2024. 31.03.2025 Додаткову угоду №40 (а.с.21 на звороті) пунктами 1,2 якої погодили наступне: кількість газу що передається у квітні 2025 складає до 20000 куб. м. Ціна становить 18468,84 гривень за 1000 куб.м. крім того ПДВ 3693,77 гривень, всього 22162,61 гривень та включає тариф на послуги транспортування природного газу мережами оператора ГТС для точок виходу, встановлений постановою НКРЕКП № 2387 від 30.12.2024. 25.04.2025 Додаткову угоду № 41 (а.с.21) пунктами 1,2 якої погодили наступне: кількість газу що передається у травні 2025 складає до 20000 куб. м. Ціна становить 18468,84 гривень за 1000 куб.м. крім того ПДВ 3693,77 гривень, всього 22162,61 гривень та включає тариф на послуги транспортування природного газу мережами оператора ГТС для точок виходу, встановлений постановою НКРЕКП №2387 від 30.12.2024. 29.05.2025 Додаткову угоду №42 (а.с. 20) пунктами 1,2 якої погодили наступне: кількість газу що передається у червні 2025 складає до 25000 куб. м. Ціна становить 20968,84 гривень за 1000 куб.м. крім того ПДВ 4193,77 гривень, всього 25162,61 гривень та включає тариф на послуги транспортування природного газу мережами оператора ГТС для точок виходу, встановлений постановою НКРЕКП №2387 від 30.12.2024. 30.06.2025 Додаткову угоду №43 (а.с. 19) п.п.1,2 якої погодили наступне: кількість газу що передається у липні 2025 складає до 25000 куб. м. Ціна становить 28343,84 гривень за 1000 куб.м. крім того ПДВ 5668,77 гривень, всього 34012,61 гривень та включає тариф на послуги транспортування природного газу мережами оператора ГТС для точок виходу, встановлений постановою НКРЕКП №2387 від 30.12.2024. 29.07.2025 Додаткову угоду №44 (а.с. 18) п.п.1,2 якої погодили наступне: кількість газу що передається у серпні 2025 складає до 25000 куб. м. Ціна становить 22500 гривень за 1000 куб.м. крім того ПДВ 4500 гривень, всього 27000 гривень та включає тариф на послуги транспортування природного газу мережами оператора ГТС для точок виходу, встановлений постановою НКРЕКП №2387 від 30.12.2024. Із актів приймання-передачі природного газу: №11 від 31.01.2025 на суму 505196,08 гривень, №441 від 28.02.2025 на суму 512027,89 гривень, №878 від 31.03.2025 на суму 376044,01 гривень, №1028 від 30.04.2025 на суму 270219,82 гривень, №1698 від 31.05.2025 на суму 402706,78 гривень, №1981 від 30.06.2025 на суму 460513,48 гривень, №2271 від 31.07.2025 на суму 755982,94 гривень, №2523 від 31.08.2025 на суму 158768,10 гривень (а.с. 29-32), відповідних рахунків на оплату: №727 від 31.01.2025, №1135 від 28.02.2025, №1616 від 31.03.2025, №1988 від 30.04.2025, №2256 від 31.05.2025, №2529 від 30.06.2025, №2800 від 31.07.2025 (а.с. 24-27, 28 на звороті) вбачається, що позивач за договором поставив, а відповідач, як споживач, прийняв, погодив та використав за період січня-серпня 2025 природній газ на загальну суму 34414459,10 гривень. Відповідач частково оплатив отриманий за період січня-серпня 2025 природній газ на суму 2108719,25 гривень та станом на 09.06.2025 заборгованість становила 632926,60 гривень, а станом на жовтень 2025 - 1320264,52 гривень, що було визнано відповідачем у актах звіряння взаємних розрахунків: за 2 квартал 2025, станом на 13.08.2025, станом на 23.09.2025 (а.с. 33-35), гарантована до сплати у листах: №38 від 19.05.2025, №50 від 14.07.2025 (а.с.36-37). Позиція суду апеляційної інстанції Щодо розгляду поданих в процесі апеляційного провадження клопотань 19.05.2026 через систему «Електронний суд» до суду від ТОВ «Світ ласощів» надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. 20.05.2026 за наслідками розгляду у судовому засіданні клопотання ТОВ «Світ ласощів» про відкладення розгляду апеляційної скарги, враховуючи приписи ч. 11 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також те, що у даній справі явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, колегією суддів було відмовлено у його задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю. Щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару, в тому числі і природного газу, здійснюється ГК України (за умови якщо правовідносини виникли на час чинності даного нормативно-правового акту), ЦК України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з положень ст. 712 цього ж кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (2). Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки (3). Відповідно до ст. 714 цього ж кодексу за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (1). До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (2). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (3). Згідно з ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, було встановлено місцевим господарським судом, а також перевірено судом апеляційної інстанції в процесі розгляду справи, у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов`язок щодо оплати за поставлений йому природний газ, у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складала 1320264,52 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: №11 від 31.01.2025, №441 від 28.02.2025, №878 від 31.03.2025, №1028 від 30.04.2025, №1698 від 31.05.2025, №1981 від 30.06.2025, №2271 від 31.07.2025, №2523 від 31.08.2025, актами звіряння взаємних розрахунків: за 2 квартал 2025, станом на 13.08.2025, станом на 23.09.2025, гарантійними листами: №38 від 19.05.2025, №50 від 14.07.2025, а також іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (3). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18). У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений та прийнятий ним природний газ згідно з договором. Отже, колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновків, що суд першої інстанції повно та всебічно здійснив розгляд даної справи, дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що заявлені вимоги позивача до відповідача про стягнення основної заборгованості у розмірі 1320264,52 гривень за договором є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши детально розрахунок 3% річних, виконаний позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є обґрунтованим та правильним, а отже місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором. Таким чином, враховуючи положення ГПК України щодо стандарту доказування, в тому числі такого стандарту доказування, як «вірогідність доказів», проаналізувавши аргументи позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, суд вважає за потрібне вказати, що у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних достатніх, належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують належне виконання ним у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений та прийнятий ним природний газ згідно з договором. Щодо неврахування місцевим господарським судом того факту, що ТОВ «ЛВР Кондитер» у період з листопада по грудень 2025 на виконання договору доручення сплатив в інтересах відповідача грошові кошти позивачу у загальному розмірі 125513,48 гривень За загальними правилами, часткове погашення відповідачем суми боргу до моменту прийняття судом рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України були достатніми підставами для закриття судом першої інстанції провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору. Проте ані позивач, ані відповідач (про що сам же скаржник зазначає у своїй апеляційній скарзі) про зазначені обставини (часткове погашення суми заборгованості) суд першої інстанції не повідомили, а отже обставини часткового погашення об`єктивно і не могли бути враховані судом під час ухвалення рішення суду. Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеного стає очевидним те, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Водночас, згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у розумінні статті 278 ГПК України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є саме порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення. На переконання колегії суддів, коли порушення норм процесуального права судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли до ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що про вказані обставини суду не було відомо, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, адже такий підхід буде проявом формалізму. Принагідно колегія суддів зазначає, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору у таких випадках. Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу),то боржник відповідно до ч.2 ст. 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою). Крім того, судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 розділу IV ГПК України за наявності для цього відповідних підстав. Отже, з огляду на викладене та те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, в частині сплати відповідачем в перебігу розгляду справи судом першої інстанції 125513,48 гривень, про що сторонами (в першу чергу відповідачем) не було повідомлено суд у будь-який належний спосіб, та які, відповідно, не були враховані судом першої інстанції, не можуть бути підставою, як для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, так і для зміни вказаного рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, з огляду зокрема на приписи ст. 276 ГПК України. Щодо доводів скаржника з приводу існування в межах спірних обставин непереборної сили (форс-мажору) Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (1). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (2). Згідно з ст. 617 цього ж кодексу особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Положеннями ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (1). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (2). Отже, як вбачається зі змісту норм статей 617 ЦК України та 218 ГК України для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19 та від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23). Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21. Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим ЗУ № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (із подальшим його продовженням). Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. При цьому, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним договором. Також, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв`язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язань за договором. Отже, колегія суддів констатує, що відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних достатніх, належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують існування форс-мажорних обставин в межах спірних правовідносин, що унеможливили виконання ТОВ «Світ ласощів» взятих на себе зобов`язань за договором. При цьому, суд апеляційної інстанції також вважає важливим звернути увагу скаржника на те, що сплата інфляційних збитків та 3% річних, за своєю природою не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/14522/18, у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18). Таким чином, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасування не вбачає. Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2026 у справі № 925/1369/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Повний текст постанови складено і підписано 04.06.2026. Головуючий суддя Р.М. Колесник Судді А.І. Тищенко О.М. Сковородіна