Постанова 4876 № 904/1665/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1665/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії головуючого судді:?Мороза В.Ф. - доповідач, суддів:?Коваль Л.А., Чередка А.Є розглянувши апеляційну скаргу? Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 (суддя Бондарєв Е.М.) у справі № 904/1665/23 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" про стягнення 106 962,42 грн, з яких: 71 832,91 грн заборгованість за природний газ переданий у вересні 2020 року; 4 698,57 грн 3 % річних за період з 27.10.2020 по 31.12.2022; 30 430,94 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по грудень 2022 року. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 2161/1920-ТЕ-4 постачання природного газу від 25.09.2019 в частині своєчасної та повної оплати за отриманий природний газ у вересні 2020 року. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 в задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи рішення суд першої інстанції послався на відсутність в матеріалах справи доказів оформлення акту приймання-передачі природного газу за вересень 2020 року та додаткової угоди щодо погодження сторонами ціни природного газу у вересні 2020 року, у зв`язку з чим відмовив у позові за недоведеністю позивачем заявлених вимог. Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій просило рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі № 904/1665/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначав, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та не враховані правові позиції Верховного Суду. Так, на його переконання, за укладеним між сторонами спору договором було передано у власність відповідача з жовтня 2019 року по вересень 2020 року природний газ загальною вартістю 4?330?597,59 грн, що підтверджується доказами наданими разом з позовною заявою, а саме: розрахунком заборгованості станом на 31.12.2022, яка складає 71?832,91 грн; сальдо по підприємству за період з жовтня 2019 по вересень 2020 року з заборгованістю 71?832,91 грн; листом боржника від 15.10.2019 про внесення оплати в розмірі 111?731,72 грн за договором; банківськими виписками щодо погашення заборгованості за договором, зокрема, і часткового погашення боргу у вересні 2020; претензією № 39/8-3381-21 від 30.04.2021. Позивач посилався на те, що на господарський суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були, в свою чергу суд не позбавлений права витребувати у сторони докази у передбаченому ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України порядку. Скаржник зазначав, що банківська виписка по рахунку позивача містить посилання на документ № 2284 від 21.10.2020 на суму 107?283,78 грн з призначенням платежу: оплата за використаний природний газ у вересні 2020 (вказаний платіж зараховано позивачем в погашення заборгованості за попередні періоди, а залишок - за вересень 2020 (липень 2020 - 5?007,98 грн; серпень 2020 - 66?824,93 грн; вересень - 35?450,87 грн)), а отже відповідачем було визнано заборгованість за вказаний період. Окрім того, відповідач під час розгляду судом першої інстанції справи позовні вимоги не заперечував. На переконання апелянта, посилання суду на відсутність акту приймання-передачі природного газу та додаткової угоди без урахування інших наявних в матеріалах справи доказів, які мали би бути досліджені господарським судом у їх сукупності, не може свідчити про недоведеність чи не обґрунтованість позовних вимог, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17, зокрема, зазначала, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, - це процесуальний обов`язок суду. Позивач також стверджував, що ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі від 10.04.2023, якою було запропоновано позивачу надати копію акту приймання-передачі природного газу у вересні 2020 року, на його адресу не надходила та йому не направлялась, що позбавило його можливості виконати вимоги вказаної ухвали та скористатися своїми процесуальними правами в межах встановленого судом строку. На думку скаржника, суд мав би відкласти розгляд справи та зобов`язати надати пояснення з порушених питань та/або витребувати докази у випадку, коли він мав сумніви у добросовісному здійсненні позивачем процесуальних прав, та/або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. З метою належного, достовірного, повного та об`єктивного розгляду справи апелянтом долучено до додатків апеляційної скарги докази, які не були додані до позовної заяви, а саме: акти приймання-передачі природного газу від 31.05.2020 по 30.09.2020; податкові накладні (з травня 2020 по вересень 2020); додаткові угоди № 13 від 25.08.2020 та № 14 від 22.09.2020 до договору № 2161/1920-TE-4 від 25.09.2019. В обґрунтування неможливості подання вказаних доказів суду першої інстанції апелянт посилався на введення воєнного стану, що вплинуло на працівників компанії та виразилося у допущенні помилок при складенні пакета документів для суду (не було виявлено, що під час копіювання великого пакету документів відбувся скачок напруги, в зв`язку з чим, частина документів не була скопійована та відповідно такі документи не були покладені у конверт), тож позивач вважав випадок неподання суду першої інстанції доказів винятковим та таким, що може бути підставою для залучення (прийняття) апеляційним судом додаткових доказів й врахування їх при розгляді справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/1665/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційної скарги до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі №904/1665/23 залишено без руху. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 (у зв`язку з перебування у відпустці судді-доповідача Березкіної О.В., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Дармін М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі № 904/1665/23; ухвалено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2023 у зв`язку із виходом з відпустки судді-доповідача Березкіної О.В. для розгляду справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Кощеєв І.М. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 у зв`язку із звільненням з посади судді Березкіної О.В. для розгляду справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Мороз В.Ф., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2023 колегією прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"?на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі №904/1665/23. 19.10.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу, в якому він не погоджувався із заявленою позивачем до стягнення сумою боргу та вказував, що використаний природний газ у вересні 2020 було сплачено відповідно до платіжної інструкції № 2284 від 21.10.2020 на суму 107?283,78 грн, а оскільки позивач не проводив звірки платежів, претензій щодо боргу за липень та серпень 2020 не надсилав, то заявлена ним до стягнення сума боргу є безпідставною. На переконання відповідача, суд першої інстанції прийняв правильне рішення, відмовивши в позовних вимогах, з огляду на ненадання доказів оформлення акту приймання-передачі природного газу за вересень 2020 року на суму 107?283,78 грн та додаткової угоди щодо ціни за 1?000 куб.м. природного газу. При цьому, обґрунтування апелянта щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які не були подані разом з позовною заявою, не є поважними. Відповідно до?статті 270 Господарського процесуального кодексу України?у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати?за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Також було зазначено, що у зв`язку із відсутністю фінансування?на відправку поштової кореспонденції суду вирішено дану ухвалу надіслати на електронні пошти сторін з відомостями щодо отримання електронного листа. Зокрема, запропоновано позивачу надати копію акту приймання-передані природного газу за вересень 2020 року протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. З позовної заяви випливає, що позивачем зазначено адресу електронної пошти: ngu@naftogaz.com, яка відповідає електронній адресі вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом позивача 20077720. Водночас, наявні в матеріалах справи довідки Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа одержувачу - Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" містять посилання, що ухвала від 10.04.2023 у справі № 904/1665/23, як і оскаржуване апелянтом рішення від 22.06.2023, були надіслані на електронну адресу - ngu@naftogaS.com, тобто на іншу адресу ніж та, що зазначена позивачем. Такі обставини також підтверджуються наданою скаржником до матеріалів апеляційної скарги довідкою № 36/3-92-23 від 28.07.2023 про те, що процесуальні документи на електронну адресу ngu@naftogaz.com або листи на поштову адресу компанії, не надходили. Колегія суддів враховує, що в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу щодо розгляду справи. Однак, у даному випадку, суд першої інстанції, не пересвідчився про повідомлення позивача на його належну електронну адресу та не маючи документального підтвердження факту отримання (доставки) ухвали про відкриття провадження у справі прийняв судове рішення на підставі наявних в матеріалах справи документах. Таким чином, позивач не був обізнаний про розгляд справи та, відповідно, не міг подати документи, зокрема, і акт приймання-передачі природного газу за вересень 2020 року, про який зазначав суд першої інстанції в ухвалі від 10.04.2023. З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне, з метою належного, достовірного, повного та об`єктивного розгляду справи, у відповідності до положень ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, прийняти долучені позивачем до матеріалів апеляційної скарги докази. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу № 2161/1920-ТЕ-4 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору. Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2019 року природний газ у кількості 850,0 тис. куб.м, а з урахуванням додаткової угоди № 8 від 30.04.2020, у травні-вересні 2020 року в кількості 112,0 тис. куб.м. Пунктом 3.8 договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору). За умовами п. 3.9 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, зокрема, підписані два примірника акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням п. 3.8 цього договору, його фактична ціна і вартість. Відповідно до пунктів 3.10, 3.11 договору постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді. У пункті 4.2 договору визначено, що ціна за 1 000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту. Умовами п. 5.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Зі змісту п. 9.3 договору вбачається, що строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 8 від 30.04.2020). До позовної заяви долучені акти приймання-передачі на загальну суму 3 956 076,24 грн, а саме: від 31.10.2019 на суму 195?544,69 грн, від 30.11.2019 на суму 696?166,01 грн, від 31.12.2019 на суму 769?439,86 грн, від 31.01.2020 на суму 945?043,69 грн, від 29.02.2020 грн на суму 741?584,46 грн, від 31.03.2020 на суму 439?507,37 грн, від 30.04.2020 на суму 168?790,16 грн; додаткові угоди № 1 від 28.10.2019 - № 11 від 22.07.2020 до договору, якими сторони погоджували вартість 1?000 куб.м природного газу на кожний місяць поставки. Позивачем також додано лист № 1025-2019 від 15.10.2019, в якому відповідач зазначав про те, що переплату на 01.10.2019 у сумі 102?336,93 грн по договору № 3441/18-ТЕ-4 від 04.10.2018 необхідно перенаправити на оплату за договором № 2161/1920-ТЕ-4 від 25.09.2019; оплату по платіжному дорученню № 976 від 10.10.2019 в сумі 111?731,72 грн слід вважати оплатою по договору № 2161/1920-ТЕ-4 від 25.09.2019. Апелянтом надано до додатків апеляційної скарги, зокрема, акти приймання-передачі природного газу від 31.05.2020 на суму 95 794,98 грн, від 30.06.2020 на суму 53 402,87 грн, від 31.07.2020 року на суму 51 214,79 грн, від 31.08.2020 року на суму 66 824,93 грн, від 30.09.2020 на суму 107 283,78 грн; додаткові угоди № 13 від 25.08.2020, № 14 від 22.09.2020 до договору, якими погоджено ціну за 1 000 куб.м. природного газу. Тож, з жовтня 2019 року по вересень 2020 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 4 330 597,59 грн відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі. Згідно виписки заступника головного бухгалтера позивача щодо надходження коштів від відповідача за період з 31.12.2019 по 21.10.2020, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 71?832,91 грн, що також вбачається з копій банківських виписок по рахунку позивача (відповідно до наданого позивачем до позовної заяви DVD-диску). Позивач звернувся до відповідача з Претензією № 39/8-3381-21 від 30.04.2021 про сплату заборгованості за договором, яка станом на 31.03.2021 складала 71?832,91 грн. Позивач зазначав, що відповідач в порушення умов договору здійснив часткову оплату поставленого природного газу, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 71 832,92 грн за зобов`язаннями за вересень 2020 року, на яку також були нараховані та заявлені до стягнення 4 698,57 грн 3 % річних за період з 27.10.2020 по 31.12.2022 та 30 430,94 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по грудень 2022 року. Стосовно викладених обставин колегія зазначає наступне. Зі змісту?статті 509 Цивільного кодексу України?вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених?статтею 11 ЦК України. За приписами?ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно з ч. 1?ст. 175 ГК України?майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються?Цивільним кодексом України?з урахуванням особливостей, передбачених?Господарським кодексом України. У відповідності до пункту 1 частини 2?статті 11 Цивільного кодексу України?договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Відповідно до абзацу 2 ч. 1?ст. 193 Господарського кодексу України?до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення?Цивільного кодексу України?з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно із ч. ч. 1, 6?ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення?Цивільного кодексу України?про договір купівлі-продажу. Як передбачено ч. ч. 1, 2?ст. 712 Цивільного кодексу України?за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 1?ст. 662 ЦК України?продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Частиною 1?ст. 692 ЦК України?передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Нормами?статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст.?525,?526 Цивільного кодексу України?визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно зі?ст. 629 Цивільного кодексу України?договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до?ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 599 Цивільного кодексу України?встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав відповідачу у власність з жовтня 2019 року по вересень 2020 року природний газ на загальну суму 4 330 597,59 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Водночас, зі змісту виписки позивача щодо надходження коштів за період з 31.12.2019 по 21.10.2020, а також банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідачем всього сплачено 4?258?764,68 грн, а отже наявна заборгованість за договором поставки природного газу за вересень 2020 року, яка складає 71?832,91 грн. Твердження відповідача щодо оплати ним отриманого природного газу у вересні 2020 у повному обсязі згідно платіжної інструкції № 2284 від 21.10.2020 на суму 107?283,78 грн та відсутності боргу за договором, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки цей платіж було частково зараховано в погашення заборгованості за попередні періоди, а саме: за липень 2020 - 5?007,98 грн; серпень 2020 - 66?824,93 грн; вересень - 35?450,87 грн, що випливає з банківських виписок позивача. Таким чином, матеріалами справи підтверджується постачання позивачем відповідачу газу та невиконання ним зобов`язання по сплаті отриманого природного газу, у строк встановлений п. 5.1 договору, в результаті чого заборгованість перед позивачем в розмірі 71?832,91 грн є документально доведеною та обґрунтованою, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення 4 698,57 грн 3 % річних за період з 27.10.2020 по 31.12.2022 та 30 430,94 грн інфляційних втрат з листопада 2020 року по грудень 2022 року, слід зазначити наступне. За змістом статей 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 4 698,57 грн 3% річних та 30 430,94 грн інфляційні втрати за заявлені періоди, є обґрунтованими та арифметично правильними, тож підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновок господарського суду про відсутність?правових підстав?для задоволення позовних вимог був передчасним, оскільки до нього суд дійшов у порушення принципу змагальності сторін, розглянувши справу за відсутності доказів належного повідомлення позивача. Водночас, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1?ст. 275 Господарського процесуального кодексу України?суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно із ч. 1?ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення?закону, або застосування?закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування?закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Нормами п. 3 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи, що скаржником доведена обґрунтованість апеляційної скарги, встановлені обставини та докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про обґрунтованість позовних вимог, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, про задоволення?позовних вимог. Відповідно до?статі 129 Господарського процесуального кодексу України?судові витрати по сплаті судового збору (за подання позовної заяви у розмірі 2?684,00 грн, за подання апеляційної скарги у?розмірі 4?026,00 грн) покладаються на відповідача. Керуючись статтями?269,?275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023? у справі № 904/1665/23 задовольнити. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 ?у справі № 904/1665/23 ?скасувати. Постановити нове рішення, про задоволення позову. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4; ідентифікаційний код 13416334) на користь?Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 71 832 грн 91 коп. заборгованості, 4 698 грн 57 коп. 3 % річних, 30 430 грн 94 коп. інфляційних втрат, 2?684 грн 00 коп. судового збору за подання позову та 4 026 грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя Л.А. Коваль Суддя А.Є.Чередко