Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/5163/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5163/25 м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Одеського обласного центру зайнятості на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 19 березня 2026 року (повний текст складено 19.03.2026) у справі № 916/5163/25 за позовом Одеського обласного центру зайнятості до відповідача: Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства Державний ощадний банк України про стягнення 69 679,89 грн, В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року Одеський обласний центр зайнятості (позивач, Центр зайнятості) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця (ФОП) Землякової Олени В`ячеславівни (відповідач) про стягнення з останньої заборгованості у розмірі 69 679,89 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 позов Одеського обласного центру зайнятості залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Представником ФОП Землякової Олени В`ячеславівни було подано заяву в порядку положень ст. 130 Господарського процесуального кодексу України про стягнення з Одеського обласного центру зайнятості на користь Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., понесених при розгляді справи. Додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі №916/5163/25 (суддя Волков Р.В.) заяву представника Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни про компенсацію витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді справи № 916/5163/25, задоволено частково. Стягнуто з Одеського обласного центру зайнятості на користь Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти заяви - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Землякова Олена В`ячеславівна звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі №916/5163/25 в частині незадоволення заяви відповідача в стягненні судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 13 000,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Одеського обласного центру зайнятості на користь Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Здійснити розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції. Водночас, Одеський обласний центр зайнятості також не погодився з додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі №916/5163/25, у зв`язку з чим звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказану додаткову ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви представника Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни про компенсацію витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді справи №916/5163/25 у повному обсязі. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 у даній справі апеляційні скарги Одеського обласного центру зайнятості та Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни залишені без задоволення; додаткова ухвала Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі №916/5163/25 залишена без змін. Разом з тим, під час апеляційного перегляду даної справи, представником Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни у відзиві на апеляційну скаргу Центру зайнятості (вх. №1291/26/Д1 від 14.04.2026) було заявлено вимогу про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 5 000,00 грн. В судовому засіданні з розгляду апеляційних скарг у даній справі, яке відбулось 27.05.2026, представник ФОП Землякової О.В. зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу якої будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення апеляційним судом. 01.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Землякової О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просить стягнути на користь ФОП Землякової О.В. з Одеського обласного центру зайнятості витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції. Заява обґрунтована наявністю апеляційної скарги Одеського обласного центру зайнятості витрати, на яку відповідач мав реагувати. До вказаної заяви долучені докази понесення відповідних витрат з боку відповідача в апеляційному господарському суді. Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Оскільки судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо розподілу витрат ФОП Землякової О.В. на професійну правничу допомогу при винесенні постанови від 27.05.2026 у справі №916/5163/25, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду заяви ФОП Землякової О.В. щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі №916/5163/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 04.06.2026 від Одеського обласного Центру зайнятості до суду надійшли заперечення на заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, в яких позивач просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви ФОП Землякової О.В. про стягнення витрат на правничу допомогу. Зокрема, позивач вказує, що заявлена адвокатом сума витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції є неспівмірною зі складністю справи та реальним часовим внеском. Підготовка процесуальних документів для апеляційного суду базувалася на вже відомих матеріалах справи та не потребувала значних додаткових аналітичних затрат, що виключає право на надмірне відшкодування. Також, позивач зазначає, що Одеський обласний центр зайнятості є неприбутковою державною установою, що фінансується за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Кошти Фонду мають чітке цільове призначення соціальний захист безробітних та фінансування заходів сприяння зайнятості. Стягнення неспівмірно завищених сум на правничу допомогу з державної установи фактично призводить до відволікання коштів, які мали бути спрямовані на виконання соціальних функцій держави. Розглянувши заяву ФОП Землякової О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду апеляційної скарги Одеського обласного центру зайнятості у справі №916/5163/25, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу. За положеннями ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником відповідача до винесення постанови - у відзиві на апеляційну скаргу Центру зайнятості, як і докази понесення судових витрат, колегія суддів зазначає про дотримання ФОП Земляковою О.В. строків, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Як зазначає відповідач, у зв`язку із розглядом апеляційної скарги Одеського обласного центру зайнятості на додаткову ухвалу суду першої інстанції від 19.03.2026 у справі №916/5163/25 в суді апеляційної інстанції, з боку ФОП Землякової О.В. понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. У частині 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат. Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону). За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18). На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем було надано суду Договір про надання правової допомоги від 11.04.2026 №11-04/2026 (далі Договір), укладений між ФОП Земляковою О.В. (Клієнт) та адвокатом Земляковим Олексієм Анатолійовичем (Адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.04.2017 №002981. За приписами п. 1.1. цього Договору, Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо представництва інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції у справі № 916/5163/25 щодо оскарження позивачем ухвали (додаткова) Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі № 916/5163/25, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами. В межах цього доручення Адвокат має, зокрема, представляти Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику, боржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, подання відзиву, заяв, скарг, відзивів тощо; підписання та подачі процесуальних документів, вчинення інших дій в інтересах Клієнта, не передбачених даним Договором (п. 1.2. Договору). Згідно з п. 2.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань. Пунктом 3.1. Договору встановлено, що гонорар Адвоката при наданні правової допомоги за даним Договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 5 000 (п?ять тисяч) грн. Отже, у вказаному Договорі про надання правової допомоги Сторонами визначено види правової допомоги, яку надає Адвокат Клієнту в межах справи №916/5163/25, та встановлено фіксовану вартість такої допомоги. Крім того, Адвокатом надано Опис робіт (наданих послуг) від 31.05.2026, виконаних останнім у Південно-західному апеляційному господарському суді у справі №916/5163/25 за апеляційною скаргою Одеського обласного центру зайнятості на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області 19.03.2026. Так, за вказаним описом Адвокатом була надана Клієнту наступна правова допомога: 1 Ознайомлення з апеляційною скаргою - 0,5 години; 2 Складення відзиву на апеляційну скаргу Центру зайнятості, направлення його учасникам справи та до суду - 2,5 годин; 3 Участь у судовому засіданні 27.05.2026 - 0,25 години; 4 Складення заяви про ухвалення додаткового рішення з додатком, направлення її учасникам справи та до суду - 1,5 години. Всього: 4,75 годин. В контексті вказаного судова колегія наголошує на тому, що вищезазначена сума є фіксованим розміром адвокатської винагороди, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним. Суд зазначає, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання Договору правової допомоги й призвели до настання відповідних умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. У разі погодження між Адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та Клієнтом фіксованого розміру гонорару, такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого Адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги Клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21. Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що у даному випадку фіксований розмір гонорару, погоджений між Клієнтом та Адвокатом у Договорі про надання правничої допомоги від 11.04.2026, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання умов Договору та призвели до настання відповідного результату (позитивного), не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Клієнтом та його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом Земляковим Олексієм Анатолійовичем час на надання послуг правничої допомоги. Водночас, матеріали справи свідчать, що представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Земляков О.А., який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1683055 від 13.04.2026 на надання правничої (правової) допомоги на підставі Договору про надання правничої допомоги від 11.04.2026 №11-04/2026. З огляду на матеріали справи вбачається, що адвокатом Земляковим О.А. був складений та поданий до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Центру зайнятості. Участь адвоката Землякова О.А. в судовому засіданні, яке було проведено в межах апеляційного перегляду додаткової ухвали суду першої інстанції у даній справі, підтверджується наявним у матеріалах даної справи відповідним протоколом судового засідання від 27.05.2026. Тобто, Адвокатом виконані взяти на себе відповідні зобов`язання, які відображені в Описи наданих послуг від 31.05.2026. Доказів сплати відповідачем суми адвокатського гонорару, обумовленого Сторонами, у матеріалах справи не міститься. Однак, апеляційний суд вказує, що враховуючи зміст п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18. Тобто, навіть за умови фактичної несплати витрат на правничу допомогу та/або адвокатської винагороди на момент винесення рішення, відповідне стягнення все одно може бути покладено на опонентів у справі. Отже враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що відповідачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції у сумі 5 000,00 грн, яка є узгодженою Сторонами, що є підставою для її розподілу за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи). Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, обов`язок з відшкодування понесених відповідачем відповідних судових витрат покладається у даному випадку саме на позивача - Одеський обласний центр зайнятості. Разом з цим, судова колегія зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20. При цьому, частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18. Виходячи зі змісту положень частин 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін. Колегія суддів враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Наведена правова позиція викладена у постанові ОП КГС у складі ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19. Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що у частині 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна позиція зазначена у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 22/1964/21 (провадження №12-14гс22)). Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Суд, керуючись, зокрема, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. У постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права. Суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, судова колегія вказує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності відповідного заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, у справі №910/2697/24 від 29.04.2025. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу. У даному випадку, позивач скористався своїм правом на подання заперечень на заяву відповідача про винесення додаткової постанови у даній справі та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Судова колегія враховує відповідну позицію Центру зайнятості, яка наведена вище у даній постанові, та зазначає наступне. Оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат на стадії апеляційного перегляду додаткової ухвали у справі №916/5163/25, судова колегія зазначає, що справа №916/5163/25 по суті не розглядалась взагалі. У даному випадку йде мова про розгляд апеляційної скарги Центру зайнятості на ухвалу, яка стосується лише розподілу витрат на адвокатську допомогу в суді першої інстанції. При цьому, апеляційна скарга Центру зайнятості не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій, а є по-суті, запереченням на заявлену відповідачем суму адвокатських витрат, яка була стягнута судом першої інстанції на користь ФОП Землякової О.В. Тому, доводи апеляційної скарги Центру зайнятості є цілком тотожними доводам позивача, викладеним в запереченнях останнього, які були надані Центром зайнятості в суді першої інстанції під час розгляду заяви відповідача про стягнення витрат на адвокатську допомогу. Отже, позиція позивача була сталою і не зазнавала змін при складенні апеляційної скарги, відповідно, ФОП Землякова О.В. була цілком обізнана з аргументацією Центру зайнятості що відповідних правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, враховуючи те, що в суді першої інстанції, не погодившись із запереченнями представника позивача, представник відповідача надавав суду заяву (вх. № 8632/26 від 11.03.2026), в якій виклав свої міркування щодо доводів Центру зайнятості. З огляду на матеріали справи вбачається, що позиція відповідача, наведена у відзиві на апеляційну скаргу Центру зайнятості, є аналогічною позиції ФОП Землякової О.В., що викладена у заяві (вх. № 8632/26 від 11.03.2026) відповідача. У контексті вказаного суд апеляційної інстанції зазначає, що він враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20; у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №917/272/23, від 05.03.2024 у справі №916/2266/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21. Крім того, колегія суддів, звертає увагу саме на виконаний на стадії перегляду даної справи адвокатом обсяг робіт (наданих послуг). Так, адвокатом Земляковим О.А. по суті спору підготовлено лише один документ на стадії апеляційного розгляду відзив на трьох аркушах на апеляційну скаргу, і, як зазначалось вище, зміст відзиву на апеляційну скаргу є дублюючим позицію відповідача, наведену останнім в суді першої інстанції, тобто доводи відповідача не зумовили збільшення джерел правого регулювання відповідних правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування, що, в свою чергу, не потребувало значної кількості дій Адвоката та не вимагало аналізу нових документів та судової практики. Суд апеляційної інстанції також вважає безпідставним включення відповідачем до заявленої ним до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу окремих послуг, зокрема щодо його ознайомлення з апеляційною скаргою, оскільки зазначена послуга фактично охоплюються однією цілісною послугою з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу. Подібний правовий висновок стосовно того, що формування правової позиції за наслідками вивчення законодавства, судової практики та ознайомлення з правовою позицією іншої сторони охоплюється одночасно з послугою зі здійснення підготовки відповідного процесуального документа для подання його до суду відображено в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19. Крім того, апеляційний господарський суд зазначає про необґрунтованість включення відповідачем до витрат на професійну правничу допомогу послуги зі складання заяви про відшкодування йому вказаних витрат, оскільки заява/клопотання про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку таких заяви/клопотання не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22. Судова колегія акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). У пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважено про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18. Таким чином, вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України. Підсумовуючи вищевикладене та з огляду на подані докази щодо характеру та обсягу наданих Адвокатом послуг, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, колегія суддів констатує, що розмір заявлених ФОП Земляковою О.В. на стадії апеляційного перегляду додаткової ухвали від 19.03.2026 у справі №916/5163/25 витрат на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірними з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому мають надмірний характер. У зв`язку з цим, з урахуванням наданих відповідачем доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що у даному випадку за необхідне обмежити розмір заявлених ФОП Земляковою О.В. до стягнення витрат до 1 000,00 грн. Така сума, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною з виконаними адвокатом Земляковим О.А. робіт (наданими послугами), у зв`язку з чим підлягає відшкодуванню на користь ФОП Землякової О.В. за рахунок Одеського обласного Центру зайнятості. Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/5163/25 шляхом винесення додаткової постанови у відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України. Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з Одеського обласного Центру зайнятості підлягає стягненню на користь Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги Одеського обласного Центру зайнятості на додаткову ухвалу від 19.03.2026 у справі №916/5163/25 у розмірі 1 000,00 грн. У стягненні з відповідача 4 000,00 грн. слід відмовити. Таким чином, заява представника Землякової Олени В`ячеславівни щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Одеського обласного Центру зайнятості у даній справі підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Заяву Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Одеського обласного центру зайнятості на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі №916/5163/25 задовольнити частково. Стягнути з Одеського обласного центру зайнятості на користь Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів. Матеріали справи №916/5163/25 повернути до Господарського суду Одеської області. Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Діброва Г.І. Суддя Ярош А.І.