Постанова 4872 № 916/3865/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3865/25 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., секретар судового засідання Полінецька В.С., за участю представників учасників судового процесу: від ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт»: Клепиков М.С., за ордером; від РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях: не з`явився; від ДП «Одеський МТП: Сидоров О.В., за довіреністю; від ТОВ «АТТОЛЛО Гранум»: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 10 грудня 2025 року (повний текст складено 11.12.2025) у справі № 916/3865/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» до відповідача 1: Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»; до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттолло Гранум» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській і Миколаївській областях про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, - суддя суду першої інстанції: Мостепаненко Ю.І. місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 01.06.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттолло Гранум», в якій просить суд: - визнати недійсним договір №КД-22227 від 30.04.2024, укладений між ТОВ «Аттолло Гранум» та ТОВ «Одеський морський торговельний порт» про оренду нерухомого майна -приміщення 1-го та 3-го поверхів АПК причалу №43, інв. №057001 (згідно технічного паспорту: 1-й поверх приміщення 32, площею 353,4 кв.м., 3-й поверх приміщення №66, 69, площею 22,5 кв.м), загальна площа 375,9 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2; - зобов`язати ТОВ «Аттолло Гранум» усунути перешкоди у користуванні ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» нерухомим майном - приміщень 1-го та 3-го поверхів АПК причалу №43, інв. №057001 (згідно технічного паспорту: 1-й поверх приміщення 32, площею 353,4 кв.м, 3-й поверх приміщення №66, 69, площею 22,5 кв.м), загальна площа 375,9 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, шляхом його звільнення. - стягнути суму судових витрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні обставини. Щодо недійсності Договору оренди № КД-22227 від 30.04.2024 позивач посилається на положення ст.215, 236 Цивільного кодексу України та зазначає, що Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на момент укладання Договору № КД-22227 від 30.04.2024 не мало відповідного права, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним у відповідності до вимог ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України. Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» за Договором оренди було передано частину Адміністративної будівлі, яка не була у встановлений чинним законодавством порядком повернута від іншого орендаря. Відносно вимог про усунення перешкод у користуванні орендованим майном, позивач зазначає, що відповідно до п. 12.5.8 цього Договору його дія автоматично припиняється після набрання законної сили рішенням суду на користь позивача. Позивач вважає, що така умова настала після ухвалення постанови Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 916/808/24. 06.10.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області у справі № 916/3865/25 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській і Миколаївській областях. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3865/25 (суддя Мостепаненко Ю.І.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттолло Гранум», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській і Миколаївській областях про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 № ДФ-89, відповідно до якого позивач був орендарем, розірвано в судовому порядку та рішення суду від 03.11.2025 року у справі № 916/1564/25 набрало законної сили 04.12.2025 року та має преєдиційне значення для даної справи. Таким чином, договір №КД-22227 від 30.04.2024, укладеним між ТОВ «Аттолло Гранум» та ТОВ «Одеський морський торговельний порт», а також неповерненням ТОВ «Аттолло Гранум» майна, яке є предметом розірваного договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89, станом на дату ухвалення рішення не порушуються будь-які права ТОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт». Суд першої інстанції вказав, що не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо відсутності у позивача порушеного права внаслідок ухвалення рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року по справі № 916/1564/25, яке набрало законної сили та яким розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (обліковий номер договору №20984091092), з подальшими змінами та доповненнями, що укладений 09.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт», за яким останній був орендарем відповідного майна. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 11.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3865/25 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» задовольнити повністю. 16.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» надійшло клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги, відповідно до якої просив прийняти доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у даній справі № 916/3865/25. 16.12.2025 до суду апеляційної інстанції від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги. 18.12.2025 матеріали справи №916/3865/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на наступні обставини: - Суд першої інстанції не врахував під час прийняття оскаржуваного рішення, що на момент укладання Договору № КД-22227 (30.04.2024) та на момент подання позову у даній справі, Договір оренди був чинним, незалежно від визнання його недійсним судом у іншій справі № 916/1564/25 згідно рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2025; - Судом було у мотивувальній частині рішення помилково прийнято факт розірвання Договору ДФ-89 у справі № 916/1564/25, як підставу для відмови у задоволенні позову. На момент укладання Договору № КД-22227 та на момент подання позову позивач залишився орендарем. За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 11.12.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий перевантажний комплекс Інзерноекспорт на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3865/25 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції. 18.12.2025 матеріали справи №916/3865/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 прийнято справу № 916/3865/25 до провадження у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт2 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3865/25. Продовжено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 на розумний строк. Призначено справу №916/3865/25 до розгляду на 18 березня 2026 року об 11:30 год. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. До відзиву мають бути додані докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам процесу. Між тим, у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Савицького Я.Ф. з 16.03.2026 по 20.03.2026 та участю суддів-членів колегії Діброви Г.І. та Принцевської Н.М. з 16.03.2026 по 20.03.2026 у підготовці НШСУ для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів, зазначене судове засідання у справі №916/3865/25 не відбулося, про що складено відповідну довідку судового засідання. У вказаній довідці також зазначено, що про дату, на яку буде призначено розгляд справи, учасники справи будуть повідомлені додатково. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 повідомлено учасників справи №916/3865/25, що її розгляд відбудеться 06.05.2026 о 12:00 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.06.2026 о 14:30 год. У судовому засіданні 01.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи в межах апеляційних вимог, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09 жовтня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого на час виникнення спірних правовідносин є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях; далі Орендодавець, РВ ФДМУ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» (далі Орендар, ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт») було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-89, до якого в подальшому неодноразово вносилися зміни та доповнення. Відповідно до умов договору, зокрема у редакції договору про внесення змін від 11.11.2014 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, що перебувало на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі Балансоутримувач, ДП «ОМТП») та знаходилося за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2. Предметом договору оренди стали нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу для зберігання зерна загальною площею 3221,7 кв.м та нежитлові приміщення триповерхової виробничо-адміністративної будівлі загальною площею 1147,8 кв.м. Загальна площа нерухомого майна, до складу якого входили орендовані приміщення, становила 4929,2 кв.м. Орендоване майно входило до складу комплексу нежитлових будівель, позначених у технічній документації літерами «Ю», «Ы», «І», «Ё», «Й», «Ь» та «Ъ», та було відображене у технічному паспорті від 15.04.2010 року. Основна частина орендованих приміщень розташовувалася у будівлі літ. «Ю», що складалася із складських приміщень, адміністративних кабінетів, коридорів, санітарно-побутових приміщень, сходових клітин та інших допоміжних приміщень. Загальна площа приміщень будівлі літ. «Ю» становила 4369,5 кв.м. Право державної власності на зазначене нерухоме майно належало державі в особі Верховної Ради України та підтверджувалося Свідоцтвом про право власності серії ЯЯЯ №257842, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.10.2005 року. Надалі це право було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджувалося відповідним витягом з Реєстру. Згідно з пунктом 1.2 договору оренди, у редакції змін від 10.07.2012 року, ринкова вартість об`єкта оренди відповідно до незалежної оцінки, проведеної ПП «Трікод», станом на 03.04.2012 року становила 8 710 000,00 грн, у тому числі: 5 155 000,00 грн вартість будівлі складу для зберігання зерна та 3 555 000,00 грн вартість триповерхової виробничо-адміністративної будівлі. Метою використання орендованого майна сторони визначили зберігання зернових вантажів у складських приміщеннях площею 3221,7 кв.м та розміщення офісних приміщень на площі 1147,8 кв.м. Умовами договору було встановлено, що Орендар набуває права строкового платного користування майном з моменту підписання договору та акта приймання-передачі. При цьому передача майна в оренду не спричиняла переходу права власності до Орендаря, а власником майна продовжувала залишатися держава. Орендоване майно залишалося на балансі ДП «ОМТП» із зазначенням факту його перебування в оренді. Сторони погодили порядок визначення та сплати орендної плати. Згідно з пунктом 3.1 договору в редакції від 10.07.2012 року орендна плата була розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та за базовий місяць розрахунку травень 2012 року становила 117 569,19 грн без урахування ПДВ. Із зазначеної суми 64 244,19 грн припадало на оренду складської будівлі, а 53 325,00 грн на оренду виробничо-адміністративної будівлі. Орендар був зобов`язаний щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати орендну плату у співвідношенні 70 % до Державного бюджету України та 30 % Балансоутримувачу. Також на нього покладався обов`язок надавати Орендодавцю підтвердження здійснення відповідних платежів. Договором було передбачено низку інших обов`язків Орендаря, зокрема: використовувати майно виключно відповідно до визначеної мети; забезпечувати належне утримання орендованих приміщень; здійснювати за власний рахунок поточний та капітальний ремонт; укласти договір страхування майна; компенсувати витрати Балансоутримувача на утримання об`єкта та комунальні послуги; не передавати майно в суборенду без письмової згоди Орендодавця та Балансоутримувача; а в разі припинення договору повернути майно у стані не гіршому, ніж воно було отримане, з урахуванням нормального фізичного зносу. Особливе значення для спірних правовідносин мають положення договору щодо наслідків порушення обов`язку зі сплати орендної плати. Так, пунктом 3.7 договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати протягом трьох місяців поспіль Орендодавець має право порушувати питання про розірвання договору в судовому порядку та повернення об`єкта оренди. Крім того, пунктом 3.8 договору передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання. Водночас договором визначено й обов`язки Орендодавця, до яких належали передача майна за актом приймання-передачі, невчинення дій, що перешкоджають користуванню майном, контроль за станом та ефективністю використання об`єкта оренди, а також контроль за надходженням орендних платежів. Умовами пунктів 8.1 8.2 договору сторони передбачили право Орендодавця та Балансоутримувача контролювати виконання договору, ініціювати внесення до нього змін, вимагати стягнення заборгованості, штрафних санкцій і збитків, а також порушувати питання про розірвання договору у випадках, передбачених законодавством та умовами договору. Відповідно до пункту 10.2 договору у редакції від 11.11.2014 року строк його дії було продовжено до 11 листопада 2024 року включно. При цьому пунктом 10.4 договору передбачено, що за ініціативою однієї зі сторін договір може бути розірваний лише за рішенням господарського суду у випадках, визначених чинним законодавством. Також сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема, у зв`язку із закінченням строку його дії, за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. На виконання договору сторони підписали акт приймання-передачі майна від 09.10.2006, відповідно до якого орендар фактично вступив у користування об`єктом оренди. Протягом дії договору до нього неодноразово вносилися зміни та доповнення, останні з яких оформлені договором від 11.11.2014. Строк дії договору був визначений до 11.11.2024. У подальшому сторони неодноразово змінювали умови договору шляхом укладення договорів про внесення змін № ДФ89/1 від 01.08.2007 року, № ДФ89/2 від 24.09.2007 року, № ДФ89/3 від 08.09.2009 року, № ДФ89/4 від 29.06.2010 року, № ДФ89/5 від 01.04.2011 року, № ДФ89/6 від 29.07.2011 року, № ДФ89/7 від 28.12.2011 року, № ДФ89/8 від 10.07.2012 року, № ДФ89/9 від 02.07.2014 року та № ДФ89/10 від 11.11.2014 року, якими уточнювалися окремі умови оренди, строк дії договору, склад майна, його оцінка та інші істотні умови правовідносин сторін. 08.02.2024 РВ ФДМУ направило ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» повідомлення № 11-07-00516 про односторонню відмову від договору оренди, посилаючись на наявність заборгованості зі сплати орендної плати та положення статті 782 ЦК України. У вказаному повідомленні орендарю було запропоновано повернути об`єкт оренди балансоутримувачу. Не погодившись із такими діями, ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» повідомило орендодавця про відсутність правових підстав для позасудового припинення договору, зазначивши, що відповідно до умов договору його розірвання за ініціативою однієї зі сторін можливе виключно за рішенням суду. Крім того, товариство повідомило про погашення наявної заборгованості з орендної плати. Попри заперечення орендаря, ДП «Одеський морський торговельний порт» вважало договір припиненим та розпочало процедуру повернення майна. Наказом від 20.02.2024 була створена комісія з приймання-передачі об`єкта оренди, яка 04.03.2024 склала акт повернення майна з оренди та акт візуального огляду. Позивач стверджує, що після проведення зазначених заходів був фактично позбавлений доступу до об`єкта оренди та можливості користуватися ним. У лютому 2024 року ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним правочину РВ ФДМУ, оформленого повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516 щодо односторонньої відмови від договору оренди. Під час розгляду справи, а саме 19.04.2024, ДП «Одеський морський торговельний порт» провело електронний аукціон з передачі в оренду частини спірного майна приміщень першого та третього поверхів адміністративної будівлі загальною площею 375,9 кв.м. За результатами аукціону 30.04.2024 між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ТОВ «Аттолло Гранум» було укладено договір оренди № КД-22227. Постановою Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 916/808/24 було визнано недійсним правочин РВ ФДМУ, оформлений повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516, щодо односторонньої відмови від договору оренди № ДФ-89. Таким чином, суд касаційної інстанції підтвердив відсутність правових підстав для припинення договору оренди в позасудовому порядку. Після ухвалення зазначеної постанови позивач звернувся до РВ ФДМУ та ДП «Одеський морський торговельний порт» з вимогою забезпечити йому можливість користування об`єктом оренди та усунути перешкоди у реалізації його прав як орендаря. Водночас з`ясувалося, що частина приміщень, які входять до складу об`єкта оренди за договором № ДФ-89, продовжує використовуватися ТОВ «Аттолло Гранум» на підставі договору оренди від 30.04.2024 № КД-22227. Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Аттолло Гранум» відмовилося повернути займані приміщення та підписати відповідні акти повернення майна, у зв`язку з чим позивач фактично позбавлений можливості користуватися частиною об`єкта оренди, незважаючи на чинність договору оренди № ДФ-89. Отже, підставою для звернення ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» до суду стали обставини, пов`язані з фактичним позбавленням його можливості користуватися орендованим державним майном після визнання Верховним Судом недійсною односторонньої відмови орендодавця від договору оренди, а також передачею частини спірного майна в оренду ТОВ «Аттолло Гранум» та подальшим незвільненням цим товариством займаних приміщень, що, на думку позивача, порушує його права як чинного орендаря за договором оренди № ДФ-89. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а згідно зі статтею 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу статей 14 та 509 ЦК України учасники цивільних правовідносин зобов`язані належним чином виконувати взяті на себе договірні обов`язки, а кредитор має право вимагати від боржника їх виконання. Майнові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюються положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених господарським законодавством. За приписами статей 759, 762 ЦК України за договором оренди орендодавець передає майно у володіння та користування орендарю за плату на визначений строк, а обов`язок зі сплати орендної плати є одним із основних обов`язків орендаря. Правове регулювання відносин щодо передачі в оренду державного та комунального майна здійснюється також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якого об`єктами оренди можуть бути, зокрема, будівлі, споруди, приміщення та їх окремі частини. Однією із загальних засад цивільного законодавства є принцип свободи договору, закріплений у статтях 3, 6 та 627 ЦК України. Зміст цього принципу полягає у праві сторін вільно визначати умови договору, врегульовувати власні правовідносини на власний розсуд та передбачати механізми реалізації прав і обов`язків, якщо це не суперечить імперативним вимогам закону та суті відповідних правовідносин. Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово звертав увагу на те, що одностороння відмова від договору є правочином, який за наявності передбачених законом або договором підстав породжує правові наслідки у вигляді припинення договірних правовідносин та не потребує згоди іншої сторони. Водночас право на таку відмову має ґрунтуватися на прямих приписах закону або умовах договору, а особа, яка реалізує це право, зобов`язана довести існування фактичних обставин, з якими закон чи договір пов`язує можливість одностороннього припинення договору. Суд, у свою чергу, повинен перевірити як наявність відповідних підстав, так і правомірність їх застосування до конкретних правовідносин. Як встановлено матеріалами справи, 08.02.2024 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях направило ТОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» повідомлення № 11-07-00516, яким, посилаючись на наявність заборгованості з орендної плати та положення статті 782 ЦК України, заявило про відмову від договору оренди нерухомого майна від 09.10.2006 № ДФ-89. Не погоджуючись із правомірністю такої односторонньої відмови, ТОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним відповідного правочину, оформленого зазначеним повідомленням. У межах розгляду справи № 916/808/24 судами попередніх інстанцій у задоволенні цієї позовної вимоги було відмовлено. Проте постановою Верховного Суду від 11.03.2025 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині скасовано та ухвалено нове рішення, яким правочин Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, оформлений повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516 щодо односторонньої відмови від договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89, визнано недійсним. Таким чином, правомірність односторонньої відмови орендодавця від договору оренди вже була предметом судового розгляду та отримала остаточну правову оцінку Верховного Суду, який дійшов висновку про недійсність відповідного одностороннього правочину. Як встановлено судом, на момент розгляду спору щодо правомірності односторонньої відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від договору оренди нерухомого майна від 09.10.2006 № ДФ-89, оформленої повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516, між відповідачами було укладено новий договір оренди державного майна № КД-22227 від 30.04.2024, предметом якого стало те саме нерухоме майно, що перебувало в оренді ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» на підставі договору від 09.10.2006 № ДФ-89. При цьому суд враховує, що з позовом про визнання недійсним зазначеного одностороннього правочину ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» звернулося до Господарського суду Одеської області ще у лютому 2024 року, тоді як новий договір оренди був укладений між відповідачами 30.04.2024, тобто вже після виникнення спору та відкриття судового провадження щодо правомірності припинення орендних правовідносин. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що після направлення орендодавцем повідомлення від 08.02.2024 № 11-07-00516 орендар не повернув орендоване майно ані орендодавцю, ані балансоутримувачу ДП «Одеський морський торговельний порт». Відсутність підписаного сторонами акта приймання-передачі свідчить про неповернення об`єкта оренди та підтверджує наявність між сторонами спору щодо правового режиму спірного майна і належності прав на його користування. За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок про те, що ДП «Одеський морський торговельний порт», будучи обізнаним про наявність судового спору щодо чинності договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 та правомірності односторонньої відмови від нього, після звернення ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» до суду ініціювало проведення електронного аукціону з передачі в оренду приміщень першого та третього поверхів причалу № 43 загальною площею 375,9 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 3/2, які були предметом зазначеного договору оренди. За результатами такого аукціону між відповідачами укладено договір оренди № КД-22227 від 30.04.2024 щодо майна, яке на той момент залишалося предметом судового спору. Разом із тим суд враховує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі № 916/1564/25, яке набрало законної сили 04.12.2025, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 № ДФ-89 було розірвано у судовому порядку. Вказаним рішенням також вирішено пов`язані з орендними правовідносинами вимоги сторін, зокрема щодо звільнення орендаря від сплати орендної плати за визначений період неможливості користування майном. Отже, станом на момент ухвалення рішення у цій справі договір оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 припинений на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Відтак саме по собі укладення договору оренди № КД-22227 від 30.04.2024 щодо спірного майна не може розглядатися як таке, що на даний час порушує права позивача як орендаря за договором № ДФ-89, оскільки відповідні орендні правовідносини між позивачем та орендодавцем припинені у встановленому законом порядку. Крім того, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03 листопада 2025 року (повний текст складено 13.11.2025) у справі № 916/1564/25 скасування зазначеного рішення в частині розірвання Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 відмовлено. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Зазначена норма закріплює принцип преюдиційності судових рішень, який спрямований на забезпечення правової визначеності, стабільності судових актів та недопущення повторного доведення обставин, які вже були встановлені судом та набрали законної сили. У контексті даної справи суд першої інстанції обґрунтовано врахував обставини, встановлені судовими рішеннями у справах, що перебували у безпосередньому зв`язку із спірними правовідносинами, зокрема щодо факту порушення орендарем зобов`язань за договором оренди державного майна, характеру такого порушення, а також правової оцінки дій сторін у межах виконання договору. Встановлені у зазначених справах фактичні обставини, які набрали преюдиційного значення, не можуть бути спростовані доводами апелянта шляхом їх повторного переосмислення або поданням альтернативної оцінки тих самих фактичних даних. Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості повторно встановлювати або інакше оцінювати ті обставини, які вже були встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у межах належної юрисдикції. Окремо слід зазначити, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду преюдиційність охоплює не лише фактичні обставини, але й правову кваліфікацію певних юридично значимих дій сторін, якщо така кваліфікація була необхідною складовою мотивувальної частини судового рішення та безпосередньо впливала на його резолютивну частину. Таким чином, доводи апелянта про те, що невнесення орендної плати було спричинене неможливістю користування майном, суперечать встановленим у судових рішеннях обставинам, які набрали законної сили, та не можуть бути прийняті судом як належний доказ у розумінні статей 73, 74 та 75 ГПК України. Більше того, апелянт фактично намагається поставити під сумнів обставини, які вже були предметом судового дослідження у іншій справі та отримали остаточну оцінку суду, що суперечить принципу остаточності судових рішень (res judicata) та завданням господарського судочинства, визначеним статтею 2 ГПК України. Отже, враховуючи преюдиційне значення встановлених у попередніх судових рішеннях обставин, доводи апелянта щодо відсутності підстав для розірвання договору у зв`язку з неможливістю користування об`єктом оренди є юридично неспроможними та підлягають відхиленню. За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність станом на час вирішення спору порушеного права або охоронюваного законом інтересу ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», які могли б бути відновлені шляхом задоволення заявлених позовних вимог. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував обставину розірвання договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89, встановлену рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі № 916/1564/25, оскільки на момент укладення договору оренди № КД-22227 від 30.04.2024 та на момент звернення позивача з даним позовом договір оренди № ДФ-89 залишався чинним. Дійсно, на час укладення між відповідачами договору оренди № КД-22227 від 30.04.2024 та на момент подання позову у цій справі договір оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 не був розірваний у судовому порядку, а тому позивач формально зберігав статус орендаря спірного майна. Разом із тим наведені обставини самі по собі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права позивача на момент вирішення спору. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі № 916/1564/25, яке набрало законної сили 04.12.2025, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 № ДФ-89 було розірвано. Вказаним судовим рішенням остаточно припинено договірні правовідносини між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» щодо спірного майна. Водночас під час вирішення спору суд зобов`язаний оцінювати наявність чи відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача на момент ухвалення судового рішення. Сам факт існування у позивача певного права на момент виникнення спірних правовідносин або звернення до суду не є безумовною підставою для задоволення позову, якщо на час вирішення спору таке право припинилося або його судовий захист не може призвести до реального поновлення правового становища позивача. За встановлених обставин, після набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору оренди № ДФ-89 позивач втратив статус орендаря спірного майна та відповідні права користування ним. Отже, навіть у разі задоволення заявлених у даній справі вимог це не призвело б до відновлення прав позивача на користування об`єктом оренди, оскільки підстава такого користування договір оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 припинила свою дію внаслідок його розірвання у судовому порядку. Таким чином, посилання апелянта на чинність договору оренди № ДФ-89 станом на дату укладення договору № КД-22227 та на дату звернення з позовом не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції правомірно врахував обставину розірвання договору оренди № ДФ-89 як таку, що має значення для правильного вирішення спору та оцінки наявності порушеного права позивача на момент ухвалення рішення у даній справі. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться переважно до незгоди апелянта з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та власного тлумачення умов укладених договорів, однак не спростовують встановлених судом обставин справи та не містять підстав, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Решта доводів апеляційної скарги не беруться до уваги, тому що їх суть не має значення для ухвалення законного та об`єктивного судового рішення. Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 Господарського процесуального кодексу України). З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3865/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3865/25 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк. Повний текст постанови складений та підписаний 08.06.2026. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Діброва Г.І. Суддя Принцевська Н.М.