Постанова 4856 № 560/16084/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/16084/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 08 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 визнано протиправним і скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2024 про перерахунок пенсії за віком, з урахуванням встановлених судом обставин. На адресу Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду в порядку визначеному статтею 382 КАС України шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Так, на переконання позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не виконує рішення суду від 11.03.2025 у справі №560/16084/24, оскільки при повторному розгляді заяви про перерахунок пенсії висновки суду не враховані. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року в задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права. Справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки фактично між позивачем та ГУ ПФУ у Київській області виникли нові спірні правовідносини, пов`язані з прийняттям останнім рішення від 11.11.2025 про відмову в перерахунку пенсії, вирішення яких можливе лише в разі звернення до суду з окремим позовом. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного. Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011 року). Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009 року). Згідно з частиною першою статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України). Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 5 статті 372 КАС України). Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив. За нормами статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Деякі особливості встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтею 382-382-3 КАС України. Так, частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до приписів частини першої-другої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, вказаними нормами передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а та від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а. Як встановлено з матеріалів справи, рішенням суду у цій справі від 11.03.2025, яке набрало законної сили, зобов`язано відповідача розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії позивача, з урахуванням встановлених судом обставин. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 25.09.2024 року про перерахунок пенсії та за наслідками розгляду якої прийняло рішення від 11.11.2025 №104650016242 про відмову в проведення перерахунку пенсії, що не заперечується сторонами. Отже, встановлені обставини вказують на те, що ГУ ПФУ у Київській області виконало рішення суду від 11.03.2025 у даній справі, зокрема, повторно розглянуло заяву позивача від 25.09.2024 та прийняло відповідне рішення від 11.11.2025 №104650016242. Відтак, рішення суду в зобов`язальній частині виконано. Разом з тим, заявник у поданій до суду заяві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не погоджується із підставами прийняття рішення від 11.11.2025 №104650016242, оскільки вважає їх такими, яким вже була надана оцінка в межах розгляду справи №560/16084/24. Тобто заявник фактично не погоджується з рішенням прийнятим на виконання рішення суду. В даному випадку, суд першої інстанції вірно зауважив, що в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 суд зобов`язував повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, що відповідач і зробив. Слід наголосити, що в межах розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд не може надавати правову оцінку підставам прийняття відповідачем свого рішення на виконання рішення суду, оскільки такі підстави не були предметом розгляду у цій справі. Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені обставини свідчать про те, що фактично між позивачем та ГУ ПФУ у Київській області виникли нові спірні правовідносини, пов`язані з прийняттям останнім рішення від 11.11.2025 №104650016242 про відмову в перерахунку пенсії, вирішення яких можливе лише в разі звернення до суду з окремим позовом. При цьому, суд доцільно звернув увагу позивача на те, що у разі незгоди з рішенням пенсійного органу, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з новою позовною заявою. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвла суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.