Постанова 4856 № 240/6816/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6816/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач - Томчук А.В. 08 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області податковий борг у розмірі 93344,16 грн. Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 93344,16 грн, що утворився у зв`язку із прийняттям податковим органом податкових повідомлень-рішень. При цьому доказів сплати такого боргу суду не надано, а оскаржувані відповідачем податкові повідомлення-рішення набули статусу узгоджених. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення такого податкового боргу з відповідача в судовому порядку. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. За доводами апеляційної скарги, відповідач вказує, що має право на застосування пільги, передбаченої пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, тому у податкового органу були відсутні підстави для нарахування податкового боргу. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив залишити оскаржене судове рішення без змін. Також представник податкового органу у відзиві звертає увагу на те, що суд першої інстанції в описовій/ мотивувальній частині рішення зазначив суми двома податковими повідомленнями рішення форми Ф № 0387677-2409-0624 від 28.08.2023, в сумі 37317,41 грн, № 0011124-2409-0624 від 23.03.2023 року, в сумі 1239,76 грн, що в сумі не становить стягнуті 93344,16 грн. Проте, ГУ ДПС у Вінницькій області наголошує, що вказана розбіжність є виключно механічною опискою (друкарська помилка) суду при виготовленні тексту рішення. Матеріалами справи, зокрема податковими повідомленнями-рішеннями, корінцями про їх вручення та особовою карткою, які долучені до позовної заяви, достовірно підтверджується, що загальна сума боргу за двома дійсними та неоскарженими податковими повідомленнями-рішеннями становить рівно 93344,16 грн. (де перша ППР складено на суму 37317,41 грн, а друге - на суму 56026,75 грн, а не 1239,76 грн, як помилково надрукував суд). З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 93344,16 грн (основний платіж). Грошові зобов`язання відповідача були визначені податковими повідомленнями - рішеннями: - форми «Ф» № 0387677-2409-0624-UA05020190000015755 від 28.08.2023 на суму 37317,41 грн; - форми «Ф» № 0011124-2409-0624 від 23.03.2023 на суму 56026,75 грн; Вказані податкові повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки були надіслані ОСОБА_1 та отримані відповідачем особисто. На виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу було надіслано податкову вимогу форми "Ф" від 09.12.2021 № 0037451-1308-0215, повідомлення про отримання повернулась на адресу ГУ ДПС в Вінницькій області з відміткою про особисте отримання 20.01.2022. Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалась. У зв`язку із несплатою податкового зобов`язання відповідачем, податковий орган звернувся до суду із вимогами про стягнення податкового боргу. Не погодившись із прийнятими податковими рішеннями № 0387677-2409-0624-UA05020190000015755 від 28.08.2023 та № 0011124-2498-0624 від 23.03.2023, ОСОБА_1 оскаржив такі в судовому порядку. Проте рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі № 240/7887/24, яке набрало законної сили 25.08.2025, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Обов`язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (пункт 58.1 статті 58 ПК України). За правилами, визначеними статтею 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вказує на те, що має право на застосування пільги, передбаченої пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, тому у податкового органу були відсутні підстави для винесення відповідних податкових повідомлень-рішень та визначення зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Проте такі доводи спростовуються наступними обставинами. Вище уже йшлося про те, що грошові зобов`язання відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, були визначені податковими повідомленнями - рішеннями: - форми «Ф» № 0387677-2409-0624-UA05020190000015755 від 28.08.2023 на суму 37317,41 грн; - форми «Ф» № 0011124-2409-0624 від 23.03.2023 на суму 56026,75 грн. При цьому відповідач скористався своїм правом та оскаржив податкові повідомлення-рішення від 28.08.2023 № 0387677-2409-0624-UA05020190000015755 та від 23.03.2023 № 0011124-2498-0624 у судовому порядку. Проте Житомирський окружний адміністративний суд за результатами розгляду адміністративної справи № 240/7887/24, не знайшов підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржених податкових рішень та відмовив у задоволенні таких вимог. Таке судове рішення набрало законної сили 25.08.2025, а тому з урахуванням приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеними обставини правомірності нарахування відповідачу податкових зобов`язань та штрафних санкцій, визначених до сплати згаданими вище податковими повідомленнями-рішеннями. При цьому колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що нормами ПК України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20, від 16.06.2023 у справі № 160/13436/22 та ряду інших. Таким чином, за наведених вище обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 93344,16 грн. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.