Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12522/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12522/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 08 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність стосовно несвоєчасного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі) за період з 21.09.2023 року по 24.04.2025 року, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року; - зобов`язати виплатити йому середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 21.09.2023 року по 24.04.2025 року, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року; - визнати протиправною бездіяльність стосовно ненарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 24.04.2025 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; - зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 24.04.2025 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.10.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі) за період з 21.09.2023 року по 24.04.2025 року, але не більш як за шість місяців. Зобов`язав Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні (нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі) за період з 21.09.2023 року по 24.04.2025 року, але не більш як за шість місяців. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами скарги зазначає, що трудові відносини та служба цивільного захисту мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, а тому передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, в тому числі на правовідносини, які виникають між позивачем та Головним Управлінням ДСНС України у Житомирській області, а відтак його посилання на законодавство про працю є безпідставним Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області і відповідним наказом Відповідача №461 з 21.09.2023 року був звільнений зі служби. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у березні 2024 року звернувся до суду з позовом щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у вигляді індексації такого грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, яке не було виплачено при звільненні зі служби. Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/4929/24. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року у цій же справі №240/4929/24 позов було задоволено частково і зобов`язано Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року та з урахуванням виплачених сум, а за період з 01.03.2018 по 21.09.2023 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Одночасно відповідача було зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року. На виконання вказаного судового рішення відповідачем 24.04.2025 позивачу перераховано 274 840,42 грн. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. У рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення КЗпП України. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності, який застосовується у розмірі середнього заробітку, спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною 1 цієї правової норми встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закону України №2352-ХІ) текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: "У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті". Закон України № 2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022. Слід також зазначити, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права до подібних правовідносин викладена в постановах Верховного Суду: у справі №806/2473/18 від 30.10.2019, у справі №П/811/570/16 від 22.08.2019, у справі №524/8023/16-а від 11.06.2019. Як вірно зазначає суд першої інстанції, наявність порушеного права, зумовленого невиплатою відповідачем при звільнення позивача зі служби всіх сум грошового забезпечення, які відповідачем 24.04.2025 перераховано позивачу в розмірі 274 840,42 грн. Доводи апеляційної скарги щодо що сфера дії законодавства про працю не поширюється на осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту, військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, а також деяких інших осіб, які не мають статусу працівників по трудовому законодавству, колегія суддів вважає необґрунтованими. Попри те, що служба в органах цивільного захисту є спеціальною і регулюється профільним Кодексом цивільного захисту України, у разі затримки виплати належних при звільненні коштів суди застосовують норми законодавства про працю (ст. 116 та ст. 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП)). При цьому, Верховний Суд неодноразово підтверджував, що оскільки спеціальне законодавство часто не містить механізмів компенсації за несвоєчасний розрахунок, застосування ст. 117 КЗпП України є цілком законним механізмом захисту майнових інтересів осіб, які перебувають на публічній службі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.