Постанова 4854 № 420/30876/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30876/24 Категорія:106030000 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. Час і місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:05.12.2025р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. при секретарі Алексєєвій Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції (далі ГУНП) в Одеській області про: - визнання протиправним та скасування наказу №2421 від 18 вересня 2024 року ГУНП в Одеській області в частині застосування дисциплінарного стягнення - звільнення із служби в поліції - ОСОБА_1 начальника сектору превенції відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області; - визнання протиправним та скасування наказу №1584 о/с від 25 вересня 2024 року в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII) (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), відносно капітана поліції ОСОБА_1 начальника сектору превенції відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області; - поновлення поліцейського капітана поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді начальника сектору превенції відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області; - стягнення з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з виплатою основних та додаткових грошових нарахувань з 25 вересня 2024 року по час постановлення рішення суду; - допущення негайного виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору превенції відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що доки його вина у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.368 КК України не доведена вироком суду, підстави для його звільнення відсутні. Також позивач вважав, що обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення є предметом розгляду іншої справи в порядку кримінального судочинства, та не мають досліджуватися у даній справі. Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позов необґрунтований та такий, що не підлягає задоволенню. Відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII, а не пункт 10 цієї норми. Справу розглянуто в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - висновки службового розслідування та суду першої інстанції про "провину" ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на припущеннях та матеріалах досудового розслідування ДБР, які за своєю природою не є остаточним доказом винуватості; - лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості; - Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами ст. 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції на посаді начальник сектору превенції відділення поліції №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області. На розгляд керівництва ГУНП в Одеській області надійшла доповідна записка т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Одеській області майора поліції Прібилова І. від 29 серпня 2024 року щодо порушення службової дисципліни окремими посадовими особами відділення поліції №3 ОРУП №2 ГУНП в області, у тому числі неналежного виконання службових обов`язків начальником сектору превенції цього ж відділення поліції капітаном поліції ОСОБА_1 (0042658), що призвело до його затримання 29 серпня 2024 року працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, спільно зі співробітниками УСБУ в Одеській області, у межах кримінального провадження від 24 червня 2024 року №62024150020001028, унесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, неповідомлення про пропозицію неправомірної вигоди на спецлінію "102", учинення протиправних дій, а також для вивчення службової діяльності, ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо останнього. Наказом ГУНП в Одеській області від 30 серпня 2024 року №2265 за фактом порушення службової дисципліни окремими посадовими особами відділення поліції №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, у тому числі неналежного виконання службових обов`язків начальником сектору превенції цього ж відділення поліції капітаном поліції ОСОБА_1 (0042658), призначене службове розслідування. Наказом ГУНП в Одеській області від 30 серпня 2024 року №1433 відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування капітана поліції ОСОБА_1 (0042658), начальника сектору превенції відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області. За результатами службового розслідування був складений висновок, який затверджено начальником ГУНП в Одеській області 13 вересня 2024 року . У висновку службового розслідування зазначено, зокрема, таке. Службовим розслідуванням встановлено, що 29 серпня 2024 року на адресу керівника ГУНП в області надійшла доповідна записка УГІ ГУНП в області вих.№55/2659 за фактом порушення службової дисципліни окремими посадовими особами ВНП №3 ОРУП №2 ГУНП в області, у тому числі неналежного виконання службових обов`язків начальником сектору превенції цього ж відділення поліції капітаном поліції ОСОБА_1 (0042658), ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призвело до його затримання 29 серпня 2024 року працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, спільно зі співробітниками УСБУ в Одеській області, у межах кримінального провадження від 24 червня 2024 року №62024150020001028, унесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 368 КК України, неповідомлення про пропозицію неправомірної вигоди на спецлінію "102", учинення протиправних дій, а також для вивчення службової діяльності, ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо останнього. З метою перевірки, дослідження зазначених відомостей наказом ГУНП в області від 30 серпня 2024 року №2265 (зі змінами, внесеними наказом ГУНП в області від 09 вересня 2024 року №2349) призначене дане службове розслідування, у ході якого з`ясоване наступне. У висновку службового розслідування вказано, що капітан поліції ОСОБА_1 вчинив грубий дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні вимог п.1, 2, 3, 4, 6, 8 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від №2337-VIII, п.1, 2, 3 ч.1 ст. 18, п.п.1, 2, 3, 5, 8, 9 ч.1 ст. 23, ч.1 ст. 64 Закону №580-VIII, ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 24, ч.1 ст. 38 Закону України "Про запобігання корупції" №1700-VII (далі Закон №1700-VII), абз.3,4,6 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179, п.6, 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України №100, пп.4, 8 п.4 розділу IV Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України №440, п.1, 2 розділу IV Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад затвердженої наказом МВС України від №650, п.5 розділу І Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України №124, абз.2,3 п.30 Порядку взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №658, пп.6 п.1 наказу ГУНП в області №1 "Про вчинення кримінальних правопорушень поліцейськими ГУНП упродовж 2022 року та додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни", пп.9 п.1 наказу ГУНП в області №7 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції", п.п.1, 2, 4, 7, 9, 10 Плану робочих заходів УПД ГУНП в Одеській області щодо попередження вчинення правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством на 2024 рік, погодженого керівництвом ГУНП в області №3/383, пункту 8 розділу І, п.1, 2, 7, 11, 14, 18, 20 розділу ІІ функціональних обов`язків від №61.1/545, що виразилося: - в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України; - непрофесійному виконанні своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; - порушенні Присяги поліцейського в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського; - порушенні етики поліцейського, Правил внутрішнього розпорядку та антикорупційного законодавства України; - нездійснені щокварталу, дотримуючись вимог розділу ІІ Конституції України, вивчення побутових умов поліцейських, їх соціальної захищеності як складових, що впливають на морально-психологічний стан підлеглих та їх ставлення до виконання службових обов`язків. За результатами такого вивчення складати відповідні рапорти на ім`я керівника, які реєструвати в службі діловодства та зберігати в установленому порядку; - невжитті заходів щодо щомісячного розгляду стану службової дисципліни серед підлеглих поліцейських на оперативних нарадах керівництва ВНП №3 ОРУП №2 ГУНП в області; - у не розроблені плану робочих заході ВНП №3 ОРУП №2 ГУНП в області щодо попередження вчинення правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством на 2024 рік; - не здійсненні у 2024 році аналізу стану організації роботи з попередження правопорушень, вчинених у домашньому середовищі на території обслуговування ВНП №3 ОРУП №2 ГУНП в області; - невжитті заходів до 01 лютого 2024 року для своєчасного закріплення відповідальної особи щодо попередження вчинення правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством; - незаведені у 2024 році Журналу реєстрації осіб, які перебувають на профілактичному обліку за вчинення домашнього насильства; - нездійснені у 2024 році інформування працівників служби у справах дітей в строк не пізніше однієї доби з моменту виявлення факту вчинення домашнього насильства неповнолітнім, а також у відношенні та присутності дітей; - не підготовленні у 2024 році плану заходів із раніше судимими особам на 2024 рік, -неналежній організації у 2024 році превентивної роботи з особами похилого віку; - не проведенні наради з підведення підсумків службової діяльності підрозділів превентивної діяльності щодо їх участі в заходах з детінізації ринку підакцизної продукції за три місяці 2024 року та не надання відповіді до УПД ГУНП в області про вжиті заходи; - нездійсненні щомісячного проведення звірок щодо складення адміністративних протоколів за ст. 173-2 КУпАП та внесення їх до відповідної бази; - несвоєчасній постановці на облік осіб до ІПНП "Цунамі" ІП "Кривдник", як наслідок, нездійсненні з ними профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку; - непроведені щомісячних звірки із Комінтернівським районним судом Одеської області щодо кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП; - невнесенні інформація про усіх дітей, які постраждали від домашнього насильства, до адміністративних протоколів, інших матеріалів, складених за результатами виїзду на звернення про домашнє насильство, а також до підсистеми ІКС "ІПНПП" "Єдиний облік"; - укритті (з 21 червня 2024 року до 29 серпня 2024 року) та не реєстрації у єдиному обліку Національної поліції України інформації про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, за що передбачена адміністративна відповідальність; - невжитті заходів по документуванню, у тому числі по припиненню (з 21 червня 2024 року до 29 серпня 2024 року), протиправних дій ОСОБА_2 , пов`язаних з вчиненням адміністративних правопорушень; схилянні (з 21 червня 2024 року до 29 серпня 2024 року) ОСОБА_3 , шляхом погроз на адресу останньої, до неправомірних дій з корисливих мотивів; - використанні 21 червня 2024 року (безпідставному спілкуванні до 13:00 по телефону з ОСОБА_3 , перебуванні о 17:00 у с. Курісово Березівського району Одеської області та безпідставному спілкуванні з останньою), 28 червня 2024 року (безпідставній зустрічі та спілкуванні з ОСОБА_2 ), 07 липня 2024 року, 08 липня 2024 року, 17 липня 2024 року, 23 липня 2024 року та 22 серпня 2024 року (безпідставному спілкуванні з ОСОБА_3 по телефону та працівниками поліції з метою уникнення останньою адміністративної відповідальності) робочого часу для вчинення протиправних, корупційних дій; - безконтрольності 17 липня 2024 року за діями старшого сержанта поліції ОСОБА_4 , капрала поліції ОСОБА_5 , які входили до складу добового наряду ВнП №3 ГУНП в області; - використанні (21 червня 2024 року, 28 червня 2024 року, 07 липня 2024 року, 08 липня 2024 року, 17 липня 2024 року, 23 липня 2024 року та 22 серпня 2024 року) службового становища з метою одержання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; - вступі з 21 червня 2024 року до 29 серпня 2024 року у корупційні діяння, пов`язанні з вимаганням від ОСОБА_3 неправомірної вигоди у сумі 20 000 грн за непритягнення останньої до адміністративної відповідальності та невтручання в її підприємницьку діяльність; - прийнятті 29 серпня 2024 року пропозиції неправомірної вигоди у сумі 20 000 грн та неінформуванні про це безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції. У висновку зазначено, що протиправні дії вказаного поліцейського призвели до грубого порушення службової дисципліни, відкриття кримінального провадження, оголошення останньому підозри про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, обрання запобіжного заходу, що набуло суспільного резонансу, негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку в діяльності поліції та рівня довіри населення до поліції, оскільки були висвітленні у засобах масової інформації. Також у висновку зазначено, що поліцейський має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством, має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. Окрім того, капітана поліції ОСОБА_1 було письмово ознайомлено із вимогами наказу Національної поліції України №507 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції", що підтверджується відповідною відомістю. Так, цей поліцейський знав та усвідомлював, яку відповідальність понесе у разі вчинення корупційних кримінальних правопорушень. Оскільки, пп.2 п.1 наказу Національної поліції України №507 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції" визначено, що за результатами службових розслідувань за фактами причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень, застосовується до винних найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності звільнення зі служби в поліції. Беручи до уваги викладене, дисциплінарна комісія вважала, що нею належним чином з`ясовано обставини, які мали значення для прийняття спірних рішень, наведено мотиви, з яких зроблено висновки про наявність у діях цього поліцейського складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази. Відтак вважала правомірним обрати вказаному поліцейському такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений проступок є таким, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, і такий захід дисциплінарного впливу застосовується обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований. Таким чином, дисциплінарна комісія дійшла висновку про те, що за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні вимог законодавства до капітана поліції ОСОБА_1 (0042658), начальника сектору превенції відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУ НП в Одеській області, слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. На підставі вказаних висновків службового розслідування наказом ГУНП в Одеській області до капітана поліції ОСОБА_1 (0042658), начальника сектору превенції відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУ НП в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Наказом ГУНП в Одеській області №1584 о/с від 26 вересня 2024 року було реалізовано дисциплінарний наказ від 18 вересня 2024 року №2421 та ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону 580-VIII з 26 вересня 2024 року. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарному статуту Національної поліції України. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом №580-VIII. Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Як установлено ч.1 ст. 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, зокрема, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 ст. 19 Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 1, п.7 ч.1 ст. 3 Дисциплінарного статуту, про невиконання вимог яких з боку позивача зазначено у спірному наказі, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки. Керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень. Згідно зі ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За змістом ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: - зауваження; - догана; - сувора догана; - попередження про неповну службову відповідність; - пониження у спеціальному званні на один ступінь; - звільнення з посади; - звільнення із служби в поліції. Враховуючи наведені приписи, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні поліцейським службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, наказів Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а так само у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. З аналізу вищенаведених правових норм колегія суддів зазначає, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни. Саме в ході службового розслідування з`ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення. Із цією метою висновок службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку встановлена у визначеному порядку. З матеріалів справи вбачається, що прийняттю оскаржуваного наказу про звільнення передувало проведення службового розслідування, за висновками якого позивач вчинив дисциплінарний проступок. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського у зв`язку із особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог, у т.ч. вчинення дій, що підривають авторитет поліції є дисциплінарним проступком, за який до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Так, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Спірним питанням у даній справі є накладення дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на підставі висновків дисциплінарної комісії ГУ НП в Одеській області про результати службового розслідування). Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, а також Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі №825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі №340/1502/19 , від 15 серпня 2024 року у справі №420/5700/23. Відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону №580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, враховуючи висвітлення даної події, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у Національній поліції України. При цьому, зауважує, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Як вірно встановлено судом першої інстанції, капітан поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що виразився: у не реєстрації у єдиному обліку Національної поліції України інформації про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, за що передбачена адміністративна відповідальність; невжитті заходів по документуванню, у тому числі по припиненню, протиправних дій ОСОБА_2 , пов`язаних з вчиненням адміністративних правопорушень; використанні робочого часу (безпідставне спілкування по телефону з ОСОБА_3 , перебування у с. Курісово Березівського району Одеської області), безпідставній зустрічі та спілкуванні з ОСОБА_2 , безпідставному спілкуванні з ОСОБА_3 по телефону та працівниками поліції з метою уникнення останньою адміністративної відповідальності для вступу з ОСОБА_6 у неділові відносини та безконтрольності за діями старшого сержанта поліції ОСОБА_4 , капрала поліції ОСОБА_5 , які входили до складу добового наряду ВнП № 3 ГУНП в області. Наслідком зазначених дій та бездіяльності стало затримання ОСОБА_1 29 серпня 2024 року працівниками ТУ ДБР у місті Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі), спільно з працівниками УСБУ в Одеській області в межах кримінального провадження №62024150020001028 від 24 червня 2024 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Від надання пояснень під час службового розслідування позивач відмовився, пославшись на ст. 63 Конституції України. Вчинення позивачем вказаних порушень службової дисципліни також підтверджується показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані обставини беззаперечно свідчить про поведінку позивача, яка дискредитує працівника поліції навіть за відсутності вироку суду. При цьому, колегією суддів враховуються доводи відповідача, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі №420/5700/23, від 03 квітня 2024 року у справі №420/9503/22, від 14 березня 2024 року у справі №420/11778/22. Позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. На підставі наведеного колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сам факт пред`явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції неправомірної вигоди у сумі 20 000 грн. та висвітлення цієї події у засобах масової інформації, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. Те, що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме позивач свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону №580-VIII. З урахуванням тяжкості проступку, його наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Також, під час службового розслідування встановлено, що позивачем не було повідомлено про пропозицію неправомірної вигоди через спецлінією "102", не складанні відповідного письмового рапорту на ім`я свого безпосереднього керівника під час надходження пропозиції про одержання неправомірної винагороди, вступі у протиправні діяння, пов`язані з отриманням неправомірної вигоди. Відповідно до п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події затвердженого наказом МВС України №100 поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Вказане також свідчить про порушення позивачем і вимог Закону №1700-VII. Зокрема, відповідно до положень ч.1 ст. 22 Закону №1700-VII поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Вимогами ст.ст. 38 та 42 Закону №1700-VII визначені обов`язки, у т.ч. поліцейського, під час виконання своїх службових повноважень, серед іншого, неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, не допускати зловживань. Що стосується відсутності вироку суду про визнання позивача винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні, то колегія суддів зазначає, що вказане не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII, а не пункт 10 цієї норми, відповідно до якої поліцейський може бути звільнений у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення, зокрема, кримінального правопорушення. Згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови у справах №420/241/20, №420/5700/23, №420/9503/22, №420/11778/22) законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінального та дисциплінарного аспектів. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено КПК України. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Поняття "службова дисципліна" містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Оскільки предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни, тому, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, дисциплінарна комісія діяла в межах установленої законом компетенції, оскільки правомірно використала відомості, необхідні для здійснення своїх повноважень, надала оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях поліцейського складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини, та використала установлені факти для прийняття оскаржуваних наказів. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позивачем вчинений проступок, який проявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, тобто проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, а тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Таким чином, з урахування наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів. Оскільки вимоги позивача щодо поновлення позивача на посаді у ГУНП в Одеській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогами від вимог щодо протиправності наказу щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, відповідно такі вимоги також не підлягають задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 червня 2026 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.