Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6054/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6054/25 Суддя першої інстанції: Свида Л.І. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Одеса Повний текст судового рішення складений: 26.11.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 27.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправної бездіяльності щодо нарахування йому надбавки за вислугу років за період з 05.03.2022 по 15.12.2022; зобов`язання нарахувати йому надбавку за вислугу років за період з 05.03.2022 по 15.12.2022 у розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання; визнання протиправної бездіяльності щодо проведення йому перерахунку грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 15.12.2022 у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та Військової академії м.Одеса виплатити йому грошове забезпечення з 05.03.2022 по 15.12.2022 у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; визнання протиправної бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо проведення перерахунку та виплати йому грошового забезпечення з 16.12.2022 по 15.02.2025 та виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025; грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2022-2025, як учаснику бойових дій; грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025; одноразової грошової допомоги при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язання Військової академії (м.Одеса) провести перерахунок та виплату йому грошового забезпечення з 16.12.2022 по 15.02.2025 та виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025; грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2022-2025, як учаснику бойових дій; грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025; одноразової грошової допомоги при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період проходження військової служби з 05.03.2022 по 15.12.2022 у військовій частині НОМЕР_2 , у період з 16.12.2022 по 15.02.2025 у Військової академії (м.Одеса) порушувалось його право на належний рівень грошового забезпечення, шляхом протиправної невиплати надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання, а також обрахунку грошового забезпечення, у т.ч. основних, додаткових та одноразових виплат, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 - 1762грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 05.03.2022 по 15.12.2022; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати, а Військову академію (м.Одеса) виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 05.03.2022 по 15.12.2022 у розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 05.03.2022 по 15.12.2022 з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, а Військову академію (м. Одеса) виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 05.03.2022 по 15.12.2022, визначивши його розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти; визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 16.12.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (в період з 16.12.2022 по 31.12.2022), встановленого законом на 01.01.2023 (в період з 01.01.2023 по 19.05.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16.12.2022 по 19.05.2023, визначивши його розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (в період з 16.12.2022 по 31.12.2022), встановленого законом на 01.01.2023 (в період з 01.01.2023 по 19.05.2023), на відповідні тарифні коефіцієнти; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 05.03.2022 по 15.12.2022, позивач мав право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 50%, оскільки його вислуга років складала більше 25 років. Стосовно перерахунку грошового забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 у військовослужбовців виникло право на обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, шляхом застосування п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Разом з тим, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині періоду здійснення перерахунку з 05.03.2022 по 19.05.2023, оскільки з 20.05.2023 діяла Постанова КМУ №481 від 12.05.2023, яка визначала обчислення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб з розміру 1762грн. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просять: позивач - скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні вимог та задовольнити позов, відповідач - скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що при вирішенні справи, суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин положення Постанови №481 від 12.05.2023, яка звужує його право на належне грошове забезпечення. На думку позивача, його грошове забезпечення у період з 20.05.2023 по 15.02.2025 має обчислюватись, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. Військова частина НОМЕР_1 , апелюючи проти висновків суду першої інстанції, зазначає, що не є належним відповідачем в частині нарахування позивачу грошового забезпечення у період з 05.03.2022 по 15.12.2022, оскільки перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій академії (м.Одеса). Крім того, зауважує про порушення позивачем пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач щомісяця отримував грошове забезпечення, тобто про порушення своїх прав дізнався ще у 2022 році. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05.03.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на підставі витягу з наказу начальника Військової академії №50 від 05.03.2022. /а.с.17/ Відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2022 №24, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. /а.с.18/ Військова частина НОМЕР_1 у період з 05.03.2022 по 15.12.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій академії (м. Одеса). Згідно довідки-розрахунку складу грошового забезпечення позивача за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , у період з 05.03.2022 по 15.12.2022 розмір надбавки за вислугу років ОСОБА_1 складав 0%. /а.с.23/ У період з 16.12.2022 по 15.02.2025 позивач проходив військову службу у Військовій академії (м.Одеса), що підтверджується витягами з наказів начальника Військової академії №375 від 16.12.2022, №48 від 15.02.2025. /а.с.19-20/ Сторонами не заперечується, що у період проходження позивачем служби з 05.03.2022 по 15.02.2025, його грошове забезпечення (у т.ч. додаткові та одноразові види грошового забезпечення) нараховувалось та виплачувалось без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року. Вважаючи протиправною допущену бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати надбавки за вислугу років у період з 05.03.2022 по 15.12.2022, а також не погоджуючись з діями військової частини НОМЕР_1 та Військової академії (м.Одеса) щодо обрахунку грошового забезпечення та інших видів складових за період з 05.03.2022 по 15.02.2025 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (надалі - постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно Пункту 4 постанови №704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Додатки 1 та 14 до постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. Як вбачається з примітки 1 Додатку 1 до постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) до постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Відповідно до постанови №704, в редакції постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 постанови №103, яким було внесено зміни до п.4 постанови №704. Відповідно до ч.1 ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Відтак, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція п.4 постанови №704, яка була чинною до зазначених змін. Таким чином, саме з 29.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Разом з тим, відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 за №1774-VІІІ, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017. Оскільки приписи п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704», пунктом 2 якої внесено зміни до п.4 постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, з дня набрання чинності постановою №481, тобто з 20.05.2023 Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Проте, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 (набрало законної сили 18.06.2025) визнано протиправним та нечинним п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Тобто, постанова Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 була чинною у період з 20.05.2023 по 18.06.2025. Разом з тим, колегія суддів враховує, що в постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 Верховний Суд дійшов висновків, що з огляду на ч.3 ст.7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами п.2 постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Таким чином, п.4 постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). На підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку щодо наявної протиправності у діях відповідачів стосовно проведення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, а також, як наслідок, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військове звання, у періоди проходження служби з 05.03.2022 по 15.02.2025 без врахування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік. Разом з тим, колегія суддів враховує, що у період з 05.03.2022 по 15.12.2022 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , надалі, з 16.12.2022 - у Військової академії (м.Одеса), з якої був звільнений з військової служби у запас, а тому, враховуючи, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено, нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення має здійснити саме Військова академія ( АДРЕСА_1 ). Доводи військової частини НОМЕР_1 , стосовно того, що вона не є належним відповідачем в частині нарахування позивачу грошового забезпечення у період з 05.03.2022 по 15.12.2022, оскільки перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій академії (м.Одеса), суд апеляції зазначає, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (п.8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260). Однак, нарахування грошового забезпечення здійснюється Військовою академією на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , а тому доводи апелянта є необґрунтованими. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідач не ставить під сумнів право позивача на отримання надбавки за вислугу років, а тому оцінка позовних вимог в цій частині судом апеляційної інстанції не надається. Також, безпідставними є доводи військової частини НОМЕР_1 щодо порушення позивачем пропуску строку звернення до суду, оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції, позивача звільнено з військової служби наказом від 15.02.2025, а до суду він звернувся 27.02.2025, тобто у строк, визначений ст.233 КЗпП України. Таким чином, оскільки при вирішенні справи, суд першої інстанції протиправно відмовив позивачу у задоволенні вимог, що стосуються періоду з 20.05.2023 по 15.02.2025, в порядку ст.317 КАС України, судове рішення підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового про задоволення позовних вимог. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 року по 15.02.2025 року та виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки; грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 15.02.2025 року та виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки; грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв