Постанова Київський апеляційний суд № 757/49605/24-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 8 червня 2026 року місто Київ справа № 757/49605/24-ц провадження № 22-ц/824/5757/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р., сторони: позивач - ОСОБА_1 позивач - ОСОБА_2 відповідач - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Литвинової І.В., - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом, в якому просили розірвати інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/031 від 18 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін»; стягнути з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 393 324,10 гривень та збитки в розмірі 1 909 868,90 гривень; розірвати інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/011 від 05 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін»; стягнути з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 986 708,38 гривень. Позов обґрунтовано тим, що 18 листопада 2021 року між позивачем-1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», було укладено інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/031, предметом якого є інвестиційна участь позивача-1 як Інвестора у будівництві Об`єкта - Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками виконання договору Позивач-1 мав отримати у власність квартиру в Об`єкті АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 84,92 кв. м. Також 5 листопада 2021 року між позивачем-2 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» було укладено інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/011, предметом якого є інвестиційна участь Позивача-2 як Інвестора у будівництві Об`єкта - Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками виконання договору позивач-2 мав отримати у власність квартиру в об`єкті № 11, загальна проектна площа 68,21 кв. м. Проте, відповідачами не було виконано свої зобов`язання за цими договорами, житловий будинок не було побудовано у встановлений строк, тобто до 4 кварталу 2022 року. Будівельні роботи на об`єкті фактично припинені, об`єкт в експлуатацію не введений, що призводить до очевидно істотного порушення відповідачами своїх обов`язків за Договором. Позивачі звертались письмово до КУА Портофін з пропозиціями розірвати за згодою сторін відповідні інвестиційні договори та повернути сплачені грошові кошти, але жодної відповіді не отримали. Позивач-1 для оплати за інвестиційним договором №ВШТ/01-КВ/031 від 18 листопада 2021 року використав багаторічні заощадження у валюті євро, отримані ним під час роботи в Європейському Суді з Прав Людини, які з метою оплати за договором №ВШТ/01-КВ/031 були конвертовані в гривню безпосередньо для оплати за договором. Відповідно ним понесені збитки. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» про розірвання договору та стягнення коштів. Розірвано інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/031 від 18 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін». Стягнуто з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 5 393 324,10 гривень та збитки в розмірі 1 909 868,90 гривень. Розірвано інвестиційний договір № ВШТ/01-КВ/011 від 05 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 , та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін». Стягнуто з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 986 708,38 гривень. Стягнуто з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» дохід Держави судовий збір у розмірі 12 405,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» - адвокат Ковдій М.С. 9 грудня 2025 року подала через засоби поштового зв`язку апеляційну скаргу, в який просить рішення суду змінити, позовну вимогу про стягнення збитків в розмірі 1909868,90 грн. залишити без задоволення. В частині позовних вимог позивача - 1 зменшити суму стягнення, в частині позовних вимог позивача - 2 залишити без змін. Посилається на неправомірне застосування судом першої інстанції Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки дія цього закону не розповсюджується на інвестиційні договори. Позовна вимога що стосується понесення позивачем - 1 збитків є недоведеною, оскільки позивачем не доведено порушень договору апелянтом, та таке не підтверджено доказами. Зазначають, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачі дійсно обмінювали іноземну валюту (євро) в зазначених ними сумах та здійснювали оплату згідно договору саме цими коштами. Заперечує щодо стягнення зі скаржника 10 відсотків штрафу, нарахованого позивачам за умовами договору, оскільки ініціаторами розірвання договору були саме позивачі. Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено матеріали справи, не повністю з`ясовано обставини, що призвело до ухвалення помилкового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником позивачів адвокатом Правдюком В.М., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» - адвокат Ковдій М.С. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити. Представник позивачів адвокат Правдюк В.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Судом установлено, що 18 листопада 2021 року між ОСОБА_1 як Інвестором та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» як Фондом, від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», код ЄДРПОУ 40962048, було укладено інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/031, предметом якого є інвестиційна участь Інвестора у будівництві Об`єкта. Відповідно до п.1.1 Договору Об`єкт - Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, площею 0,996 га з кадастровим номером 8000000000:79:026:0027 цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка використовується Концертним закладом культури «Муніципальний академічний камерний хор «Київ» на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого 27 квітня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 323, з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2018 року за реєстровим № 1928 та земельній ділянці, площею 0,1157 га в тому числі в межах червоних ліній площею 0,0383 га для влаштування будівельного майданчика з кадастровим номером 8000000000:79:026:0005, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка використовується Концертним закладом культури «Муніципальний академічний камерний хор «Київ» на підставі договору оренди земельної ділянки посвідченого 27 квітня 2005р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 375, з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2018 року за реєстровим № 1917 (далі - «Земельна ділянка»). Будівництво здійснюється на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт від 24 травня 2019 року № IV113191441191. Відповідно до п.1.1 Договору Квартира за будівельним номером АДРЕСА_3 , кількість кімнат 2, загальна проектна площа 84,92 кв. м, яка стане об`єктом нерухомості після реєстрації права власності на неї в порядку визначеному чинним законодавством України, та має наступні попередні проектні характеристики: встановлення вхідних металевих дверей згідно з проектною документацією; встановлення металопластикових вікон згідно з проектною документацією тощо. Відповідно до п.2.2. Договору Фонд зобов`язується забезпечити будівництво Об`єкта шляхом фінансування належної йому частки в Об`єкті та вимагати від Замовника будівництва належного виконання його обов`язків відповідно до Договору ВШ/1-А від 15 серпня 2019 року. Відповідно до п.2.3. Договору Фонд зобов`язується після оформлення та реєстрації ним права власності на Квартиру передати таку у власність Інвестора в порядку, який встановлено цим Договором. Відповідно до п.2.4. Договору Інвестор зобов`язується здійснити інвестування Квартири шляхом оплати інвестиційного внеску в розмірі, на умовах та у строки, визначені цим Договором, а після оформлення і реєстрації права власності Фонду на Квартиру отримати таку у власність в порядку, встановленому цим Договором. Відповідно до п.3.3. Договору станом на дату укладення Договору загальна сума інвестиційного внеску за Договором становить 5 267 132,43 грн. (п`ять мільйонів двісті шістдесят сім сто тридцять дві тисячі гривень 43 копійок), без ПДВ, що еквівалентно 199 413,12 (сто дев`яносто дев`ять тисяч чотириста тринадцять доларів 12 центів), доларів США, за курсом НБУ. Відповідно до наявних в матеріалів Справи доказів позивач - 1 ОСОБА_1 на виконання інвестиційного договору №ВШТ/01-КВ/031 від 18.11.2021 року здійснив наступні платежі: 22 листопада 2021року - 2 743 298,10 гривень (квитанція № 062210007 від 22.11.2021р) 4 січня 2022 року - 1 299 774,66 гривень (платіжна інструкція № 248414 від 04 січня 2022 року) 25 січня 2022 року - 1 350 251,34 гривень (платіжна інструкція № 258503 від 25 січня 2022 року) Всього на суму 5 393 324,10 гривень. 9 серпня 2024 року Позивач-1 звертався письмово з Листом-претензією до ТОВ КУА «Портофін», в якому пропонував розірвати за згодою сторін інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/031 шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору та повернути сплачені грошові кошти. Були вказані банківські реквізити для повернення коштів. Відповідне поштове повідомлення 0405050665887 було вручено за довіреністю 13 серпня 2024 року. 11 серпня 2024 року Позивач-1 звертався письмово з Листом-претензією до АТ «Атлон», в якому пропонував розірвати за згодою сторін інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/031 шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору та повернути сплачені грошові кошти. Були вказані банківські реквізити для повернення коштів. Відповідне поштове повідомлення 0412308513684 було вручено 21 серпня 2024 року. 5 листопада 2021 року між позивачем - 2 ОСОБА_1 як Інвестором та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» як Фондом, від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», код ЄДРПОУ 40962048, було укладено інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/011, предметом якого є інвестиційна участь Інвестора у будівництві Об`єкта. Відповідно до п.1.1 Договору Об`єкт - Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, площею 0,996 га з кадастровим номером 8000000000:79:026:0027 цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури яка використовується Концертним закладом культури «Муніципальний академічний камерний хор «Київ» на підставі договору оренди земельної ділянки посвідченого 27 квітня 2005р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 323, з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2018 року за реєстровим № 1928 та земельній ділянці, площею 0,1157 га в тому числі в межах червоних ліній площею 0,0383 га для влаштування будівельного майданчика з кадастровим номером 8000000000:79:026:0005, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка використовується Концертним закладом культури «Муніципальний академічний камерний хор «Київ» на підставі договору оренди земельної ділянки посвідченого 27 квітня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 375, з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2018 року за реєстровим № 1917 (далі - «Земельна ділянка»). Будівництво здійснюється на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт від 24 травня 2019 року № IV113191441191. Відповідно до п.1.1 Договору Квартира - квартира за будівельним номером АДРЕСА_4 , загальна проектна площа 68,21 кв. м., яка стане об`єктом нерухомості після реєстрації права власності на неї в порядку визначеному чинним законодавством України, та має наступні попередні проектні характеристики: встановлення вхідних металевих дверей згідно з проектною документацією; встановлення металопластикових вікон згідно з проектною документацією тощо. Відповідно до п.2.2. Договору-31 Фонд зобов`язується забезпечити будівництво Об`єкта шляхом фінансування належної йому частки в Об`єкті та вимагати від Замовника будівництва належного виконання його обов`язків відповідно до Договору ВШ/1-А від 15 серпня 2019 року. Відповідно до п.2.3. Договору Фонд зобов`язується після оформлення та реєстрації ним права власності на Квартиру передати таку у власність Інвестора в порядку, який встановлено цим Договором. Відповідно до п.2.4. Договору Інвестор зобов`язується здійснити інвестування Квартири шляхом оплати інвестиційного внеску в розмірі, на умовах та у строки, визначені цим Договором, а після оформлення і реєстрації права власності Фонду на Квартиру отримати таку у власність в порядку, встановленому цим Договором. Відповідно до п.3.3. Договору станом на дату укладення Договору загальна сума інвестиційного внеску за Договором становить 3 913 114,93 грн. (три мільйони дев`ятсот тринадцять тисяч сто чотирнадцять гривень 93 копійок), без ПДВ, що еквівалентно 149 110,24 (сто сорок дев`ять тисяч сто десять дол. 24 центи), дол. США, за курсом НБУ. Відповідно до наявних в матеріалів Справи доказів позивач - 2 ОСОБА_1 на виконання інвестиційного договору №ВШТ/01-КВ/011 від 05.11.2021 року здійснив наступні платежі: 8 листопада 2021 року - 1 460 000,00 гривень (квитанція № ПН879 від 8 листопада 2021 року). 29 листопада 2021 року - 1 108 446,00 гривень (квитанція № 062920041 від 29.11.2021р) 30 листопада 2021 року - 1 418 262, 38 гривень (платіжна інструкція № 229177 від 30 листопада 2021 року). Всього 3 986 708,38 гривень. 9 серпня 2024 року Позивач-2 звертався письмово з Листом-претензією до ТОВ КУА «ПОРТОФІН», в якому пропонував розірвати за згодою сторін інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/011 шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору та повернути сплачені грошові кошти. Були вказані банківські реквізити для повернення коштів. Відповідне поштове повідомлення 0405000013714 було вручено за довіреністю 13 серпня 2024 року. 10 серпня 2024 року Позивач-1 звертався письмово з Листом-претензією до АТ «Атлон», в якому пропонував розірвати за згодою сторін інвестиційний договір № ВШТ/01-КВ/011 шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору та повернути сплачені грошові кошти. Були вказані банківські реквізити для повернення коштів. Відповідне поштове повідомлення 0412308513277 було вручено 22 серпня 2024 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що об`єкт будівництва незбудований, що має наслідком завдання шкоди позивачам, оскільки останні укладаючи інвестиційний договір мали намір отримати у власність нерухомість, однак таку не отримали. Суд вважав зазначену обставину істотним порушенням умов інвестиційних договорів, а тому, керуючись ч. 2 ст. 651 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для їх розірвання зі стягненням на користь позивачів сплачених ними коштів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 , від 30 січня 2019 року, справа № 569/17272/15-ц. У частині 3 статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об'єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктом і результатом інвестицій (об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пункту 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою. Статтею 2 Закону України «Про фінансово- кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об'єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об'єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном. У справі яка переглядається судом апеляційної інстанції, предметом спору є невиконання відповідачем умов інвестиційних договорів, укладених 18 листопада 2021 року між ОСОБА_1 , 5 листопада 2021 року ОСОБА_2 як Інвесторами та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» як Фондом, від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», № ВШТ/01-КВ/031 та №ВШТ/01-КВ/011 відповідно. Суд установив, що умови укладених обома позивачами договорів (інвестиційний договір № ВШТ/01-КВ/031 від 18 листопада 2021 року) та інвестиційний договір №ВШТ/01-КВ/011 від 5 листопада 2021 року) є ідентичними в частині юридичних умов й різняться лише у частині характеристик квартир, які мали право отримати позивачі як інвестори внаслідок виконання договорів, даних про інвестора й розміру та строків внесення інвестиційного внеску, а тому при зазначенні в цій постанові судом «інвестиційні договори чи договори» мається на увазі зміст інвестиційного договору №ВШТ/01-КВ/011 та № ВШТ/01-КВ/03. Відповідно до п.1.1 Договору Об`єкт - Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, площею 0,996 га з кадастровим номером 8000000000:79:026:0027 цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури яка використовується Концертним закладом культури «Муніципальний академічний камерний хор «Київ» на підставі договору оренди земельної ділянки посвідченого 27 квітня 2005р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 323, з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2018 року за реєстровим № 1928 та земельній ділянці, площею 0,1157 га в тому числі в межах червоних ліній площею 0,0383 га для влаштування будівельного майданчика з кадастровим номером 8000000000:79:026:0005, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка використовується Концертним закладом культури «Муніципальний академічний камерний хор «Київ» на підставі договору оренди земельної ділянки посвідченого 27 квітня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 375, з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2018 року за реєстровим № 1917 (далі - «Земельна ділянка»). Будівництво здійснюється на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт від 24 травня 2019 року № IV113191441191. Звертаючись до суду, позивачі просили розірвати зазначені інвестиційні договори, стягнути з відповідача 1 на користь позивача 1 грошові кошти в сумі 5 393 324,10 гривень та збитки в розмірі 1 909 868,90 гривень; на користь позивача 2 - грошові кошти в сумі 3 986 708,38 гривень. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та стягнув зазначені суми з відповідача 1 на користь позивачів. Однак, вважаючи, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам матеріального та процесуального права, АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» таке рішення оскаржив в частині незгоди щодо стягнення збитків в сумі 1 909 868,90 гривень на користь позивача 1, просив зменшити суму стягнутих коштів на користь позивача 1 з 5 393 324, 10 гривень до 4 853 991, 69 гривень (не стягувати з відповідача 10 відсотків штрафу, сплата якого передбачена умовами договору), а також не погодився з висновком суду щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки судом на підставі цього закону стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави. Проте, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги в оскаржуваній частині відсутні, з урахуванням наступного. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до п. 8.2. Інвестиційних Договорів дія договору припиняється у разі: 8.2.1. порушення Інвестором строку сплати інвестиційного внеску на умовах, що встановлено цим Договором; 8.2.2. У разі односторонньої відмови від договору, виключно на умовах, визначених цим Договором та/ або чинним законодавством України; 8.2.3. за згодою сторін. Пунктом 8.3. передбачена можливість одностороннього розірвання Договору за ініціативою Фонду в разі ухилення Інвестора від укладення Договору купівлі-продажу Квартири. Пунктом 8.4. передбачена можливість одностороннього розірвання Договору за ініціативою Інвестора, якщо Фонд не уклав договір купівлі-продажу Квартири в строк передбачений цим Договором, та у разі повної сплати Інвестиційного внеску Інвестором. Згідно з п. 2.7. Інвестиційних договорів строк укладення Договору купівлі-продажу Квартири складає 90 днів з настання останньої події з таких: сплата Інвестором всіх інвестиційних внесків та реєстрація за Фондом права власності на Квартиру. Пунктом 8.6. укладених договорів передбачено, що у разі розірвання договору за ініціативою Інвестора Договір припиняє свою дію через 10 календарних днів з дати отримання від Інвестора письмової заяви про розірвання Договору, при цьому Фонд повертає сплачені Інвестором кошти протягом 90 календарних днів з дати розірвання цього договору, за виключенням штрафу у розмірі 10 % від сплаченої вартості Квартири, якщо за заявою Інвестора проводились будь-які перепланування в Квартирі, пені нарахованої на виконання п 7.4. Договору. З аналізу змісту умов договору, підставами для його одностороннього розірвання є невиконання однією із сторін договору (інвестором чи фондом) його умов, зокрема інвестором у разі не укладення договору купівлі-продажу Квартири в строк передбачений цим Договором, та у разі повної сплати Інвестиційного внеску Інвестором. Судом установлено та не спростовано відповідачем, що станом на час розгляду цього спору в суді першої інстанції Об`єкт будівництва не збудований, відповідно подія реєстрації за Фондом права власності на вказані у договорах Квартири не настала, таким чином і настання умови щодо нарахування штрафу у розмірі 10 % від сплаченої вартості Квартири, який застосовується якщо за заявою Інвестора проводились будь-які перепланування в Квартирі - неможлива. Зазначене підтверджується листом Державної інспекції архітектури та містобудування України № 7348/03/13-24 від 21 листопада 2024 року станом на вказану дату в Реєстрі будівельної діяльності інформації щодо наявності документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з інвестора (позивача 1) 10 відсотків штрафу на користь апелянта, оскільки не настали умови передбачені договорами для нарахування штрафу. Щодо застосування судом статті 22 ЦК України та задоволення вимоги про стягнення на користь позивача 1 завданих йому збитків у зв`язку з тим, що оплата інвестиційного договору здійснювалась ним шляхом обміну валюти євро на гривню, колегія суддів виходить з наступного. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)). Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Судом першої інстанції досліджено та в оскаржуваному рішенні зазначено аналіз наданих позивачем доказів (банківські квитанції та виписка про рух коштів) на підтвердження позовних вимог про те, що ОСОБА_1 (позивач 1) станом на дату укладення інвестиційного договору № ВШТ/01-КВ/031 від 18 листопада 2021 року отримував офіційний дохід в якості заробітної плати, працюючи на посаді помічника юриста в Європейському суді з прав людини Ради Європи в м. Страсбурзі (Франція) в сумі 130 995,00 ЄВРО для оплати на виконання інвестиційного договору №ВШТ/01-КВ/031 від 18 листопада 2021 року (а.с. 18-25 том 1). Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів обміну іноземної валюти для оплати інвестиційного договору спростовується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, а саме банківською випискою, що є належним та допустимим доказом здійснення фінансові операції та іншими банківськими квитанціями. Отже, з наведеного вбачається, що позивач 1, отримуючи офіційний дохід в іноземній валюті (євро), здійснював оплату інвестиційного договору шляхом обміну такої валюти на гривню, оскільки валюта договору - гривня. А тому серед іншого просив стягнути на свою користь 1 909 868,90 гривень завданих йому збитків внаслідок зміни курсу валюти. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Позивач, як кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у cправі № 910/277/21. Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що курсова різниця є реальними збитками позивача та не входить у категорію «упущена вигода». Так дійсно, існує стала позиція Верховного Суду про те, що «курсова різниця» жодним чином не може бути ні збитками, ні упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15). Проте, виходячи з предмету позову та встановлених обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність врахування мети укладення ОСОБА_1 інвестиційного договору - отримання у власність житлового приміщення (квартири). Під час розгляду справи судом не встановлено, що з боку позивача 1 були порушення виконання умов договору, однак такі порушення установлені з боку відповідача - будинок не побудований, квартира яку розраховував отримати у власність позивач - відсутня, кошти, сплачені на виконання умов договору шляхом обміну валюти євро - втрачені. Право на справедливий суд - це право особи, закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, що гарантує право на справедливий й публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Виходячи з конструкції частини 1 статті 6 Конвенції, можна зробити висновок, що одним з елементів права на судовий захист є справедливість судового розгляду. Згідно з Конвенцією, поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКленн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50). Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визнання втраченої позивачем суми курсової різниці в розмірі 1 909 868,90 гривень - реальними втратами, тобто завданими йому збитками. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Щодо застосування судом Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд звертає увагу на наступне. У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц сформульовано загальний критерій для визначення факту поширення дії Закону України «Про захист прав споживачів» на ті, чи інші правовідносини, опосередковані тим чи іншим договором, а саме в залежності від мети конкретного договору - задоволення власної потреби фізичної особи у житлі, яка не пов`язана з підприємницькою діяльністю. Зазначено, що оскільки позивач мав на меті задовольнити власні потреби у житлі, ці відносини безпосередньо не пов`язані з підприємницькою діяльністю, він є споживачем фінансової послуги, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (пункт 55) зазначила, що послугами згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» є всі види комерційної взаємодії суб`єктів господарювання із споживачами, які не вписуються у набагато більш конкретні й чіткі визначення понять «товарів» та «робіт» і є набагато ширшими за аналогічне поняття, що вжите в ЦК України, адже включає в себе, наприклад, прокат, який ЦК України однозначно кваліфікується як різновид договору майнового найму. На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, регулювання Законом України «Про захист споживачів» правовідносин, які виникають з договору купівлі-продажу майнових прав, має встановлюватися з урахуванням реального змісту такого договору і мети його укладення. Якщо встановлено, що цей Закон поширюється на такий договір, то не може виключатися дія його окремих положень, якщо це прямо не слідує з нормативних документів. У статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», як і в інших правових нормах цього Закону, не вказано, що ця стаття має обмежене застосування до правовідносин, визначених у преамбулі цього Закону. Питання поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на той чи інший договір має вирішуватись відповідно до його дійсної мети та змісту, а не формальної класифікації за назвою чи юридичною категорією, визначеною ЦК України (постанова Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 759/9026/21). Отже, оскільки як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відповідно до наведеного та положень статті 141 ЦПК України, судовий збір за подання позовної заяви, вимоги якої судом задоволено, підлягає стягненню з відповідача. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України). З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини цієї справи, здійснено системний аналіз наданих доказів, що мало наслідком ухвалення обґрунтованого рішення про наявність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус