Постанова Київський апеляційний суд № 369/4174/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/4174/21 Головуючий у І інстанції - Янченко А.В. апеляційне провадження №22-ц/824/7628/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйова Тетяна Анатоліївна про визнання договору дарування недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності,- установив: У вересні 2021 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйова Т.А. про визнання договору дарування недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 28 лютого 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №183/П/99/2008-840 згідно з умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 182688000,80 доларів США за програмою «Нове житло», з кінцевим терміном повернення кредиту 28 лютого 2038 року. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору цільовим призначенням кредиту є придбання цінних паперів (дисконтних облігацій) - облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 11305 шт., емітованих ТОВ «Укргаз» з номінальною вартістю кожної облігації 38,00 грн., згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-201/81-06-5/2008/001 від 26 лютого 2008 року, що укладений між позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ «КУА «Ексінор», з подальшим їх обміном на об`єкт нерухомості - квартиру яка по договору про резервування/бронювання приміщення №8/1/12/56/Ж від 13 лютого 2008 року, що укладений між позичальником та ТОВ «Укргаз», на підставі якого за позичальником резервується/бронюється об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 4.3.5. кредитного договору позичальник зобов`язаний протягом 3-х робочих днів з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно укласти з банком договір іпотеки нерухомості. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком, як заставодержателем, та ОСОБА_1 , як заставодавцем, у цей самий день, 28 лютого 2008 року було укладено договір застави цінних паперів №99. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору та порушення термінів повернення кредиту, банк звернувся до суду. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2012 року у справі №2-12834/11 позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з останньої на користь банку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 232276,32 доларів США. 05 серпня 2020 року, відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2020-05-12-000017-Ь від 22 травня 2020 року, між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги. За умовами даного договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема, за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) №183/П/99/2008-840 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів №99 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». 30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» був укладений договір №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги. За умовами даного договору ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема, за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень, тощо) № 183/П/99/2008-840 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів №99 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». Зазначало, що з інформаційної довідки йому, ТОВ «Брайт Інвестмент», стало відомо, що ОСОБА_1 20 травня 2015 року, отримавши свідоцтво про право власності, зареєструвала за собою квартиру АДРЕСА_2 , та, у цей самий день, 20 травня 2015 року, на підставі договору дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А., зареєстрований в реєстрі за №2042, подарувала квартиру своєму батькові ОСОБА_2 . Посилалось на те, що відповідач ОСОБА_1 , відчужуючи належне їй на праві власності нерухоме майно відповідачу ОСОБА_2 , була обізнана про судове рішення про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором на користь кредитора, отже, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно. Просило суд, визнати недійсним договір дарування квартири від 20 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.І., зареєстрований в реєстрі за номером 2042 (номер запису про право власності 9734839). Скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 20 травня 2015 року за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , та припинити право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Брайт Інвестмент» подало апеляційну скаргу, в якій просило суд, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимогу повному обсязі. Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Брайт Інвестмент» задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйова Т.А. про визнання договору дарування недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування кв. АДРЕСА_2 , укладений 20 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.І., зареєстрований в реєстрі за номером 2042 (номер запису про право власності 9734839). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5675 грн. У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, у якій просила суд, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року залишити в силі. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у частині вирішення позову про визнання договору дарування недійсним скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Підставою для передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйова Т.А. про визнання договору дарування недійсним стало те, що апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_1 у порушення підпункту 2.1.3. п. 2.1., підпункту 4.3.5. п. 4.3. кредитного договору не повідомила кредитора про реєстрацію нею права власності на спірну квартиру, внаслідок чого між кредитором та боржником договір іпотеки нерухомості не укладався. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 19 травня 2015 року отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , на наступний день, 20 травня 2015 року, на підставі договору дарування подарувала квартиру своєму батькові - ОСОБА_2 , здійснивши державну реєстрацію права власності на майно за останнім. Разом з тим, суд не врахував, що оспорюваний договір дарування квартири укладено 20 травня 2015 року, а право вимоги від ПАТ «КБ «Надра» 05 серпня 2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а від останнього перейшло до ТОВ «Брайт Інвестмент» 30 вересня 2020 року на підставі договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_01. Таким чином, апеляційний суд дійшов загального висновку про те, що ТОВ «Брайт Інвестмент» позовну давність не пропущено, разом з тим не врахував, що, з огляду на ст. 262 ЦК України, підлягали перевірці обставини щодо обізнаності первісного кредитора - ПАТ «КБ «Надра» про порушення права внаслідок укладення зазначеного вище договору про відступлення прав вимоги від 30 вересня 2020 року №GL48N718070_blank_01. Отже, висновок апеляційного суд про те, що ТОВ «Брайт Інвестмент» позовну давність, про застосування якої заявлено ОСОБА_1 , не пропущено, є передчасним, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено дату коли саме довідався, чи міг довідатися позивач (із урахуванням правил про правонаступництво) про порушення своїх прав, що, в тому числі, впливає на правильність вирішення цього спору між сторонами. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом встановлено, що 28 лютого 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №183/П/99/2008-840, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 182688000,80 доларів США за програмою «Нове житло», з кінцевим терміном повернення кредиту 28 лютого 2038 року. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, цільовим використанням кредиту є придбання цінних паперів - облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 11305 шт., емітованих ТОВ «Укргаз» з номінальною вартістю кожної облігації 38,00 грн (тридцять вісім гривень), згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-201/81-06-5/2008/001 від 26 лютого 2008 року та договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-209/81-06-5/2008/001 від 27 лютого 2008 року, що укладений між позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ «КУА «Ексінор», яке діє від свого імені за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду «Ексінор 1» не диверсифікованого виду закритого типу з подальшим їх обміном на об`єкт нерухомості-квартиру яка по договору про резервування/бронювання приміщення №10/2/8/128/Ж від 13 лютого 2008 року та по договору про резервування/бронювання приміщення №8/1/12/56/Ж від 13 лютого 2008 року, що укладений між позичальником та ТОВ «УкрГаз», на підставі якого за позичальником резервується/бронюється об`єкт нерухомості, розташований за адресою: 1) АДРЕСА_3 ; 2) АДРЕСА_4 . Повернення суми кредиту здійснюється рівними платежами щомісячно у сумі 1794 (одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) доларів США 20 центів, починаючи з березня місяця 2008 року - підпункт 3.3.1. п. 3.3. договору. Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 11.3% відсотків на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту - підпункт 1.3.1. п. 1.3. кредитного договору. Як передбачено підпунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. п. 2.1. кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, інших платежів передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій, позичальник укладає з банком у зазначені строки наступні договори: - в день укладення кредитного договору, договір застави майнових прав по договору купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого позичальник передає банку в заставу майнові права, згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-201/81-06-5/2008/001 від 26 лютого 2008 року та договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-209/81-06- 5/2008/001 від 27 лютого 2008 року оціночною вартістю 913444 (дев`ятсот тринадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривень 00 копійок, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день прийняття цінних паперів у заставу складає 180880 (сто вісімдесят тисяч вісімсот вісімдесят) доларів США 00 центів; - в день зарахування цінних паперів на рахунок в цінних паперах позичальника, відкритий у Відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра», як зберігача, договір застави цінних паперів, за умовами якого позичальник передає банку в заставу цінні папери (облігації), придбані на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-201/81-06-5/2008/001 від 26 лютого 2008 року та договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-209/81-06-5/2008/001 від 27 лютого 2008 року; - протягом 3-х робочих днів, з моменту повідомлення позичальника про факт реєстрації прав власності на нерухоме майно, у порядку передбаченому законодавством, діючому на момент реєстрації, але не пізніше 30 днів з моменту здійснення операції по списанню цінних паперів, зазначених у п.1.2. цього договору, з рахунку, відкритому у ВАТ КБ «Надра», з метою погашення цінних паперів в обмін на документ, що підтверджує право власності позичальника на нерухоме майно, нотаріально оформлений договір іпотеки нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 56,61 (п`ятдесят шість цілих шістдесят одна сотих) метрів квадратних, яка складається з 1 кімнати на 12-му (дванадцятому) поверсі та АДРЕСА_4 , загальною площею 56,44 (п`ятдесят шість цілих сорок чотири сотих) метрів квадратних, яка складається з 1 кімнати на 8-му (восьмому) поверсі. Як визначено підпунктом 4.3.5. п. 4.3. кредитного договору, позичальник зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно укласти з банком договір, передбачений п. 2.1.3. цього договору, тобто, нотаріально оформлений договір іпотеки нерухомості. З метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору, 28 лютого 2008 року між банком, як заставодержателем, та ОСОБА_1 , як заставодавцем, укладено договір застави цінних паперів №99, за умовами якого ОСОБА_1 передала в заставу банку предмет застави - цінні папери, випущені у бездокументарній формі, емітованих ТОВ «Укргаз», що належать заставодавцю на праві власності. Відповідно до п. 1.4. договору застави, вартість предмету застави за згодою сторін становить 913444 (дев`ятсот тринадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривень 00 копійок, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день прийняття цінних паперів у заставу складає 180880 (сто вісімдесят тисяч вісімсот вісімдесят) доларів США 00 центів. Припинення застави цінних паперів здійснюється при виконані кредитного договору, шляхом подання до зберігача розпорядження щодо припинення застави в двох примірниках за підписом заставодавця і заставодержателя - п. 1.5. договору застави. На підставі рішення виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5 від 18 січня 2008 року «Про присвоєння адреси об`єктам житлового масиву ТОВ «УкрГаз» в с. Чайки по вул. Лобановського» присвоєно адреси об`єктам, запроектованим на масиві с. Чайки, зокрема, житловому будинку /будівельний номер АДРЕСА_5 . У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору та порушення термінів повернення кредиту, банк у травні 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2012 року у справі №2-12834/11, що набрало законної сили, позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ«КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 232276 (двісті тридцять дві тисячі двісті сімдесят шість) доларів США 32 центи, що становить 1855841 (один мільйон вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 37 коп., судовий збір в розмірі 3219 (три тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн., а всього підлягає стягненню 1859180 (один мільйон вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят) грн. 37 коп. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2012 року у добровільному порядку боржниками не виконано, що підтвердила у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 . На виконання судового рішення у цивільній справі №2-12834/11 стягувачу ПАТ «КБ «Надра» видано виконавчий лист №2-184/11, з поновленням строку його пред`явлення до примусового виконання на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 02 вересня 2014 року. Дані обставини підтвердили сторони у справі. 24 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: кв. АДРЕСА_2 . 18 травня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Галкіним Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 21390974, з проведенням державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 638766732224, загальною площею - 60,0 кв.м., житловою площею - 25,5 кв.м. за ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 , видане державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Галкіним Є.В. 19 травня 2015 року, індексний номер: 37702245. На підставі договору дарування від 20 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А., ОСОБА_1 подарувала своєму батькові ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_2 , з проведенням державної реєстрації прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 05 серпня 2020 року, відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2020-05-12-000017-Ь від 22 травня 2020 року, між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», укладений договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги. За умовами договору банк відступає новому кредитору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» належні банку, а новий кредитор ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуває право вимоги до позичальників (боржників) за кредитними договорами та усіма іншими похідними договорами, права з якими виникають у нового кредитора у зв`язку із набуттям прав за умовами цього договору, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами про відкриття карткових рахунків, договорами поруки, договорами застави, та всіма іншими похідними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Відповідно до п. 5 договору №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від банку усі наявні у банку документи, що підтверджують право вимоги до боржників, зокрема, за кредитним договором №183/П/99/2008-840 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , виконання якого забезпечується договором застави цінних паперів (витяг з додатку №1 до договору №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги). Сторони підтвердили, що після набуття прав вимоги новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. 30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладений договір №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» відступає новому кредитору ТОВ «Брайт Інвестмент» належні кредиторові, а новий кредитор ТОВ «Брайт Інвестмент» набуває право вимоги до позичальників (боржників) за кредитними договорами та усіма іншими похідними договорами, права з якими виникають у нового кредитора у зв`язку із набуттям прав за умовами цього договору, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами про відкриття карткових рахунків, договорами поруки, договорами застави, та всіма іншими похідними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 27-30 том 1). Новий кредитор підтвердив, що в момент укладення цього договору отримав від первісного кредитора усі наявні у нього документи, що підтверджують право вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором №183/П/99/2008-840 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , виконання якого забезпечується договором застави цінних паперів (витяг з додатку №1 до договору №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги). Отже, відповідно до укладених договорів про відступлення прав вимоги в порядку, обсязі та на умовах, визначених даними договорами, ПАТ КБ «Надра» передало (відступило) права вимоги за кредитним договором №183/П/99/2008-840 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , та усіма іншими похідними договорами, права за якими виникають у нового кредитора, внаслідок чого ТОВ «Брайт Інвестмент» замінює ПАТ КБ «Надра» як кредитора (стає новим кредитором у зобов`язанні). Відмовляючи у задоволенні позову, в частині позовних вимог про визнання договору дарування недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами, що укладання договору дарування від 20 травня 2015 року не відповідало дійсній волі відповідачів, що оскаржуваний ТОВ «Брайт Інвестмент» договір дарування вчинявся під впливом обману з боку відповідачів, що відповідачами неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на їх волевиявлення. При цьому, судом під час судового розгляду справи встановлено, що оспорюваний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А., зареєстрований в реєстрі за номером 2042, із роз`ясненням сторонам договору значення і умов вчиненого правочину та його правових наслідків, встановленням відповідності цього договору дійсним намірам сторін. До того ж, у спірних правовідносинах права відповідача ОСОБА_2 , як власника квартири, захищені і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З матеріалів справи вбачається та учасниками справи не заперечується, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору та порушення термінів повернення кредиту, банк у травні 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2012 року у справі №2-12834/11 зазначений вище позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 232276 доларів США 32 центи, що становить 1855841,37 грн., судовий збір в розмірі 3219 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього підлягає стягненню 1859180,37 грн. На виконання судового рішення у цивільній справі №2-12834/11 стягувачу ПАТ «КБ «Надра» видано виконавчий лист №2-184/11, з поновленням строку його пред`явлення до примусового виконання на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 02 вересня 2014 року. 24 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: кв. АДРЕСА_2 . 18 травня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Галкіним Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 21390974, з проведенням державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 638766732224, загальною площею - 60,0 кв.м., житловою площею - 25,5 кв.м. за ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 , видане державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Галкіним Є.В. 19 травня 2015 року, індексний номер: 37702245. Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , на виконання підпункту 2.1.3. п. 2.1., підпункту 4.3.5. п. 4.3. кредитного договору, не повідомила банк про факт реєстрації за нею прав власності на нерухоме майно - на кв. АДРЕСА_2 , у зв?язку з цим між сторонами кредитного зобов`язання договір іпотеки нерухомості не оформлявся. Після отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 , виданого державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Галкіним Є.В. 19 травня 2015 року, відповідач ОСОБА_4 наступного дня, 20 травня 2015 року, подарувала кв. АДРЕСА_2 своєму батькові ОСОБА_2 , з проведенням державної реєстрації прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 . Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у ст. 215 ЦК України. Згідно зі ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. За змістом частин 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто, обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто, мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України. Такі висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження №6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі №306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі №359/1654/15ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема, чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном. Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №908/794/19 (№905/1646/17) звернув увагу на те, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків цієї особи (недопущення їх у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину. Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою, необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами. Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Зокрема, дії спрямовані на відчуження майна, особою, яка достеменно обізнана про необхідність виконання грошового зобов`язання, заниження нею вартості майна при відчуженні, а також невжиття протягом тривалого часу до відчуження майна заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов`язань перед кредитором, свідчать про недобросовісність цієї особи при укладенні договору відчуження майна та про зловживання своїми правами. При цьому фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, а така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 було достовірно відомо про наявність невиконаного рішення суду у справі №2-12834/11 про стягнення з неї грошових коштів та про те, що борг не погашено. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , не повідомляючи кредитора про факт реєстрації за нею прав власності на нерухоме майно - кв. АДРЕСА_2 , та, відчужуючи належне їй на праві власності нерухоме майно своєму батькові ОСОБА_2 , була обізнана про судове рішення про стягнення з неї заборгованості на користь кредитора, отже, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитом на це нерухоме майно. Отже, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог ТОВ «Брайт Інвестмент» про визнання недійсним договору дарування квартири, оскільки спірний правочин (договір дарування від 20 травня 2015 року) вчинено ОСОБА_1 без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, дії сторін цього договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від примусового відчуження для погашення грошових зобов`язань. Разом з тим, згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі №911/3677/17 (провадження №12-119гс19) вказано, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та ст. 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Отже, з огляду на необхідність відповідно до положень ст. 13 ЦК України оцінювати судом добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, враховуючи обов`язок суду при вирішенні питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, слід виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру (тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для позивача своєчасно звернутися за захистом порушеного права). Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у cправі№911/229/22 та постановах Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №335/8468/18, від 22 жовтня 2025 року у справі №723/2520/22. Встановлено, що виконавчі листи по справі були видані ПАТ «КБ «Надра» ще 07 квітня 2012 року. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 вересня 14 року скаржнику ПАТ «КБ «Надра» було поновлено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, строк пред`явлення вказаних вище виконавчих листів до виконання був судом поновлений з 02 вересня 2014 року до 03 вересня 2015 року, згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (1999 року. який діяв на час виникнення спірних правовідносин). У вказаний проміжок часу стягувач не пред`явив вказані вище виконавчі листи до виконання, про що свідчить відсутність виконавчого провадження, а тому вони повторно втратили силу. Згідно тексту оспорюваного договору та витягу з Державного реєстру речових прав, державна реєстрація квартири, яку ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 була проведена 25 квітня 2015 року, а подарована квартира була майже через місяць - 20 травня 2015 року. Таким чином, стягувач ПАТ «КБ «Надра» мав всі можливості для задоволення своїх вимог, так як в цей проміжок часу виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання, але стягувач своїм правом не скористався. Право вимоги від ПАТ «КБ «Надра» 05 серпня 2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а від останнього перейшло до ТОВ «Брайт Інвестмент» 30 вересня 2020 року на підставі договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_01. Таким чином, всі вказані обставини правонаступнику ТОВ «Брайт Інвестмент» були відомі на час укладання ним договору про відступлення права вимоги. Колегія суддів звертає увагу, що договір дарування квартири є одномоментним, розпочався та був виконаним в день його укладення, а саме 20 травня 2015 року, отже саме з цього моменту починає відлік встановлений законом трирічний строк позовної давності, який збіг 21 травня 2018 року. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Брайт Інвестмент», як правонаступником первісного кредитора, пропущено позовну давність у даній справі при поданні у березні 2021 року позову про визнання спірного договору дарування недійсним, оскільки цей позов до суду подано майже через шість років після укладення вказаного правочину. Таким чином, суд першої інстанції фактично дійшов правильного висновку про відмову у позові, проте не повно встановив обставини у справі, не встановив останній день для звернення з позовними вимогами до відповідачів про визнання спірного договору дарування недійсним, що в свою чергу полягає в зміні мотивувальної частини рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За наведених підстав, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а відтак апеляційна скарга ТОВ «Брайт Інвестмент» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року підлягає задоволенню частково. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня2022 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба