Постанова Київський апеляційний суд № 755/14192/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/14192/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10108/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Марфіної Н.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - в с т а н о в и в : У липні 2025 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція»заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води у розмірі 94 568,78 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 20 768,13 грн., 3% річних у розмірі 5 860,46 грн. та судові витрати в розмірі 3 028,00 грн. (а.с. 1-4). Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ТОВ «Євро-Реконструкція» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів м. Києва. Надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й до кв. АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , в період виникнення заборгованості зареєстроване за відповідачем, а відповідно дана особа є споживачем комунальних послуг, які надаються до квартири. Відповідач своєчасно з грудня 2014 року не вносила плату за отримані послуги теплової енергії, з листопада 2019 року за постачання гарячої води, що обумовило виникнення заборгованості, яка станом на 01.06.2025 року складає 94 568,78 грн. Відповідач як боржник, що прострочила виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язана також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних (а.с. 1-4). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, гарячого водопостачання в сумі 94 568, 78 грн, нарахований індекс інфляції за весь час прострочення у сумі 20 768, 13 грн, три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 5860,46 грн, а всього 121 197, 37 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн. (а.с. 50-55). Не погодившись з рішенням районного суду, 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, застосувати строки позовної давності за період з грудня 2014 року по 30.07.2022 року (а.с. 72-82). Посилалась на те, що послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води в квартиру АДРЕСА_4 не надаються та не надавались з моменту отримання нею вказаної квартири у власність. З моменту отримання квартири у власність та до цього часу квартира має стан після будівельників. В квартирі відсутні інженерні мережі, відсутнє холодне та гаряче водопостачання, всі виводи ізольовані, послуги з теплопостачання не надавалися та не надаються до цього часу, в квартирі відсутній ремонт і вона непридатна для проживання. Таким чином, вказані обставини виключають можливість отримання відповідачем житлово-комунальних послуг, у тому числі постачання гарячої води та теплопостачання. 29 травня 2025 року представниками ТОВ «Євро-Реконструкція» складено акт обстеження квартири, яким підтверджено відсутність підключення до комунікацій та неможливість споживання мною послуг позивача. Так, відповідно до Акту від 29 травня 2025 року, складеного та підписаного представником ТОВ «Євро-Реконструкція» ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3 на підставі моєї заяви, при обстеженні квартири АДРЕСА_4 було встановлено наступне: в квартирі відсутній ремонт; відсутнє підключення комунікацій; немає ні холодної, ні гарячої води; батареї зверху лежать дерев`яні палки; всі виводи ізольовані; на стелі тягнуться провода, видно всі балки металеві; квартира непридатна до проживання, наслідків використання водопостачання відсутні, теплом теж користуватися неможливо. Отже, даний факт було підтверджено представником самого позивача 29 травня 2025 року, однак вказана обставина позивачем прихована від суду, що є зловживанням процесуальними правами та введенням суду в оману. Крім того, вказувала, що неодноразово зверталася до позивача, а саме 27 травня 2025 року, 21 липня 2025 року та 05 серпня 2025 року з вимогою надати інформацію про підстави нарахування заборгованості, однак жодної відповіді мною отримано не було. Ці обставини, а саме наявність спору щодо неправомірності нарахування мені плати на послуги позивача, при здійсненні нарахування заборгованості позивачем не були враховані, а при зверненні до суду з позовом також були приховані від суду, що також є зловживанням процесуальними правами. Факт відсутності споживання послуг гарячого водопостачання та теплової енергії в квартирі також підтверджується: листом ОСББ «РАЇСИ ОКІПНОЇ, 18» від 19.02.2026 року, відповідно до якого квартира знаходиться у стані після забудовника, ремонт відсутній, відсутнє підключення гарячої та холодної води у квартирі, наслідки використання водопостачання відсутні, квартира непридатна для проживання; фотографіями квартири; нульовими показниками лічильників з даних з сервісу для управління ОСББ - «ДАХ» з кабінету ОСББ «РАЇСИ ОКІПНОЇ, 18», показники лічильників холодного та гарячого водопостачання по квартирі АДРЕСА_2 на дату 20.01.2025 року, 22.01.2026 року та 19.02.2026 року становлять: хвп - 0, гвп - 0; актом ПрАТ «Київводоканал» демонтажу-монтажу засобів вимірювальної техніки від 23.02.2026 року, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_4 знято лічильник № JS: 10014728, показники - 0 та знято лічильник № JS: 10020473, показники -

0. Незважаючи на це, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості, який обґрунтований лише виключно власним розрахунком. Судом першої інстанції також порушено норми процесуального права та право відповідача на справедливий суд. Так, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2025 року в справі № 755/14192/25 відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Про наявність даної справи в провадження Дніпровського районного суду м. Києва, яка надійшла до суду 07 серпня 2025 року, відповідачу стало відомо з сайту «Судова влада України» тільки в лютому 2026 року, позовну заяву та ухвалу суду не отримувала. Ознайомившись з матеріалами справи та ухвалою про відкриття провадження у справі, 18 лютого 2026 року відповідачем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Ільїною Д.В. 18 лютого 2026 року на підставі частини 5 статті 279 ЦПК України адвокатом до суду було направлено клопотання через Електронний суд про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. 09 березня 2026 року також через Електронний суд адвокатом було направлено відзив на позов до суду та на адресу позивача. 12 березня 2026 року відповідачем було зареєстровано електронний кабінет в системі «Електронний суд», однак судові справи в кабінеті були відсутні. 18 березня 2026 року, перевіряючи інформацію в Електронному кабінеті, відповідачем було встановлено, що 05 березня 2026 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та було призначено новий склад суду - суддю Марфіну Н.В., а мене приєднано до справи №755/14192/25. 12 березня 2026 року в справі було постановлено ухвалу про повернення без розгляду клопотання про розгляд справи з викликом сторін з тих підстав, що воно було подано не через систему Електронний суд, та в цей же день ухвалено рішення про задоволення позову. За змістом рішення суду відповідач обізнана про наявність відповідного спору на розгляді суду, відзиву на позов не подано, а тому, відповідно до положень частини 8 статті 178 ЦПК України, суд вирішив справу за наявними матеріалами. Про те, що в кабінеті Електронного суду відсутній відзив відповідачем було виявлено 18 березня 2026 року, хоча, за повідомленням представника, його було направлено до суду 09 березня 2026 року. 19 березня 2026 року відповідачу було повідомлено представником, що в системі Електронного суду на день подання відзиву відбувся збій і відзив не відправився до Дніпровського районного суду м. Києва, хоча був направлений та доставлений позивачу, що підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС від 09 березня 2026 року. Враховуючи відсутність у адвоката доступу до кабінету Електронного суду з 10 березня 2026 року, нею було направлено на електронну адресу суду заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про долучення додаткових доказів, які були отримані судом 10 березня 2026 року, що підтверджується наданими мені скріншотами електронних листів, які не були враховані судом. Враховуючи вказане, неналежне представництво інтересів відповідача у справі, відповідачем було розірвано договір про надання правничої допомоги з адвокатом 20 березня 2026 року. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Однак, розгляд справи відбувся без участі відповідача та без надання їй реальної можливості реалізувати свої процесуальні права. Судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими і які були викладені в рішенні суду, є недоведеними позивачем, що привело до порушено норм матеріального та процесуального права. При ухваленні рішення суд прийшов до висновку та погодився з твердженнями позивача, що в розумінні вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Житлового кодексу України, відповідач є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем. Суд також визнав, що відповідач, як споживач, неналежним чином виконувала свої зобов`язання щодо своєчасної оплати комунальних послуг, що привело до виникнення заборгованості. При цьому, як на єдиний доказ, послався на здійснений самим позивачем розрахунок заборгованості. Будь-які інші докази надання позивачем послуг та наявності заборгованості в матеріалах справи відсутні. Суд першої інстанції фактично визнав наявність зобов`язання між сторонами без встановлення факту укладення (приєднання) до договору, надання/ненадання та отримання/неотримання комунальних послуг. Однак, судом проігноровано той факт, що позивачем до позову не долучено доказів, які б свідчили про укладення (приєднання) до договору та підтвердження надання комунальних послуг за вищевказаною адресою відповідно до пункту 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 . Будь-яких доказів, визначених статтями 76 - 80 ЦПК України та пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року, які б давали підстави для висновку про приєднання відповідача, як споживача, до умов індивідуального договору, позивачем при зверненні до суду не надано, як і факту споживання послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 , та надання їх позивачем. Щодо одноразової сплати рахунку червні 2025 року як доказу приєднання до умов договору. 17 червня 2025 року мною на рахунок ТОВ «Євро-Реконструкція» в АТ «Сенс Банк» було сплачено 2 178,32 грн з призначенням за травень 2025, що підтверджується квитанцією № 223013663. Разом з тим, після отримання консультації фахівця в галузі права, мною 02 лютого 2026 року на адресу позивача була направлена заява про повернення безпідставно отриманих ним та сплачених мною коштів. 10 березня 2026 року сплачені відповідачем кошти були повернуті позивачем із призначенням «повернення помилково сплачених коштів згідно заяви», що підтверджується квитанцією № 61964817545 від 10 березня 2026 року. Тобто, своїми діями позивач визнав факт безпідставного отримання коштів, ненадання ним послуг, та, в свою чергу, неприєднання мною до умов (акцептування) договору. Таким чином, дії позивача свідчать про визнання ним факту неприєднання відповідачем до умов індивідуального договору (акцентування договору), суперечать заявленим позовним вимогам, і такими діями позивач фактично визнав, що послуги з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 ним не надавались. При зверненні до суду позивачем не зазначено методики нарахування заборгованості, джерел походження цифр та сум у розрахунку, а в рішенні суду не відображено, з яких критеріїв виходив суд, погоджуючись з ним. Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач своєчасно з грудня 2014 року не вносив плату за отримані послуги з постачання теплової енергії, з листопада 2019 року за гаряче постачання, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.06.2025 року в розмірі 94 568,78 грн. (теплова енергія 87 190,67 грн., гаряча вода 7 378,11 грн.). Позивач звернувся з позовною заявою до Дніпровського районного суду міста Києва лише 30.07.2025 року. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та за послуги централізованого постачання гарячої води за період з грудня 2014 року по 30.07.2022 року не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності (а.с. 72-82). 19 травня 2026 року, тобто у строк визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року, представник позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - адвокат Гречан М.В. подала відзив в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 106, 112-130) У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 , її представник - адвокат Спасібухов Н.І. підтримали скаргу і просили її задовольнити. Інші особи до суду не прибули про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази (а.с. 108-111). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволеннюз наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 червня 2012 року № 198 (переоформлено рішенням від 21 червня 2016 року № 1159) видана Ліцензія на вид господарської діяльності - постачання теплової енергії (а.с. 30, зворот). Відповідно п. 3.3. Статуту ТОВ «Євро-Реконструкція», основними видами господарської діяльності товариства серед іншого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам; надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої види (а.с. 26). ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснює надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 14 грудня 2012 року та не заперечується відповідачем (а.с. 18). Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню - квартирі АДРЕСА_4 , за період з грудня 2014 року по травень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 з постачання теплової енергії наявна заборгованість у розмірі 87 190,67 грн., 3 % річних - 5 680,97 грн. інфляційні втрати - 19 951,25 грн. (а.с. 6-9). Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню - квартирі АДРЕСА_4 , за період з листопада 2019 року по травень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 з постачання гарячої води наявна заборгованість у розмірі 7 378,11 грн., 3 % річних - 179,49 грн., інфляційні втрати - 816,88 грн. (а.с. 10-12). Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№ 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, що набрав чинності 10 грудня 2017 року, Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила, Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 85 від 02.02.2022), Правилами надання послуги постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182. Пунктом 5 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, який набрав чинності з 10 грудня 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Таке за змістом положення містила частина перша ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, чинної до 10 грудня 2017 року. Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до п. 8 Правил (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Положеннями частини другої ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків. Пунктом 30 Правил(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 45 Правил (чинної редакції) передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг. Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20). Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру. Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків. Так, судом встановлено, що позивач виконував свої зобов`язання, зокрема, щодо надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 . Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати послуг з постачання теплової енергії, гарячого водопостачання та наявність порушеного права ТОВ «Євро-Реконструкція» у цій частині вимог. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оскільки відповідач фактично отримувала житлово-комунальні послуги, розрахунок заборгованості складений позивачем за період, коли відповідачка набула права власності на вищевказану квартиру, тому з огляду на положення частини другої ст. 638 ЦК України, між сторонами наявні договірні правовідносини. Відсутність письмово оформленого договору між сторонами не свідчить про неотримання відповідачем відповідних послуг. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на те, що послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води в квартиру АДРЕСА_4 не надаються та не надавались з моменту отримання нею вказаної квартири у власність, оскільки квартира має стан після будівельників, в квартирі відсутні інженерні мережі, відсутнє холодне та гаряче водопостачання, всі виводи ізольовані, послуги з теплопостачання не надавалися та не надаються до цього часу, в квартирі відсутній ремонт і вона непридатна для проживання. До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучила акт від 29 травня 2025 року, складеного та підписаного представником ТОВ «Євро-Реконструкція» Фартуковою Л.Г. в присутності ОСОБА_3 , відповідно до якого при обстеженні квартири АДРЕСА_4 було встановлено наступне: в квартирі відсутній ремонт; відсутнє підключення комунікацій; немає ні холодної, ні гарячої води; батареї зверху лежать дерев`яні палки; всі виводи ізольовані; на стелі тягнуться провода, видно всі балки металеві; квартира непридатна до проживання, наслідків використання водопостачання відсутні, теплом теж користуватися неможливо (а.с. 87). Крім того, до апеляційної скарги було долучено фото квартири, копія заяви до ТОВ «Євро-Реконструкція» від 27.05.2025 року, листа-повідомлення голови правління ОСББ «РАЇСИ ОКЩНОЇ,18», скріншот з кабінету ОСББ «РАЇСИ ОКШНОЇ,18» в сервісі для управління ОСББ - «ДАХ», копію акту про демонтаж-монтаж засобу вимірювальної техніки від 23.02.2026 року; заяви про повернення безпідставно отриманих коштів до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від 02.02.2026 року; квитанції № 223013663 від 17.06.2025 року, квитанції № 61964817545 від 10.03.2026 року (а.с. 87-98, 91, 91-92, 93, 93-94, 94-95). Однак, колегія суддів з огляду на положення ст. 367 ЦПК України не може взяти до уваги вказані докази, оскільки такі не були надані до суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач була повідомлена про розгляд даної справи про що свідчить її особиста письмова розписка від 11 лютого 2026 року про те, що ОСОБА_1 ознайомлена з матеріалами справи, 18 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїна Д.В. подавала клопотання до районного суду, а відтак апелянт ОСОБА_1 та (або) її представник в суді першої інстанції - адвокат Ільїна Д.В. мали об`єктивну можливість надати проте не надали вказані докази до суду першої інстанції (а.с. 40-44). Крім того, посилання апелянта на акт за яким 23 лютого 2026 року ПрАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», який здійснює надання послуг постачання холодної води та водовідведення, здійснив заміну лічильників не підтверджує відсутності заборгованості відповідачки за постачання позивачем ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» гарячої води і така заміна лічильників відбулась в лютому 2026 року, а розрахунок заборгованості виконаний позивачем станом на 01 червня 2025 року. На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано до суду відповідні розрахунки. Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню - квартирі АДРЕСА_4 , за період з грудня 2014 року по травень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 з постачання теплової енергії наявна заборгованість у розмірі 87 190,67 грн. (а.с. 6-9). Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню - квартирі АДРЕСА_4 , за період з листопада 2019 року по травень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 з постачання гарячої води наявна заборгованість у розмірі 7 378,11 грн. (а.с. 10-12). Відповідачем ОСОБА_1 та її представником адвокатом Ільїної Д.В. в суді першої інстанції не надано доказів та або заперечень проти таких розрахунків, не спростовано належним доказами розмір нарахованої заборгованості, відтак, вказані суми заборгованості підлягали стягненню з відповідача на користь позивача. Також, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, гарячого водопостачання із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню - квартирі АДРЕСА_4 , за період з грудня 2014 року по травень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 з постачання теплової енергії наявна заборгованість у розмірі 87 190,67 грн., 3 % річних - 5 680,97 грн. інфляційні втрати - 19 951,25 грн. (а.с. 6-9). Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню - квартирі АДРЕСА_4 , за період з листопада 2019 року по травень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 з постачання гарячої води наявна заборгованість у розмірі 7 378,11 грн., 3 % річних - 179,49 грн., інфляційні втрати - 816,88 грн. (а.с. 10-12). Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для стягнення вказаних сум з відповідача на користь позивача. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявила про застосування строків позовної давності до позовних вимог. Проте, такої заяви до суду першої інстанції стороною відповідача до ухвалення районним судом оскаржуваного рішення заявлено не було, вперше таке клопотання представник ОСОБА_1 - адвокатом Ільїною Д.В. датоване 16 березня 2026 року та нею підписане із застосуванням КЕП заявника - 17 березня 2026 року, таке надійшло до районного суду 18 березня 2026 року, тобто після ухвалення судом рішення у справі, тому, зважаючи на факт обізнаності відповідачки та її представника про розгляд справи районним судом, у колегії суддів відсутні підстави для прийняття такої заяви під час апеляційного перегляду (а.с. 65-68). Доводи апелянта про неналежну роботу системи «Електронний суд» не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому колегія суддів їх відхилила (а.с. 62 зворот). При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що представник відповідачки - адвокат Ільїна Д.В. подавала клопотання в системі «Електронний суд», які наявні в матеріалах справи (а.с. 41-42). Посилання апелянта на неналежне представництво інтересів відповідача у справі та розірвання договору про надання правничої допомоги з адвокатом 20 березня 2026 року, як на підставу неможливості подати відповідні докази та пояснення, колегія суддів оцінює критично та відхиляє (а.с. 86). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 04 червня 2026 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов