Постанова Київський апеляційний суд № 761/15528/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 761/15528/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11198/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюк В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, третя особа Перша київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна та виключення із реєстру відомостей про його обтяження, - в с т а н о в и в : У квітні 2025 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в якому, враховуючи уточнені позовні вимоги, просила: зняти арешт з об`єкту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 1407336, зареєстровано 25 жовтня 2004 року 11:13:04 Першою київською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 20916 від 11.09.1998 року, додаткові дані: архівний номер: 1283197KIEV1, архівна дата: 11.09.1998, дата виникнення: 11.09.1998, № реєстра: 3- 2212, внутр. № 4С01162С2АEF34315533, коментар: вх.4061; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис про арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладений реєстратором Першою Київською державною конторою 25.10.2004 р. на підставі повідомлення Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 20916 від 11.09.1998 року, реєстраційний номер обтяження: 1407336, додаткові дані: архівний номер: 1283197KIEV1, архівна дата: 11.09.1998, дата виникнення: 11.09.1998, № реєстр: 3-2212, внутр. № 4С01162С2АEF34315533, коментар: вх.4061 (т. 1 а.с. 1-13, 80-89). На обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Красієм В.Я., №

892. З Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізналась, що на квартиру було накладено арешт на підставі повідомлення Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 11.09.1998 року № 20916. 25.10.2004 року арешт був зареєстрований Першої київської державної нотаріальною конторою за № 1407336, архівний номер 1283197KIEV1, № реєстра: 3-2212, внутр. №4С01162С2АEF34315533. Листом № 55/Д-3357 від 30.12.2005 року Подільський РУ ГУМВС України в м. Києві у відповідь на заяву позивача повідомило, що в ході перевірки було встановлено, що заборона на продаж квартири АДРЕСА_3 , виставлена безпідставно. 21.08.2023 року позивач звернулась до Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві із заявою, в якій просила надати довідку про відсутність підстав для арешту на майно. 19.09.2023 року листом Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві вих. №Д-1289/125/53/03-2023 повідомило, що надати довідку про відсутність підстав для арешту на майно не видається за можливе у зв`язку з відсутністю достатньої кількості інформації щодо кримінальної справи в рамках якої здійснювався арешт майна. Позивач також зверталась до Нотаріальної контори, якою було зареєстровано арешт. 21.08.2023 року листом вих.. № 5367/01-16 Нотаріальна контора повідомила, що термін зберігання процесуальних документів на підставі яких були накладені (зняті) арешти (заборони) на майно включно до 2001 року складав три роки, тому надати копію документів, на підставі яких було внесено обтяження за 1998 рік не має можливості у зв`язку з відсутністю документів. З огляду на викладене, вказувала, що безпідставне обтяження квартири арештом заважає позивачці користуватись квартирою, зокрема, розпоряджатись на власний розсуд (т. 1 а.с. 1-13, 80-89). 02 червня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління національної поліції у м. Києві - Кирилюк Є.С., в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 59-63). Протокольною ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.07.2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління МВС в м. Києві (т. 1 а.с. 76). 20 липня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві -Кирилюка Є.С., в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 118-123). Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, третя особа Перша київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна та виключення із реєстру відомостей про його обтяження - задоволено частково. Знято арешт з об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 1407336, зареєстровано 25 жовтня 2004 року 11:13:04 Першою київською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 20916 від 11.09.1998 року, додаткові дані: архівний номер: 1283197KIEV1, архівна дата: 11.09.1998, дата виникнення: 11.09.1998, № реєстра: 3- 2212, внутр. № 4С01162С2АEF34315533, коментарі: вх. 4061. Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис про арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладений реєстратором Першою Київською державною конторою 25.10.2004 р. на підставі повідомлення Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 20916 від 11.09.1998 року, реєстраційний номер обтяження: 1407336, додаткові дані: архівний номер: 1283197KIEV1, архівна дата: 11.09.1998, дата виникнення: 11.09.1998, № реєстра: 3-2212, внутр. № 4С01162С2АEF34315533, коментарі: вх. 4061. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві на користь держави судовий збір у розмірі 968, 96 грн. В іншій частині позову відмовлено (т. 1 а.с. 172-177). Не погодившись з рішенням районного суду, 28 квітня 2026 року голова Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Азарова В.А. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду в повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 204-209). На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що скасування арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду виключно у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом. Обтяження у вигляді арешту майна позивача накладено на підставі повідомлення від 11.09.1998 року, а не на підставі постанови слідчого Подільського районного управління ГУ МВС України в м. Києві, проте, до набрання чинності новим КПК України, незрозумілим є чи вносилась відповідна постанова та у якій саме справі. Належних та допустимих доказів порушення будь-яких законних прав чи інтересів позивача саме юридичною особою ГУ МВС України в м. Києві позивачем не надано, що не враховано судом при ухваленні рішення. Позивачкою не надано до суду будь-яких процесуальних документів (постанови органу досудового розслідування або ухвали суду про арешт майна), які б підтверджували факт накладення арешту на майно в кримінальній справі, але при цьому, суд першої інстанції необґрунтовано зарахував дану обставину на користь позивачки та вжив заходів направлених на встановлення вищезазначених документів (а.с. 204-209). 22 травня 2026 року, тобто у строк визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чеховська Д.Р. подала відзив в якому апеляційну скаргу просила залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 1 а.с. 237-238 т. 2 а.с. 1-13). У судовому засіданні представник відповідачів Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - Кирилюк Є.С. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Чеховська Д.Р. заперечували проти скарги і просили її відхилити. Інші особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи апеляційним судом були сповіщені належним чином, про що у справі є докази (т. 1 а.с. 240-245 т. 2 а.с. 14-18). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22). Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено, що позивачка є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красієм В.Я., зареєстрований в реєстрі за № 892, право власності на Квартиру зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації під № 549/63733064 08.09.1998 р. (т. 1 а.с. 19-20). Згідно Інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №343578795 від 21.08.2023 року щодо спірної квартири у відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься наступна інформація: «Тип обтяження: арешт (архівний запис) Реєстраційний номер обтяження: 1407336 Зареєстровано: 25.10.2004 11:13:04 за №1407336 реєстратором Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99- 96, 235-30-35; vaku@meta.ua Підстава обтяження: повідомлення, 20916, 11.09.1998, Подільське РУ ГУ МВС України в м. Києві Об`єкт обтяження: квартира, состав: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 Власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис Додаткові дані: Архівний номер: 1283197KIEV1, Архівна дата: 11.09.1998, Дата виникнення: 11.09.1998, № реєстра: 3-2212, внутр. № 4С01162С2АEF34315533, коментар: вх.4061» (т. 1 а.с. 21). Листом №34707-2025 від 31.01.2025 року Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві повідомило, що у зв`язку із значним проміжком часу в Оболонському УП ГУНП у місті Києві не зберігається інформація про надходження звернення гр. ОСОБА_2 протягом 1998 року до Мінського РУ ГУ МВС у місті Києві. В архіві слідчого відділу Оболонського управління поліції не зберігаються будь-які матеріали зареєстровані протягом 1998 року. З відповідною заявою щодо зняття арешту з спірної квартири необхідно звернутись до суду (т. 1 а.с. 28). 25.08.2023 року листом вих. №5367/01-16 третя особа повідомила, що термін зберігання процесуальних документів на підставі яких були накладені (зняті) арешти (заборони) на майно включно до 2001 року складав три роки, тому надати копію документів, на підставі яких було внесено обтяження за 1998 рік не має можливості у зв`язку із відсутністю документів (т. 1 а.с. 25). Листом від 13.06.2025 відповідач 1 повідомив, що надати копію постанови слідчого Подільського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві про арешт майна за вказаною адресою та повідомлення Подільського районного управління ГУ МВС України в місті Києві під №20916 від 11.09.1998, яке стало підставою для накладення арешту не представляється за можливе, у зв`язку із неможливістю ідентифікації за наявними даними номера кримінальної справи, в рамках якої було накладено зазначений арешт, та у зв`язку із знищенням документів створених в процесі діяльності Подільського районного управління ГУ МВС України в місті Києві ліквідаційною комісією (т. 1 а.с. 112). Згідно статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. За правилами ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його необхідно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17). Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц). Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 7 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц). Якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року(постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц). Відповідні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19 (провадження № 14-516цс19)(п.п. 21.1-21.5 вказаної Постанови). Вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року по справі №727/2878/19 визначено, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України (в редакції 1960 року) та не знятого за цим Кодексом після прийняття остаточного рішення по справі, яке набуло законної сили, слід розглядати за правилами цивільного судочинства (пункт 35.2 вказаної Постанови). При цьому, у пункті 42 вищевказаної постанови від 30 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства. Так, з наявних в матеріалах справи доказів, Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №343578795 від 21.08.2023 року щодо спірної квартири у відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація: «Тип обтяження: арешт (архівний запис) Реєстраційний номер обтяження: 1407336 Зареєстровано: 25.10.2004 11:13:04 за №1407336 реєстратором Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99- 96, 235-30-35; vaku@meta.ua Підстава обтяження: повідомлення, 20916, 11.09.1998, Подільське РУ ГУ МВС України в м. Києві Об`єкт обтяження: квартира, состав: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис Додаткові дані: Архівний номер: 1283197KIEV1, Архівна дата: 11.09.1998, Дата виникнення: 11.09.1998, № реєстра: 3-2212, внутр. № 4С01162С2АEF34315533, коментар: вх.4061» (т. 1 а.с. 21). За повідомленням Першого заступника начальника подільського РУ ГУМВС України в м. Києві Марук М.М. від 30 грудня 2005 року № 55/Д-3357 повідомлено ОСОБА_1 , що в ході проведення перевірки було встановлено, що заборона на продаж квартири АДРЕСА_3 , виставлена безпідставно (т. 1 а.с. 22) При цьому, в подальшому за повідомленнями на адвокатські запити та до суду першої інстанції, посадовими особами органу досудового слідства не заперечувалось те, що підставою здійснення обтяження (арешту) належної позивачці квартири АДРЕСА_2 , - є повідомлення Подільського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві за № 20916 від 11.09.1998 року, проте зазначалось, що неможливо встановити, на підставі яких саме документів було накладено обтяження у зв`язку із неможливістю ідентифікації за наявними даними номера кримінальної справи, в рамках якої було накладено зазначений арешт, та у зв`язку із знищенням документів, створених в процесі діяльності Подільського районного управління ГУМВС України в м. Києві ліквідаційною комісією (т. 1 а.с. 24, 27-30, 97-102, 109-112). Разом з тим, суд першої інстанції вірно вказав, що з огляду на те, що обставини на підставі яких був накладено арешт на квартиру не існують, а дія арешту на вказане нерухоме майно порушує права позивача, щодо володіння, користування та розпорядження майном, порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування арешту. При цьому, з огляду на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи, колегія суддів відхилила посилання апелянта, що скасування арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду виключно у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом. Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що позивач не надала доказів порушення будь-яких її законних прав чи інтересів саме ГУ МВС України в м. Києві, оскільки обтяження накладено на спірну квартиру саме на підставі повідомлення Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 04 червня 2026 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов