Постанова Київський апеляційний суд № 740/4260/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 740/4260/25 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6825/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., при секретарі Ганжалі С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Андрейчука Т.В.,- встановив: У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із названим позовом. ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 562310392 від 31 серпня 2021 року у розмірі 100 910 грн 40 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн 00 коп. та заборгованості за несплаченим відсоткам у розмірі 78 910 грн 40 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 562310392, сума кредиту 22 000 грн 00 коп. 28 листопада 2018 року укладено договір факторингу, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 31 серпня 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу про перехід права вимоги до ОСОБА_1 04 червня 2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого позивачу відступлено право вимоги за кредитним договором № 562310392 до відповідача. ТОВ «Юніт Капітал» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року названий позов задоволено. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії від 31 серпня 2021 року № 562310392 у розмірі 100 910 грн 40 коп., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі22 000 грн 00 коп., процентів за користування кредитом у розмірі78 910 грн 40 коп. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі2 000 грн 00 коп. В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 02 червня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі сторони відповідача. Представник ТОВ «Юніт Капітал» в засідання не з`явився, про його час і місце повідомлений належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності невиконання відповідачем умов укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 100 910 грн 40 коп. Право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 562310392 перейшло до ТОВ «Юніт Капітал». Стягуючи із відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп. судом першої інстанції враховано складність справи та об`єм виконаних адвокатом робіт. Колегія суддів не може повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції. Встановлено, що 31 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 562310392. 28 листопада 2018 року укладено договір факторингу, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 31 серпня 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу про перехід права вимоги до ОСОБА_1 04 червня 2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого позивачу відступлено право вимоги за кредитним договором № 562310392 до відповідача. Обгрунтовуючи позов, ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що відповідач зобов`язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконала. Товариство просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 100 910 грн 40 коп. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Так, матеріалами справи підтверджується, що 31 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 562310392, який позичальник підписала електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, вказано номер телефону та електронну адресу ОСОБА_1 . Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та відповідачем не було б укладено. Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Відтак, підписання відповідачем кредитного договору № 562310392 від 31 серпня 2021 рокупідтверджено належними та допустимими доказами. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Згідно заявки на отримання грошових коштів, ОСОБА_1 вказано банківський рахунок, на який має бути перераховано кредитні кошти НОМЕР_1 . Встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року витребувано у АТ КБ «Приватбанк» докази щодо: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка НОМЕР_3 ; чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком картки НОМЕР_3 ; виписку з банківського рахунку клієнта ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНКОПП: НОМЕР_2 ), до якого емітовано картку НОМЕР_3 , за період з 31 серпня 2021 року до 05 вересня 2021 року (якщо такий рахунок відкривався). Листом АТ КБ «Приватбанк» від 02 жовтня 2025 року повідомлено про те, що ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 та підтверджено зарахування 31 серпня 2021 року кредитних коштів у розмірі 22 000 грн 00 коп. Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23). Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 562310392 від 31 серпня 2021 року у розмірі 100 910 грн 40 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн 00 коп. та заборгованості за несплаченим відсоткам у розмірі 78 910 грн 40 коп. Заборгованість за відсотками у три рази перевищує заборгованість за основним боргом. Враховуючи неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів вважає за можливе зменшити заявлений позивачем розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за відсотками за кредитним договором у розмірі 22 000 грн 00 коп. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що на користь позивача із відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 562310392 від 31 серпня 2021 року у розмірі 44 000 грн 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн 00 коп. та заборгованості за несплаченим відсоткам у розмірі 22 000 грн 00 коп. Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено належними доказами факт переходу права вимоги за кредитним договором № 562310392 від 31 серпня 2021 року, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. 28 листопада 2018 року укладено договір факторингу, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 31 серпня 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу про перехід права вимоги до ОСОБА_1 04 червня 2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого позивачу відступлено право вимоги за кредитним договором № 562310392 до відповідача. До матеріалів справи долучено копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги, які є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором є обгрунтованим, оскільки ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором. Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути із ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. За ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи колегія суддів вважає заявлений представником ТОВ «Юніт Капітал» розмір понесених витрат на правничу допомогу не обґрунтованим. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню із ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, представник Охріменко Н.В. просив стягнути із ТОВ «Юніт Капітал» понесені витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн 00 коп. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн 00 коп. Враховуючи, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення матеріалів справи, підготовки та подання відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, колегія суддів вважає заявлений представником Охріменко Н.В. розмір понесених витрат на правничу допомогу є завищеним та не достатньо обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню із ТОВ «Юніт Капітал» понесені витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 24 листопада 2025 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 366 грн 16 коп.; з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 562 грн 44 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення суду. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії від 31 серпня 2021 року № 562310392 у розмірі 44 000 грн 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 000 грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 22 000 грн 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 2 000 грн 00 коп. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп. Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 366 грн 16 коп. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 562 грн 44 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 03 червня 2026 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко