Постанова 4824 № 753/22676/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/22676/25 Головуючий у І інстанції - Шаповалова К.В. апеляційне провадження №22-ц/824/8003/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення суми страхового відшкодування установив: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ПАТ НАСК «Оранта» про стягнення суми страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 листопада 2024 року у м. Києві по вул. Данькевича, 1/79 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта». Також між власником вказаного автомобіля та ПАТ НАСК «Оранта» було укладено договір комплексного страхування транспортного засобу, відповідальності власників наземного транспорту та страхування від нещасних випадків на транспорті. 17 грудня 2024 року ПАТ НАСК «Оранта» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 737470,33 грн, однак ОСОБА_1 , не погоджується із розміром страхового відшкодування, оскільки він є заниженим. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, виконаного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку автомобіля «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_2 складає 903219,34 грн. Позивач просить суд стягнути із ПАТ НАСК «Оранта» різницю між вартістю матеріального збитку та сумою виплаченого відшкодування, що складає 165799, 01 грн (903219, 34 грн - 737470,33 грн). Окрім того, позивач просить суд стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2048 грн та витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 13000 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 23629,65 грн; витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 5000 грн; та судовий збір у розмірі 236,30 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що13 листопада 2024 року у м. Києві по вул. Данькевича, 1/79 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта». Також між власником вказаного автомобіля та ПАТ НАСК «Оранта» було укладено договір комплексного страхування транспортного засобу, відповідальності власників наземного транспорту та страхування від нещасних випадків на транспорті. 17 грудня 2024 року ПАТ НАСК «Оранта» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 737470,33 грн, яке було розраховано на підставі Звіту №45265 від 27 січня 2025 року, виконаного ФОП ОСОБА_4 . Згідно Звіту №45265 від 27 січня 2025 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ встановлено, що вартість матеріального збитку без урахування ПДВ складає 739970,33 грн. Аналізуючи вказаний звіт та протокол огляду від 26 листопада 2024 року було виявлено неврахування при розрахунку розміру матеріального збитку пошкодження лазерного радара, який зафіксований у протоколі огляду під номером 19, та відповідно не врахований при виплаті страхового відшкодування. У відповіді ПАТ НАСК «Оранта» від 13 березня 2025 року зазначено, що «До розрахунку страхового відшкодування не включено вартість заміни лазерного радару, оскільки відповідно до протоколу огляду від 26 листопада 2024 року, зазначена деталь не містить видимих пошкоджень та не свідчить про необхідність її заміни, фіксації для діагностування». ОСОБА_1 звернулася до СТО ФОП ОСОБА_5 де було проведено дефектування автомобіля «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_2 , де за результатами діагностики було встановлено, що пошкоджений в результаті ДТП від 13 листопада 2024 року лазерний радар не підлягає ремонту та потребує заміни відповідно до технології виробника. Відповідно до результатів Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13 грудня 2024 року було встановлено, що вартість матеріального збитку транспортного засобу «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_2 становить 903219,34 грн., у тому числі ПДВ - 142119,36 грн. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов помилкового висновку про необхідність зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ з усього обсягу матеріального збитку, визначеного за звітом позивачки. У Звіті №45265 від 27 січня 2025 року, виконаному ФОП ОСОБА_4 , страховик визначив розмір матеріального збитку у сумі 739970,33 грн., яка прямо зазначена як вартість відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ. Фактичні виплати були здійснені наступним чином: за договором ОСЦВП - 157500 грн (з урахуванням франшизи); за договором добровільного страхування цивільної відповідальності - 579970,33 грн. Загальна сума виплати становить 737470,33 грн. Таким чином, страховик фактично здійснив виплату з урахуванням ПДВ, перерахувавши кошти безпосередньо на рахунок ФОП ОСОБА_6 за виконані роботи та запасні частини. У даному випадку страхове відшкодування було перераховано не потерпілій, а напряму виконавцю ремонтних робіт - ФОП ОСОБА_6 . Отже, норма про зменшення суми відшкодування на ПДВ не підлягала застосуванню, а страховик правомірно здійснив виплату з урахуванням ПДВ, що він фактично і зробив. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що сума виплаченого страхового відшкодування, хоча і була виплачена з ПДВ, не покриває всіх витрат на заміну датчика, комплектуючих і виконання робіт з його заміни, що призвело до необхідності доплати суми, що є предметом позову. Загальний розмір позовних вимог у справі становить 165799,01 грн та включає вартість датчика лазерного радара і супутніх робіт. Із зазначеної суми може бути вирахувано ПДВ виключно з вартості датчика лазерного радара. Таким чином, з урахуванням вирахування ПДВ лише з вартості датчика лазерного радара, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 137221,06 грн. Застосування податку на додану вартість до всієї суми позову є безпідставним, не відповідає предмету спору та фактично призводить до неправомірного зменшення розміру страхового відшкодування. Щодо неправомірності зменшення витрат на правничу допомогу зазначила, що суд першої інстанції зменшуючи розмір витрат з 13000 грн до 5000 грн фактично втрутився у договірні відносини між клієнтом та адвокатським бюро, які були належним чином оформлені та документально підтверджені. Зазначає, що нею до суду були подані договір про надання правничої допомоги, додаткова угода, розрахунок №1 обсягу наданих послуг із зазначенням конкретних дій та витраченого часу та платіжна інструкція від 01 жовтня 2025 року на суму 13000 грн., що підтверджує фактичну оплату правничої допомоги. Також зазначила, що часткове задоволення позову не є автоматичною підставою для зменшення витрат. Просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким її вимоги до ПАТ НАСК «Оранта» задовольнити у розмірі 137221,06 грн. Просила вирішити питання з приводу судових витрат. На вказану апеляційну скаргу ПАТ НАСК «Оранта» подало відзив, зазначивши, що згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку №2597 від 13 грудня 2024 року наданого позивачем, у розділі Висновку про вартість матеріального збитку транспортного засобу «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_2 встановлено ПДВ - 142119,36 грн. Згідно п. 2.4.10 Розділу 2 Оферти, Страхова виплата здійснюється з сумою податку на додану вартість при наявності оригіналів деталізованих актів виконаних робіт від платника ПДВ та документів, що підтверджують сплату ПДВ. Якщо такі документи не будуть надані, страхова виплата здійснюється без урахування ПДВ. Сума ПДВ розраховується, виходячи із суми страхової виплати, визначеної Страховиком. Звертає увагу, що позивачем не було надано актів виконаних робіт від платника ПДВ. ФОП ОСОБА_6 , на рахунок якого платили страхове відшкодування не є платником ПДВ. Для отримання доплати ПДВ, потерпілому для страховика потрібно надати акт виконаних робіт від Контрагента платника ПДВ та доказ оплати цієї операції. Разом з тим, доказів оплати проведених ремонтних робіт у платника ПДВ, позивачем не надано. Отже, 903219,34 грн вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 142119,36 грн ПДВ = 761099,98 грн вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу в розмірі без ПДВ. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_2 без ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування становить 761099,98 грн. Ураховуючи, що розмір франшизи 2500 грн., відповідно до п. 2.4.7 Розділу 2 Оферти Страховиком не відшкодовується то від 761099,98 грн - 2500 грн = 758599,98 грн. Тобто, враховуючи п. 2.4.7 та п. 2.4.10 розділу 2 Оферти, Страховик не може нести більшу відповідальність ніж передбачена умовами Договору серії ABS№0006296 від 06 жовтня 2024 року, тобто 758599,98 грн. Звертає увагу, що НАСК «Оранта» було вже сплачено страхове відшкодування у розмірі 737470,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №69516 від 17 грудня 2024 року, №5426 від 28 січня 2025 року та №5427 від 28 січня 2025 року. Отже, ураховуючи суму відповідальності Страховика відповідно до Звіту позивача, 758599,98 - 737470,33 грн = 21129,65 грн., тобто сума, яка б мала бути доплачена відповідачем. Щодо витрат на правничу допомогу, зазначило, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку при стягненні з ПАТ «НАСК «Оранта» витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., оскільки позовні вимоги були задоволені частково. Зазначає, що суд повинен враховувати, що метою стягнення витрат судового збору та витрат на правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити по суті додаткового способу отримання доходу. Просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що13 листопада 2024 року у м. Києві по вул. Данькевича, 1/79 відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 (страхувальник, власник ОСОБА_7 ) та транспортного засобу «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . На момент ДТП транспортний засіб «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований у ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 жовтня 2024 року №223917071. Страхувальник - ОСОБА_7 . Потерпілою у цьому ДТП була ОСОБА_1 , що не заперечувалось та підтверджувалось відповідачем у справі, як в письмових заявах по суті спору, так і враховуючи здійснені виплати страхового відшкодування на її користь. Крім того, між ОСОБА_7 та відповідачем ПАТ НАСК «Оранта» було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за страховим продуктом «Абсолютний захист» від 05 жовтня 2024 року, що також не заперечувалось та не спростовувалось відповідачем у справі. 26 листопада 2024 року на замовлення страхової компанії був здійснений огляд пошкодженого транспортного засобу та складений відповідний протокол огляду, який підписаний в тому числі позивачкою. 27 січня 2025 року ФОП ОСОБА_4 на замовлення ПАТ НАСК «Оранта» був складений звіт про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №45265, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 739970,33 грн, включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування. Страховою компанією були складені страхові акти №ОЦВ-ЗГ-24-33-22616/1, №ОЦВ-ЗГ-24-33-22616/2, №ОЦВ-ЗГ-25-33-1813/1, здійсненні розрахунки страхового відшкодування та сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_8 (СТО потерпілої сторони) кошти у загальному розмірі 737470,33 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 28 січня 2025 року №5427, 17 грудня 2024 року №69516, 28 січня 2025 року №5426. Оскільки позивачка не погодилась із сумою виплаченого їй страхового відшкодування, вона звернулась до ФОП ОСОБА_3 для проведення огляду транспортного засобу та виготовлення звіту визначення вартості матеріального збитку, оскільки після огляду пошкодженого транспортного засобу на СТО ФОП ОСОБА_9 було встановлено, що пошкоджений у ДТП датчик лазерного радару не підлягає ремонту, а потрібна його заміна відповідно до технологій виробника для забезпечення належної роботи системи автономного керування, адаптивного круїз-контролю та безпеки автомобіля, що підтверджується відповідним листом, долученим до матеріалів справи. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13 листопада 2024 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_3 становить 903219,34 грн, включаючи ПДВ -14211936 грн. Заперечуючи проти наданого звіту, представник відповідача вказав, що відповідно до протоколу огляду транспортного засобу, який був складений на замовлення відповідача, не було встановлено необхідності саме заміни лазерного радару. Так листом від 13 березня 2025 року відповідач повідомив позивача про те, що може повернутись до розгляду страхової справи у випадку надання потерпілою діагностичного висновку, виконаному на спеціалізованому обладнані, щодо необхідності заміни лазерного радару, документів, що підтверджують дійсні витрати на придбання лазерного радару та надання транспортного засобу на огляд представнику страховика після проведення ремонту. На підтвердження факту необхідності заміни лазерного радару позивачем суду було надано відповідний звіт із ремонтною калькуляцією до нього. В той же час на спростування вказаного представником відповідача не було надано жодного належного та достатнього доказу, зокрема представником відповідача не заявлялось суду клопотання про проведення відповідної судової експертизи для підтвердження чи спростування необхідності саме заміни лазерного радару пошкодженого транспортного засобу. Отже, представником відповідача не були спростовані доводи позивача щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_3 . Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, та стягуючи з відповідача на користь позивача суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 23629,65 грн., суд першої інстанції врахував те, що відповідачем ПАТ НАСК «Оранта» було здійснено часткову виплату коштів страхового відшкодування у розмірі 737470,33 грн, з огляду на вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_3 визначеного за звітом позивача та вирахував розмір ПДВ, визначений за звітом позивача. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність. В силу статті 5 зазначеного вище Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 ЗУ «Про страхування»). Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього ЗУ «Про страхування». Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Юридична природа та розмежування в договорах добровільного та обов`язкового страхування є метод здійснення страхування який полягає в питанні залежності виникнення від волі сторін, не пов`язаної законом. Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про страхування», добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Згідно ЦК України, договір є тим юридичним фактом (підставою), з яким закон пов`язує певні юридичні наслідки. Таким чином факт укладення договору страхування свідчить про виникнення добровільного страхового правовідношення. На відміну від обов`язкового страхування, при добровільному страхуванні здійснюється вибіркове охоплення страхового захисту, яке полягає у тому, що страховиком визначаються умови при яких настає цей страховий захист, та сторони виявили згоду на захист на таких умовах. Також при здійснені добровільного страхування важливу роль для врегулювання відносин між страховиком та страхувальником відіграють правила страхування, які визначають загальні умови та порядок здійснення добровільного страхування, вони розробляються страховиком самостійно для кожного виду страхування окремо. При укладені договору добровільного страхування сторони вправі визначати його умови. Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про страхування» - страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком, відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про страхування» - страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Пунктом 2.4.10 договору добровільного страхування, укладеного між ОСОБА_7 та відповідачем визначено, що страхова виплата здійснюється з сумою податку на додану вартість при наявності оригіналів деталізованих актів виконаних робіт від платника ПДВ та документів (чеків, квитанцій), що підтверджують сплату ПДВ. Якщо такі документи не будуть надані, страхова виплата здійснюється без ПДВ. Сума ПДВ розраховується, виходячи із суми страхової виплати, визначеної страховиком. Ставка ПДВ встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (п.п. «а» п. 193.1 ст. 193 ПК України). Тобто вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ. Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (справа №206/5271/14-ц); від 20 листопада 2019 року (справа №295/6973/16-ц); від 13 листопада 2019 року (справа №212/2534/16-ц); від 02 жовтня 2019 року (справа №161/2017/16-ц); від 21 серпня 2019 року (справа №200/6084/14-ц); від 03 липня 2019 року (справа №296/10171/14-ц); від 03 липня 2019 року (справа №398/1808/15-ц); від 27 березня 2019 року (справа №619/2671/16-ц). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з доказів, які містяться у матеріалах справи, ФОП ОСОБА_8 , на рахунок якого перераховувалось страхове відшкодування, не є платником ПДВ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань, а також інформацією із сайту даних реєстру платників податків. Разом з тим, позивачем не було надано оригіналів деталізованих актів виконаних робіт від платника ПДВ щодо здійснення фактичного ремонту транспортного засобу та документів (чеків, квитанцій), що підтверджують сплату ПДВ. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу вартості ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ, а тому позовні вимоги задовольнив частково, за вирахуванням суми ПДВ, а саме у розмірі 23629,65 грн (903219,34 грн вартість відновлювального ремонту за звітом позивача - 737470,33 грн страхового відшкодування, сплаченого відповідачем - 142119,36 грн ПДВ, за звітом позивача). У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачем ПАТ НАСК «Оранта» було здійснено часткову виплату коштів страхового відшкодування у розмірі 737470,33 грн, а також з огляду на вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_3 визначеного за звітом позивача та з вирахуванням розміру ПДВ. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Колегія суддів також погоджується і з визначеним судом першої інстанції розміром витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн, з огляду на наступне. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Згідно п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №01Б-1/1207 від 29 січня 2025 року, укладеному між АБ «Лідії Поліщук» та ОСОБА_1 клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надати йому правову допомогу у вигляді представництва інтересів клієнта, зокрема і в усіх судових установах, а також надати види правової допомоги у зв`язку із відшкодуванням шкоди, що була завдана транспортному засобу «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортних пригод, яка сталась 13 листопада 2024 року. Відповідно до положень додаткової угоди №1 від 29 січня 2025 року до вищевказаного договору, сторони погодили, що вартість години часу роботи адвоката, який діє від імені бюро з надання клієнту правової допомоги, яка полягатиме у підготовці до розгляду та участі у судовому розгляді справи у зв`язку із відшкодуванням шкоди, завданої транспортному засобу «Audi E-Tron» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортних пригод, яка сталась 13 листопада 2024 року буде складати 2000 грн. Згідно розрахунку №1 суми гонорару за надану правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги, клієнту були надані послуги в наступному обсязі: написання адвокатського запиту до страхової компанії від 31 січня 2025 року - кількість витраченого часу - 0,5 годин, вартість - 1000 грн; написання адвокатського запиту до страхової компанії від 17 лютого 2025 року - кількість витраченого часу - 0,5 годин, вартість - 1000 грн; написання вимоги на доплату до страхової компанії від 25 липня 2025 року - кількість витраченого часу - 1,5 годин, вартість - 3000 грн; підготовка та написання позовної заяви до суду, кількість витраченого часу - 4 години, вартість - 8000 грн. Загальна вартість виконаних робіт склала 13000 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 було перераховано на рахунок АБ «Лідії Поліщук» кошти у розмірі 13000 грн з призначенням платежу: «оплата згідно договору про надання правничої допомоги №01Б-1/1207 від 29 січня 2025 року». Однак, стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд вважав, що заявлені витрати не відповідають критерію розумності, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер. З вказаним твердженням колегія суддів апеляційного суду погоджується та вважає за необхідне зазначити також те, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема , пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у постановах КЦС ВС від 09 червня 2020 року по справі №466/9758\16-ц та від 15 квітня 2020 року по справі №199/3939/18-ц Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін), а також те, що аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «EastAlliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України». Проаналізувавши матеріали справи, можна дійти висновку, що вартість роботи адвоката є завищеною, що може свідчити про спрямованість таких дій на покладення на відповідача додаткових (недоцільних) витрат на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також має бути встановлено, кількість часу що представник витрачав на кожну із дій, за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Крім того, суд повинен враховувати, що метою стягнення витрат судового збору та витрат на правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити по суті додаткового способу отримання доходу. Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума в розмірі 5000 грн. відповідає обґрунтованості, пропорційності та реальності наданих адвокатом послуг та підлягає стягненню з відповідача на відшкодування витрат на професійну правову допомогу на користь позивача. Розмір такого стягнення судових витрат на правничу допомогу є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому захищає права позивача на отримання коштів, які вона була змушена реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в місцевому суді, а також відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у ст. 2 ЦПК України. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 08 червня 2026 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба