Постанова Київський апеляційний суд № 754/16435/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/16435/25 Головуючий у І інстанції - Гринчак О.І. апеляційне провадження №22-ц/824/8166/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості установив: У жовтні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів підготовлені та опубліковано/оприлюднено: - договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085); - на веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyvivteploen/. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з ТЕ/ПГВ. Відповідачі не здійснили належним чином оплату послуг, у зв`язку з чим перед позивачем утворилась заборгованість. Окрім того, на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Просило суд, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості у розмірі 139695,23 грн, з яких: - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 0 грн, три проценти річних у розмірі 0 грн; - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання розмірі 0 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 0 грн, три проценти річних у розмірі 0 грн; - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 21050,38 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 3769,21 грн, три проценти річних у розмірі 929,34 грн; - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 32963,44 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 6029,62 грн, три проценти річних у розмірі 1483,33 грн; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28367,15 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 3952,63 грн, три проценти річних у розмірі 955,12 грн, пеня y розмірі 1162,06 грн; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 30133,69 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 4174,28 грн, три проценти річних у розмірі 996,27 грн, пеня y розмірі 1212,11 грн; - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії y розмірі 1477,24 грн; - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води y розмірі 761,67 грн; - заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 277,69 грн; - заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0 грн; - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2026 року, позов задоволено у повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що зі змісту копії витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі вбачається, що власником квартири, за якою нараховувалася заборгованість, була ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена обставина підтверджує, що споживачем послуг із теплопостачання, наданих позивачем, була саме померла особа. Відповідно, згідно з чинним законодавством, вимоги щодо стягнення заборгованості мали бути пред`явлені до нотаріуса в порядку заявлення вимог кредиторів до спадкоємців у межах спадкової справи. Зазначає, що вона щонайменше з 2016 року постійно проживає поза межами України, що виключає факт фактичного споживання нею послуг у спірний період. Крім цього, зауважила, що у наданому позивачем розрахунку заборгованості за послуги з гарячого водопостачання відсутні відомості щодо показників приладів обліку. Вказане унеможливлює встановлення фактичного обсягу споживання послуги та підтвердження достовірності нарахованих сум, що вказує на недоведеність заявлених позовних вимог та наявність підстав для відмови в їх задоволенні. Просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2026 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» відмовити у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу, у встановлений строк, на адресу Київського апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Київенерго» з 01 липня 2014 року визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно з ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року №1198-VІІ. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів. Відповідно до Додатку №1 та Додатку №2 до Договору цесїї позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року за спірною адресою. З 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП ««Київтеплоенерго». З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП ««Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Також на веб-сайті КП «Київтеплоенерго» оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ . Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, наданих позивачем. Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості ним заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги з 01 травня 2018 року по 30 червня 2025 року. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов`язання шляхом надання послуг з централізованого опалення (з 01 листопада 2021 року постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (з 01 листопада 2021 року постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість відповідачі не виконують зобов`язань з оплати, наданих позивачем послуг. Також, відповідачі не надали суду доказів того, що: 1) фактична кількість проживаючих осіб за вищевказаною адресою протягом строку, за який нараховано заборгованість є меншою, і вони повідомили про це позивача, як це передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»; 2) наявні підстави для перерахунку розміру плати за послугу з огляду на її ненадання, надання не в повному обсязі, або надання послуги неналежної якості; 3) обсяги спожитих послуг є меншими, ніж вказав позивач; 4) здійснено оплату спожитих послуг у повному обсязі; 5) наявні інші обставини на спростування заборгованості. З висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне. Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (який введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року). Згідно з визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. За приписами ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. За правилами ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України, власність зобов`язує; власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.ст. 156, 162 ЖК України, власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Згідно з п. 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 р. №85), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. Згідно з п. 32, 33, 35, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 р. №1022), плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: -плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; - плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. У пп. 11 п. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830, визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Згідно з пп. 6 п. 48 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, виконавець зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором. Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року (справа №6-2951цс15), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа №751/3840/15-ц). Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для правильного її вирішення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року (справа №727/9295/16-ц), від 26 вересня 2018 року (справа №750/12850/16-ц). Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Згідно з п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. За правилами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідачем не спростовано належними та допустимим доказами правильності нарахування КП «Київтеплоенерго» заборгованості за вказані послуги, а також не надано власного розрахунку заборгованості. Також належними та допустимими доказами не підтверджується не проживання відповідачки ОСОБА_1 у квартирі, де виникла заборгованість. Надані останньою документи до апеляційної скарги не містять перекладу, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості перевірити доводи апеляційної скарги в зазначеній частині. Натомість, з витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва достовірно встановлено, що єдиними повнолітніми особами, які зареєстровані у квартирі де виникла заборгованість, а отже можуть бути споживачами послуг, наданих позивачем є відповідачі по справі. Відтак, останні несуть солідарну відповідальність перед позивачем за надані ним, але не оплачені комунальні послуги. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог КП «Київтеплоенерго», ухвалено обґрунтоване рішення про їх задоволення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 08 червня 2026 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба