Постанова Одеський апеляційний суд № 496/4449/24
від 04.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДНомер провадження: 22-ц/813/4372/26 Справа № 496/4449/24 Головуючий у першій інстанції Портна О.П. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 04.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року, постановлену судом у складі судді Портної О.П., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, в с т а н о в и в: Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15 липня 2024 року відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних. 16 травня 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направила до суду відзив на позовну заяву з додатками, одночасно з яким подано клопотання про поновлення процесуального строку, а саме строку для подання відзиву на позовну заяву. ОСОБА_2 посилається, що копію позовної заяви з ухвалою про відкриття провадження вона отримала 08.03.2025 року засобами поштового зв`язку. Клопотання обґрунтоване тим, що ухвала про відкриття провадження від 15.07.2024 року була постановлена Біляївським районним судом Одеської області з порушенням чинного законодавства, оскільки суд не прийняв до уваги не виконання позивачем п. 3 ч. 3, ч. 4 ст. 175, п. 1 ч. 1 ст. 176, ч. 4 ст. 177 ЦПК України. Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 24 червня 2025 року клопотання відповідачки про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, залишив без задоволення. Відзив відповідача на позов, залишив без розгляду та повернув відповідачці. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року про залишення без задоволення заяви/клопотання відповідача про поновлення строку на надання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 скасувати і постановити нову про задоволення заяви/клопотання відповідача про поновлення строку на надання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на те, що в ухвалі від 24 червня 2025 року, суд першої інстанції вказує не дійсні факти, відносно того, що відповідачка була повідомлена належним чином про дату, час та місце засідання суду 24.06.2025 року, але не з?явилася та про поважні причини своєї неявки суд не повідомила вчасно. Підтвердженням не дійсності вказаних фактів судом першої інстанції є відсутність в матеріалах справи №496/4449/ 24 поштового повідомлення про відправку та про отримання відповідачем ОСОБА_2 поштою повістки-повідомлення про дату, час та місце засідання суду 24.06.2025 року, яка вказує на порушення Біляївським районним судом Одеської області частин 1,2,3,4,5 ст. 128 ЦПК України. Посилається, що судом необґрунтовано надано оцінку фізичним та розумовим можливостям ОСОБА_2 , щодо визначення часу який може займати складання будь-якої заяви або відзиву відповідачем ОСОБА_2 , яка є жінкою похилого віку та ще хронічно хворою. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.12.2025 року роз`яснювалося ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, Проте відзиву не надходило. ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження отримала 19.01.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги отримав 27.12.2025 року та 14.08.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.01.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 10 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Постановляючи ухвалу від 24 червня 2025 року про залишення без задоволення клопотання відповідачки про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву та залишення без розгляду та повернення відповідачці відзиву на позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені відповідачкою причини пропуску строку на подачу відзиву на позовну заяву, не визнаються поважними, а наявні в матеріалах справи консультативні висновки спеціаліста, як підтвердження причини пропуску строку через хворобу, могли бути покладені в основу продовження судом процесуального строку, в порядку ч. 2 ст. 127 ЦПК України, у випадку подачі до суду відповідної заяви, складення якої не займає великого часу, однак таких дій відповідачкою вчинено не було. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (ч. ч. 1-2 та 4 ст.12 ЦПК України). За приписами ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно зі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. За ч. ч. 1-2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі. Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. ч. 1-2 ст. 191 ЦПК України). Ухвалою суду від 15 липня 2024 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу надано строк протягом 15-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали на подання відзиву на позов. Згідно матеріалів цивільної справи, відповідно до поштового повідомлення, відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та судову повістку на 24.06.2025 року 08.03.2025 року. Отже, оскільки датою вручення відповідачу копії ухвали суду від 15 липня 2024 року є 08 березня 2025, а тому строк для надання відзиву закінчився 23 березня 2025 року. Клопотання про поновлення процесуального строку на подачу відзиву та відзив відповідач подала 16 травня 2025 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується матеріалами справи. Суд першої інстанції, встановивши, що копія ухвали від 15 липня 2024 року про відкриття провадження у справі 08.03.2025 року була отримана відповідачем, отже строк для подання відзиву, який був встановлений судом, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, сплив, дійшов висновку про те, що підстави для його поновлення відсутні, тому, як наслідок, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та обґрунтовано залишив його без розгляду. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що 28.01.2025 року відповідачка отримала копію позовної заяви з додатками до неї та ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується поштовим відправленням; 13.02.2025 року на адресу суду від неї надійшла заява про порушення судом першої інстанції ЦПК України та ні надіслання відповідачу позовної заяви та ухвали про відкриття справи № 496/4449/24 для ознайомлення. Хоча відповідно до реєстрації вихідної кореспонденції відповідачці було направлено ухвалу, позов з додатками всього 19 арк.; 17.02.2025 року відповідачці було повторно направлено копію позовної заяви з додатками до неї та копію ухвали про відкриття провадження, які вона отримала 08.03.2025 року; 27.03.2025 року та 22.04.2025 року на адресу суду від відповідачки надходили заяви про зупинення справи на час хвороби відповідача. Відповідно до ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Отже, у даній справі відповідач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, не подавши відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що строки, встановлені ЦПК України або судом, є обов`язковими для суду та для учасників судового процесу, оскільки, зокрема, визначають час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Доводи відповідача, що вона не була повідомлення про розгляд справи, призначений на 24.06.2025 року, спростовуються матеріалами справи, так згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 судову повістку отримала 08.03.2025 року. Доводи відповідача про необґрунтовану оцінку судом стану здоров`я ОСОБА_2 , що завадило їй своєчасно подати відзив на позовну заяву, не заслуговують на увагу, оскільки такі не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Зокрема, матеріали справи містять консультативний висновок лікаря-консультанта від 18.03.2025 року, із встановленим діагнозом, загальними та лікувальними рекомендаціями та рахунок за здачу аналізів ОСОБА_2 від 19.03.2025 року, разом із тим, з відзивом на позовну заяву відповідач звернулася лише 16.05.2025 року засобами поштового зв`язку. Доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення питання про поновлення строку для подання відзиву, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Отже, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому, в силу ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.П. Лозко М.В. Назарова