Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/1475/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3980/26 Справа № 185/1475/25 Головуючий у першій інстанції: Бабій С. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Агєєва О.В., Городничої В.С., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Бабія С.О. від 22 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля та за час роботи на даному підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. На підтвердження своїх доводів позивачем надано довідку МСЕК, згідно якої йому 29.01.2015 йому встановлено безстроково сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% та третю групу інвалідності безстроково. Первинно позивачу було встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 55% - 11.02.1998 року. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - 288000,00 грн, без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 800,00 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом зменшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, внаслідок ушкодження здоров`я. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 тривалий час працював у відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12-15). Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 січня 1998 року, професійне захворювання виникло, зокрема, при виконанні роботи, за зміну переміщував вантажі вагою 40-60 кг за зміну. Причинами виникнення професійного захворювання є тяжкі фізичні нагрузки вагою 40-60 кг. Згідно копії довідки МСЕК серії ДНА01 №057448 від 11 лютого 1998 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності (а.с. 32). Відповідно до копії довідки МСЕК серії ДНА-01 №390228 від 12 лютого 2004 року, позивачу повторно встановлено 55% втрати професійної працездатності (а.с. 31). Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №061428 від 29 січня 2015 року, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 20). Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААА №005064 від 29 січня 2015 року, позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 20). Закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Рішення: від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012). Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до пункту 38 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків (у редакції від 03 жовтня 1997 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з втратою 55% професійної працездатності виникло у ОСОБА_1 11 лютого 1998 року. На час виникнення спірних правовідносин відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалось пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, відповідно до якого моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Згідно зі статтею 440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків (у редакції від 03 жовтня 1997 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат. Абзац п`ятий пункту 11 Правил щодо встановлення обмеження розміру відшкодування моральної шкоди 150 неоподатковуваними мінімумами доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат було змінено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 1997 року №1100. На день розгляду справи апеляційним судом неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17,00 грн, тобто максимальний розмір відшкодування дорівнює 2550,00 грн. (17,0 грн х 150). Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, треба враховувати встановлені законодавством обмеження максимального та мінімального розмірів відшкодування моральної шкоди, які були передбачені Правилами на день установлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності, при цьому також враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №212/2469/16. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, у зв`язку з чим з чим довідкою МСЕК серії ДНА01 №057448 від 11 лютого 1998 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності; довідкою МСЕК серії ДНА-01 №390228 від 12 лютого 2004 року, позивачу повторно встановлено 55% втрати професійної працездатності та довідками МСЕК серії 12 ААА №061428 та серії 12ААА №005064 від 29 січня 2015 року, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках; враховуючи, що чинним на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, законодавством були визначені максимальні межі розміру відшкодування такої шкоди (150 неоподатковуваними мінімумами доходів громадян), - колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі довідки від 11 лютого 1998 року, на відшкодування моральної шкоди 2550,00 грн., що є граничним розміром компенсації моральної шкоди у даному випадку. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі, що перевищує граничну межу у 2550,00 грн. За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. За положеннями частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 24 (двадцять чотири) грн 77 коп.(ціна позову 288000,00 грн / 100 = 2880,00 грн х 0,86%). Судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні апеляційної скарги покладаються частково на апелянта, пропорційно задоволеним позовним вимогам. А інша частина, пропорційно залишених без задоволення позовних вимог, підлягає компенсації відповідачу за рахунок держави, у порядку встановленому КМУ, в розмірі 1440,94 грн (1453,44 грн х 99,14%), згідно платіжної інструкції №4441190 від 06.03.2026 року, виданої АТ ПУМБ (а.с. 82). Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353) в дохід держави судовий збір у сумі 24 (двадцять чотири) грн 77 коп. Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353) компенсувати за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги у розмірі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) грн 94 коп., згідно платіжної інструкції №4441190 від 06.03.2026 року. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді О.В. Агєєв В.С. Городнича