Постанова 4803 № 185/8127/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3861/26 Справа № 185/8127/25 Головуючий у першій інстанції: Бабій С. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Бабія С.О. від 18 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля та за час роботи на даному підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. На підтвердження своїх доводів позивачем надано довідку МСЕК, згідно якої йому 10.01.2022 року встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, з яких 40% - по радикулопатії, 10% - по ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень), 10% - туговухість та третю групу інвалідності безстроково . Первинно позивачу було встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60% - 27.01.2021 року. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245000,00 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року задоволено частково позов адвоката Повалій Олени Василівни, яка діє від імені ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1200,00 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 19 вересня 1997 року по 30 квітня 2012 року, та з 01 травня 2012 року по 09 січня 2020 року, працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 09 січня 2020 року його було звільнено, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 . Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 грудня 2020 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1.Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії. емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня.

2. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7 з помірними статикодинамічними порушеннями хребта, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня).

3. Нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху). П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого. Виконує роботи по монтажу - демонтажу секцій мехкріплення в лавах, монтажних камерах, відновлює в них кріплення, монтує-демонтує стрічкові конвеєри на штреках і в лавах, монтує трубопроводи, проводить відбивання вугілля і породи відбійними молотками для монтажу обладнання, транспортує обладнання у шахті в зоні дії обладнання: комбайн КСП-33, перевантажувач ДКНУ-ВДК-2,5. Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: фізичне перевантаження, вимушена робоча поза, пил, шум, важка праця, несприятливий мікроклімат: Робоча поза з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом > 30° 260 разів за зміну при допустимому значенні -51-100; перебування у незручній робочій позі становило 27,2% часу зміну при нормативному значені до 25%; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 30 кг при допустимому значенні до 30 кг. Пил в концентрації 60,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, діяв впродовж 89,4% змінного часу. Еквівалентний рівень шуму складає 88 дБА при допустимому значенні 80 дБА. Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №063704 від 27 січня 2021 року, ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з датою переогляду - 15.01.2022. Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААВ №129582 від 27 січня 2021 року, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності, з датою переогляду - 15.01.2022. Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №120506 від 10 січня 2022 року, позивачу повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% безстроково. Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААВ №564028 від 10 січня 2022 року ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності безстроково. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з професійним захворюванням, у зв`язку з чим довідками МСЕК серії 12 ААА №063704 та серії 12 ААВ №129582 від 27 січня 2021 року, ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та третю групу інвалідності; довідками МСЕК серії 12 ААА №120506 та серії 12 ААВ №564028 від 10 січня 2022 року, позивачу повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та встановлено третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням під час перебування у трудових стосунках з відповідачем. Доводи про те, що укладаючи трудовий договір, позивач був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці та можливі негативні наслідки на стан його здоров`я і від позивача не надходило ніяких скарг або зауважень щодо умов праці не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки це не впливає на обов`язок відповідача відшкодувати моральну шкоду працівникові, спричинену в результаті професійного захворювання, що прямо передбачено нормами матеріального права, і зокрема ст.237-1 КЗпП України. Твердження апелянта про стягнення у аналогічних справах моральної шкоди у іншому розмірі не заслуговують на увагу, враховуючи, що місцевим судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення належним чином встановлені фактичні обставини справи, надано належної правової оцінки представленим доказам, у їх сукупності. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не встановлено інших хвороб, що впливають на фізичні страждання позивача є безпідставним, оскільки в даному випадку суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем надано належні докази виявлених у нього професійних захворювань, яких достатньо для спричинення позивачеві моральної шкоди. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича Л.П. Никифоряк