Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/1569/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 688/1569/22 Провадження № 22-ц/820/1182/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Березюк Н.П. від 26 лютого 2026 року. Заслухавши доповідача, учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У червні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що вони з ОСОБА_2 з 16.06.2007 року перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.12.2021 року. Під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 18.12.2017 року вони набули у спільну сумісну власність незавершений будівництвом садовий будинок у садівничому товаристві «Вчитель», а також земельну ділянку з кадастровим номером 6810700000:01:021:0113, площею 0,0641 га, цільовим призначенням для колективного садівництва по АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_2 . Також 21.01.2020 року вони придбали автомобіль Chevrolet Epica, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який 21.01.2020 відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 зареєстрований на праві приватної власності за відповідачкою ОСОБА_2 . Після придбання садового будинку вони завершили його будівництво та на цей час будинок повністю придатний для проживання, проте не зданий в експлуатацію та не зареєстрований у встановленому порядку. Відповідачка не допускає його в будинок, через що він протиправно позбавлений можливості користуватися своєю власністю. Спірний автомобіль відчужений відповідачкою її сестрі без згоди позивача. За наведеного позивач просив визнати незавершений будівництвом садовий будинок в садівничому товаристві «Вчитель», загальною площею 62,4 кв.м., вартістю 121280 грн та земельну ділянку з кадастровим номером 6810700000:01:021:0113, площею 0,0641 га, призначену для колективного садівництва, вартістю 28647 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також автомобіль Chevrolet Epica, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 181230 грн, спільною сумісною власністю подружжя, здійснити поділ незавершеного будівництвом садового будинку та земельної ділянки, стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію вартості автомобіля в сумі 90615 грн, а також судові витрати. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.02.2026 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовної заяви про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 90615 грн. грошової компенсації вартості майна подружжя. У задоволенні вимоги про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову як незаконне та відмовити у позові повністю. На думку апелянтки, суд першої інстанції не взяв до уваги, що 01.01.2017 року вона в інтересах сім`ї уклала договір позики в розмірі 3000 доларів, за які в грудні 2017 року придбала земельну ділянку з об`єктом незавершеного будівництва 54 % готовності за 47456 грн. За грошові кошти, що залишилися зі взятої позики, вона придбала спірний автомобіль. Станом на 16.12.2021 року (дату розірвання шлюбу) позика не була повернута, а лише 01 червня 2022 року повернута нею самостійно. Також нею доведено, що позивач з 01.07.2008 року, протягом 13 років не був працевлаштований, не мав самостійного заробітку (доходу) з поважних причин, на підтвердження чого надано копію трудової книжки позивача. Проте суд безпідставно взяв до уваги пояснення позивача про начебто його неофіційне працевлаштування на будівництві. Суд не дав належну оцінку наданим доказам неналежної поведінки позивача в сім`ї, вчинення ним домашнього насильства щодо неї у шлюбі та після його розірвання. Не враховано, що позивач притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства 24.03.2021 року, при цьому він не з`являвся до суду, щодо нього був застосований привід. Тому за цих обставин суд безпідставно вказував про належність спірного автомобіля до спільного майна подружжя. Навіть виходячи з цих обставин суд мав врахувати боргові зобов`язання при поділі майна подружжя, які існували на дату розірвання шлюбу та були виконані нею самостійно в розмірі 87764,70 грн. Тому компенсація за автомобіль мала б бути зменшена на половину суми боргових зобов`язань, до 46732,65 грн. Спірним також є висновок суду, що відповідачка відчужила цей автомобіль без письмової згоди позивача він не подавав позов про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним з підстав відчуження без його згоди. Крім того, обставини відносин між сторонами на час відчуження автомобіля вже свідчили про об`єктивну неможливість отримання від нього письмової згоди на укладення такого договору сторони через його неприйнятну поведінку вже спільно не проживали та не вели господарство. Судом також не застосовано норми ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України щодо підстав відступлення від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Судові витрати на професійну правничу допомогу, які відповідачка понесла у зв`язку з розглядом справи в суді І інстанції, становлять 184054 грн. У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити як безпідставну, а рішення суду - без змін. Відповідачка не довела, що він на час придбання автомобіля не мав самостійного заробітку (доходу) без поважної причини. Надані ОСОБА_2 докази про притягнення його до адміністративної відповідальності, стягнення коштів на утримання дітей не є доказами того, що позивач не приймав участь у придбанні автомобіля 21.01.2020 року. Спірний автомобіль придбаний у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та належав їм на праві спільної сумісної власності. Апелянткою не доведено надання згоди позивачем на відчуження автомобіля та використання нею коштів від продажу майна в інтересах сім`ї. Суд обґрунтовано відмовив у розподілі витрат відповідачки на правничу допомогу. Просить стягнути 10000 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Представник апелянтки надіслав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, понесених ОСОБА_1 . В засіданні апеляційного суду представник апелянтки просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що сторони з 16.06.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.12.2021 року. Сторони мають двоє дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 18.12.2017 року сторони у спільну сумісну власність набули незавершений будівництвом садовий будинок у садівничому товаристві «Вчитель», загальною площею 62,4 кв.м, земельну ділянку з кадастровим номером 6810700000:01:021:0113, площею 0,0641 га, з цільовим призначенням для колективного садівництва по АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_2 . Також 21.01.2020 року сторони придбали автомобіль марки Chevrolet Epica, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який 21.01.2020 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 зареєстрований на праві приватної власності за відповідачкою ОСОБА_2 . 07.04.2021 року ОСОБА_2 відчужила цей автомобіль на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6845/2021/2520283 від 07.04.2021 року своїй сестрі ОСОБА_5 за 20 000 гривень, без письмової згоди позивача. Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 16.08.2024 №20/24 середня ринкова вартість автомобіля марки Chevrolet Epica, 2008 року, 2.5і/115 kW (KLAL) 5АТ», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 2007 року випуску, при його нормальному середньостатистичному технічному, експлуатаційному і укомплектованому стані, з комплектністю близько до базової, без оновлення, пошкоджень і суттєвих дефектів, станом на 01.04.2021 складала 161930 грн. Середня ринкова вартість автомобіля марки Chevrolet Epica, 2008 року, 2.5і/115 kW (KLAL) 5АТ», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 2007 року випуску, при його нормальному середньостатистичному технічному, експлуатаційному і укомплектованому стані, з комплектністю близько до базової, без оновлення, пошкоджень і суттєвих дефектів, станом на 01.06.2024 року складала 229230 грн. 18.11.2021 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, свої вимоги мотивував тим, що протягом семи місяців з відповідачкою не проживають, спільного господарства не ведуть, подружніх стосунків не підтримують. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.12.2021 року шлюб між ними розірваний. Наведені обставини підтверджується матеріалами справи. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірний автомобіль придбано в період шлюбу сторін, відповідачка не спростувала презумпцію спільної сумісної власності на цей майно, тож воно належало до спільного майна подружжя. Відповідачка здійснила відчуження автомобіля без письмової згоди позивача, і не довела, що отримані кошти використані в інтересах сім`ї, тому вартість проданого автомобіля враховується при поділі майна подружжя слід стягнути на користь позивача грошову компенсацію вартості частки автомобіля, в межах заявлених позовних вимог, в сумі 90615 грн. У зв`язку з цим немає підстав для визнання його спільною сумісною власністю сторін. Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними. Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За змістом ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. За змістом ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За правилами ч.ч.1-2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. За змістом ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Отже, за змістом наведених норм права діє презумпція спільності майна, набутого у шлюбі, а також діє принцип рівності часток подружжя, тобто, частки майна дружини та чоловіка є рівними при поділі їх спільної сумісної власності. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, в судовому порядку. Тож саме відповідачка, заперечуючи правовий режим спільного сумісного майна на спірний автомобіль, мала надати належні, достатні та допустимі докази на спростування презумпції спільності права власності сторін на це майно, яке набуте ними в період шлюбу. З врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції правильно констатував, що відповідачка не спростувала достатніми та допустимими доказами презумпцію спільного майна подружжя щодо спірного автомобіля. Суд дав належну оцінку копії трудової книжки позивача і правильно вказав, що цей документ не є достатнім доказом відсутності у позивача самостійного заробітку (доходу) з часу звільнення з роботи 01.07.2008 року та не спростовує пояснення останнього про роботу на будівництві без оформлення трудових відносин. Посилання апелянтки про те, що спірний автомобіль придбаний 21.01.2020 року за залишок отриманої 01.01.2017 року позики після придбання земельної ділянку з об`єктом незавершеного будівництва також не ґрунтується на жодних достатніх та допустимих доказах, тому суд обґрунтовано не взяв його до уваги. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, для укладення одним із подружжя договору щодо відчуження автомобіля згода другого з подружжя має бути подана письмово. Автомобіль Chevrolet Epica, д.н.з. НОМЕР_1 був відчужений ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 07.04.2021 року. Матеріали справи не містять доказів надання письмової згоди позивачем на відчуження цього майна. Крім того, в апеляційній скарзі апелянтка підтвердила, що відносини між сторонами на час відчуження автомобіля об`єктивно унеможливлювали отримання від нього письмової згоди на укладення такого договору. Спірний автомобіль відчужено без згоди позивача відповідачкою і нею не надано докази щодо використання отриманих коштів в інтересах сім`ї при цьому в апеляційній скарзі також нею підтверджено, що сторони на час продажу автомобіля вже спільно не проживали та не вели спільне господарство. Згідно з ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3 ст. 70 СК України). Відповідачка не довела наявність фактичних підстав, визначених нормами ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України для відступлення від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Тож суд першої інстанції обґрунтовано врахував вартість проданого автомобіля при поділі майна подружжя і стягнув на користь позивача грошову компенсацію вартості частки автомобіля, в межах заявлених позовних вимог, в сумі 90615 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Обговорюючи заяву представника позивача про стягнення 10000 грн. витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи, апеляційний суд враховує таке. Правнича допомога в апеляційному суді ОСОБА_1 у справі надавалася адвокатом Янцеловським М.Ф. згідно з договором про надання правової допомоги №13/04/2026 від 13.04.2026 року. Згідно з п. 3.1 вказаного договору розмір гонорару є фіксований та становить 10000 грн. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №13/04/2026 року від 13.04.2026 року прийнято від Білогая І.С. 10000 грн. за договором про надання правничої допомоги №13/04/2026 року. З врахуванням заяви сторони відповідачки про зменшення розміру понесених витрат на правничу допомогу як неспівмірних апеляційний суд констатує, що заявлені витрати апелянта є завищеними та не відповідають витраченому адвокатом часу та обсягу наданих адвокатом послуг, що полягали у представництві в суді та складанні відзиву, що містить аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві. Тож наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 2000 грн. У зв`язку з відхиленням апеляційної скарги відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України вказані витрати в сумі 2000 грн. слід стягнути з відповідачки на користь позивача. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 2000 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 червня 2026 року. Судді Л.М. Грох А.М. Костенко Т.О. Янчук