Постанова 4814 № 536/1498/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/1498/25 Номер провадження 22-ц/814/1724/26Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Одринської Т.В., суддів Панченка О.О., Триголова В.М., за участю секретаря Сальної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Черкащенко Аліни Анатоліївни на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року, В С Т А Н О В И В : У червні 2025 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внести зміни до актового запису про народження №111 від 19 лютого 2014 року складеного Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, а саме: у відомостях про дитину в графі "прізвище", змінити прізвище дитини зі " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 "; у відомостях про батька дитини змінити відомості з " ОСОБА_7 " на відомості про батька дитини " ОСОБА_3 . Ухвалою суду від 27.11.2025 залучено у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 . Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Сьоря С.І. заявив клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись, що співвідповідач ОСОБА_3 мобілізований та проходить військову службу в Збройних силах України та не виявив бажання на продовження розгляду справи. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України. Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Черкащенко Аліна Анатоліївна, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд при ухваленні рішення не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 вважається безвісно відсутнім, а тому висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 754/947/22, які поклав в основу ухвали суд, не є релевантною до даної справи та предмету її розгляду. Вказувала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність обов`язкових підстав для зупинення провадження, фактично ототожнивши формальне перебування відповідача у складі військової частини з його фактичним проходженням військової служби та об`єктивною неможливістю участі у судовому процесі. Посилалась на те, що протягом усього часу зупинення провадження у справі малолітня ОСОБА_4 буде позбавлена можливості, зокрема, отримати соціальні пільги та гарантії, передбачені законом для дітей осіб зниклих безвісти за особливих обставин. Звертає увагу на те, що зупинення провадження не забезпечує право відповідача на захист, а натомість створює ситуацію повного блокування судового захисту прав малолітньої дитини. Від представника ОСОБА_2 адвоката Сьорі С.І. надійшов відзив, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін. Відзив обгрунтовано тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законною та обгрунтованою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом встановлено, що солдат ОСОБА_3 з 22.02.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 15.07.2025 по теперішній час перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 . Зупиняючи провадження у справі, місцевий суд прийшов до висновку, що проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи та відсутня воля військовослужбовця ОСОБА_3 щодо продовження розгляду справи. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд. Тобто, це є обов`язок суду, а не право зупинити провадження у справі. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 96, 97 постанови від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зазначила, що за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі (пункт 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, матеріали справи містять докази перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України на військовій службі у військовій частині та вважається зниклим безвісти за особливих обставин, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду про зупинення провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України у військовій частині або до отримання інформації про безвісти зниклого відповідача, у тому числі його місцеперебування. Щодо доводів апеляційної скарги про нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду та про те, що відповідач є безвісно відсутнім, колегія суддів зазначає таке. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 96, 97 постанови від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 сформувала чітку правову позицію щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у справі на підставі вказаної норми процесуального права достатнім є сам факт перебування сторони у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан. Перебування особи у статусі «зниклого безвісти за особливих обставин» або відсутність зв`язку з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби не спростовує факт його перебування у складі Збройних Сил України, оскільки така особа юридично продовжує перебувати у списках особового складу військової частини. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 вважається безвісно відсутнім, а тому не може брати участь у процесі, якраз і охоплюється правовим висновком Великої Палати, оскільки ОСОБА_3 не виключений із списків особового складу ЗСУ і юридично вважається таким, що перебуває у складі ЗСУ. Доводи апеляційної скарги про те, що зупинення провадження порушує інтереси малолітньої дитини щодо отримання соціальних пільг, не можуть бути підставою для порушення судом імперативної норми процесуального права. Захист прав однієї сторони не може відбуватися шляхом повного позбавлення процесуальних прав іншої сторони, який обмежений у можливості особисто захистити свої права та висловити позицію щодо позову, який безпосередньо впливає на його особисті немайнові та майнові права. Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, врахував релевантні висновки Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі. Відповідно до п.1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін. Колегія суддів наголошує, що у разі припинення існування обставин, які викликали необхідність зупинення апеляційного провадження у справі, тобто припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України), чи у разі вираження ОСОБА_3 свого волевиявлення на продовження розгляду справи, апеляційне провадження у справі буде поновлено. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черкащенко Аліни Анатоліївни залишити без задоволення. Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 червня 2026 року. Головуючий Т.В. Одринська Судді О.О. Панченко В.М. Триголов