Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/6279/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/6279/24 Номер провадження 22-ц/814/3743/25Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Пікуля В. П. за участю секретаря Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2025 року, постановлену в місті Кременчуці під головуванням судді Фадєєвої С. О. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, в с т а н о в и в: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із заявою в порядку окремого провадження, у якій просила встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести зміни до актового запису про народження № 251 від 13.12.2000, складеного у Чугуївському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного МУ МЮ, зазначивши батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, дату народження та місце народження залишити без змін; зобов`язати органи державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни в актовий запис про народження та анулювати свідоцтво про народження, видане раніше (а. с. 2-3, т. 1). Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 червня 2024 року на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України справу передано на розгляд до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить справа (а. с. 22, т. 1). Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 31-32, т. 1). Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2025 року вказану заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з мотивів наявності спору про право, оскільки заінтересована особа ОСОБА_3 заперечує проти задоволення заяви та вважає, що задоволенням заяви його спадкові права можуть бути порушені, а, отже, встановлення факту батьківства пов`язується з наступним вирішенням спору про право та має вирішуватись в порядку позовного провадження. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук О. М. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не встановив наявність спору про право, а лише припустив гіпотетичну можливість такого спору, оскільки для твердження наявності спору про право в даній справі необхідна наявність спору щодо самого факту батьківства, який оспорити можуть тільки батько дитини, мати дитини та сама дитина. При цьому, встановлення факту батьківства ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 не позбавляє права на спадщину інших спадкоємців. Вказує, що предметом поданої заяви є саме встановлення факту батьківства, інших питань для вирішення судом дана заява не містить. Наголошує, що встановлення факту батьківства в позовному провадженні можливе у випадку, якщо всі батьки дитини живі, проте в даному випадку батько заявника помер, а тому вказане питання має вирішуватися саме в порядку окремого провадження. Зазначає, що заінтересованою особою ОСОБА_3 не надано суду доказів наявності спору про право, що свідчить про необґрунтованість та незаконність ухвали суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, їх представників, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. По справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, оскільки ОСОБА_2 є її біологічним батьком, проте, при її народженні батьки не перебували у шлюбі між собою, а запис про батька в книзі записів актів громадянського стану про народження у Чугуївському міському відділі реєстрації актів громадянського стану Чугуївської міської ради Харківської області було проведено за вказівкою її матері - ОСОБА_4 . Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2024 року призначено у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, за результатами проведення якої згідно висновку судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 19.03.2025 № СЕ-19-25/3228-БД встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ймовірно є біологічним батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність походження їх ДНК-профілів від дитини та біологічних батьків становить не менше 99,99999999% (а. с. 113-117, 152-164 т. 1). Ухвалами Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2024 року та 14 квітня 2025 року залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 82-85, 185-187, т. 1). 23 липня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України (а. с. 49, т. 2). Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту батьківства пов`язується з наступним вирішенням спору про право на спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , з чим колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Згідно частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України). У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23). З наведеного можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (див. постанову Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24)). За змістом частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду. Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право (див. постанову Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22)). Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)). У цій справі юридичний факт батьківства померлого ОСОБА_2 по відношенню до заявника ОСОБА_1 ґрунтується на сімейних правовідносинах та походженні дитини від певної особи. Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. У статті 130 СК України встановлено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу. У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц (провадження № 61-2239св21) зазначено, що «передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим». Отже, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Лише відсутність судового рішення про визнання особи померлим, а також належних доказів його смерті виключає можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження. Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 квітня 2025 року у справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24), від 09 липня 2025 року у справі № 201/1017/25 (провадження № 61-5429св25). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , а відомості про батька заявника ОСОБА_1 в актовому записі про народження за № 251 від 13.12.2000 внесені за вказівкою її матері відповідно до частини першої статті 55 КпШС України, яка кореспондується з нормами частини першої статті 135 СК України, що є підставою для розгляду судом заяви про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження згідно частини першої статті 130 СК України, частини другої статті 315 ЦПК України. Саме по собі заперечення заінтересованою особою ОСОБА_3 проти задоволення заяви ОСОБА_1 не може бути підставою для залишення без розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, з посиланням на існування спору про право. Витребувана судом інформація з відділу ДРАЦС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також інформація приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовсього А. Г. по спадковій справі № 77/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не свідчить про виникнення спору про право між заявником ОСОБА_1 , яка в установленому законом порядку прийняла спадщину, але не змогла підтвердити факт походження від спадкодавця, та заінтересованими особами, як спадкоємцями першої черги за законом, які протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини не подали та відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України вважаються такими, що не прийняли спадщину померлого ОСОБА_2 (а. с. 101, 102-103, т. 1). Для реалізації права на спадкування в силу приписів статей 1268, 1269, 1270 ЦК України необхідно, щоб спадкоємець прийняв спадщину спадкодавця шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї, або шляхом подання протягом цього строку особисто спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, заяви нотаріусу про прийняття спадщини. Матеріали справи не містять доказів прийняття ОСОБА_3 спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , а подання ним 23.07.2025 позовної заяви до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовського А. Г. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що перебуває на розгляді Автозаводського районного суду м. Кременчука (справа № 537/4655/25, провадження № 2/524/5572/25), не дає підстави для висновку, що встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_2 по відношенню до заявника ОСОБА_1 перешкоджає в реалізації права заінтересованої особи ОСОБА_3 на спадщину ОСОБА_2 . Строк на прийняття спадщини, встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України, по своїй сутності є присічним оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, що не прийняв спадщину (частина перша статті 1272 ЦК України). Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Лише за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, або за умови визначення рішенням суду додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини спадкоємець може заявити про своє право на спадщину. Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 з підстав того, що встановлення факту батьківства ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , пов`язано з подальшим вирішенням спору про право, суд першої інстанції не встановив реальність існування такого спору між суб`єктами спадкового права, та дійшов передчасних висновків про неможливість розгляду справи в порядку окремого провадження. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича задовольнити. Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна В. П. Пікуль