Постанова 4820 № 686/17357/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/17357/21 Провадження № 22-ц/820/710/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Плінська І.П., з участю позивачки ОСОБА_1 , представниці позивачки ОСОБА_2 , представниці відповідачів ОСОБА_3 , представниці третьої особи Окарської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Ачкасової Азіми Зіяфеддінівни, державного реєстратора Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Дурдаса Юрія Миколайовича, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та знесення самочинного будівництва за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Ачкасової А.З. (далі державний реєстратор Ачкасова А.З.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради (далі УАМ), про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та знесення самочинного будівництва. ОСОБА_1 зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0526 га з кадастровим номером 6810100000:01:006:0016 (далі земельна ділянка 6810100000:01:006:0016) по АДРЕСА_2 . Земельна ділянка площею 0,0377 га з кадастровим номером 6810100000:01:006:0129 за тією ж адресою (далі земельна ділянка 6810100000:01:006:0129) належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельній ділянці 6810100000:01:006:0129 без відповідного дозволу та з істотним порушенням будівельних норм збудували п`ятиповерхове нежитлове приміщення, тобто здійснили самочинне будівництво. 15 вересня 2021 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєструвало повідомлення про початок виконання будівельних робіт (реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ХМ051210915510), а 19 жовтня 2021 року Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі ДАБІ) зареєструвала декларацію про готовність до експлуатації об`єкта (реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ІУ101211019377). На підставі цих дозвільних документів державний реєстратор Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Дурдас Ю.М. (далі державний реєстратор Дурдас Ю.М.) прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 65811774 від 16 грудня 2022 року, яким зареєстрував за відповідачами право власності на житловий будинок загальною площею 710,9 кв.м, житловою площею 179,0 кв.м, у рівних частках за кожним. Оскільки самовільно побудований ОСОБА_4 та ОСОБА_5 об`єкт нерухомого майна порушує права та інтереси позивачки і зареєстрований відповідачами на підставі дозвільних документів, які містять недостовірні відомості, то державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на нерухоме майно слід скасувати, а самочинне будівництво знести. За таких обставин ОСОБА_1 просила суд: скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 15 вересня 2021 року, реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ХМ051210915510, та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 19 жовтня 2021 року, реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ІУ101211019377; скасувати рішення державного реєстратора Дурдаса Ю.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65811774 від 16 грудня 2022 року (з відкриттям розділу), про реєстрацію за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права приватної власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2670998668040, номери відомостей про речове право: 48731671 та 48731702, житловий будинок загальною площею 710,9 кв.м, який знаходиться по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129; знести самочинно побудовану п`ятиповерхову будівлю, площею забудови 152,0 кв.м, загальною площею 710,9 кв.м, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, по АДРЕСА_2 . Процесуальні дії суду першої інстанції Суд ухвалою від 2 лютого 2022 року залучив ДАБІ до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, замість Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області. Суд ухвалою від 27 вересня 2023 року залучив державного реєстратора Дурдаса Ю.М. до участі у справі як співвідповідача. Суд ухвалою від 22 жовтня 2025 року залучив ДАБІ до участі у справі як співвідповідача. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року в позові відмовлено. Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. Суд першої інстанції керувався тим, що відповідачі здійснили реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт і декларації про готовність до експлуатації об`єкта з дотриманням вимог закону, а позивачка не довела неправомірність оспорюваних документів і необхідність знесення збудованого будинку. З моменту реєстрації за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на об`єкт нерухомого майна дозвільні документи та рішення реєстратора вичерпали свою дію, внаслідок чого підстави для оспорювання цих документів і визнання об`єкта самочинним будівництвом відсутні. Права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не порушені, у зв`язку з чим її позов не підлягає задоволенню. У зв`язку з розглядом справи ОСОБА_4 поніс обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу, які слід покласти на позивачку з урахуванням принципу співмірності та реальності правових послуг. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати основне рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. При цьому ОСОБА_1 послалася на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на суміжній земельній ділянці без відповідного дозволу та з істотним порушенням будівельних норм збудували нежитлове приміщення, тобто здійснили самочинне будівництво. На підставі недостовірних дозвільних документів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неправомірно ввели самочинне будівництво в експлуатацію, а державний реєстратор Дурдас Ю.М. незаконно зареєстрував їх право власності на об`єкт нерухомого майна. Такі дії відповідачів призвели до порушення права власності ОСОБА_1 на вільне користування своїм майном. Відтак обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права є належним, ефективним і добросовісним. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Крім того, суд розглянув заяву ОСОБА_4 про стягнення судових витрат, до якої не було долучено доказів надіслання цієї заяви відповідачу державному реєстратору Ачкасовій А.З. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний реєстратор Ачкасова А.З., державний реєстратор Дурдас Ю.М., ДАБІ, УАМ не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 , та земельної ділянки 6810100000:01:006:0016. Суміжна земельна ділянка 6810100000:01:006:0129 належить ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності в рівних частках. З 2020 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 здійснювали забудову цієї ділянки. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52546482 від 5 червня 2020 року державний реєстратор Ачкасова А.З. зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право спільної часткової власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на незавершене будівництво (40% готовності) житлового будинку по АДРЕСА_2 , в рівних частках за кожним. Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2022 року №2665-2667/22-26: на об`єкті будівництва «Будівля, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:01:006:0129» виявлено порушення ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», п. 6.2, п. 6.3.2 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва». Також виявлено порушення п. 6.1.41, п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», але встановити, ким вчинено порушення не вбачається за можливе; під час будівництва будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, не дотримано мінімально допустимої відстані від житлового будинку по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, але встановити, ким вчинено порушення не вбачається за можливе. 15 вересня 2021 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєструвало повідомлення про початок виконання будівельних робіт реконструкції житлового будинку з вбудованими господарськими приміщеннями по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ХМ051210915510), а 19 жовтня 2021 року ДАБІ зареєструвало декларацію про готовність до експлуатації об`єкта житлового будинку (реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ІУ101211019377). На підставі цих дозвільних документів державний реєстратор Дурдас Ю.М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 65811774 від 16 грудня 2022 року, яким зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на житловий будинок загальною площею 710,9 кв.м, житловою площею 179,0 кв.м, у рівних частках за кожним (номери відомостей про речове право 48731702 та 48731671; дата державної реєстрації 13 грудня 2022 року). Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року у справі №686/22497/21 зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу частини нерухомого майна об`єкта, що знаходиться на території земельної ділянки площею 0,0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, з розташуванням найбільш виступної конструкції стіни такого об`єкта не менше одного метра до межі земельної ділянки площею 0,0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції а) щодо вирішення спору по суті позовних вимог Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За змістом статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України). В силу статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Як передбачено статтями 4, 5 Закону 1952-IV, право власності на нерухоме майно, в тому числі на житлові будинки підлягає державній реєстрації. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Статтею 26 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №3038-VI) унормовано, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Згідно з частиною першою статті 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Із положень частини першої статті 39 Закону №3038-VI слідує, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. В силу частини першої статті 18 Закону №1952-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (пункт 14 частини першої статті 27 Закону №1952-IV). Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1952-ІV, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Статтею 375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України). В силу частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону та на власний розсуд. Підставами набуття права власності є передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно, стає його власником. Однією з підстав набуття права власності є створення майна. Якщо об`єктом права власності є нерухоме майно, то особа набуває право власності на це майно після його будівництва та прийняття до експлуатації. Право власності на нерухоме майно (в тому числі на житлові будинки) підлягає обов`язковій державній реєстрації. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється шляхом офіційного внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо таких прав осіб або держави. Державний реєстратор вчиняє реєстраційні дії на підставі відповідних рішень. Право власності на нерухоме майно набувається власником земельної ділянки та землекористувачем у разі правомірної забудови земельної ділянки. Самочинним будівництво визнається об`єкт нерухомості, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; його збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; він збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду в від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі 815/3172/18 констатував, що завершальним етапом будівництва є реєстрація права власності на такий об`єкт. Реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, а саме дій щодо реалізації наданого особі цією декларацією права на проведення будівельних робіт. З моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала свою дію. Після реєстрації особою права власності на новостворений об`єкт містобудування, також вичерпала свою дію декларація про введення об`єкта в експлуатацію. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19 виснував, що законом встановлено порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, згідно якого державний реєстратор на підставі поданих заявником документів приймає рішення про державну реєстрацію прав, після чого відкриває розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вносить до нього відомості про речові права особи або держави на таке майно. За змістом норм статті 16 ЦК України та статті 26 Закону №1952-ІV рішення про державну реєстрацію прав може бути оскаржено заінтересованою особою, а скасування такого рішення тягне за собою державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до закону. Водночас позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права буде ефективним способом захисту порушеного права лише за умови, що її задоволення призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення. Близький за змістом правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18(914/608/20). Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18 зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим оскаржуваною декларацією будь-які права або охоронювані законом інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на власній земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:006:0129, призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), здійснили будівництво житлового будинку загальною площею 710,9 кв.м, житловою площею 179,0 кв.м, ввели його в експлуатацію та зареєстрували за собою право власності на цей будинок. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , заявивши вимоги про скасування дозвільних документів і рішення державного реєстратора, обрала неналежний і неефективний спосіб захисту цивільного права внаслідок чого в цій частині позов не підлягає задоволенню. Крім того, суд правомірно керувався тим, що прийняття житлового будинку до експлуатації та реєстрація права власності відповідачів на нього виключає можливість віднесення цього будинку до самочинного будівництва, внаслідок чого підстави для його знесення відсутні. Відтак у цій частині позов ОСОБА_1 також є безпідставним. Посилання ОСОБА_1 на наявність підстав для скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 15 вересня 2021 року (реєстраційний номер ХМ051210915510), декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 19 жовтня 2021 року (реєстраційний номер ІУ101211019377), рішення державного реєстратора Дурдаса Ю.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2022 року (індексний номер 65811774) та знесення житлового будинку як самочинного будівництва не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та чинних нормах закону. Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права є безпідставними. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Спір щодо державної реєстрації речового права особи на нерухоме майно слід розглядати як спір, пов`язаний із порушенням прав позивача іншою особою, на користь якої вчинена реєстраційна дія. Така особа є належним відповідачем у справі. Участь державного реєстратора в якості відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Близьку за змістом правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 14 грудня 2022 року (справа №461/12525/15-ц), від 4 вересня 2018 року (справа №823/2042/16), від 1 квітня 2020 року (справа №520/13067/17). Хомак О.Ю. оскаржує державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим вона пред`явила позов і до державних реєстраторів Ачкасової А.З. та ОСОБА_6 як реєстраторів цього реєстру. Зміст і характер спірних правовідносин свідчать про те, що спір у ОСОБА_1 виник саме з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають відповідати за пред`явленими вимогами. Отже державний реєстратор Ачкасова А.З. і державний реєстратор Дурдас Ю.М. є неналежними відповідачами у справі. б) щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. В силу статті 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як передбачено частиною дев`ятою статті 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. За змістом пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу. До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту. Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними. На підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 28 серпня 2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Савченко Груп» (далі Адвокатське об`єднання) та ОСОБА_4 (далі Замовник) (т. 4 а.с. 28) , Адвокатське об`єднання в особі адвокатки Савченко О.В. надавало ОСОБА_4 професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору Адвокатське об`єднання зобов`язалося надати ОСОБА_4 юридичні послуги у виді: консультування з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та знесення об`єкта будівництва; вивчення наданих Замовником документів, які стосуються справи; аналізу судової практики, формування відповідної правової позиції відносно позову у справі; представництво адвокатом інтересів Замовника в судових органах, в тому числі формування та подання різного роду процесуальних документів. Водночас сторони визначили вартість цих послуг у фіксованому розмірі 120 000 грн, які Замовник зобов`язався сплатити протягом 15 днів з моменту укладення договору. Із акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17 грудня 2025 року (т. 4 а.с. 31-32) та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, від 17 грудня 2025 року (т. 4 а.с. 33-34), слідує, що Адвокатське об`єднання надало ОСОБА_4 визначені у договорі юридичні послуги. Згідно з довідкою Адвокатського об`єднання №17-12/25-01 від 17 грудня 2025 року (т. 4 а.с. 35) ОСОБА_4 сплатив Адвокатському об`єднанню 120 000 грн за надання правової допомоги. До закінчення судових дебатів ОСОБА_4 зробив заяву про подання доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (т. 3 а.с. 244-247). 17 грудня 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на свою користь витрат на правову допомогу (т. 4 а.с. 22-27). До цієї заяви відповідачі додали вказані документи. В суді першої інстанції ОСОБА_1 зробила заяву про неспівмірність і нереальність понесених ОСОБА_4 судових витрат. Зібрані докази достовірно вказують на те, що ОСОБА_4 поніс обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу у справі. У зв`язку з цим, врахувавши складність справи, розумність, справедливість і співмірність понесених ОСОБА_4 судових витрат, суд першої інстанції правомірно поклав ці витрати на ОСОБА_1 у розмірі 15 000 грн. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами. Відсутність даних про надсилання ОСОБА_4 державному реєстратору Ачкасовій А.З., яка є неналежним відповідачем у справі, копії доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не звільняє ОСОБА_1 від сплати на користь ОСОБА_4 цих витрат.

3. Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм закону, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 5 червня 2026 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Стефанишин С.Л. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 6