LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд175/18341/25

від 13.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/414/26 Справа № 175/18341/25 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року Кривий Ріг 13.05.2026р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.11.2025р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. в с т а н о в и л а : Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Хараїм О.В., яка в апеляційній скарзі: - вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 7, 9, 245, 252 КУпАП, винуватість ОСОБА_1 не доведена за принципом «поза розумним сумнівом», та суперечить вимогам ст. 62 Конституції України; - вважає, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», та суд першої інстанції вказаній обставині не надав належної оцінки; - вказує. що ОСОБА_1 не був згодним із результатом показника газоаналізатора, проте працівники поліції не направили його до закладу охорони здоров`я відповідно до вимог ст. 266 КУпАП для огляду на стан сп`яніння; - вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та його огляд на стан сп`яніння мав бути проведений в порядку ст. 266-1 КУпАП, тому огляд на стан сп`яніння не може бути визнаний доказом у справі; - вказує, що рапорт працівника поліції не може бути визнаний доказом у справі,є внутрішнім документом МВС України; - прохає закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, або накласти адміністративне стягнення із застосуванням вимог ст. 69 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами. Про дату, час та місце ОСОБА_1 та захисник Хараїм О.В. повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, перешкоди для розгляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 268 КУпАП відсутні. Суд апеляційної інстанції перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги захисника за таких підстав. Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що оскаржувана постанова суду першої інстанції не підписана суддею, яким була розглянута справа по суті, що є істотним порушенням норм процесуального права. Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов`язковим до виконання на всій території України. Підпис уповноваженого судді на судовому рішенні є обов`язковим реквізитом, який надає судовому рішенню статусу офіційного, від моменту підписання судового рішення починається перебіг часу, з якого рішення суду набуває законної сили та приводиться до виконання. Наведене істотне порушення є безумовною підставою для скасування судового рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції з підстав викладених вище підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови. Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення по суті, зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Судом апеляційної інстанції після дослідження та аналізу матеріалів справи вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП неповно та необ`єктивно з`ясував всі обставини справи, що перешкодило вирішити її в точній відповідності із законом. Відповідно до ст.ст. 251, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним джерелом доказів у справі, обов`язок зі збирання який покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до такого протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання. Під час складення протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюють її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення це документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, який складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи. Так суд апеляційної інстанції досліджуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення встановив, що він є нечитабельним, а саме якість паперу та засіб нанесення на нього тексту здійснені таким чином, що зміст протоколу неможливий для його точного розуміння. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення частина тексту взагалі стерта у такий спосіб, що є неможливим для читання є: серія та номер протоколу, місце складання протоколу, відомості про особу, яка його склала, відомості про особу, щодо якої він складений. Крім того частково стерті відомості про фактичні обставини справи, що перешкоджають встановити точний зміст правопорушення. Суд апеляційної інстанції вважає необхідним наголосити, що за рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових принципах, у тому числі закріпленій у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, доведення вини у вчиненні особою адміністративного проступку повинно покладатися на уповноважений орган, який складає протокол. За правовими висновками, викладеними у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011р. у справі «Коробов проти України» та від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», суд зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Поряд з цим протокол про адміністративне правопорушення визначає межі судового розгляду і є доказом у справі. За своєю природою він є обвинувальним актом, оскільки саме на підставі протоколу здійснюється розгляд справи по суті. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення. Відображення фактичних обставин у протоколі про адміністративне правопорушення має значення для дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає необхідним також керуватися аналогією закону, застосувавши вимоги КПК України щодо пред`явлення обвинувачення у контексті викладу змісту протоколу про адміністративне правопорушення з принципами складення обвинувального акту, а саме коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру, мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції також дослідивши інші матеріали справи, встановив, що відповідно до матеріалів відеозапису ОСОБА_1 продув газоаналізатор, після чого одразу розпочалася процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, та не було з`ясовано його згоду із показниками газоаналізатора. При цьому у акті огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів зазначено, що ОСОБА_1 із показником газоаналізатора згоден. Проте, як вбачається з матеріалів відеозапису, продуття газоаналізатора ОСОБА_1 відбулося о 01:03год., в той час як підписання ним наведеного вище акту відбулося о 02:00год., тобто факт його згоди із показником газоаналізатора засвідчено без фактичного з`ясування. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до змісту відеозапису ОСОБА_1 поводиться природно, мова чітка, координація рухів не порушена, при цьому показник газоаналізатора 1,16 проміле вказує про істотній ступінь алкогольного сп`яніння, який беззаперечно вплинув би на вказані чинники. З урахуванням викладеного вище суд апеляційної інстанції не має можливості належним чином, з урахуванням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП дослідити матеріали справи про адміністративне правопорушення для висновку про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за принципом «поза розумним сумнівом». Якість протоколу про адміністративне правопорушення, а саме неналежність його до чіткого сприйняття унеможливлює суд встановити фактичні обставини справи та віднесе висновки суду не до ствердження встановлених фактичних обставин справи, а до припущення, що є недопустимим. Крім того суд апеляційної інстанції позбавлений можливості витребувати копію протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до рішення ЄСПЛ не може збирати докази винуватості особи, або у інший спосіб діяти упереджено. Суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час ст. 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Суд апеляційної інстанції також наголошує, що відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 № 440 від 09.04.2026р. старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом. Відповідно до змісту службової характеристики керівництва військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026р старший сержант ОСОБА_3 обіймає посаду начальника апаратної 1 радіорелейного взводу 1 радіорелейної роти радіорелейного батальйону військової частини НОМЕР_1 . За час проходження служби старший сержант ОСОБА_1 , зарекомендував себе принциповим, грамотним, дисциплінованим військовослужбовцем військової служби за контрактом. Службові обов`язки виконує на високому рівні, одержані теоретичні знання вміло використовує в практичній діяльності щодо планування своєї роботи. Має високий рівень професійної підготовки та достатній рівень вмінь та навичок практичної діяльності. Коли бачить можливість покращити та пришвидшити процес, то завжди докладає зусиль для досягнення більшої продуктивності. Постійно працює на підвищенням свого рівня індивідуальної підготовки, здобутий досвід уміло застосовує на практиці. Швидко орієнтується та вміло діє в складних обставинах. Статути Збройних Сил України та керівні документи добре знає і керується їх вимогами в повсякденній діяльності.Працює над удосконаленням методичної теоретичних і практичних знань своєї посади. В період з березня 2023 року по лютий 2026 року виконував бойові (спеціальні) завдання у складі основного командного пункту військової частини НОМЕР_2 , який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. До адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення не притягувався. Користується авторитетом серед товаришів по службі. Морально стійкий, фізично розвинений добре, у строю підтягнутий, має охайний зовнішній вигляд. На критику реагує адекватно, правильні висновки робити вміє. Виявляє повагу до командирів та старших за військовим званням, шанує честь і гідність товаришів. Зразково виконує свої посадові обов`язки, здатний приймати правильні рішення в умовах обмеженого часу, проявляє ініціативність і наполегливість. ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_3 від 03.11.2022р. Нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ від 27.09.2023р. «Хрест Військова Честь». Нагороджений відзнакою Міністра Оборони України від 07.06.2024р. «Хрест військ зв`язку та кібербезпеки». Нагороджений відзнакою Міністра Оборони України від 24.07.2024р. «Хрест Доблесті». Керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу захисника Хараїм Ольги Валеріївни в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.11.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік задовольнити. Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.11.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»