Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6735/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2026 р. Справа № 520/6735/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 (суддя: Чудних С.О.) по справі № 520/6735/25 за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.09.2024 року №1065120707. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року по справі №520/6735/25 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.09.2024 року №1065120707. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 3133,00(три тисячі сто тридцять три ) грн 00 коп. У позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній розрахунок витрат у суді першої інстанції складається з судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі попередньо 10 000,00 грн., докази яких будуть надані суду протягом 5 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення або в інший строк, визначений законодавством. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок). Не погодившись з судовим рішення Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні ФОП ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу повністю. Також Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції від 05.12.2025 року не відповідає вимогам ст. 242 КАС України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Також позивач зазначає, що до суду першої інстанції від відповідача не надходило заперечень на заяву позивача про стягнення судових витрат. Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на професійну правничу допомогу. Така конституційна гарантія охоплює не лише право користуватися правничою допомогою, а й право визначати умови її надання, у тому числі розмір і спосіб оплати, на договірних засадах. Це саме право закріплене й у статті 16 КАС України. Згідно зі статтею 131-2 Конституції України незалежність адвокатури гарантується. Такий конституційний принцип поширюється не лише на організаційні аспекти діяльності адвокатського самоврядування, а й на фінансову незалежність адвоката як суб`єкта, що надає професійну правничу допомогу. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За змістом пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. Конституційний Суд України у пункті 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до частин першої та другої статті 132 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України). Частиною сьомою статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина третя статті 143 КАС України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. При цьому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19). Зазначене узгоджується з положеннями частини сьомої статті 134 КАС України, згідно з якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Водночас, відповідно до пунктів 1, 2, 4, 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Таким чином, при розгляді клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зобов`язаний забезпечити дослідження як доводів заявника, так і заперечень протилежної сторони. Процесуальний механізм розподілу судових витрат вимагає від суду комплексної оцінки всіх поданих доказів та аргументів. Заперечення іншої сторони можуть містити доводи щодо: відсутності належних доказів понесення витрат; невідповідності заявлених сум фактично наданим послугам; надмірності витрат з урахуванням категорії та складності справи; невідповідності критеріям розумності. Ігнорування заперечень може призвести до необґрунтованого стягнення коштів та порушення принципу справедливого судочинства. Верховний Суд у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 також вказав, що відшкодування витрат на правничу допомогу має на меті як компенсацію процесуальних витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, так і превентивну функцію від необґрунтованих звернень суб`єктів владних повноважень до суду, а також спонукання останніх до своєчасного вчинення дій, спрямованих на поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. У справі, що розглядається, позивач на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надав до суду копії: - договору про надання правової допомоги №05/11 від 05.11.2024 року, укладеного між позивачем та АО СЕНС КОММОДА ЛЄКС; - додатку №1 до договору № 5/11 від 05.11.2024 про надання правової допомоги, яким передбачений обсяг виконаних робіт; - свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Шрамко Ірини Сергіївни №ХВ000781; - рахунку - акту № 1 за договором № 5/11 від « 05» листопада 2024 року про надання правової допомоги від 21.11.2025 року. Судом встановлено, що згідно з Договором 5/11 про надання правничої допомоги від 05 листопада 2024, укладеним між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "СЕНС КОММОДА ЛЄКС". Адвокатське об`єднання (далі - АО) зобов`язалось здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язався оплачувати надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до п. 4.1 договору 5/11 про надання правничої допомоги від 05 листопада 2024, гонорар встановляється як погодинна оплата за тарифами АО залежно від витраченого часу (у годинах) або як фіксована сума за окреме доручення/етап або обсяг робіт. Ці умови зазначаються у відповідних Додатках , який є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з п. 2 Додатку № 1 до договору 5/11 про надання правничої допомоги від 05 листопада 2024 на момент підписання цього додатку сторони узгодили такі етапи: - ознайомлення з матеріалами справи; - визначення та узгодження з клієнтом правової позиції; - аналіз доказів, наданих клієнтом та наявних у справі; - підготовка та подання позовної заяви; - у разі подання іншою стороною заяв чи клопотань - аналіз їх змісту та підготовка відвідних заперечень/пояснень; - у разі потреби - підготовка додаткових пояснень та інших процесуальних документів; - у разі потреби - участь у судових засіданнях. Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до договору 5/11 про надання правничої допомоги від 05 листопада 2024, орієнтований розмір гонорару АО за виконання етапів , зазначений в п. 2 Додатку становить 10000 грн.. Відповідно до п. 5 Додатку № 1 до договору 5/11 про надання правничої допомоги від 05 листопада 2024, гонорар АО за виконання етапів , не зазначених в п. 2 Додатку встановлюється як погодинна оплата за тарифами АО залежно від витраченого часу (у годинах) виходячи з вартості години 2000 грн. 21.11.2025 сторони склали Рахунок - Акт №1 за договором 5/11 від 05 листопада 2024 про надання правничої допомоги, згідно якого Адвокатське Об`єднання "СЕНС КОММОДА ЛЄКС" надало послуги відповідно до п. 4 Додатку № 1 до договору 5/11 про надання правничої допомоги від 05 листопада 2024 у розмірі 10000 грн.. Наведені документи відповідають вимогам частини третьої статті 134 КАС України та підтверджують укладення договору про надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг і виконаних робіт, та вартість послуг, що сплачена або підлягає сплаті. На підставі частини першої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Таким чином, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності також знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи вбачається, що заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат від 24.11.2025 відповідачем отримано 25.11.2025 об 11:24 год. (в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет системи "Електронний Суд"). Крім того, колегія суддів наголошує, що в позовній заяві позивачем було порушено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Разом із цим матеріалами справи, зокрема, підтверджується, що відповідач не направляв до суду першої інстанції клопотання (заперечень, пояснень) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 16 грудня 2025 року у справі № 640/14850/20 (провадження № К/990/6369/22) у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України (критерії співмірності) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема критерії пропорційності і обґрунтованості), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. З огляду на наведене, а також беручи до уваги, що відповідач не подав клопотання (заперечення, пояснення) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що за обставин саме цих спірних правовідносин заявлені позивачем до стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати у розмірі 10000 грн., понесені на професійну правничу допомогу, не можуть вважатися неспівмірними у розумінні частини п`ятої статті 134 КАС України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 по справі № 520/6735/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін