Постанова Київський апеляційний суд № 761/32747/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/7667/2026 Справа № 761/32747/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 04 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Анохіна А.М. у м. Київ 26 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У серпні 2025 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32259,02 грн. та судові витрати. Заявлені вимоги мотивував тим, що «Monobank» є мобільним банком, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта очно на точці видачі, верифікації клієнта очно у відділенні банку, верифікації клієнта співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці, верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відеоверифікація працівником банку дистанційно; ДІЯ шеринг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Витяг з Умов та Тарифів за карткою monobank додаються до позову. Відповідно до п.п. 4.2.19 п. 4 Розділу І на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, клієнт зобов`язаний ознайомлюватися з чинною редакцією договору, що розташований за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов договору з урахуванням можливих змін до нього. Згідно з п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов мобільний додаток - сервіс банку, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку. Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Розділу 1 Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжних карток та/або мобільного додатка, згідно умов Договору, в тому числі платіжної системи MasterCard/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів НБУ. Згідно з п.п. 2.3 п. 2 Розділу 1 Умов, відповідно до ст. 628 ЦК України договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит. Відповідно до п. 5.3, 5.81. п. 5 Розділу 1 Умов клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій. П.п. 2.1, 2.4, 2.5 п. 3 розділу ІІ Умов визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна картка передається клієнту не активованою. Платіжна картка активується банком: (І) при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону, або (ІІ) при активації клієнтом віртуальної картки в мобільному додатку. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки. Надання і обслуговування кредиту обумовлене п. 5 розділу ІІ Умов. Також п. п. 5.5 - 5.19 п. 5 Розділу ІІ Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання клієнтом за договором. Відповідно до п. 5.22 п. 5 Розділу ІІ Умов кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору. 10 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 10 червня 2021 року, якою визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Станом на 19 жовтня 2022 року у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, в зв`язку з чим на підставі п.п. 5.17 п. 5 розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 19 жовтня 2022 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим відповідно до п. 5.18, 5.19 Умов кредит 29 серпня 2022 року став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором станом на 20 листопада 2024 року становить 32259,02 грн., в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом 32259,02 грн., заборгованість за пенею 0 грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 32259,02 грн. та судові витрати. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що судом першої інстанції не застосовано: п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено спеціальні гарантії соціального захисту військовослужбовців у період особливого стану, зокрема обмеження нарахування штрафних санкцій та процентів за кредитними зобов`язаннями, тоді як апелянт є військовослужбовцем, а ці обставини судом першої інстанції належним чином не перевірялися та не оцінювалися; п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п. 6-1 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», якими на період дії воєнного стану встановлено спеціальний правовий режим виконання кредитних зобов`язань та обмеження відповідальності споживача, однак зазначені норми судом першої інстанції проігноровані; норми Закону України «Про споживче кредитування», зокрема ч. 2, 5 ст. 12, ст. 13, які покладають на кредитодавця обов`язок довести факт доведення до відома споживача повної та достовірної інформації про істотні умови кредиту, у тому числі щодо процентної ставки, порядку її нарахування та зміни; положення ст. 633, 634 ЦК України, які регулюють правовідносини за договорами приєднання, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що апелянт був належним чином ознайомлений з умовами договору, правилами та тарифами, які стали підставою для нарахування спірної заборгованості та звернення до суду, а сам факт приєднання до таких умов не може презюмуватися. Вказував, що судом порушено п. 2 ст. 128 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що апелянт був своєчасно та належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та її розгляд. Відсутність належного повідомлення призвела до фактичного позбавлення апелянта можливості реалізувати право на подання відзиву, доказів та заперечень, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін, гарантованих ст. 12, 13 ЦПК України та права на справедливий судовий розгляд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зазначав, що під час дослідження доказів судом враховано неналежні та недопустимі докази, а саме умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», Тарифи та Паспорт споживчого кредиту, оскільки зазначені документи не діяли та не існували в редакції на момент підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до договору про надання банківських послуг від 10 червня 2021 року, а відтак не можуть підтверджувати зміст прав та обов`язків сторін у спірних правовідносин, а суд першої інстанції, поклавши ці докази в основу рішення, порушив вимог ст. 76 - 78, 89 ЦПК України. Судом першої інстанції не з`ясовано всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема що апелянт є військовослужбовцем, а правовідносини виникли та тривали в умовах особливого періоду, що безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків сторін. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначав, що суд не забезпечив належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та її розгляд. Про наявність судової справи та ухваленого рішення відповідачу стало відомо лише 19 листопада 2025 року з відкритих джерел, а не шляхом отримання судової кореспонденції. 19 листопада 2025 року представник відповідача звернулася до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, додатково повідомивши суд, що відповідач проходить військову службу. З урахуванням фактичного надання доступу до матеріалів справи та можливості ознайомлення з ними, строк на подання відзиву не міг розпочатися раніше 25 листопада 2025 року. 01 грудня 2025 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, з підстав перебування відповідача у складі ЗСУ. Таким чином, суд першої інстанції, постановивши оскаржуване рішення 26 листопада 2025 року, не лише порушив право апелянта на подання заперечень, а й не розглянув подане ним клопотання. Розгляд справи та ухвалення рішення відбулося без надання апелянту реальної можливості подати відзив, заперечення, докази та пояснення. Під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував факт проходження апелянтом військової служби з початку повномасштабного вторгнення, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 , який містить відмітку про призов відповідача на військову службу з 16 квітня 2022 року. Неврахування зазначених обставин призвело до нарахування заборгованості з порушенням імперативних норм, закріплених у п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п. 6-1 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені). Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказував, що після 24 лютого 2022 року АТ «Універсал Банк» здійснював нарахування процентів за кредитом, зокрема: з 24 лютого по 28 лютого 2022 року - не вдається встановити, 01 березня 2022 року - 731,44 грн., 01 квітня 2022 року - 851,88 грн., 01 травня 2022 року - 438,90 грн., 01 червня 2022 року - 460,66 грн., 01 липня 2022 року - 878,10 грн., 01 серпня 2022 року - 934,96 грн., 01 вересня 2022 року - 964,72 грн., 01 жовтня 2022 року - 963 грн. Отже, позивач всупереч вимог чинного законодавства та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21, продовжував нарахування штрафів, санкцій та процентів за кредитним договором від 10 червня 2021 року, у тому числі з посиланням на п. 5.16 Умов. Таким чином, позивач здійснив нарахування процентів та інших платежів всупереч вимогам чинного законодавства. Зазначав, що хоча анкета-заява від 10 червня 2021 року містить окремі відомості щодо строку пільгового періоду та розміру процентної ставки після його спливу, вона не містить повної інформації про реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту, порядок та формулу нарахування процентів, комісій, строк дії кредитного ліміту, графік платежів та наслідки порушення зобов`язань. Таким чином, зазначений документ не розкриває істотних умов кредитування у спосіб, який дозволяв би споживачу об`єктивно оцінити фінансові наслідки укладення договору, що суперечить вимогам ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 638 ЦК України. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що апелянт був ознайомлений саме з тими редакціями документів, які подані позивачем до суду і підтверджували правомірність позовних вимог. Зокрема, позивач надав Умови в редакції від 24 листопада 2021 року та витяг з тарифів у редакції від 08 грудня 2022 року, які не діяли на момент підписання анкети-заяви від 10 червня 2021 року і не можуть підтверджувати ознайомлення та погодження їх умов апелянтом. Наводив зміст ст. 1054, 1055, 633, 634 ЦК України, ч. 2, 5 ст. 12, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», вказував, що позивачем не доведено факт доведення до відома апелянта повної та достовірної інформації про істотні умови кредиту, у тому числі щодо процентної ставки, порядку її нарахування та зміни. Підсумовував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору в частині істотних умов споживчого кредитування, а також не підтвердив доведення до відома відповідача та погодження ним саме тих умов, тарифів і правил, на підставі яких здійснено нарахування процентів, комісій, неустойки та сформовано заявлену заборгованість. За таких обставин позовні вимоги ґрунтуються на непогоджених умовах договору, є недоведеними та не підлягали задоволенню. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції станом на час надходження апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 10 червня 2021 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн. та отримав платіжну картку, відповідачем зобов`язання за кредитним договором виконувались неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 20 листопада 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 32259,02 грн., яка підлягає стягненню з нього на користь позивача. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що в рамках проекту «Monobank» Акціонерного товариства «Універсал Банк» відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «monobank». Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Також судом встановлено, що 10 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг (а. с. 39). Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank|Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що підписуючи цю анкету - заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, він підтвердив отримання примірника договору в мобільному додатку monobank, просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні на ім`я ОСОБА_1 , встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку, у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка - 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом. До анкети-заяви банк долучив: довідку про наявність рахунку від 20 листопада 2024 року, згідно якої для обслуговування рахунку № НОМЕР_3 видано картку НОМЕР_1 , тип рахунку - картка Чорна, статус картки - активна до 04/29 (а. с. 37), довідку про розмір встановленого ліміту, згідно якої станом на 20 листопада 2024 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 15000 грн. (а. с. 38); Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/ Universal Bank в редакції, яка набуває чинності з 27 листопада 2021 року (а. с. 40 - 52); витяг з тарифів банку «Чорна картка monobank» в редакції від 08 грудня 2022 року (а. с. 53 - 54); паспорт споживчого кредиту Чорної картки Monobank (а. с. 55 - 57), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а. с. 57 зворот). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 20 листопада 2024, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 станом на 20 листопада 2024 року заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 32259,02 грн., відображено нарахування відсотків за ставкою 37,2 % річних (3,1 % на місяць) (а. с. 21 - 23). Крім того, банк надав виписку про рух коштів по картковому рахунку НОМЕР_3 за період з 10 червня 2021 року по 20 листопада 2024 року клієнта ОСОБА_1 , у якій відображено кредитний ліміт станом на 20 листопада 2024 року в розмірі 15000 грн., заборгованість 32259,02 грн., суму витрат за період 321140,60 грн., суму зарахувань за період 289131,60 грн. Також у виписці відображено нарахування відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом: 01 березня 2022 року в розмірі 731,44 грн., 01 квітня 2022 року в розмірі 851,88 грн., 01 травня 2022 року в розмірі 438,90 грн., 01 червня 2022 року в розмірі 460,66 грн., 01 липня 2022 року в розмірі 878,10 грн., 01 серпня 2022 року в розмірі 934,96 грн., 01 вересня 2022 року в розмірі 964,72 грн., 01 жовтня 2022 року в розмірі 963 грн. (а. с. 26 - 36). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, до апеляційної скарги надано новий доказ, а саме копію військового квитка серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 17 травня 2022 року, в якому наявні відмітки, що з 16 квітня 2022 року на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» призваний у ЗСУ за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмітки про зарахування до списків військової частини НОМЕР_4 17 квітня 2022 року та виключення зі списків військової частини з 04 серпня 2023 року. Вирішуючи питання щодо можливості долучення даних доказів, апеляційний суд враховує таке. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Апеляційний суд враховує, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року ухвалене до закінчення 15-денного строку, встановленого відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, який спливав 09 грудня 2025 року, згідно довідки Шевченківського районного суду м. Києва про доставку електронного документу (копії ухвали про відкриття провадження від 08 серпня 2025 року) одержувачу - представнику відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в її електронний кабінет 24 листопада 2025 року, а отже відповідач був позбавлений можливості надати власні докази в установлений судом першої інстанції строк, відтак дані докази приймаються апеляційним судом. Апеляційний суд також враховує, що право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, відтак прийняття доказів, наданих відповідачем, та їх оцінка є необхідними для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи в межах апеляційного перегляду. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну, припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( стаття 628 ЦК України). Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( стаття 638 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-електронних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. За правилом частин четвертої та п`ятої цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. З матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 10 червня 2021 року містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус. В анкеті-заяві містяться копія паспорта та копія картки платника податків відповідача ОСОБА_1 , які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді. В анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок НОМЕР_3 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному додатку. Також у анкеті-заяві погоджено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка - 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом. Відкриття відповідачу рахунку НОМЕР_3 підтверджується довідкою банку про наявність рахунку та випискою про рух коштів по картковому рахунку по картковому рахунку НОМЕР_3 за період з 10 червня 2021 року по 20 листопада 2024 року клієнта ОСОБА_1 , у якій відображено кредитний ліміт станом на 20 листопада 2024 року в розмірі 15000 грн., заборгованість 32259,02 грн., суму витрат за період 321140,60 грн., суму зарахувань за період 289131,60 грн. (а. с. 26 - 36). Таким чином, судом першої інстанції встановлено факт укладення 10 червня 2021 року АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та погодження його умов шляхом підписання сторонами анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність умовам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року в справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі №234/7159/20. Апеляційний суд враховує, що підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» 10 червня 2021 року відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується, а заперечується лише ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами у відповідній редакції станом на 10 червня 2021 року. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , підписавши 10 червня 2021 року анкету-заяву, висловив згоду на отримання банківських послуг, а саме просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку. В анкеті-заяві сторони погодили пільговий період за користування кредитним лімітом, який становить 62 дні, а також те, що у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка в розмірі 3,1 % на місяць. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги, що позивачем не підтверджено факт доведення до відома апелянта повної та достовірної інформації про істотні умови кредиту, у тому числі щодо процентної ставки та порядку її нарахування, а позовні вимоги ґрунтуються на непогоджених умовах договору, є недоведеними та не підлягали задоволенню,- спростовуються доказами, наявними у справі, та відхиляються апеляційним судом. Оскільки розмір процентів за користування кредитом було погоджено сторонами безпосередньо в анкеті-заяві від 10 червня 2021 року, доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що апелянт був ознайомлений саме з тими редакціями документів, які подані позивачем до суду і підтверджували правомірність позовних вимог, а наявні в матеріалах справи Умови в редакції від 24 листопада 2021 року та витяг з Тарифів у редакції від 08 грудня 2022 року не діяли на момент підписання анкети-заяви від 10 червня 2021 року і не можуть підтверджувати ознайомлення та погодження їх умов апелянтом, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та відхиляються апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги, що анкета-заява від 10 червня 2021 року не містить повної інформації про реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту, порядок та формулу нарахування процентів, комісій, строк дії кредитного ліміту, графік платежів та наслідки порушення зобов`язань та не розкриває істотних умов кредитування у спосіб, який дозволяв би споживачу об`єктивно оцінити фінансові наслідки укладення договору, що суперечить вимогам ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 638 ЦК України, відхиляються апеляційним судом, оскільки кредитний договір від 10 червня 2021 року із підстав, зазначених в апеляційній скарзі, недійсним не визнавався, а тому саме по собі посилання ОСОБА_1 на ненадання йому відповідної інформації не звільняє його від виконання обов`язків по сплаті процентів за користування кредитом та повернення кредитних коштів. Крім того, споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення (частина дванадцята статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). В матеріалах справи відсутні відомості, що на момент укладення кредитного договору або в подальшому ОСОБА_1 звертався до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Доводи відповідача, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п. 6-1 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, позаяк у розрахунку заборгованості підсумкова сума пені зазначена в розмірі 0,00 грн., позивачем не заявлялись вимоги про стягнення неустойки (штрафів, пені) і відповідно судом першої інстанції така складова заборгованості з відповідача не стягувалась (а. с. 21 - 24). Таким чином, є правильними висновки суду першої інстанції, що оскільки відповідач, використовуючи надані йому кредитні кошти, не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, банк отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості за кредитом. Щодо незастосування судом ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та незаконне нарахування відповідачу процентів за користування кредитом та пені, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви від 10 червня 2021 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. З 19 серпня 2022 року набула чинності нова редакція ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. У постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час. На підтвердження обставин наявності у нього пільг, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ОСОБА_1 долучив до апеляційної скарги копію військового квитка, в якому у відповідному розділі здійснено службові відмітки про мобілізацію ОСОБА_1 з 16 квітня 2022 року. Разом із тим, відповідачем не надано доказів повідомлення про ці обставини АТ «Універсал Банк» задля запобігання нарахуванню ним відсотків за користування кредитом, як зазначено у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24), або доказів звернення до банку із заявою про перерахунок заборгованості. За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21, як нерелевантні, оскільки у справі № 642/548/21 судами встановлено інші обставини, зокрема, позичальник звертався до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами, в яких просив скасувати всі нарахуванні штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом, перерахувати кредитні зобов`язання з урахуванням вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак ці заяви банком задоволені не були, отже, право позичальника на здійснення перерахунку заперечувалося. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що з урахуванням фактичного надання доступу до матеріалів справи та можливості ознайомлення з ними, строк на подання відзиву не міг розпочатися раніше 25 листопада 2025 року. 01 грудня 2025 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, з підстав перебування відповідача у складі Збройних Сил України, проте суд першої інстанції, постановивши оскаржуване рішення 26 листопада 2025 року, порушив право апелянта на подання заперечень, не розглянув подане ним клопотання, і розгляд справи та ухвалення рішення відбулося без надання апелянту реальної можливості подати відзив, заперечення, докази та пояснення, апеляційний суд враховує наступне. Дійсно, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року ухвалене до закінчення 15-денного строку, встановленого відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, який спливав 09 грудня 2025 року, згідно довідки Шевченківського районного суду м. Києва про доставку електронного документу (копії ухвали про відкриття провадження від 08 серпня 2025 року) одержувачу - представнику відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в її електронний кабінет 24 листопада 2025 року (а. с. 73). Разом із тим, допущені процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи, а отже не можуть вважатися підставами для скасування судового рішення, передбаченими ч. 2 ст. 376 ЦПК України. Процесуальні права відповідача були в повній мірі поновлені апеляційним судом, яким прийнято до розгляду його апеляційну скаргу і надано оцінки доводам по суті спору. Апеляційний суд також враховує, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не просив зупинити провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України. Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи, не враховують висновків суду, а прямо суперечать їм та перекручують їх зміст, в зв`язку з чим відхиляються апеляційним судом. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.