Постанова Київський апеляційний суд № 761/25758/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/25758/25 Головуючий у І інстанції Осаулов А.А. Провадження №22-ц/824/9647/2026Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 04 червня 2026 рокуКиївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька Станіслава Миколайовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У червні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 25 січня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 506638060у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8S68X. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 29900,00 грн на банківську карту НОМЕР_1 , що належить відповідачу, свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало. В свою чергу відповідач свої зобов`язання перед кредиторомщодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 506638060від 25 січня 2022 року. 27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 506638060від 25 січня 2022 року. В подальшому, 29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 506638060від 25 січня 2022 року. Враховуючи вищевикладене позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 32669,72 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києвавід 03 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договором № 506638060 від 25 січня 2022 року у розмірі 32669,72 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, а всього 40092,12 грн. Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Індутний-Шматько С.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «ФК «Ейс» не доведено факту укладення кредитного договору саме між сторонами, оскільки позивач не надав оригіналу електронного документа у формі, яка б дозволяла встановити його цілісність, достовірність, авторство та час підписання, а долучені до позовної заяви копії текстів договору та додатків не містять власноручного підпису відповідача, не містять файлів електронного підпису, не містять даних перевірки кваліфікованого чи іншого електронного підпису, також не містять належного технічного підтвердження того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме відповідачу та використаний саме нею. Надані позивачем копії вищевказаним вимогам не відповідають, оскільки електронні підписи сторін саме як електронні дані - взагалі не нанесені, а сторони у письмовій формі у жодному документі не погоджували можливість застосування аналогу відтворення власноручного підпису кредитодавця методом копіювання або підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Таким чином, на думку відповідача, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач і кредитодавець підписували кредитний договір з додатками будь-яким способом. Звертає увагу на те, що заявка на отримання грошових коштів в кредит від 25 січня 2022 року не є належним доказом укладення кредитного договору, оскільки містить лише анкетні відомості, зокрема: «Договір (оферта) №: 506638060», «Сума кредиту: 29900», «Фінансовий номер телефону: НОМЕР_2 », «Електронна адреса: ilalena04@gmail.com», «Номер карти: 5375-41XX-XXXX-4298». Даний документ не містить ані власноручного підпису Відповідача, ані належно перевіреного електронного підпису, а маскований номер платіжної картки не дає можливості встановити її належність саме відповідачу. Отже, заявка підтверджує лише існування певного масиву даних у системі позивача чи його правопопередника, але не доводить ані акцепту оферти відповідачем, ані фактичного отримання кредитних коштів. Вказує на те, що первісним кредитором видача кредитних коштів не здійснювалась, а тому у нього не виникло прав кредитора по договору, які він міг передати позивачу. Матеріали справи не містять належної банківської виписки з рахунку відповідача про зарахування 29 900 грн, не містять підтвердження належності конкретної платіжної картки відповідачу на дату нібито видачі кредиту та не містять первинного документа банку або платіжної системи, який би посвідчував саме зарахування коштів відповідачу. Сторона відповідача вказує на те, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи та виписки з рахунку первісного кредитора. В апеляційній скарзі сторона відповідача також не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивач є фінансовою компанією, яка постійно використовує судовий порядок для стягнення заборгованості, поданий позов про стягнення боргу з відповідача не є індивідуальним. Крім того, зазначає, що витрати не були і фактично сплаченими, на думку сторони відповідача документи про надання правничої допомоги складені виключно з метою додаткового збагачення за рахунок відповідача. 23 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представником ТОВ «ФК «Ейс» - Сахаровою О.І. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року залишити без змін. Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення повністю з`ясував обставини та правомірно встановив факт укладення кредитного договору, отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. Представник ТОВ «ФК «Ейс» - Сахарова О.І. звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, зокрема: платіжне доручення № c292da48-0871-4301-953c-71c45aed39ae від 25.01.2022 з відміткою Кредитодавця, виписка щодо перерахунку коштів Боржникові видана АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», в якій вказано, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківські рахунки, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку було зараховано кредитні кошти. Таким чином, представник ТОВ «ФК «Ейс» - Сахарова О.І. вважає, що позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 29900,00 грн, а відповідачем, в свою чергу, жодних доказів, що спростовують вимоги позивача не надано. Також представник ТОВ «ФК «Ейс» - Сахарова О.І. звертає увагу на те, що до позовної заяви долучено свідоцтво адвоката, довіреність надана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, що є підтвердженням належного виконання роботи адвокатом під час представництва інтересів позивача в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 506638060 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8S68X. За змістом п. 1.1, 1.2 вказаного договору ОСОБА_1 надається кредит у розмірі 29900,00 грн. Згідно умов п. 1.7. договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а самедо 24.02.2022 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. Відповідно до п. 1.9.1. договору, виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 76,65 грн процентів річних, що становить 0,21 процентів від суми кредиту, за кожний день користування ним. П. 1.9.3. договору передбачено, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,500 (процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. Відповідно до п. 1.12. договору кредиту сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії на наступних умовах: - зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один день, але не більше, ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду ; - з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало платіжне доручення від 25 січня 2022 року відповідно до якого первісним кредитором було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 (№ 5375-41XX-XXXX-4298) на суму 29900,00 грн. На вимоги ухвали суду першої інстанції від 24 вересня 2025 року АТ «Універсал Банк» надало інформацію, за якою обліковується клієнт ОСОБА_1 , на ім`я якої відкрито картку НОМЕР_4 , надано деталізовану виписку по картці, з якої вбачається зарахування 25 січня 2022 року о 12:11:36 год - 29900,00 грн. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» належним чином виконало умови договірних зобов`язань за кредитним договором № 506638060. Відповідач, в свою чергу, умови договору № 506638060 не виконував належним чином, у зв`язку з чим за розрахунком заборгованості станом на 05 травня 2022 року у відповідача наявна заборгованість за тілом кредиту - 29900,00 грн, 2030,21 грн - проценти. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому строк дії договору було неодноразово було продовжено за додатковими угодами, 31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, а 31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 506638060від25 січня 2022 року. Як вбачаться з розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» станом на 27 травня 2024 року у відповідача наявна заборгованість за тілом кредиту - 29900,00 грн, 2769,72 грн - проценти, а всього 32669,72 грн. 27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до Договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 32669,72 грн. 29 травня 2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 32669,72 грн., з яких 29900,00 грн - заборгованість по кредиту; 2769,72 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором № 506638060 від 25 січня 2022 року, має заборгованість розмірі 32669,72 грн, при цьому, будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам договору, суду надано не було, розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований, умови договору також не оспорюються. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ст. 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї ст. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Судом встановлено, що при підписанні кредитного договору № 506638060між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сторонами було погоджено всі істотні умови договору. Позивачем до першої інстанції було надано докази переказу грошових коштів у розмірі 29900,00 грн на користь відповідача, а саме: платіжне доручення № c292da48-0871-4301-953c-71c45aed39ae від 25 січня 2022 року з відміткою Кредитодавця. Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свого обов`язку за кредитним договором № 506638060 від 25 січня 2022 року. Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем надано не було. Крім того, на запит суду АТ «Універсал Банк» надало інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки та номера телефону, на який здійснюється інформування про операції за платіжною карткою, а також виписку про рух грошових коштів. Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі первинним кредитором відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Кредитного договору. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_5 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб, оскільки зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим. Доказів того, що на картку НОМЕР_6 не було перераховано суму у розмірі 29900,00 грн стороною відповідача не надано, тому доводи апеляцій скарги про те, що позивачем не надано доказів про перерахування коштів відповідачу апеляційний суд відхиляє та вважає їх необґрунтованими. Доказів того, що картковий рахунок, на який було здійснено переказ грошових коштів, не належить ОСОБА_1 стороною відповідача не надано. Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання стороною позивача первинних документів, які підтверджують отримання відповідачем кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані у позовній заяві, апеляційний суд зазначає наступне. Ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Згідно п. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини. Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду. Отже, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг. Ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом. Оскільки позивач та первісний кредитор не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані суду документи, зокрема розрахунки позивача, для підтвердження позовних вимог, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що заявка на отримання грошових коштів підтверджує лише існування певного масиву даних у системі позивача чи його правопопередника, але не доводить ані акцепту оферти відповідачем, ані фактичного отримання кредитних коштів, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Для укладення кредитного договору відповідач добровільно, використовуючи мережу Інтернет, зайшла на офіційний вебсайт Товариства - www.moneyveo.uа та обрала у вбудованому калькуляторі бажану суму кредиту та строк його повернення. Заповнила відповідну заявку на отримання кредиту, надавши свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, контактний телефон, адресу електронної пошти, реквізити банківської картки для перерахування коштів, а також, на власний розсуд, визначила логін та пароль (унікальний алфавітно-числовий набір символів) для доступу до особистого кабінету. З матеріалів справи вбачається, що одноразовий персональний ідентифікатор № MNV8S68X було направлено відповідачу 25.01.2022 о 12:11:13 на номер мобільного телефону, зазначений ним у заявці на отримання кредитних коштів - НОМЕР_2 . Надалі відповідач власноручно ввела зазначений ідентифікатор у відповідне полеінформаційно-телекомунікаційної системи первинного кредитора, що підтверджує факт її волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі. Апеляційний суд вказує на те, що заповнивши дану заявка на отримання грошових коштів, в якій ОСОБА_1 вказала свої анкетні відомості, зокрема: «Договір (оферта) №: 506638060», «Сума кредиту: 29900», «Фінансовий номер телефону: НОМЕР_2 », «Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Номер карти: 5375-41XX-XXXX-4298», остання виявила бажання на укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а після надання згоди кредитодавця на отримання кредитних коштів здійснила дії спрямовані для отримання кредиту та отримала грошові кошти на банківську картку, реквізити якої сама вказала під час заповнення заявки. Таким чином, вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції надав належну правову оцінку обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» вважаєть обґрунтованим і таким, що відповідає положенням ст. ст. 76, 81, 89 ЦПК України. Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки витрати не були фактично сплаченими та не є доведеними, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власноїі ніціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 6, 7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила абомає сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про цевідповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цихобставин суду повинні бути надані договір про надання правовоїдопомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, щосвідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердженнявитрат на правовудопомогу, а такожрозрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволеннівимог про відшкодування таких витрат. Разом ізтим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їхвартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст.137, ч.8ст. 141 ЦПК України). Аналогічнийправовий висновок викладено у постанові Об`єднаноїпалати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18. Згідно з п.п. 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги №29/08/25-01 від 29 травня 2024 року, що підписано сторонами Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс», додаткову угоду №25770720536 від 30 травня 2025 року до договору 29/08/25-01 від 29 травня 2024 року, згідно якої адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (договір № 506638060 від 25.01.2022 року), акт прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року. Таким чином матеріалами справи підтверджено, що представником позивача були надані належні та допустимі докази на підтвердження заявленого розміру витрат, пов`язаних з правовою допомогою, співмірності обсягу послуг, наданих адвокатом. Апеляційний суд звертає увагу сторони відповідача на те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В свою чергу суд першої інстанції, врахувавши наявність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, зменшив суму заявлених витрат на правову допомогу до 5000,00 грн, з чим судова колегія погоджується в повному обсязі. Інші доводи апеляційної скарги відповідачане спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог обґрунтовано задоволено позовні вимоги. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. Щодо судових витрат колегія судів зазначає наступне. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, тому на підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька Станіслава Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києвавід 03 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: О.В. Борисова С.А. Голуб