Постанова Київський апеляційний суд № 758/5334/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2026 року місто Київ справа № 758/5334/25 провадження № 22-ц/824/4582/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д.,Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пановою Іриною Юріївною, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року, постановлену у складі судді Блащук А.М., суд,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва із вищезазначеною заявою в якій просить суд, встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01 травня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з травня 2012 року по 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто мали взаємні права та обов`язки, які притаманні подружжю. Окрім цього, спільно відвідували друзів, їздили за місто на дачу, до родичів заявника, святкували різні сімейні свята, відпочивали та проводили відпустки разом. У Заявника залишились деякі фото, що засвідчують її спільне проведення часу з ОСОБА_2 . У період їх спільного проживання жоден із них не перебував в зареєстрованому шлюбі. Зокрема, Свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 від 20 жовтня 1988 року та Свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3 від 28 лютого 2006 року, відмітка в паспорті ОСОБА_2 засвідчує, що ОСОБА_2 не перебував в шлюбі; Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_4 від 04 листопада 2010 року чоловіка заявника, засвідчує, що ОСОБА_1 не перебувала в шлюбі. На початку 2023 року у ОСОБА_2 погіршився стан здоров`я, у червні 2023 року йому зробили операцію, а згодом у нього було діагностовано «рак печінки», через що він почав проходити курс «хіміотерапії». ОСОБА_2 проходив курс лікування та продовжував працювати аж до травня 2024 року. Заявник постійно була поруч з чоловіком, допомагала йому в усьому, підтримувала. ІНФОРМАЦІЯ_3 о 10.00 ранку ОСОБА_2 помер у себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 . У цей момент з ним була заявник. Факт смерті засвідчує Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_5 від 12 вересня 2024 року, Довідка про причину смерті №171 від 10 вересня 2024 року, Довідка про одержання праху. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про отримання спадщини після смерті чоловіка, а 21 березня 2025 року із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом. 21 березня 2025 року державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори С.В. Марущак було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріус вказала, що з поданих документів неможливо встановити факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Заявник входила б до четвертої черги спадкоємців, адже проживала зі спадкоємцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Тому, наразі, у заявника виникла необхідність встановити факт проживання її з ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Тобто, встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідне для виникнення у заявника права на спадкування за законом після смерті чоловіка. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Панова І.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи та передчасно дійшов висновку про те, що у цій справі вбачається спір про право. Суд першої інстанції надав неналежну оцінку показам свідків. Суд першої інстанції не встановив, що жодних спорів заявник не мала та не має із донькою померлого. Не було з'ясовано чи вчасно донька подала заяву на вступ до спадщини, чи прийняла вона спадщину. На сьогодні немає жодної судової справи, де вирішуються спори між заявником та донькою померлого. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Учасники справи можливістю подати відзив на апеляційну скаргу не скористались. В судовому засіданні представник заяника - адвокат Панова І.Ю. та сама заявник доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити на продовження розгляду у суд першої інстанції. В судове засідання не з`явився представник Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції до електронного кабінету системи «Електронний суд». /а.с.128/ Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 69 років, про що 12 вересня 2024 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено відповідний актовий запис № 3462. Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 від 12 вересня 2024 року. ОСОБА_1 звернулася до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про отримання спадщини після смерті чоловіка, а 21 березня 2025 року із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом. 21 березня 2025 року державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори С.В. Марущак було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріус вказала, що з поданих документів неможливо встановити факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Заявник входила б до четвертої черги спадкоємців, тому, наразі, у заявника виникла необхідність встановити факт проживання її з ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Тобто, встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідне для виникнення у заявника права на спадкування за законом після смерті чоловіка. Крім того, судом установлено із матеріалів спадкової справи № 33/2025 щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , початої 15 січня 2025 року та витребуваної судом з Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, що з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 звернулася 15 січня 2025 року ОСОБА_1 , а також 18 липня 2025 року до нотаріальної контори з заявою на вступ до спадщини звернулася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є донькою померлого ОСОБА_2 . Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали спадкової справи містять ще одну заяву про вступ до спадщини та її прийняття іншою спадкоємицею, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є рідною донькою померлого ОСОБА_2 , що свідчить про наявність спору про право. Врахувавши наявність спору про право у вказаних правовідносинах, суд дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а вимоги мають розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що у справі наявний спір про право, оскільки у спадковій справі міститься заява доньки померлого ОСОБА_2 про прийняття спадщини, а тому вимоги заявниці не можуть бути розглянуті в порядку окремого провадження. Проте такий висновок суду є передчасним, не ґрунтується на належно встановлених обставинах справи та зроблений з неправильним застосуванням норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого суд підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України та пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суди розглядають у порядку окремого провадження справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. За змістом частини шостої статті 294 ЦПК України заява може бути залишена без розгляду лише у випадку, якщо під час розгляду справи буде встановлено існування реального спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. При цьому сам по собі факт можливого виникнення у майбутньому спору або наявність інших осіб, права яких потенційно можуть бути зачеплені встановленням юридичного факту, не свідчить про існування спору про право. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з метою встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем для подальшої реалізації свого права на спадкування відповідно до статті 1264 ЦК України. При цьому матеріали справи не містять жодного доказу того, що донька померлого ОСОБА_3 заперечувала проти заявлених вимог, оспорювала факт проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю або заявляла будь-які вимоги щодо спірного майна у судовому порядку. Суд першої інстанції не встановив, чи подала ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини у строки, визначені статтею 1270 ЦК України, не перевірив факт прийняття нею спадщини, не з`ясував її процесуальну позицію щодо заявлених вимог та не встановив наявності між сторонами будь-якого юридичного конфлікту щодо спадкового майна. Натомість висновок про наявність спору про право зроблений виключно з огляду на наявність у спадковій справі заяви іншої особи про прийняття спадщини. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на зміст такої зави, в якій, зокрема, зазначено, що серед інших спадкоємців є ОСОБА_1 (заявник у цій справі). Така заява не була оцінена судом з точки зору відсутності спору про право між особами, які вважають себе спадкоємцями. Крім того, залишаючи заяву без розгляду, суд фактично здійснив оцінку доказів по суті заявлених вимог та дійшов висновку про недостатність доказів проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю. Разом із цим відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України, заяву залишають без розгляду лише у разі реального виникнення спору про право, який повинен вирішуватися у порядку позовного провадження. Суд передчасно вважав, що існує спір про право між заявником та донькою спадкодавця, не з'ясувавши думку ОСОБА_3 . Відповідно до статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Наявність спадкоємців різних черг сама по собі не свідчить про виникнення між ними спору. Спір виникає лише тоді, коли одна особа оспорює право іншої особи на спадкування або коли між ними існує неврегульована суперечність щодо спадкового майна чи спадкових прав. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує така суперечність. Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є самостійним юридичним фактом, який відповідно до закону може встановлюватися судом у порядку окремого провадження та безпосередньо породжує для заявниці правові наслідки у вигляді можливості реалізації спадкових прав. Також державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Марущак С.В. відмовив заявниці у вчиненні нотаріальної дії саме через відсутність документального підтвердження факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, а не через наявність спору між спадкоємцями. Отже, на момент розгляду справи існувала лише необхідність встановлення юридичного факту, тоді як реальний спір про право судом не встановлений. Висновок суду першої інстанції про наявність спору про право є передчасним, ґрунтується на припущеннях та не підтверджується належними і допустимими доказами, що свідчить про безпідставне залишення заяви без розгляду. За таких обставин ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пановою Іриною Юріївною, задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 4 червня 2026 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус