Постанова Одеський апеляційний суд № 523/19129/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3296/26 Справа № 523/19129/16-ц Головуючий у першій інстанції Боков О.М. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Ростомов Грант Артурович, на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство житлово-комунальний сервіс "Пересипський" та Одеський державний університет внутрішніх справ, про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити певні дії,= В С Т А Н О В И В: У провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство житлово-комунальний сервіс "Пересипський" та Одеський державний університет внутрішніх справ, про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити певні дії. Заочним рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: КП ЖКС Північний та Одеський державний університет внутрішніх справ, про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено повністю. Визнано квартиру АДРЕСА_1 житловим приміщенням. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язано Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради видати ОСОБА_1 ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . 26 грудня 2024 року до суду надійшла заява представника відповідача Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року. Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року поновлено заявнику Одеській міській раді пропущений процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року, заяву представника відповідача Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси ухваленого 08 лютого 2017 року залишено без задоволення. На адресу суду через систему «Електронний суд», 12.05.2025 року надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про виправлення описки у судовому рішенні. В обґрунтування заяви представник зазначив, що всупереч висновкам суду, викладеним в мотивувальній частині ухвали, при встановленні факту про належне сповіщення та повідомлення Одеської міської ради про розгляд справи на заочне рішення суд у резолютивній частині рішення поновив відповідачу строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Тобто, поза логікою всієї ухвали, яка є послідовною та виваженою, такою, що містить однозначні міркування щодо незазначення Одеською міською радою поважних причин пропуску строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення витупає частина резолютивної частини рішення суду про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення суду, що в сукупності каже про допущену друкарську помилку. З урахуванням викладеного представник просить: виправити описку у резолютивній частині ухвали суду шляхом викладення пункту 1 резолютивної частини рішення суду наступним чином: «Відмовити заявнику Одеській міській раді у поновленні пропущеного процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року.» замість помилкового «Поновити заявнику Одеській міській раді пропущений процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року». Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про виправлення описки в ухвалі суду залишено без задоволення. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Ростомов Грант Артурович, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким виправити описку в резолютивній частині ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначенощо оскільки зміст ухвали суду є логічним, послідовним та зрозумілим, а зазначення у резолютивній частині про поновлення Одеській міській раді строку на звернення із заявою є алогічним та таким, що йде усупереч самій ухвалі і вбачається, що неточність (описка) має місце саме в резолютивній частині ухвали суду. Ухвала суду не містить міркувань щодо поважності причин пропуску строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення взагалі, проте, містить міркування про протилежне. Отже, описка при виготовленні ухвали суду має прямі правові наслідки можливість Одеської міської ради звертатися до апеляційного суду задля перегляду заочного рішення суду без жодних правових підстав (як констатував суд) для поновлення строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення суду. Супереченість мотивів суду та описки у резолютивній частині суду суперечить принципу правової визначеності Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, призначене на 19.05.2026 року на 16:00 год. позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ростомов Г.А., а також представники відповідача Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради та третіх осіб Комунального підприємства житлово-комунальний сервіс «Пересипський», Одеського державного університету внутрішніх справ у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 19.05.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Відмовляючи у задоволені заяви про виправлення описки, суд першої інстанції виходив із того, що диспозиція ст. 269 ЦПК України не дозволяє під виглядом виправлення недоліків судового рішення вносити будь-які зміни до його змісту. Крім того, залишаючи без задоволення заяву представника відповідача Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року, суд надавав оцінку належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а також про відсутність відповідних доказів, які б істотно впливали на рішення суду, зазначена оцінка вказаних обставин давала суду підстави в порядку ст. 287 ЦПК України винести ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення. Оскільки ст. 269 ЦПК України передбачає можливість виправлення лише описок або арифметичних помилок, а не зміну судового рішення, тому підстави для задоволення заяви відсутні. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується судом без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо), або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності. У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення. Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання (постанова Верховного Суду від 10.03.2025 року у справі № 947/6748/20 (провадження № 61-9588св24). Із матеріалів справи вбачається, що у провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство житлово-комунальний сервіс "Пересипський" та Одеський державний університет внутрішніх справ, про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити певні дії. Заочним рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: КП ЖКС Північний та Одеський державний університет внутрішніх справ, про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено повністю. Визнано квартиру АДРЕСА_1 житловим приміщенням. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язано Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради видати ОСОБА_1 ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . 26 грудня 2024 року до суду надійшла заява представника відповідача Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року. В обґрунтування заяви представник зазначив, що заочне рішення підлягає скасуванню з наступних підстав, а саме, не отримання повідомлення про виклик до суду, не отримання копії судового рішення та порушення судом норм матеріального права, що полягає в тому, що судом рішенням нежитлове приміщення було переведено в категорію житлового. Рішенням суду було незаконного визнано частину нежитлового приміщення Одеської міської ради житловим приміщенням. Також, в заяві представник зазначив, що ухвалення будь-якого рішення у вказаній справі безпосередньо впливає на права та обов`язки Департаменту комунальної власності ОМР, в частині щодо здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Судом було проігноровано даний факт та не було залучення Департамент до участі у справі. З урахуванням викладеного представник заявника/відповідача Одеської міської ради просив: поновити Одеській міській раді пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 08.02.2017 року; переглянути заочне рішення суду, скасувати заочне рішення та призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року поновлено заявнику Одеській міській раді пропущений процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року, заяву представника відповідача Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси ухваленого 08 лютого 2017 року залишено без задоволення. Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, суд у відповідності до ч. 4 ст. 287 ЦПК України роз`яснив відповідачу право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду у загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством. Постановою від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду формулює висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення. Так, зі змісту ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року вбачається, що суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність поновити Одеській міській раді строк на звернення до суду зі заявою про перегляд заочного рішення, та як наслідок про перегляд по суті заочного рішення від 08 лютого 2017 року в порядку ст. 287 ЦПК України. У заяві про виправлення описки від 12.05.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ростомов Г.А. просив у резолютивній частині ухвали від 29 квітня 2025 року про залишення заяви представника відповідача Одеської міської ради про перегляд заочного рішення без задоволення, зазначити: «Відмовити заявнику Одеській міській раді у поновленні пропущеного процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року». Відповідно, такі заявлені вимоги фактично спрямовані на зміну мотивів судового рішення та висновків суду щодо розгляду заяви, а не на виправлення описки. Апеляційний суд акцентує увагу, що за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, така заява була б залишена судом першої інстанції залишенню без розгляду, та заочне рішення суду у такій справі не переглядалося б судом по суті. Колегія суддів ураховує, що мотивувальна частина ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року, згідно якої, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення, повністю узгоджується з резолютивною частиною даної ухвали, у якій наведено висновки суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви представника відповідача Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси ухваленого 08 лютого 2017 року, таким чином, ухвала суду логічно узгоджена і підстави для висновку про наявність у ній описки, про яку зазначає позивач у апеляційній скарзі, відсутні. Доводи апеляційної скарги, про те що суд, встановивши обставину пропуску строку на подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення та, на думку скаржника, відсутності підстав для його поновлення, замість відмови заявнику Одеській міській раді у поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2017 року, поновив такий процесуальний строк, зводяться до незгоди з мотивами ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року, що не є саме по собі передбаченою законом підставою для внесення виправлень до такої ухвали та відхиляються апеляційним судом. У вирішенні питання про виправлення описок чи арифметичних помилок суд не наділений повноваженнями змінювати зміст або суть судового рішення незалежно від його юридичного значення чи суб`єктивного сприйняття сторонами. Дослідивши зміст заяви про виправлення описки та враховуючи викладене вище правове регулювання вирішення питання про внесення виправлень у судове рішення, колегія суддів дійшла до висновку про правильність відхилення її вимог згідно оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, адже заявник фактично просив внести виправлення у резолютивну частину ухвали суду, тим самим викласти її в іншій редакції. Крім того, колегія суддів вбачає, що фактично заява про виправлення описки є намаганням у такий спосіб скасувати (змінити) процесуальний документ ухвалу суду про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, з викладенням резолютивної частини ухвали у новій редакції, яка є повністю протилежною за змістом первісній її редакції. Слід зазначити, що ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Ростомова Г.А. до подання заяви про виправлення описки в ухвалі Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року вже намагався оскаржити її в апеляційному порядку, однак апеляційним судом було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за відповідною апеляційною скаргою з посиланням на те, що така ухвала суду першої інстанції не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Така позиція апеляційного суду була підтверджена і Верховним Судом у постановою від 12 січня 2026 року. Незважаючи на це ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Ростомова Г.А. звернувся до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки в ухвалі Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року, в якій фактично просив змінити первісний зміст резолютивної частини зазначеної ухвали суду та переслідує таку ж мету, яку скаржник намагався досягнути при її оскарженні в апеляційному порядку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, оскільки вимоги заяви про виправлення описки фактично зводяться до зміни резолютивної частини судового рішення, яке набрало законної сили, а зазначені заявником підстави для виправлення описки в ухвалі суду не можуть вважатися опискою у розумінні положень ст. 269 ЦПК України. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду, помилкового тлумачення заявником норм процесуального права, не ґрунтуються на законі, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року). Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено: 05.06.2026 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Л.М. Вадовська С.О Погорєлова