Постанова 4807 № 317/4115/25

Дата документу 27.04.2026 Справа № 317/4115/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/4115/25 Головуючий у І інстанції: Нікітін В.В. Провадження № 22-ц/807/257/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Онищенка Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Креді Аграголь Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Брайт-К» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - АТ «Креді Аграголь Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 05.04.2021 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та АТ «Креді Аграголь Банк»укладений кредитний договір №4/3303572, відповідно до якого (п.1.1. Кредитного договору) Банк надав, а Позичальник отримав кредитні кошти в сумі 36400 гривень строком на 60 місяців з 05.04.2021 до 04.04.2026. Згідно з п. 1.1. Кредитного договору Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за цим Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною) як День повернення кредиту, повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту. У п. 1.2. Кредитного договору встановлено, що кредит надається Позичальнику на споживчі потреби. Відповідно до п.1.3. Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценту винагороду щомісячно, в розмірі 11,00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Кредитним договором, а також Позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Кредитного договору. Згідно з п.1.4. Кредитного договору, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно з Кредитним договором, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та умовах страхування життя Позичальника (надалі Правила), які є невід`ємною частиною Кредитного договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua agricole.ua/storage/files/pravila-svoboda-22.pdf) Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_1 в Банку. П.2.2. Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в День повернення кредиту на Рахунок погашення заборгованості, сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісій в День повернення кредиту. Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, Позичальник відповідає за виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством України Згідно з п. 2.6. Кредитного договору, Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за Договором, а також угодами про забезпечення, будь-якій третій особі повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про Позичальника та третіх осіб, з якими укладено угоди про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною. П.3.1. Кредитного договору встановлено, що у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою за умовами Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15 % від суми простроченого платежу. У п.4.1. Кредитного договору встановлено, що шляхом підписання цього Договору Позичальник підтверджує, що він в день укладення Договору особисто отримав свій примірник Договору; умови Договору йому зрозумілі; з Правилами, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений, приймає та погоджується; з тарифами Банку ознайомлений і згодний; йому до укладення Договору Банком надано інформацію, яка визначена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Банк виконав свої обов`язки за Кредитним договором № 4/3303572 від 05.04.2021 належним чином, що підтверджується випискою за позичковим рахунком Позичальника. Відповідач наразі порушує умови п. 1.1 та п. 2.2 Кредитного договору не здійснює повернення кредиту згідно з Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору, що є його невід`ємною частиною) 18.12.2024 між Банком та ТОВ «ФК «Брайт-К» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір про відступлення права вимоги № 5-2024. Згідно з Додатком 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 18.12.2024, 20.12.2024 відбулося відступлення прав вимоги за Кредитним договором №4/3303572 від 05.04.2021, що був укладений між АТ «Креді Аграголь Банк» та ОСОБА_1 01.04.2025 між позичальником та позивачем укладена додаткова угода до Кредитного договору, якою сторонами погоджено загальну заборгованість за Кредитним договором станом на 01.04.2025 в розмірі 50194,57 гривень та змінено редакцію п. 1.3 Кредитного договору, а саме, з 01.04.2025 проценту винагороду було встановлено в розмірі 30% річних (фіксована процентна ставка), комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості було скасовано та встановлено новий графік погашення платежів, а саме Додаток 1 до Кредитного договору. Відповідно до Договору відступлення ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Відповідно до п.1.1.5 Договору відступлення визначено термін Право вимоги означає всі права Первісного кредитора за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті сум Заборгованості за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав та/або права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Таким чином, Позивач має законні підстави нараховувати та стягувати проценти та комісію відповідно до умов Кредитного договору. У зв`язку з несплатою відповідачем чергового платежу за кредитом та/або процентам за користування кредитом та/або комісії протягом більш ніж 30 днів на виконання п. 2.3.4. Правил 05.06.2025 за вих. № 6644 відповідачу направлено Повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 05.06.2025. Зазначене Повідомлення залишилось Позичальником невиконаним. У п.2.3.5. Правил встановлено, що невиконання Позичальником зобов`язання з погашення простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення Повідомлення, та/або розірвання договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов`язковим для укладення Кредитного договору, і неукладення протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає вимогам Банку, дає право Банку вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів та/або нарахованих комісій, штрафів та пені. У цьому випадку Банк направляє Позичальнику та його поручителям (за наявності) відповідну письмову вимогу. У зв`язку з невиконанням Позичальником зобов`язання з погашення простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення Повідомлення на підставі п. 2.3.5. Правил 17.07.2025 року за вих. № 6927 Відповідачу було направлено Вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії. Відповідно до п.2.3.6. Правил, якщо Позичальник протягом 31 дня з моменту направлення йому письмової Вимоги Банком, не виконає Вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, штрафними санкціями, Банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням на кошти та/або майно Позичальника в порядку, передбаченому законодавством України. Зазначену Вимогу Позичальник також проігнорував та її вимоги не виконав. Зважаючи на невиконання Відповідачем зобов`язання стосовно повернення кредиту та ігнорування вищезазначеного Повідомлення та Вимоги, Позивач вправі вимагати у Позичальника дострокового повернення суми боргу за неналежне виконання умов Кредитного договору в судовому порядку. На дату відступлення (20.12.2024) заборгованість за Кредитним договором становила 46881,55 грн, що складалась з: строкової заборгованості за тілом кредиту 10959,96 гривень; прострочена заборгованості за тілом кредиту 7817,86 гривень; заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом 86,07 гривень; - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 2070,67 гривень; заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості 910,00 гривень; прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості 25036,99 гривень. За період з 20.12.2024 до 17.07.2025 було нараховано: проценти за користування кредитом 2273,03 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2730 гривень. За період з 20.12.2024 до 17.07.2025 боржником добровільно платежі не сплачувались. Загальна заборгованість Відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості за Кредитним договором № 4/3303572 від 05.04.2021 складає 51884,58 гривень, що складається з: заборгованості за тілом кредиту 18777,82 гривень; заборгованості за процентами за користування кредитом 4429,77 гривень; заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 28676,99 гривень. Посилаючись на означені обставини, ТОВ «ФК «Брайт-К» просило судстягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за Кредитним договором № 4/3303572 від 05.04.2021 в розмірі 51884,58 гривень, що складається з: заборгованості за тілом кредиту 18777,82 гривень; заборгованості за процентами за користування кредитом 4429,77 гривень; заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості 28676,99 гривень. Також товариство просило стягнути з відповідача судові витрати. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором № 4/3303572 від 05.04.2021 в розмірі 23207,59 грн, з яких: 18777,82 грн основної заборгованості та 4429,77 процентів. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Брайт-К» судовий збір у розмірі 1083,52 грн. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, ТОВ ФК «Брайт-К»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, неправильне застосування матеріального права, просить скасувати Запорізького районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2025 року в частині відмови у стягнені з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Брайт-К» заборгованості за кредитним договором № 4/3303572 від 05.04.2021 за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 28676,99 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви, товариство зазначає, що в момент укладення кредитного договору між банком і позичальником було досягнуто домовленості щодо заяви-договору про відкриття клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій банку в цілому, а також щодо всіх пунктів, якими передбачені умови виконання договору, споживач повідомлений про умови банківського обслуговування. Обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що оскільки ТОВ «ФК «Брайт-К» оскаржує рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2025 року тільки в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією в розмірі 28676,99 грн, апеляційний суд не переглядає зазначене рішення в частині, що стосується задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмовляючи в частині позовних вимог банку щодо стягнення з відповідача комісії, суд першої інстанції виходив з того, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів». Колегія суддів у цілому погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що за умовами кредитного договору № 4/3303572 від 05.04.2021, відповідач отримала кредит в сумі 36400 грн зі сплатою відсотків у розмірі 11 % річних. Також сторонами узгоджено суму комісії, яку має щомісячно сплачувати ОСОБА_1 2,5 % від загальної суми позики на місяць. Матеріалами справи підтверджено факт передання права вимоги за вказаним договором позивачу. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у № 204/224/21 викладено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Так, відповідно до пункту 1.3.2 кредитного договору № 4/3303572 від 05.04.2021 позичальнику було встановлено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 2,5 % щомісячно. Однак, договір не містить конкретних послуг, які надаються банком позичальнику за вказану плату. Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена також у пункті 7 Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 11, 12). При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку послуг з обслуговування кредиту, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Тобто, в чому саме полягає комісія за обслуговування кредитної заборгованості, за які саме банківські послуги призначена та принципу її нарахування кредитний договір не містить. Враховуючи, що ні позивач, ні банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 1.3.2 та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Доводи апеляційної скарги вищенаведеного не спростовують, вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, однак банк не надав суду узгодженого з відповідачем, переліку послуг, за які йому встановлена комісія за обслуговування. Твердження позивача про те, що перелік послуг, зазначений в п. 1.3.2 Кредитного договору, за які нараховується комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості, чітко визначений умовами Кредитного договору та співпадає з переліком послуг, зазначеним в паспорті споживчого кредиту є необґрунтованим, та спростовується матеріалами справи. Додаткова угода до кредитного договору № 4/3303572 від 05.04.2021, що укладена 01.04.2025 між ТОВ «ФК «Брайт-К» та ОСОБА_1 також не містить переліку послуг, за які передбачена сплата комісійної винагороди. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» слід залишити без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2025 рокув оскаржуваній частині без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» залишити без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією залишити без змін. В іншій частині рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2025 рокуне оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 27 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: