Постанова Одеський апеляційний суд № 523/5071/25

Номер провадження: 22-ц/813/5322/26 Справа № 523/5071/25 Головуючий у першій інстанції Боков О. М. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Лозко Ю.П., розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу адвоката Субботіної Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 30 січня 2026 року, постановлена у складі судді Бокова О.М., у приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,- УСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення, що оскаржується Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 30 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину - повернуто позивачу. В обґрунтування оскаржуваної ухвали суд зазначив, що судом досліджені матеріали справи, заслухані вступні слова учасників справи, досліджені письмові докази та 20.01.2026 року здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення. Проте на стадії ухвалення судового рішення встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Як вбачається матеріалів позову, позовна заява не підписана представником позивача. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Відтак, враховуючи, що вказана позовна заява не підписана позивачем, з метою недопущення порушення прав позивача та здійснення процесуальних дій без його згоди, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України вважає, що позовна заява підлягає поверненню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача Субботіна Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції істотно порушив норми процесуального права, оскільки після відкриття провадження, проведення підготовчого провадження, дослідження доказів та переходу до стадії ухвалення рішення повернув позовну заяву з підстав недотримання вимог ст. 175 ЦПК України. Механізм повернення позову відповідно до ст.ст. 185-186 ЦПК України застосовується виключно на стадії вирішення питання про відкриття провадження і не може використовуватися після розгляду справи по суті. Відкривши провадження, суд фактично визнав позов таким, що відповідає вимогам процесуального закону, а тому виявлені згодом недоліки не могли бути підставою для повернення позову. Оскаржувана ухвала порушує принципи правової визначеності, процесуальної стабільності та доступу до правосуддя, гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8 та ст. 129 Конституції України. Внаслідок постановлення ухвали позивача фактично позбавлено права на вирішення спору по суті після багатомісячного судового розгляду. Позиція учасників справи. Не погодившись з доводами апеляційної скарги, представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки твердження про неможливість повернення позову після відкриття провадження не відповідає положенням ЦПК України. Закон допускає виявлення недоліків позовної заяви і після відкриття провадження (ч. 1113 ст. 187 ЦПК України). Відсутність підпису на позовній заяві є не формальним, а істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки унеможливлює підтвердження волевиявлення особи на звернення до суду. Факт непідписання позову є безспірним і підтверджується матеріалами справи, а посилання апелянта на те, що відкриття провадження свідчить про повну відповідність позову вимогам закону, є помилковим. Крім того, повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, тому твердження про порушення права на доступ до правосуддя є безпідставними. Негативні наслідки виникли через подання позову без підпису представником позивача, а не внаслідок дій суду першої інстанції. У зв`язку з цим ухвала суду є законною та підстав для її скасування немає. Щодо явки сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке. У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини 2 статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субботіна Людмила Валентинівна, суд першої інстанції пославшись на положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України вказав, що вказана позовна заява не містить підпису представника позивача. Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції та вважає зазначити наступне. Так, п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України дійсно передбачено, що позовна заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Однак, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції залишив поза увагою, що ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 15 травня 2025 року було відкрито загальне позовне провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину. В якій судом також було зазначено, що зміст та форма позовної заяви та доданих до неї документів відповідає вимогам ст. 175,176 ЦПК України. Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, відмови в відкритті провадження у справі, на даній стадії відсутні. Ухвала Пересипського районного суду м. Одеси від 15 травня 2025 року набрала законної сили та є чинною. Колегія суддів зазначає, що після відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуальних повноважень на повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки такі повноваження реалізуються виключно на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Виявлені після відкриття провадження недоліки позовної заяви можуть тягнути застосування інших процесуальних наслідків. Слід також зазначити, що відповідно до положень ст. ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Так, згідно ч. ч. 1-2 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Таким чином, суд першої інстанції отримавши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, та встановивши, що ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 15 травня 2025 року вже відкрито загальне позовне провадження, мав можливість згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України постановити ухвалу про залишення без руху позовної заяви та надати позивачу строк для усунення недоліків. Також колегія суддів бере до уваги, те, що ухвалою суду від 15.05.2025 року було відкрито провадження у справі, після цього відповідачами подано відзив, проведено підготовче провадження та ряд судових засідань, закрито підготовче провадження, досліджено письмові докази та справу призначено до розгляду по суті, надалі суд перейшов до стадії ухвалення рішення. За таких обставин у сторін виникли законні та обґрунтовані очікування щодо вирішення спору по суті та отримання судового рішення, проте замість ухвалення рішення суд застосував процесуальний механізм повернення позовної заяви, який призначений для стадії вирішення питання про відкриття провадження. Такий підхід суперечить принципу правової визначеності та порушує законні очікування учасників процесу, які обґрунтовано розраховували на завершення судового розгляду шляхом ухвалення рішення по суті спору, а не шляхом фактичного анулювання результатів багатомісячного судового провадження. Колегія суддів наголошує, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87). Застосування судом першої інстанції найбільш суворого процесуального наслідку у вигляді повернення позовної заяви, після більше двадцяти місяців з моменту відкриття провадження по справі свідчить про надмірний формалізм та суперечить завданню цивільного судочинства, визначеному ст. 2 ЦПК України, а також принципам забезпечення особі права на доступ до правосуддя та правової визначеності. Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону, не звернув уваги та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За вказаних обставинах колегія суддів вважає, що ухвала Пересипського районного суду міста Одеси від 30 січня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу адвоката Субботіної Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 30 січня 2026 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко