Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/6524/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2773/22 Справа № 215/6524/21 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на ухвалу судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року про повернення позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2021 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року вищевказану позовну заяву було повернуто позивачу. З такою ухвалою не погодилося АТ КБ ПриватБанк, та звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони по справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що у жовтні 2021 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2021 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із порушенням вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме в позовній заяві, виклад обставин, якими обґрунтовується позовна вимога є неповний та неконкретний, не вказано: яку саме суму кредиту було надано відповідачу до збільшення розміру кредитного ліміту; під який відсоток та на який період часу (строк дії картки), було надано кредит відповідачу; чому позивач просить стягнути з відповідачів 31 339,62 грн., тоді коли із викладеного в тексті позову розрахунку заборгованості слідує, що заборгованість становить 58 323,10 грн. На виконання ухвали від 29.10.2021 року про залишення позову без руху до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу надійшла уточнена позовна заява, в якій недоліки зазначені в ухвалі суду від 29.10.2021 року виконані лише частково, так як не усунуті порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: виклад обставин, якими обґрунтовується позовна вимога є неповний та неконкретний, оскільки не вказано, чому позивач просить стягнути з відповідача 31 339,62 грн., тоді як з викладеного в тексті позову розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість становить 58 323,10 грн. У зв`язку з чим, ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року позовну заяву - повернуто. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком, зважаючи на наступне. Згідно ч. 1ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» N° 5 від 12 червня 2009 року, зокрема, зазначено, що у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних І у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів. Таким чином, питання, що стосується викладу обставин справи, з`ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд вирішує в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява Ns 12964/87). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року). У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Ураховуючи, що особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо повернення позовної заяви, чим порушив вищенаведені норми процесуального права та викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначені норми права та застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини, викладені в позовній заяві, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, формально поставився до передбачених законом вимог, не дотримався принципів «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді та обґрунтованості судового рішення та передчасно вирішив питання про повернення позовної заяви, що обмежує права позивача, перешкоджає йому у доступі до правосуддя та призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до пункту п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасуванні ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити. Ухвалу судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року про повернення позовної заяви скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2022 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко