Постанова КЦС ВС № 214/9328/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ справа № 214/9328/23 провадження № 61-3017св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року у складі судді Євтушенка О. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2023 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 рокуклопотання КПТМ «Криворіжтепломережа» про закриття провадження у справі (в частині вимог) задоволено. Клопотання відповідачки ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено частково. Провадження у цивільній справі № 214/9328/23 за позовом КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення закрито в частині вимог до ОСОБА_2 з підстав, визначених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України. Розгляд цивільної справи №214/9328/23 за позовною заявою КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення за вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 продовжено в загальному порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

3. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення, районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що правовідносини щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги хоча й допускають правонаступництво, проте у зв`язку з відсутністю правонаступників після смерті ОСОБА_2 подальший розгляд справи в частині вимог, заявлених до неї, є неможливим. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

4. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у вказаній справі.

5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та за результатами касаційного перегляду справи ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити та закрити провадження у справі.

7. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

8. Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження у справі за відсутності доказів направлення копій апеляційної скарги на адреси інших учасників справи, а саме КПТМ «Криворіжтепломережа» та ОСОБА_4 .

9. Також зауважує, що апеляційний суд здійснив апеляційний перегляд справи за її відсутності.

10. Також у якості підстави касаційного оскарження зазначає, що районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 214/9328/23 за позовом КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та абонентське обслуговування вцілому, оскільки застосував пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, чим порушив права учасників справи.

11. Зауважує, що в аналогічній справі № 214/9430/19 Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області закрив провадження у справі.

12. Додатково звертає увагу, що, оскільки у справі, в якій подається касаційна скарга, позовні вимоги заявлено до відповідачів як до солідарних боржників, а вимоги щодо кожного з них у позовній заяві не розмежовано, а відтак провадження у справі підлягало закриттю повністю, а не виключно в частині померлого відповідача. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

13. У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив КПТМ «Криворіжтепломережа» на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

14. Заявник відзиву вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі лише щодо одного з відповідачів, а саме в частині вимог до ОСОБА_2 , оскільки позовні вимоги були заявлені до відповідачів як до солідарних боржників, а тому смерть одного з них не припиняє обов`язку інших солідарних боржників перед кредитором. Доводи особи, яка подала пояснення на відзив на касаційну скаргу

15. У квітні 2026 року ОСОБА_3 , шляхом формування документа у системі «Електронний суд» направила до Верховного Суду пояснення у зв`язку із подачею КПТМ «Криворіжтепломережа» відзива на касаційну скаргу, зміст яких зводиться до відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень представника КПТМ «Криворіжтепломережа» - адвоката Цвіркун Аліни Анатоліївни без доказів направлення останніх на адреси інших учасників справи.

16. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 183 ЦПК України. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік вказаний у цій статті та інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

17. Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

18. У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

19. Відтак, оскільки заявницею до письмових пояснень не додано доказів надсилання останніх іншим учасникам справи (до електронного кабінета або у разі відсутності електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність електронного кабінета - у паперовій формі листом з описом вкладення), останні не враховуються судом касаційної інстанції та залишаються без розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. Судами попередніх інстанцій встановлено та не оспорюється заявником касаційної скарги, що у листопаді 2023 року КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення, у якому просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 лютого 2016 року по 01 червня 2023 року у розмірі 58 745,13 грн, з яких: за послуги з централізованого опалення за період з 01 лютого 2016 року до 04 листопада 2021 року - 43 524,82 грн, за послуги з поставки теплової енергії за період з 05 листопада 2021 року до 01 червня 2023 року - 14 833,60 грн, плату за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2018 року до 01 червня 2023 року - 386,71 грн, а також стягнути з відповідачів 2 684,00 грн судового збору (а.с.1-2).

21. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін (а.с.37).

22. У зв`язку зі звільненням судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 у відставку та відрахуванням зі штату суду, за результатами повторного автоматизованого розподілу 09 квітня 2024 року на підставі розпорядження керівника апарату суду №644 від 30 квітня 2024 року матеріали цивільної справи передано у провадження судді Євтушенка О. І. (а.с.67-68)

23. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження суддею Євтушенком О. І. з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.73).

24. До початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті255 України у зв`язку зі смертю відповідачки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого долучила до заяви скан-копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19 липня 2024 року Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради (а.с.89-91).

25. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі залишено відкритою. Зупинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України до залучення до участі у справі правонаступника (ів) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.103-104).

26. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року поновлено провадження у справі та витребувано із Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори відомості про наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_2 та відомості щодо заведення спадкової справи (а.с.115-116).

27. У відповідь на запит суду Сьома Криворізька державна нотаріальна контора направила відповідь від 30 липня 2025 року № 900/01-16, зі змісту якої судами встановлено, що за даними Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа щодо майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась, даних щодо звернень будь-кого зі спадкоємців померлої у нотаріальній конторі немає, спадкова справа нотаріальною конторою не заводилась (а.с.125).

28. Зі змісту інформаційної довідки №82034048 від 30 липня 2025 року судами встановлено, що заповіти, спадкові договори за життя ОСОБА_2 не складались та нотаріально не посвідчувались (а.с.126-127).

29. Строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , визначений статтею 1270 ЦК України, сплинув 19 січня 2025 року.

30. У вересні 2025 року КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулося до суду із клопотанням про закриття провадження у справі в частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку зі смертю останньої та відсутністю спадкоємців після її смерті, що виключає правонаступництво у спірних правовідносинах. Водночас у змісті клопотання КПТМ «Криворіжтепломережа» просило суд продовжити розгляд справи в іншій частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.139).

Позиція Верховного Суду

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

32. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

38. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Предметом касаційного оскарження у справі є ухвала районного суду про закриття провадження у справі про солідарне стягнення з кількох відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення в частині вимог до одного із відповідачів з підстав, визначених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України та постанова апеляційного суду за результатами апеляційного перегляду вищевказаної ухвали.

41. Відповідно до частини першої-четвертої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті

42. Водночас здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (стаття 46 ЦПК України).

43. Частиною першою та другою статті 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

44. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

45. Як встановлено судами попередніх інстанцій, один із відповідачів у справі ( ОСОБА_6 ), яка є предметом касаційного перегляду, померла до початку розгляду справи по суті. Правонаступники щодо майна останньої відсутні, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто не приймав.

46. Водночас колегія суддів зауважує, що предметом спору у справі є солідарне стягнення з трьох відповідачів заборгованості за а спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення.

47. У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

48. Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

49. Законодавець пов`язує виникнення солідарної відповідальності у зобов`язальному праві, коли існує відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

50. Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 910/1986/25).

51. Відтак, враховуючи, що предметом спору є солідарне стягнення з відповідачів заборгованості заспожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення, смерть одного із відповідачів за відсутності правонаступників останнього не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання, що дає підстави для висновку, що районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 7 частини першої істатті 255 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі виключно в частині вимог до ОСОБА_2 , яка померла після відкриття провадження у справі, а доводи касаційної скарги таких висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

52. Водночас колегія суддів відхиляє як неспроможні посилання заявниці на неповідомлення її апеляційний судом про апеляційний перегляд справи, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, апеляційним судом на поштову адресу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) направлялася копія апеляційної скарги, водночас поштове відправлення із вкладенням було повернуте на адресу суду без вручення із зазначенням підстав повернення «адресат відсутній» (а.с.202-212).

53. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

54. Як зауважено Верховним Судом у постанові від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу».

55. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), а також Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б та від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, зокрема, містяться висновки, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

56. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі, яка є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_3 як адресу свого місця проживання зазначила: АДРЕСА_1 . Вказана адреса збігається з адресою, на яку апеляційний суд направив копію апеляційної скарги разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.

57. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

58. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2021 року у справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine) про неприйнятність заяви № 73193/12 зазначено, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці. У зв`язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.

59. Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ у рішеннях від 26 березня 2019 року у справі Єремеєв проти України (Yeremeyev v. Ukraine) про неприйнятність заяви № 64766/12, від 24 лютого 2022 року у справі «Горячий проти України» (Goryachyy v. Ukraine) про неприйнятність заяви № 43925/18 та від 22 травня 2025 року у справі «Васильків проти України» (Vasylkiv v. Ukraine), про неприйнятність заяви № 77302/16.

60. Відтак, ураховуючи, що апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_3 про відкриття апеляційного провадження у справі засобами поштового зв`язку, а саме шляхом направлення на її поштову адресу як ухвали про відкриття апеляційного провадження, так і копії апеляційної скарги, а також те, що відповідне поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній», колегія суддів доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_3 про відкриття апеляційного провадження у справі, а доводи касаційної скарги вищезазначеного не спростовують, тобто доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_3 про наявне апеляційне провадження у справі не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи.

61. Водночас колегія суддів зауважує, що з урахуванням приписів пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України відсутні підстави для надання оцінки належному повідомленню інших учасників справи про апеляційний розгляд справи, оскільки останні не скористалися своїм правом на касаційне оскарження, зокрема постанови суду апеляційної інстанції, з вищезазначених підстав.

62. Підсумовуючи, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням характеру спірних правовідносин (солідарне стягнення заборгованості з відповідачів), не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі з підстав, визначених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявницею норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

63. Більше того, оскільки наведені в касаційній скарзі доводи фактично були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, на переконання Верховного Суду відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявниці.

64. Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain», серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

65. ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» («Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236)).

66. ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

67. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

68. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

69. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

70. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

71. Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк