Постанова КЦС ВС № 214/5184/16-ц

Постанова Іменем України 27 лютого 2020 року м. Київ справа № 214/5184/16-ц провадження № 61-37833св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року у складі судді Попова В. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» про виплату заробітної плати (компенсації) та визнання договору недійсним, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» (далі - ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес») про виплату заробітної плати (компенсації) та визнання договору недійсним. Уточнена позовна заява мотивована тим, що 16 листопада 2015 року його прийнято на роботу в ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» на посаду водія автотранспортних засобів відділу адресного обслуговування Криворізького операційного відділення із виконанням обов`язків експедитора поряд з основною роботою, з посадовим окладом 1 380,00 грн, що підтверджується наказом від 16 листопада 2015 року № 2975/ОС. Відповідно до пункту 2 договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу у службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464 працівникові нараховується сума компенсації за використання його авто в службових цілях у розмірі, який визначається відповідно до додатку № 1 до цього договору, а саме - 7 500,00 грн. Згідно із пунктом 9 цього договору компенсація проводиться щомісячно, однак ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» зазначених умов не виконувало, починаючи з 17 листопада 2015 року до 17 травня 2017 року компенсація йому не виплачувалась. Крім того, без його відома відповідач виправив розмір компенсації з «7 500,00 грн» на «2 353,00 грн», а в додатку № 2 до договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу у службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464 виправив встановлені раніше витрати палива з «12 л/на 100 км» на «11л/на 100 км», пославшись на своє розпорядження від 17 листопада 2017 року № 530-1/В. Також відповідач не здійснював йому нарахування бонусів, пославшись на своє розпорядження від 18 березня 2014 року № 015/В, що суперечить його ж розпорядженню від 18 березня 2014 року № 011/В, яким було встановлено нарахування бонусів. ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку із зазначеним договір про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу у службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464 повинен бути визнаний недійсним. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним укладений між ним та ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» договір про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу у службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464, з 17 листопада 2015 року, стягнути з ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» на його користь заборгованість із виплати заробітної плати у виді компенсації за використання працівником власного транспортного засобу за період з 17 листопада 2015 року до 17 травня 2017 року у розмірі 135 000,00 грн, штраф у зв`язку з порушенням терміну виплати компенсації за період з 17 листопада 2015 року у розмірі 13 000,00 грн, збитки, передбачені частиною другою статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у розмірі 270 000,00 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставини недійсності договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу у службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464, а вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати у виді компенсації за використання власного транспортного засобу за період з 17 листопада 2015 року до 17 травня 2017 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції постановив, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що додаткову угоду від 01 червня 2017 року № 1 до договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу у службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464 позивач підписав під впливом обману, бо вважав, що з ним проведуть розрахунок, позивачем не надано суду доказів на підтвердження цих обставин. Відповідно до пункту 2 цієї додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в тому числі з оплати наданих послуг. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень не звернули уваги на те, що відповідно до пункту 1 додатку № 1 до договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу у службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464 сторони узгодили, що сума компенсації за використання працівником власного транспортного засобу в службових цілях за місяць визначається у розмірі 2 353,00 грн, в тому числі обов`язкові податки та збори згідно чинного законодавства України. Цей факт є підтвердженням того, що відповідачем з грудня 2015 року не виплачувалися грошові кошти за використання транспортного засобу. Зазначене підтверджується також підписанням між сторонами тільки одного акта про отримання компенсації. Також судами попередніх інстанції не досліджено звуко - і відеозаписів про використання мобільного додатку «Міст Експрес» та нарахування бонусів і компенсування за використання транспортного засобу позивача, що свідчить про необ`єктивність під час розгляду цієї справи. Короткий зміст позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» зазначило, що суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року і витребувано із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 214/5184/16-ц. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують. Фактичні обставини справи Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» від 16 листопада 2015 року № 2975/ОС ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» на посаду водія автотранспортних засобів відділу адресного обслуговування Криворізького операційного відділення із виконанням обов`язків експедитора поряд з основною роботою, з посадовим окладом 1 380,00 грн. 17 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» укладено договір № 464 про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу у службових цілях. Пунктом 1 додатку № 1 до цього договору сторони узгодили, що сума компенсації за використання працівником власного транспортного засобу в службових цілях за місяць визначається у розмірі 2 353,00 грн, в тому числі обов`язкові податки та збори згідно чинного законодавства України. Відповідно до пункту 3.2. розпорядження ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» від 18 березня 2014 року № 015/В про умови співпраці із найманими перевізниками по договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу в службових цілях, фіксована винагорода за дні використання транспортного засобу вантажопідйомністю до 2 тон - 2 353,00 грн. 01 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» укладено додаткову угоду № 1 до договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу в службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464, відповідно до якої сторони вирішили припинити дію договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу в службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464 за взаємною згодою з 01 червня 2017 року. Згідно з пунктом 2 цієї додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в тому числі по оплаті наданих послуг. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно із Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 198/95_ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, який відповідно до трудового договору власник або уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності, умов виконуваної роботи, а також професійно-ділових якостей працівника, його досвіду роботи в даній сфері, результатів господарської діяльності підприємства. Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників використовується Фонд оплати праці, до складу якого включаються нарахування працівникам в грошовій і натуральній формах (оцінені у грошовому виразі) за відпрацьований і не відпрацьований час, призначені для виплати, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Відповідно до діючого Колективного договору ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», доповненого змінами в редакції від 06.03.2012 року, зареєстрованого департаментом економічної політики Львівської міської ради: підприємство встановлює працівникам, що займають наступні посади, доплату до посадових окладів за роботу із шкідливими і важкими умовами праці у розмірі: 4 % - водії автотранспортних засобів (вантажність від 1,5 до 3 тон). Нарахування та виплата доплати до посадового окладу за роботи із шкідливими та важкими умовами праці проводиться підприємством щомісячно у порядку та із врахуванням умов, визначених чинним законодавством України. ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» надає послуги з пересилання поштових відправлень. Для здійснення такої діяльності воно укладає з фізичними особами-громадянами України відповідні цивільно-правові договори, які містять умови компенсації за використання працівником власного транспортного засобу в службових цілях. Наказом ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» від 16 листопада 2015 року № 2975/ОС ОСОБА_1 прийнято на роботу з посадовим окладом у розмірі 1 380,00 грн. Довідкою про доходи від 16 травня 2016 року № 619/2016 підтверджено, що ОСОБА_1 нарахована та виплачена заробітна плата з врахуванням посадового окладу та 4 % доплати до посадового окладу за роботу із шкідливими та важкими умовами праці. Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до пункту 9 договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу в службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», виплата компенсації проводиться щомісячно на підставі підписаного сторонами Акта про виплату компенсації за використання транспортного засобу в службових цілях протягом 15 календарних днів з дня підписання, шляхом перерахування коштів на картковий або особовий рахунок працівника. Таким чином, сторони встановили, що підставою для виплати компенсації є тільки підписаний сторонами Акт про виплату компенсації, який встановлює факт та строки використання працівником транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, сторони 30 листопада 2015 року підписали тільки один Акт про виплату компенсації. Відповідно до цього Акта відповідачем нараховано позивачу суму компенсації за використання транспортного засобу в службових цілях за листопад 2015 року (7 днів використання) у розмірі 658 грн 84 коп. Більше Актів між сторонами не укладалось. Таким чином, у позивача немає підстав стверджувати про невиплату йому компенсації за 10 місяців. Крім цього, 01 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» укладено додаткову угоду № 1 до договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу в службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464, відповідно до якої сторони вирішили припинити дію договору про компенсацію за використання працівником власного транспортного засобу в службових цілях від 17 листопада 2015 року № 464 за взаємною згодою з 01 червня 2017 року. Згідно із пунктами 2, 3 цієї додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в тому числі по оплаті наданих послуг, у зв`язку з припиненням дії договору жодна із сторін не має претензій до іншої сторони по договору. Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну правову оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець