Постанова КЦС ВС № 547/663/24

Постанова Іменем України 29 травня 2026 року м. Київ справа № 547/663/24 провадження № 61-15459св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І., учасники справи: позивач - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович в інтересах стягувача ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якої діє законний представник - батько ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - селянське (фермерське) господарство «Дослідне», розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року в складі судді: Харченка В. Ф., та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року (повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2025 року) в складі колегії суддів:Карпушина Г. Л., суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Історія справи Короткий зміст позову У червні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. в інтересах стягувача ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, визнання недійсним пункту 2 договору про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки в частині передачі земельної ділянки. Позов мотивований тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Семенівського районного суду Полтавської області № 547/282/23, виданого 09 серпня 2023, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № б/н від 12 листопада 2021 року в розмірі 10 000 дол. США, пені 9 000 дол. США, а також 3 % річних у розмірі 393,70 дол. США, штрафу 5 % від простроченої суми в розмірі 500 дол. США, штрафу 5 % від суми позики у розмірі 500 дол. США, а всього 20393,70 дол. США. Після перевірки майнового стану боржника ОСОБА_2 було встановлено, що боржнику на праві приватної власності належала земельна ділянка кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, площею 1,4908 га, цільове призначення: для особистого селянського господарства, місце розташування: Полтавська область, Кременчуцький район, село Веселий Поділ. Після виникнення у боржника 12 листопада 2021 року зобов`язання повернути кошти отримані за договором позики № б/н від 12 листопада 2021 року, він відчужив 03 березня 2023 свою спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Трембач Н. В. за реєстраційним №

271. Тобто боржником ОСОБА_2 штучно створені умови своєї неплатоспроможності шляхом відчуження майна на користь пов`язаної особи, Цей договір є таким, що укладений боржником на шкоду кредитору (стягувачу) з метою уникнення сплати боргу та звернення стягнення на відповідне нерухоме. В подальшому між ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , від імені якої діяв батько дитини ОСОБА_5 , було 22 лютого 2024 року укладено договір про припинення права аліментів на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокопом Д. О. за реєстраційним №

281. Зокрема, відповідно до пункту 2 договору №281 ОСОБА_3 , передає, а ОСОБА_4 приймає у власність нерухоме майно, серед якого наявна земельна ділянка, площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480. Вартість спірної земельної ділянки була занижена, а правочин з її першого відчуження є фраудаторним. Цим відповідач ОСОБА_2 свідомо зменшив обсяг свого майна щодо якого можна було б здійснити стягнення коштів за рішенням суду на користь ОСОБА_1 . Наступний правочин щодо відчуження земельної ділянки на користь дитини в обмін на звільнення від сплати аліментів, є проявом «права на зло», оскільки ускладнює повернення земельної ділянки з власності дитини і спрямований на неможливість її повернення у власність ОСОБА_2 . Договір позики, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачав забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 належною йому земельною ділянкою площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480. Позичальник ОСОБА_2 зобов`язався не відчужувати вказану земельну ділянку до повернення позики ОСОБА_1 . ОСОБА_2 знав про ініціювання ОСОБА_1 позову проти нього, а тому продав земельну ділянку покупцеві ОСОБА_3 , за кілька тижнів до отримання позову судом. Договір від 03 березня 2023 року є фраудаторним відповідно до висновків ВП ВС у справі № 910/16579/20 через його вчинення продавцем з порушенням принципі доброчесності, з метою приховування боржником своїх активів, на шкоду кредитору. Наступні відповідачі фактично є заручниками неправомірних дій ОСОБА_2 . Сторони договору від 22 лютого 2024 року ознаки злагоджених дій, оскільки договору передувало розірвання сторонами шлюбу, стягнення аліментів з матері дитини на утримання дитини на користь батька дитини, купівля матір`ю дитини значної кількості земельних ділянок, одночасне передання земельних ділянок у власність дитини задля припинення зобов`язань матері зі сплати аліментів. ОСОБА_2 і ОСОБА_6 є односельцями та депутатами місцевої ради, а тому обґрунтовано спілкуються. ОСОБА_3 , є дочкою ОСОБА_6 . ОСОБА_3 , передала спільну із її чоловіком ОСОБА_5 спірну земельну ділянку у власність їх дочці ОСОБА_4 . Приватний виконавець в інтересах стягувача просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу за реєстраційним № 271, щодо земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480; визнати недійсним пункт 2 договору про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу за реєстраційним № 281 в частині передачі земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480 на користь ОСОБА_4 . Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року: позов приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. в інтересах стягувача ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року, що укладений між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_3 , що посвідчений 03 березня 2023 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н. В., зареєстровано у реєстрі за № 271, щодо земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, місце розташування: Полтавська область, Кременчуцький (раніше Семенівський) район, село Веселий Поділ; визнано недійсним договір про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки від 22 лютого 2024 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_5 , що посвідчений 22 лютого 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокоп Денисом Олександровичем, зареєстровано у реєстрі за № 281, у частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, місце розташування: Полтавська область, Кременчуцький (раніше Семенівський) район, село Веселий Поділ. стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. 3 028 грн витрат зі сплати судового збору; вказано, що заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року, справа № 547/663/24, провадження № 2-з/547/6/24, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання частковим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: існує «добра» і «погана» недійсність правочинів. Перша - це, наприклад, коли вчиняється фраудаторний правочин. Визнання його недійсним допомагає задовольнити вимоги кредитора. Другу учасники обороту намагаються використовувати для незастосування умов договору. «Поганої» недійсності дуже багато. Наприклад, боржник не хоче виконувати зобов`язання, які виникли на підставі договору, і заявляє позов про його недійсність через нібито відсутність у договорі якоїсь істотної умови. Але недійсність працює для того, щоб захищати права та інтереси учасників цивільного обороту. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК). У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника). У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 161/12564/21 зазначено, зокрема, що суди при задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних правочинів та їх кваліфікацію як фраудаторних, обґрунтовано вважали, що: приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування та купівлі продажу) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди); за місяць до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 з питання повернення позики, яка була прострочена більш як на 2 роки 4 місяці, ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку достовірно знаючи про існування боргу перед ОСОБА_1 і намір ОСОБА_1 звернутися з позовом до суду щодо стягнення заборгованості за договором позики. Відчуження земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося за обставин покладення на себе зобов`язання не відчужувати її до повернення позики ОСОБА_1 , а також укладення договору купівлі-продажу за 1 місяць до ініціювання ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 про повернення простроченої валютної позики, що у сукупності дозволяє судові зробити висновок про фраудаторність та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03.03.2023, що укладений між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, місце розташування: Полтавська область, Кременчуцький (раніше Семенівський) район, село Веселий Поділ - на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України); ОСОБА_3 03 березня 2023 року купила земельну ділянку у ОСОБА_2 , і цього ж дня 03 березня 2023 року передала її в оренду господарству, керівником і власником якого є її батько. ОСОБА_3 купує на своє ім`я 8 земельних ділянок; в день придбання спірної земельної ділянки вона передає її в оренду третій особі С(Ф)Г «Дослідне»; ОСОБА_3 отримує ухвалене проти неї рішення суду за позовом її подружжя-відповідача ОСОБА_5 про стягнення з неї аліментів на користь батька на утримання їх дочки ОСОБА_4 , а також про розірвання їх шлюбу; ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не змінюють свої місця проживання після розлучення; ОСОБА_3 в рахунок наступної сплати аліментів для своєї дочки ОСОБА_7 , яка є онукою керівника третьої особи С(Ф)Г «Дослідне» ОСОБА_6 , передає у власність ОСОБА_7 всі 8 земельних ділянок без сплати за них коштів, а точніше в рахунок наступних до повноліття дочки аліментів у розмірі 7 000 грн щомісяця; між ухваленням рішення суду про стягнення аліментів і договором про передачу дочці земель пройшло неповних 5 місяців. Суд схилився до переконання, що подібна послідовність дій та подій не є випадковою і має ознаки «наповнення земельного фонду» третьої особи С(Ф)Г «Дослідне» через право власності на землі онуки керівника і основного власника С(Ф)Г «Дослідне», яке й орендує земельні ділянки. Усі вони є пов`язаними особами; суд відхилив заперечення проти позову щодо неможливості визнання недійсним наступного договору щодо спірної земельної ділянки - про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки від 22 лютого 2024 року. Відповідачі і третя особа вказують, що статті 330 і 388 ЦК не дозволяють витребувати майно від добросовісного набувача. За наявних у справі доказів дитина ОСОБА_4 , її батьки ОСОБА_3 і ОСОБА_8 мають однакове місце проживання у м. Кременчук. Договір посвідчено у м. Кременчук. Натомість частина перша статті 190 СК обумовлює можливість укладення згаданого договору за умови проживання дитини з батьком і окремого проживання від них матері дитини. Договір від 22 лютого 2024 року не відповідає цій вимозі статті 190 СК, і, як наслідок, частині першій статті 203 і частині перші статті 215 ЦК щодо вимоги до дійсності правочину. Договір про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки не є тим, на яке вказує ч. 1 стаття 388 ЦК: «якщо майно за відплатним договором придбане в особи…», оскільки не є відплатним. Іншими словами дитина набула у власність землю не на засадах відплатності, оскільки нічого не сплачувала за ним відчужувачу землі, яка, водночас, є спільною сумісною власністю обох батьків дитини. Також суд нагадав про пов`язаність осіб (відповідачів і третьої особи - родичів), між якими у формально законний спосіб відбулася передача права власності на спірну земельну ділянку зі збереженням її орендаря; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК). Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2023 року в справі № 161/12564/21 зазначив, що при задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації та відновлення становища шляхом визнання 1/2 частки в праві спільної часткової власності на квартиру, суди не звернули, що: метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17 (провадження № 61- 3068св21). Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2023 року в справі № 638/9047/19: метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. Належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається. за обставин цієї справи та з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду у постановах від 12 квітня 2023 року в справі № 161/12564/21, від 13 вересня 2023 року в справі № 638/9047/19, суд зробив висновок і про наявність достатніх правових підстав для задоволення і другої позовної вимоги: визнати недійсним договір про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки від 22 квітня 2024 року , що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_5 , у частині передачі у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року: апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Вигородського С. В., селянського (фермерського) господарства «Дослідне» та ОСОБА_3 залишено без задоволення; рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулося за обставин, що свідчать про фраудаторний характер правочину, тобто продавець зобов`язався не відчужувати землю до повернення позики ОСОБА_1 , однак всупереч цьому передав ділянку за місяць до подання позову про стягнення простроченої валютної позики. Суд врахував також родинні, дружні та майнові зв`язки між відповідачами та третьою особою (СФГ "Дослідне"), через які відбулася формальна передача права власності на земельну ділянку зі збереженням фактичного володіння орендаря. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що договір про припинення права на аліменти на дитину від 22 лютого 2024 року не відповідає вимогам статті 190 СК України, оскільки дитина проживала разом із батьками, а також не є відплатним договором відповідно до статті 388 ЦК України, адже дитина не здійснювала зустрічного надання. Враховуючи ці обставини та принцип недопустимості зловживання правом, суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсними як договір купівлі-продажу від 03 березня 2023 року, так і договір про припинення права на аліменти у частині передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_4 ; судова колегія уважала що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин. Колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції, оскільки сам факт укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки з ОСОБА_3 сам по собі не свідчить про втручання у майнову сферу боржника ОСОБА_2 . Однак ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку, попри взяте на себе зобов`язання не відчужувати її до моменту повернення позики ОСОБА_1 , а також те, що договір купівлі-продажу було укладено всього за місяць до подання ОСОБА_1 , позову про стягнення простроченої валютної позики. Сукупність цих обставин дала суду підстави дійти висновку про фраудаторний характер правочину та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) щодо ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, розташованої в селі Веселий Поділ Кременчуцького (раніше Семенівського) району Полтавської області. Це рішення ухвалено на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципу недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України); з матеріалів справи вбачається, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2023 року у справі № 524/4347/23 розірвано шлюб між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . На момент відкриття провадження у справі обидва відповідачі мали однакове зареєстроване місце проживання, за яким отримували судову кореспонденцію, не повідомивши суд про зміну адреси. Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 16 травня 2024 року щодо ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 від 15.11.2023, стягувачем за яким є ОСОБА_5 . З інформації з ЄДР юридичних осіб встановлено, що керівником СФГ «Дослідне» (третя особа у справі, код ЄДРПОУ 32364537) є ОСОБА_6 , який володіє 80 % статутного капіталу, тоді як ОСОБА_9 - 20%. Згідно з декларацією ОСОБА_6 за 2019 рік, відповідачка ОСОБА_3 є його дочкою; 22 лютого 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_5 , був укладений договір про припинення права на аліменти на дитину шляхом передачі права власності на земельні ділянки. Цей договір, посвідчений приватним нотаріусом Прокопом Д. О. (реєстр №281), передбачав передачу ОСОБА_3 у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,4908 га (кадастровий номер 5324581201:01:001:0480). Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.09.2023 у справі №524/4349/23 визначено обов`язок матері - ОСОБА_3 сплачувати доньці ОСОБА_7 аліменти у розмірі 7000 грн щомісячно, починаючи з 29.06.2023 до досягнення нею повноліття. Усього договір охоплював передачу восьми земельних ділянок загальною площею 28,2443 га. Вартість спірної ділянки сторони визначили у 48 213,77 грн - її нормативній грошовій оцінці, що не суперечить даним Єдиної бази звітів про оцінку від 14 лютого 2024 року. Доказів ринкової вартості сторони не надали; право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324581201:01:001:0480 зареєстроване 10 квітня 2023 року за СФГ «Дослідне» на підставі договору оренди від 03 березня 2023 року № 541, укладеного між ОСОБА_3 (орендодавцем) та СФГ «Дослідне» (орендарем); суд першої інстанції вірно зазначив, що дитина ОСОБА_4 проживає разом із батьками в м. Кременчуці. Водночас частина перша статті 190 СК України передбачає можливість укладення договору про припинення права на аліменти лише за умови проживання дитини з батьком окремо від матері, що у даному випадку не підтверджено. Отже, цей договір не відповідає вимогам статті 190 СК України, а отже, і ЦК України щодо дійсності правочину. Крім того, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадках, якщо воно було загублене, викрадене або вибуло з володіння не з його волі. Проте договір про припинення права на аліменти не є відплатним, оскільки дитина не здійснювала зустрічного надання чи оплати за набуття земельної ділянки. З огляду на родинні зв`язки між відповідачами та керівником СФГ «Дослідне» ОСОБА_6 суд дійшов висновку, що передача земельних ділянок відбулася формально, без зміни фактичного володіння, з метою збереження орендаря - СФГ «Дослідне». Виходячи з викладеного суд правомірно визнав наявними достатні підстави для задоволення позову та визнав недійсним договір про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки від 22 лютого 2024 року у частині передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480. Аргументи учасників справи 08 грудня 2025 року ОСОБА_5 через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року (повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2025 року), в якій просив: оскаржені судові рішення скасувати; направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду; стягнути ОСОБА_1 на користь скаржника судовий збір за подання касаційної скарги. Касаційна скарга мотивована тим, що: з висновків (правових позицій) Верховного Суду вбачається необхідність встановлення судами при розгляді даної категорії справ взаємної пов`язаності дій не однієї сторони, а обох сторін оспорюваного правочину, направлених на досягнення недобросовісної мети - завдання шкоди кредитору. В противному випадку, буде порушуватися низка норм матеріального права (ЦК України) і, відповідно, законні права та інтереси відповідачки ОСОБА_3 щодо укладеного нею з відповідачем ОСОБА_2 оспорюваного позивачем відплатного договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року. Стаття 330 ЦК України: набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Стаття 388 ЦК України: право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; Матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідачка ОСОБА_3 є недобросовісним набувачем права власності на земельну ділянку, тобто, що вона знала або могла знати про її придбання в особи (відповідача ОСОБА_2 ), яка не мала права його відчужувати. Також, матеріали справи не містять жодного доказу того, що інші відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 або третя особа СФГ «Дослідне» (голова ОСОБА_6 ), як пов`язані між собою родинними відносинами знали або могли знати про придбання земельної ділянки ОСОБА_3 в особи (відповідача ОСОБА_2 ), яка не мала права його відчужувати. Таким чином, недобросовісність лише однієї із сторін договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року, а саме, відповідача ОСОБА_10 не є достатньою підставою для висновку про наявність ознак фраудаторного правочину і, відповідно, визнання його недійсним постанова суду апеляційної інстанції суперечить змісту рішення суду першої інстанції, оскільки в останньому відсутнє встановлення фактів наявності родинних, дружніх та майнових зв`язків між боржником ОСОБА_2 та іншими відповідачами або третьою особою; рішення суду першої інстанції в частині пов`язаності позивача ОСОБА_11 з іншими відповідачами та третьою особою вмотивовано іншим. Зокрема тим, що ОСОБА_11 та голова СФГ «Дослідне» ОСОБА_6 (батько відповідачки ОСОБА_3 , тесть відповідача ОСОБА_5 та дідусь ОСОБА_4 ) є односельцями (за місцем реєстрації). Позивач також вказував на те, що ОСОБА_2 та голова СФГ «Дослідне» ОСОБА_6 - є були депутатами хоча й різних рад, але в межах однієї й тієї ж самої адміністративно-територіальної одиниці - Семенівського районного Полтавської області. Отже, судом першої інстанції допущено припущення, що відповідач ОСОБА_11 та керівник третьої особи (голова СФГ «Дослідне») ОСОБА_6 за наведених обставин лише можуть бути знайомими між собою. Проте, ця обставина не може бути беззаперечним доказом того, що останній знав або міг знати про наявність боргових зобов`язань перед ОСОБА_2 і, тим самим, сприяв йому в уникненні звернення стягнення на його майно (земельну ділянку) шляхом укладення договору купівлі-продажу через свою доньку ОСОБА_3 . Таким чином, рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій не відповідають правовій позиції (висновкам) Верховного Суду, оскільки в ході розгляду справи не встановлено факту пов`язаності між собою як сторін у договорі купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року, так й продавця з іншими відповідачами або третьою особою; матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував факт формальної передачі права власності на земельну ділянку зі збереженням фактичного володіння орендаря (як то зазначено у постанові суду апеляційної інстанції). Такий висновок відсутній у рішенні суду першої інстанції. Навпаки, суд першої інстанції дійшов іншого висновку, що придбана земельна ділянка є поповнення земельного фонду СФГ «Дослідне». Разом з цим, у матеріалах справи мається Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СФГ «Дослідне» з якого вбачається, що покупець спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , її батько ОСОБА_6 та її брат ОСОБА_9 є засновниками (учасниками) щойно вказаного селянського фермерського господарства. Основним видом діяльності СФГ «Дослідне» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Отже, спірна земельна ділянка дійсно була придбана для збільшення площі для посіву та вирощування зернових, бобових та олійних культур, що відповідає основному виду економічної діяльності СФГ «Дослідне». Крім того, матеріали справи містять звіти СФГ «Дослідне» до державних органів статистики про посіви та збирання врожаю зернових, бобових та олійних культур протягом 2023-2024 років. Таким чином, рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи і висновкам Верховного Суду в аналогічних справах, оскільки в ході розгляду справи так й не було встановлено факту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року без мети досягнення, пов`язаних з ним правових наслідків; матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував факт спільного проживання разом батьків неповнолітньої доньки ОСОБА_4 на момент укладення договору про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки від 22 лютого 2024 року, зокрема, актів, довідок, тощо. Та обставина, що на момент звернення ОСОБА_5 до суду про розірвання шлюбу він нібито зазначив однакове місце реєстрації не може бути беззаперечним доказом проживання сторін за однією адресою. В матеріалах справи відсутня позовна заява ОСОБА_5 (оригінал або її копія), з якої би суди могли дійти до висновку, що він зазначав проживання його та дочки разом з відповідачкою ОСОБА_3 . Крім того, у позовних заявах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів зазначені різні адреси (додаються). Тобто, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсності. Таким чином, рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій щодо визнання недійсним договору про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки від 22 лютого 2024 року ґрунтуються на очевидних припущеннях та невідповідностях фактичним обставинам справи. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Зокрема, справу розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання в судах першої та апеляційної інстанції. Вказана обставина перешкоджала користування правами, зокрема, ставити питання учаснику справи - відповідачеві ОСОБА_2 щодо наявності або відсутності взаємопов`язаності між ним та іншими учасниками справи співвідповідачами і головою СФГ «Дослідне» ОСОБА_6 (третьою особою) та інші питання, що мають вирішальний вплив на ухвалення судами рішень; 29 серпня 2024 року відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (діє від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ) та третя особа СФГ «Дослідне» заявили до підготовчого засідання клопотання про витребування від приватного виконавця (як особи, яка звернулася до суду), оригінали наступних документів, доданих до позовної заяви) для огляду судом та учасниками справи: договір купівлі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року реєст. № 271; договір про припинення права аліментів на дитину у зв`язку з передачею права власності на земельні ділянки від 22 лютого 2024 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокопом Д. О. за реєст. № 281; звіт № 361 про експертну грошову оцінку земельних ділянок (1-2 ст.); звіт № 152 про експертну грошову оцінку земельних ділянок (1-2 ст.); звіт СУЗ 27/9-23 з експертно грошової оцінки земельної ділянки (1-2 ст.); звіт № 762 про експертну грошову оцінку земельних ділянок (1-2 ст.); оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1. Вказані клопотання відповідачів необґрунтовано відхилені судом першої інстанції та позивачем ОСОБА_1 або приватним виконавцем Скрипником В. Л. вище перелічені документи не надані. Одночасно, останній звернувся до суду з письмовим клопотанням від 02 вересня 2024 року про їх приєднання до матеріалів справи у непосвідчених копіях (вх. №3034/24-Вх від 03 вересня 2024 року). На цю обставину не звернув уваги суду апеляційної інстанції. Тобто, ухвалені по справі судові рішення ґрунтуються на «доказах» належність, повнота та достовірність яких не підтверджена. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі. 22 травня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І. у зв`язку з обранням судді Тітова М. Ю. до Великої Палати Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду 27 травня 2026 року: копії документів (копії позову про розірвання шлюбу та документів долучених до нього - копії свідоцтва про одруження; паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних податкових номерів сторін; свідоцтва про народження дитини, копії довідок про доходи ОСОБА_3 , копії податкової декларації ОСОБА_5 за 2022 рік та додатки до неї, копії клопотань про витребування доказів від 29 серпня 2024 року, копії заперечень на клопотання від 02 вересня 2024 року, копію клопотання від 02 вересня 2024 року) повернуто ОСОБА_5 ; призначено справу до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 30 грудня 2025 року вказано, що: підставами касаційного оскарження судових рішень зазначається неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2020 року в справі № 910/16579/20, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року в справі № 693/624/19, від 02 червня 2021 року в справі № 904/7905/16, від 07 вересня 2022 року в справі № 910/16579/20, від 10 травня 2023 року в справі № 755/17944/18, від 05 лютого 2025 року в справі № 757/52379/21-ц, від 13 лютого 2025 року в справі № 522/5637/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. Фактичні обставини За договором позики б/н від 12 листопада 2021 року позичальник ОСОБА_2 отримав у позикодавця ОСОБА_1 10 000 дол. США у позику, на безпроцентній основі, строк повернення до 12 грудня 2021 року. Договором передбачено, що повернення позики забезпечується, зокрема, земельною ділянкою площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, розташованою за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Веселий Поділ. До повного розрахунку із позикодавцем позичальник зобов`язався не відчужувати (не передавати третім особам) право на належні йому земельні ділянки. За договором купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року, що укладений між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_3 , що посвідчений 03 березня 2023 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області, зареєстровано у реєстрі за № 271, покупець придбав у продавця за 33 560 грн земельну ділянку площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, місце розташування: АДРЕСА_1 . У договорі вказано, що відповідно до довідки про оціночну вартість від 01 березня 2023 року, оціночна вартість земельної ділянки складає 27 585,47 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу від 28 лютого 2023 року складає 45874,19 грн. Земельна ділянка належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області 23 вересня 2015 року, індексний номер 44353231. Право власності продавця на земельну ділянку зареєстровано Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 23 вересня 2015 року за № 11292696 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 731981653245. Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324581201:01:001:0480 зареєстроване 10 квітня 2023 року за СФГ «Дослідне» на підставі договору оренди від 03 березня 2023 року № 541, укладеного між ОСОБА_3 (орендодавцем) та СФГ «Дослідне» (орендарем). Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2023 року в справі № 547/282/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110112240) застосовано заходи забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 у спосіб накладення арешту на належне ОСОБА_2 рухоме і нерухоме майно, грошові кошти у межах розміру позовних вимог 20 393,70 дол. США. Заява про забезпечення позову надійшла до суду 06 квітня 2023 року. ОСОБА_1 стверджував, що більш як 2 роки йому не повертається позика і що після чергової вимоги до ОСОБА_2 повернути борг він продав 03 березня 2023 року вказану земельну ділянку. Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року у справі № 547/282/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111906146), яке набрало законної сили і не оскаржено в апеляційному порядку, повністю задоволено позов: ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № б/н від 12 листопада 2021 року в розмірі 10 000 дол. США неповернутої позики, пеню 9 000 дол. США, 3 % річних в розмірі 393,70 дол. США, штраф 5 % від простроченої суми в розмірі 500 дол. США згідно пункту 5.9 Договору, штраф 5 % від суми позики у розмірі 500 дол. США згідно пункту 5.8 Договору, а всього стягнуто 20 393,70 дол. США. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дійсно отримав від позивача в борг 10 000 дол. США, однак не згоден з нарахуванням суми, яку просить позивач стягнути згідно позовних вимог. У справі № 547/282/23 встановлено, що відповідно до змісту пункту 5.8 договору позики згідно якого позичальник взяв на себе зобов`язання до моменту проведення повних розрахунків не відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 5324581201:01:001:0480, площею 1,4908 га. 09 серпня 2023 року Семенівським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 547/282/23 щодо примусового виконання зазначеного рішення суду. Приватний виконавець Скрипник В. Л. постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 726576631 від 01 вересня 2023 року відкрив виконавче провадження щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа від 09.08.2023 № 547/282/23. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2023 року у справі № 524/4347/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113542925) розірвано шлюб між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . У рішенні Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2023 року у справі № 524/4347/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113542925) вказано, що позивач ОСОБА_5 надав письмову заяву в якій повідомив, що позов підтримує, просить задовольнити. Відповідачка ОСОБА_3 надала письмову заяву, не заперечує проти розірвання шлюбу. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2023 року у справі № 524/4349/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113515391) позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання дитини у твердій грошовій сумі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти в розмірі 7 000 грн, щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 29 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 16 травня 2024 року щодо ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №73342277 від 15 листопада 2023 року, стягувачем за яким є ОСОБА_5 . З інформації з ЄДР юридичних осіб встановлено, що керівником СФГ «Дослідне» (третя особа у справі, код ЄДРПОУ 32364537) є ОСОБА_6 , який володіє 80 % статутного капіталу, тоді як ОСОБА_9 - 20%. Керівником СФГ «Дослідне» ОСОБА_6 . Згідно з декларацією ОСОБА_6 за 2019 рік, відповідачка ОСОБА_3 є його дочкою. 22 лютого 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_5 , був укладений договір про припинення права на аліменти на дитину шляхом передачі права власності на земельні ділянки. Цей договір, посвідчений приватним нотаріусом Прокопом Д. О. (реєстр №281), передбачав передачу ОСОБА_3 у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,4908 га (кадастровий номер 5324581201:01:001:0480). Усього договір охоплював передачу восьми земельних ділянок загальною площею 28,2443 га. Вартість спірної ділянки сторони визначили у 48 213,77 грн - її нормативній грошовій оцінці, що не суперечить даним Єдиної бази звітів про оцінку від 14 лютого 2024 року. Доказів ринкової вартості сторони не надали. Позиція Верховного Суду Щодо позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що: «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) вказано, що: «основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить залишити без змін». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що: «131. У справі, що переглядається, прокурор пред`явив чотири вимоги: про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 до таких відповідачів: ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Плисківської сільської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до Плисківської сільської ради та дві вимоги про визнання договорів оренди недійсними до Плисківської сільської ради та ТОВ «Івангородське».

132. З касаційною скаргою на судові рішення в цій справі звернулося лише ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Плисківська сільська рада як особа, за якою зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, та ТОВ «Івангородське» як їх орендар своїм правом на подання касаційної скарги, а так само приєднатися до касаційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка відповідачів фактично підтверджує їх повну згоду з судовими рішеннями.

133. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили». Див. також аналогічні висновки, зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року в справі № 757/72370/17-ц (провадження № 61-18092св23), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 947/4615/23 (провадження № 61-10957св24)). У справі, що переглядається: ОСОБА_4 , в інтересах якої діє законний представник - батько ОСОБА_5 , не погоджується з оскарженими судовими рішення в частині задоволення позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року; інші відповідачі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) не скористалися своїм правом подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну їх згоду з оскарженими судовими рішення в частині задоволення позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року; аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_4 , в інтересах якої діє законний представник - батько ОСОБА_5 , не навела переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення в частині задоволення позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року порушують її права та інтереси, за умови, що інші відповідачі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) не оскаржили судові рішення в цій частині, тобто погодилися з цими судовими рішеннями; тому оскаржені судові рішення в частині задоволення позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2023 року належить залишити без змін. Щодо позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_5 , про визнання недійсним пункту 2 договору про припинення права на аліменти на дитину від 22 лютого 2024 року Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)). Належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 161/12564/21 (провадження № 61-10546св22)). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що: «очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах». Велика Палата Верховного Суду вказала, що: необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорення фраудаторних правочинів; недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб; метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорення наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. пункти 138 - 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25)). У справі, що переглядається: при задоволенні позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_5 , про визнання недійсним пункту 2 договору про припинення права на аліменти на дитину від 22 лютого 2024 року суди вважали, що існують підстави задоволення цієї вимоги; суди не звернули увагу, що метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на це майно стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; суди не врахували, що належним способом захисту кредитора є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається. Тому в задоволенні позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_5 , про визнання недійсним пункту 2 договору про припинення права на аліменти на дитину від 22 лютого 2024 року належало відмовити внаслідок обрання неналежного способу захисту За таких обставин оскаржені судові рішення в частині задоволення позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_5 , про визнання недійсним пункту 2 договору про припинення права на аліменти на дитину від 22 лютого 2024 року належить скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в її задоволенні. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України). Аргумент касаційної скарги ОСОБА_5 про неповідомлення ОСОБА_2 касаційний суд відхиляє, оскільки процесуальний закон залишає на розсуд учасника, чи оскаржувати рішення з тих підстав, що його ухвалено за результатами розгляду справи за його відсутності без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання (див. пункт 10.31 постанови Велика Палата Верховного Суду від 4 березня 2026 року в справі № 922/5241/21 (провадження № 12-34гс25)). Натомість ОСОБА_2 касаційної скарги не подавав. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без дотримання норм матеріального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішення в частині задоволення позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_5 , про визнання недійсним пункту 2 договору про припинення права на аліменти на дитину від 22 лютого 2024 року належить скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в її задоволенні; в іншій частині оскаржені судові рішення належить залишити без змін. За подання апеляційної скарги ОСОБА_4 сплачено 4 542 грн, а касаційної скарги - 6 056 грн. Оскільки касаційним судом в задоволенні однієї позовної вимоги відмовлено, то на користь ОСОБА_4 з приватного виконавця належить стягнути 5 299 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги. Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року в частині задоволення позовної вимоги приватного виконавця в інтересах стягувача до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним пункту 2 договору про припинення права на аліменти на дитину від 22 лютого 2024 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в її задоволенні. В іншій частині рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року залишити без змін. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на користь ОСОБА_4 5 299 грн судового збору за подання апеляційної скарги та касаційної скарги. З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року в скасованих частинах втрачають законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко