Постанова Київський апеляційний суд № 753/15258/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 року місто Київ справа № 753/15258/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/7717/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Шаповалової К.В., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,- в с т а н о в и в : У липні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що КП «Київтеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку та є споживачами зазначених вище послуг. У зв`язку із несплатою відповідачами коштів за отримані послуги, у них виникла заборгованість, яка разом із 3% річних, інфляційними втратами та пенею складає 174 250,06 грн, та яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року позов - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість: - за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року у розмірі 13370,43 грн, інфляційну складову у розмірі 2206,12 грн та 3% від суми боргу - 534,08 грн; - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період до 01 травня 2018 року у розмірі 2645,70 грн, інфляційну складову у розмірі 436,54 грн та 3% від суми боргу - 105,68 грн; - за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 44024,16 грн, інфляційну складову у розмірі 7263,99 грн та 3% від суми боргу - 1758,55 грн; - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 18222,42 грн, інфляційну складову у розмірі 3006,70 грн та 3% від суми боргу - 727,90 грн; - за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 57665,44 грн, інфляційну складову у розмірі 7520,60 грн та 3% від суми боргу - 1782,21 грн, пеню - 2168,35 грн; - за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання гарячої води у розмірі 8445,43 грн, інфляційну складову у розмірі 1045,58 грн та 3% від суми боргу - 245,26 грн, пеню - 298,40 грн; - за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 430,87 грн; - за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 345,65 грн, що в загальному розмірі складає 174 250,06 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 3028,00 грн, а саме - по 1514,00 грн з кожного. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що вона фактично не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , не є власником зазначеного житла та не користувалася житлово-комунальними послугами, за які стягнуто заборгованість. Вказує, що суд фактично не встановив належного боржника у справі, не з'ясував, хто саме фактично проживав у квартирі та споживав теплову енергію. Крім того, судом не враховано відсутність договірних відносин із позивачем або фактичних зобов'язань. Жодних дій, які б свідчили про прийняття зобов'язань зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , не вчинялося. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року у справі за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 18 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року. В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, тому колегія суддів, з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала можливим провести розгляд справи у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго». З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП ««Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Будинок АДРЕСА_1 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 з 18 листопада 2011 року. Відповідно до договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» позивач прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2645,70 грн та з централізованого опалення 13370,43 грн. Окрім того, відповідачі у період з травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року не сплачували кошти за послуги з централізованого опалення, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 44024,16 грн та за послуги з централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 18 222,42 грн. Разом з тим, відповідачі, починаючи з 01 листопада 2021 року, не належним чином сплачували кошти за надані їм послуги: з постачання теплової енергії, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 57665,44 грн, за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 8445,43 грн, а також: заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 430,87 грн та за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 345,65 грн. Позивачем були здійснені нарахування 3% річних та розміру інфляційних втрат на суми заборгованості за несплату коштів, а саме: за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року, заборгованість за що склала 13370,43 грн, то інфляційна складова боргу становить 2206,12 грн, а 3% річних - 534,08 грн.; за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період до 01 травня 2018 року, заборгованість за що склала 2645,70 грн, то інфляційна складова боргу становить 436, 54 грн, а 3% річних - 105,68 грн.; за спожиті послуги з централізованого постачання теплової енергії за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, заборгованість за що склала 44 024,16 грн, то інфляційна складова боргу становить 7263,99 грн, а 3% річних - 1758,55 грн.; за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, заборгованість за що склала 18222,42 грн, то інфляційна складова боргу становить 3006,70 грн, а 3% річних - 727,90 грн.; за спожиті послуги зпостачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за що склала 57665,44 грн, то інфляційна складоваборгу становить 7520,60 грн, а 3% річних - 1782,21 грн.; за спожиті послуги зпостачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року, заборгованість за що склала 8445,43 грн, то інфляційна складова боргу склала 1045,58 грн, а 3% річних 245,26 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого гарячого водопостачання та за послуги із централізованого теплопостачання у період до травня 2018 року та з травня 2018 року по кінець жовтня 2021 року, а також починаючи з 01 листопада 2021 року за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, абонентське обслуговування за постачання теплової енергії, за абонентське обслуговування за постачання гарячої води, а також 3% річних від сум боргу, їх інфляційної складової та пені нарахованої у зв`язку із простроченням сплати боргу в загальному розмірі 174 250, 06 грн є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Такий висновок суду грунтується на нормах матеріального та процесуального права. Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила). Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п`ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Пунктом 30 Правил передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг. Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20). Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру. Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків. Так, судом встановлено, що позивач надає житлово-комунальні послуг за адресою: АДРЕСА_3 . За відомостями з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, за адресою АДРЕСА_3 ., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані з 18.11.2011 року, а тому вони вважається споживачами комунальних послуг, які надаються за місцем їх реєстрації та мають нести обов`язок з їх сплати. Колегія суддів відхиляє доводи про те, що відповідачі не є споживачем послуг, так як не проживають за адресою місця реєстрації, оскільки особи, які зареєстровані за спірною адресою зберігають за собою право проживання у житловому приміщенні, а відтак зобов`язані сплачувати за надані їм послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Враховуючи викладене, встановивши, що відповідачі зареєстровані у квартирі за вищевказаною адресою у спірний період, наявність заборгованості, яка не спростована, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості, у заявленому позивачем розмірі. Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Колегія суддів відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405, яка набула чинності 30.12.2023, з 31.12.2023 року поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у випадку прострочення сплати комунальних послуг, у зв`язку з чим, позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за період з 01.01.2024 року по 31.03.2025 року, тому суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для їх стягнення. У справі, що переглядається, позивач довів належними та допустимими доказами факт надання відповідачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, тобто виконання належним чином обов`язків та неналежне виконання відповідачами зобов`язань щодо оплати за отримані послуги. У свою чергу, відповідачі не спростували факт неналежного виконання ними зобов'язань, у тому числі не спростували розмір заборгованості, заявленої до стягнення. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутній договір, укладений з позивачем, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, який був опублікований 31.07.2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року. При цьому, факт відсутності договору не є підставою для невиконання обов`язку щодо сплати послуг, які надаються позивачем до квартири, в якій зареєстровані відповідачі Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення, а рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 червня 2026 року. Головуючий: Судді: