Постанова Київський апеляційний суд № 761/1486/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/1486/26 Головуючий у І інстанції Осаулов А.А. Провадження № 33/824/2819/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 01 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягненняу виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. Згідно постанови 13 грудня 2025 року о 02:54:00 год. в м. Київ по вул. Тарасівська, 4, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Audi» в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом зі згоди водія порядку проводився із застосуванням приладу «DRAGER», результати огляду - 1,43 ‰. З результатом огляду водій не погодився, від проходження огляду в медичному закладі з метою підтвердження стану сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДВ України, тобто вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року скасувати, провадження у даній справі закрити, у зв`язку з відсутності складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої встановив факт проведення та завершення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, тому неможливо притягнути особу до відповідальності за відмову від проходження огляду (п. 2.5 ПДР), оскільки відмова від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я після незгоди з результатами «Драгера» свідчить про незгоду з результатами, а не утворює самостійного складу правопорушення у виді «відмови від огляду», так як первинний огляд на місці особа пройшла. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. звертає увагу на недотримання часового проміжку між спробами продуття приладу. Зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не спростував довід сторони захисту та не дослідив, чи дійсно працівники поліції витримували необхідний технологічний час між п`ятьма спробами. Тобто, вбачається порушення поліцейськими процедури експлуатації приладу при повторних спробах, що могло вплинути на кінцевий результат 1,43 %. Крім того, вказує на те, що наявність в матеріалах справи складеного поліцейськими направлення на огляд в медичному закладі підтверджує, що останні розпочали процедуру огляду, але не завершили її у встановленому законом порядку. Таким чином, адвокат вважає, що сама лише констатація факту відмови від пропозиції проїхати до медичного закладу за наявності зданого на місці тесту не може вважатися правомірним обґрунтуванням наявності складу правопорушення за п. 2.5 ПДР. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження вини ОСОБА_1 даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та на відеозаписі. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно, всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, п. 2.9 А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було. Встановивши винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме: - протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 539432 від 13 грудня 2025 року, який складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06 листопада 2015 року № 1376, та з якого вбачається, що ОСОБА_1 13 грудня 2025 року о 02:54:00 год. в м. Київ по вул. Тарасіївська, 4, керував автомобілем «Audi» в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом зі згоди водія порядку проводився із застосуванням приладу «DRAGER», результати огляду - 1,43 ‰. З результатом огляду водій не погодився, від проходження огляду в медичному закладі з метою підтвердження стану сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДВ України; - відеозапис, який міститься на компакт-диску, де зафіксовано, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, підставою зупинки стало порушення останнім невиконання дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено» після перевірки документів та встановлення особи водія у водія були виявленні ознаки алкогольного сп`яніння та було запропоновано пройти відповідний огляд, у зв`язку з підозрою у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, при цьому ОСОБА_1 на проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» погодився, однак заперечивши проти результату огляду до медичного закладу для повторного проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння категорично відмовився; - роздруківку з приладу «DRAGER ALCOTEST 6820», тест № 4012, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, який склав 1,43 % (проміле) проведений 13.12.2025, від підписання ОСОБА_1 відмовився; - акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказані виявленні ознаки, запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови, результати огляду 1,43 %. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп`яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП, п. 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452). Вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452). Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395. П. 1 Розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. Долучений до справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Підстави вважати вищевказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою. Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року). Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом. В рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновки судді місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги про те, що неможливо притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за відмову від проходження огляду (п. 2.5 ПДР), оскільки останній такий огляд пройшов на місці зупинки за допомогою пристрою «Alcotest Drager» апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager», результат огляду на стан сп`яніння -1,43 ‰, однак з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеному на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не погодився, після чого працівниками поліції було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога, на що останній категорично відмовився. У зв`язку з цим, інспектором поліції у відповідності до вимог ст.256 КУпАП на підставі матеріалів справи стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (за порушення вимог п.2.5 ПДР України за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі), що повністю відповідає фактичним обставинам справи та кваліфікації його дій (відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку). Посилання захисника Григоряна Р.Р. на те, що працівниками поліції були допущені порушення вимог Інструкції щодо проведення огляду на стан сп`яніння, а саме працівники поліції, незважаючи на складене ними направлення, ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду не доставили, відповідно огляд ОСОБА_1 і не був проведений, апеляційний суд відхиляє, оскільки останній на неодноразову пропозицію працівників поліції проїхати до медичного закладу для повторного огляду на стан алкогольного сп`яніння постійно відмовлявся. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв за допомогою спеціального технічного засобу, яке виразилось в неправильному використанні приладу «Alcotest Drager» апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки під час перегляду відеозапису судом було встановлено, що поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Доказів оскарження дій працівників поліції до відповідних органів захисником не надано. Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд були дослідженні судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінку. Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, останньою не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідає обставинам справи та вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича - залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовичазалишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О. Таргоній