Постанова КАС ВС № 420/22451/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ справа № 420/22451/24 касаційне провадження № К/990/34806/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кравченко К.В.; судді - Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі № 420/22451/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» (далі - ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 липня 2024 року № 28926/15-32-07-07-23. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08 жовтня 2024 року позов задовольнив. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з 01 січня 2021 року законодавець змінив визначення поняття «пеня» у Податковому кодексі України (далі - ПК України) та поширив його не тільки на передбачені ПК України випадки нарахування пені, але й на її нарахування на підставі будь-якого іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи. Суд дійшов висновку, що пеня за порушення строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01 січня 2021 року є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, тому нарахування пені у спірний період суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. За висновками суду, відповідач неправомірно нарахував ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473-VIII), за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. У той же час, апеляційний суд зазначив, що позивач не надав на перевірку доказів у вигляді відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактами з компаніями-нерезидентами. Верховний Суд постановою від 09 квітня 2025 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Направляючи справу на новий розгляд, Суд виходив із того, що в позовній заяві та під час апеляційного розгляду (відзив на апеляційну скаргу) платник в якості підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що ним не порушено граничні строки для здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; звертав увагу, що відповідачем не доведено вчинення позивачем правопорушення, а також неправильно визначено граничний строк розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Проте, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не звернув на це увагу та не надав оцінку таким доводам платника. За наслідками нового розгляду справи П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 лютого 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року змінив у частині підстав для задоволення позову, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначена спірним податковим повідомленням-рішенням сума пені неправомірно розрахована відповідачем за курсом Євро, встановленим Національним банком України на 181-й день після митного оформлення товару, що призвело до завищення суми пені, враховуючи офіційні курси Євро, які були встановлені на дати митного оформлення товарів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в даній категорії спорів адміністративній суд перевіряє спірне податкове повідомлення-рішення не тільки в частині правових підстав для його прийняття, а також і в частині правильності розрахунку суми, яка таким рішення нарахована. При цьому, суд може скасувати податкове повідомлення-рішення частково в тому випадку, якщо є можливість відокремити правомірно нараховані цим рішенням податкові зобов`язання від неправомірно нарахованих. В той же час, адміністративний суд не може приймати замість податкового органу рішення, яке б відповідало вимогам закону, самостійно, здійснюючи розрахунок, визначити суми пені. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даній справі колегія суддів не може відокремити правомірно нараховані спірним рішенням суми пені від неправомірно нарахованих, оскільки в цьому випадку суду необхідно здійснити самостійний розрахунок пені, що виходить за межі повноважень суду. ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та направити справу на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що фактично єдиною підставою для задоволення позову послугувало те, що контролюючий орган невірно розрахував суму пені за порушення граничних строків. Однак, суд не вчиняв активних дій щодо з`ясування правильного визначення пені. Зокрема, суд сам міг розрахувати правильну суму пені або витребувати у відповідача розрахунок, з урахуванням того, що контролюючий орган мав застосовувати курс Національного банку України на момент митного оформлення. Також ГУ ДПС в Одеській області звертає увагу на те, що представник у судовому засіданні просив час для надання розрахунку та пояснень, однак судом відмовлено в задоволенні цього клопотання. Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган вважає, що П`ятий апеляційний адміністративний суд повинен був встановити правильну суму пені, оскільки безпосередньо платник не заперечує щодо порушення ним строків, встановлених законодавством. Верховний Суд ухвалою від 25 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області. 12 вересня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 13 березня 2018 року № 20180313, від 15 січня 2022 року № 20220115, від 31 травня 2022 року № 20220531 за період діяльності з 15 січня 2022 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 24 червня 2024 року № 26464/15-32-07-07-18. Перевіркою встановлено порушення платником вимог частин першої, другої статті 13 Закону № 2473-VIII з урахуванням пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18) у зв`язку з несвоєчасним надходженням валютної виручки на поточний рахунок ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.»/повернення товару за експортними договорами в загальній сумі 524934,59 Євро, у тому числі за договорами з нерезидентами: договір від 15 січня 2022 року № 20220115, «ATC-Agrotehcomert» S.A. (Республіка Молдова) - 139696,00 Євро; договір від 31 травня 2023 року № 20220531, Михул 2009 ЕООД (Республіка Болгарія) - 190450,77 Євро; договір від 13 березня 2018 року № 20180313, AGROKRAFT GmbH (Федеративна Республіка Німеччина) - 76469,70 Євро; договір від 31 травня 2023 року № 20220531, VELES AGRO BG EOOD (Республіка Болгарія) - 118318,12 Євро; ненадходження валютної виручки на поточний рахунок ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» за експортним договором від 31 травня 2023 року № 20220531, укладеним з Михул 2009 ЕООД (Республіка Болгарія), у сумі 80344,92 Євро. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2024 року № 28926/15-32-07-07-23, згідно з яким платнику нараховано пеню в розмірі 6102437,47 грн за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Надаючи оцінку правовідносинам, щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із того, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Таке правозастосування відповідає системному та послідовному правовому висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 18 травня 2020 року у справі № 200/12442/18-а, від 04 червня 2020 року у справі № 804/4406/13-а, від 20 березня 2023 року у справі № 813/2689/17, від 22 лютого 2024 року у справі № 826/16991/13-а, від 19 березня 2024 року у справі № 823/1553/16. Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Проте, дійшовши висновку про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цілому, суд апеляційної інстанції не скористався наданими йому процесуальним законодавством інструментами, спрямованими на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин у справі, й, відповідно, не встановив, яка саме сума пені підлягає нарахуванню у розглядуваній ситуації з урахуванням офіційного курсу Національного банку України на момент митного оформлення товарів з огляду на встановлений судом факт порушення платником частин першої, другої статті 13 Закону № 2473-VIII з урахуванням пункту 14-2 Постанови № 18, що фактично не спростовано ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.». Така сума могла бути розрахована судом самостійно або ж шляхом витребування у контролюючого органу відповідного розрахунку. Проте, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції фактично самоусунувся від офіційного з`ясування всіх обставин справи та не встановив дійсний обов`язок платника щодо сплати пені в межах спірних правовідносин. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Таким чином, постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова