Ухвала КАС ВС № 320/47991/23

УХВАЛА 04 червня 2026 року м. Київ справа № 320/47991/23 адміністративне провадження № К/990/19108/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шишова О. О., суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 320/47991/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ЛІКИ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, установив: У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ ЛІКИ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2023 року № 717060411 в частині застосування штрафу у сумі 3 511 702,75 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року, позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 12 березня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 320/47991/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 листопада 2023 року № 717060411 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 20 519,15 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших (поважних) причин його пропуску. Відповідно до інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у м. Києві в підсистемі «Електронний суд» 12 травня 2026 року о 12:14 год. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 19 травня 2026 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що раніше неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, які були повернуті. Водночас заявник вказує, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду після усунення недоліків. Також посилається на практику Верховного Суду, яка, на його думку, підтверджує наявність поважних причин для поновлення процесуального строку. На думку заявника вказані обставини є поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Суд установив, що скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Ухвалами Верховного Суду від від 25 березня 2026 року, від 14 квітня 2026 року та від 23 квітня 2026 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження. Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Крім того, скаржник мав достатньо часу для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України, а строк, що минув з моменту ухвалення постанови суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту, не може вважатися розумним та обґрунтованим для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Посилання на аналіз судової практики Верховного Суду саме по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку без належного обґрунтування подібності правовідносин. Також Верховний Суд не приймає до уваги й доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд, - постановив: У задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 320/47991/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ЛІКИ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Шишов Судді І. А. Васильєва М. М. Яковенко