Ухвала КАС ВС № 160/33443/24

УХВАЛА 04 червня 2026 року м. Київ справа №160/33443/24 адміністративне провадження № К/990/18082/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі №160/33443/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026, задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2024 №0548190708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1.081.858,00 грн. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. До Верховного Суду 21.04.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі №160/33443/24. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа. На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання про усунення недоліків, уточнено підстави касаційного оскарження, заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору. Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Порядку ведення обліку товарних запасів №496. На думку скаржника, норми Закону №265/95-ВР зобов`язують ФОП надавати первинні документи на походження товару, які знаходяться в місці продажу, на початок перевірки. Оскільки первинних документів (накладних, митних декларацій тощо) надано не було, а натомість надано лише договір комісії, факт порушення є доведеним. Контролюючий орган вважає суперечливим висновок суду про те, що товар міг бути вже проданий, оскільки сам позивач не надав доказів його вибуття. Разом з тим, як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджується, що жодної вимоги щодо проведення інвентаризації у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює діяльність позивач контролюючим органом не вручалося та не направлялося, доказів зворотного до матеріалів справи не надано. Контролюючий орган, під час проведення фактичної перевірки, не встановлював чи товари, на які контролюючий орган просив надати облікові документи, дійсно перебували у місці продажу, що є ключовим для встановлення такого виду порушення. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Щодо сплати судового збору контролюючим органом вказано про введення воєнного стану в Україні, відсутність коштів для сплати судового збору, надано виписку з рахунка за 13.05.2026, заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору. Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне. Заявляючи клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, контролюючим органом не надано доказів щодо вчинення дій, спрямованих на виділення коштів для сплати судового збору. Верховний Суд зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому наведені ним обставини щодо відсутності (зменшення) бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору. В той же час скаржником не надано суду доказів щодо відсутності коштів для сплати судового збору станом на дату подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, неможливості здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з касаційною скаргою. Податковим органом не обґрунтовано наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану в Україні та неможливістю сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у даній справі. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках. Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі. Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі №160/33443/24 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Судді І.А. Васильєва О.О. Шишов М.М. Яковенко