Постанова 4857 № 380/2710/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Брильовський Р.М. 04 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/2710/22 пров. № А/857/24379/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 380/2710/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій,- В С Т А Н О В И В : На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №380/2710/22 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 листопада 2017 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004р. № 44, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012р., за 2015 - 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із військової служби. зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні виходячи з розрахунку 50 % фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889, з урахуванням раніше проведених виплат. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі №380/2710/22 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №380/2710/22 в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати, скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено; у іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №380/2710/22 залишено без змін. Ухвалою від 5 серпня 2025 року у справі № 380/2710/22 у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій - відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2026 року у справі № №380/2710/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем у справі № 380/2710/22 скасувати та прийняти нову постанову якою заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України, задоволено; Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 вчинені на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі № 380/2710/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , вихідної допомоги при звільненні виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі № 380/2710/22; Встановлено військовій частині НОМЕР_1 місячний строк з дня отримання (вручення) копії цієї постанови для подання до суду першої інстанції доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі № 380/2710/22. Ухвалою від 30 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення Військовій частині НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 подала до суду звіт про виконання судового рішення. Зазначає про те, що станом на день подання цього повідомлення судове рішення виконано у повному обсязі. Водночас звіт про виконання не подано у встановлений строк з поважних причин, зокрема у зв`язку зі специфікою діяльності військової частини в умовах воєнного стану, значним навантаженням на відповідні служби, а також затримкою в опрацюванні вхідної кореспонденції. Пропуск строку не є наслідком умисних дій та зумовлений об`єктивними організаційними обставинами. Вказує, що на виконання рішення суду проведено перерахунок грошового забезпечення позивача. За результатами встановлено, що календарна вислуга років становить 8 років, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства (мінімум 10 років). У зв`язку з цим правові підстави для нарахування та виплати зазначеної допомоги відсутні. Таким чином, рішення суду виконано в межах наданих повноважень шляхом проведення перевірки та перерахунку, за результатами яких підтверджено відсутність права на відповідну виплату. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2026р. суд прийняв звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №380/2710/22 у справі за позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Не погоджуючись із Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2026р., апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2026р. скасувати. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. ч.2 ст.19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ст.124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Аналогічна норма закріплена у ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у ст.14 КАС України. ст.370 КАС України визначено. що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно ч.1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. ч.1 ст.382-3 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Так, заява позивача про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, обґрунтована тим, що відповідач не здійснив відповідного перерахунку грошового забезпечення та продовжує здійснювати виплату такої у неналежному розмірі, внаслідок чого рішення суду залишається не виконаним. Колегія суддів наголошує та звертає увагу апелянта, що на підтвердження виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №380/2710/22 суб`єкт владних повноважень до звіту додав копію розрахунку розміру грошової допомоги в разі звільнення з військової служби від 14.06.2023р. №71/1/469. Із змісту вказаної довідки чітко видно, що відповідно до вимог п.1 розділу XXXVIII наказу МОУ №260 від 11.06.2008: "Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту' командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину- (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. На день виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 календарний строк служби становив 08 років 00 місяців у зв`язку із чим відсутні підстави для нарахування та виплати грошової допомоги в разі звільнення. В межах розгляду справи №380/2710/22 вирішувалося питання про перерахунок та виплату позивачу вихідної допомоги при звільненні виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889, з урахуванням раніше проведених виплат. Тобто, з урахуванням наданих боржником доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що військова частина належним чином виконала рішення суду, оскільки здійснила відповідний перерахунок грошового забезпечення позивача та надала обґрунтований розрахунок на підтвердження його проведення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не може підміняти собою розгляд та вирішення справи по суті або застосовуватися до правовідносин, які не були предметом оцінки судом під час розгляду справи. Враховуючи вказані умови, суд не може давати оцінку вказаним діям військової частини НОМЕР_1 , вчинених після виконання рішення суду, оскільки вказане виходить за межі правовідносин, на які поширює свою дію вказане рішення суду. Отже, неприйняття звіту про виконання судового рішення та подальше здійснення судового контролю за його виконанням не буде ефективним способом забезпечення виконання рішення суду, не усуватиме юридичний конфлікт та не відповідатиме об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Дії відповідача щодо визначення розміру складових грошового забезпечення, є новими правовідносинами, оцінка правомірності яких може бути предметом нового судового провадження. При цьому, наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу. Колегія суддів наголошує, що питання наявної вислуги років не було предметом дослідження у даній справі з огляду на відсутність спору в цій частині на момент розгляду справи, а прийняте судом рішення не містить зобов`язання відповідача щодо визначення конкретних років вислуги щодо виплати грошового забезпечення, що виключає можливість здійснення судового контролю щодо таких правовідносин. Таким чином, відповідач вжив усіх необхідних заходів з метою виконання рішення суду у визначених межах, а тому вважає за необхідне прийняти звіт про його виконання. Верховний Суд України в постановах від 24.03.2015р. у справі № 21-66а15, від 19.05.2015р. у справі №667/4594/14-а, від 24.01.2018р. у справі № 405/3663/13-а, від 07.11.2019р. у справі №420/70/19, від 23.04.2020р. у справі №560/523/19 дійшов висновків, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. За приписами ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч.5 ст.382-1 цього Кодексу. Як наслідок, в даному випадку вірним є висновок суду першої інстанції, що поданий звіт свідчить про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №380/2710/22 у повному обсязі, що не спростував апелянт. Інших повноважень у суб`єкта владних повноважень немає, як і відсутній інший порядок та спосіб для виконання рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не містять будь-яких нових фактів або обґрунтувань, які б свідчили про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. п.1 ч.1 ст.315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно ч.1 ст.16 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для прийняття звіту про виконання рішення суду. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 380/2710/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. І. Запотічний Р. Б. Хобор