Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/15591/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/15591/25 пров. № А/857/12824/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року, головуючий суддя Лозовський О.А., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ у Чернігівській області, ГУПФУ в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ГУПФУ у Волинській області в якому просила визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областях щодо врахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року за фактичною тривалістю протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областях провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року за повний календарний рік з дня призначення пенсії (01.09.2025 року). В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що з 01.09.2025 року вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком. Однак при призначенні пенсії відповідачами період роботи в колгоспі з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року був врахований за фактичною тривалістю, а не за повний календарний рік. На звернення позивача до ГУ ПФУ у Волинській області щодо зарахування спірного періоду роботи в колгоспі за повний календарний рік, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 07.11.2025 повідомило позивача про те, що подаючи заяву про призначення пенсії нею не було надано трудову книжку колгоспника, а записи в трудову книжку НОМЕР_1 внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо врахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Пархоменка/ТзОВ «Мрія» з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року за фактичною тривалістю; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2025 року , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у колгоспі ім. Пархоменка/ТзОВ «Мрія» з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року повністю (за повний календарний рік); в решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що матеріалах електронної пенсійної справи відсутня трудова книжка колгоспника, натомість наявна сканована копія трудової книжки НОМЕР_1 у якій відсутні будь-які записи щодо прийняття в члени колгоспу чи прийняття на роботу в колгосп імені Пархоменка в період з 01.06.1994 року по 30.11.1997 року. Відтак, період роботи в колгоспі імені Пархоменка відповідно до довідки від 25.06.2025 року №26 враховано до страхового стажу за фактично відпрацьовані трудодні. Крім цього, записи щодо роботи в КСП імені Пархоменка/СГ ТзОВ «Мрія» у 1999-2004 роках внесено до трудової книжки НОМЕР_1 з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. З 01.05.1999 року стаж роботи в КСП імені Пархоменка враховано згідно з даними реєстру застрахованих осіб. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.2025 року отримує пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, яка, за принципом екстериторіальності, призначена рішенням ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за результатом розгляду поданої заяви від 17.09.2025 року, що підтверджується витягом з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 . Однак, при призначенні пенсії, період роботи ОСОБА_1 в колгоспі з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року був врахований ГУПФУ в Дніпропетровській області за фактичною тривалістю, а не за повний календарний рік. На звернення позивача до ГУ ПФУ у Волинській області щодо зарахування спірного періоду роботи в колгоспі за повний календарний рік, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 07.11.2025 року повідомило, що подаючи заяву про призначення пенсії нею не було надано трудову книжку колгоспника, а записи в трудову книжку НОМЕР_1 внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників Вважаючи дії відповідачів щодо зарахування спірного періоду роботи за фактичною тривалістю, а не за повний рік протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки період роботи позивача з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року підтверджено довідкою від 25.06.2025 року №26, яка видана ОСОБА_1 , на підставі Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспників за 1994-1997 року, 1999-2003 роки, отже ГУПФУ в Дніпропетровській області безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача вказаний період роботи повністю, а не за фактичною тривалістю. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Як передбачено статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей. Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №637). Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Враховуючи приписи Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи. Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень). Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Проаналізувавши наведені норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Як слідує з матеріалів справи, трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить наступні записи. зокрема, запис №5 від 16.05.1999 року позивача прийнято на роботу в колгосп ім. Пархоменка на посаду головного економіста (наказ №5 від 16.05.2025 року); запис №6 від 10.03.2000 року в процесі реорганізації колгосп ім. Пархоменка реорганізовано в ТзОВ «Мрія» (наказ №2 від 10.03.2000 року); запис №7 від 01.01.2004 року позивача звільнено з роботи в зв`язку з переходом на іншу роботу за згодою сторін (наказ №1 від 02.02.2004 року). Записи скріплені печаткою колгоспу. Будь-яких виправлень чи неточностей вищевказані записи трудової книжки не містять. Водночас, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації. Колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. Отже, неналежне заповнення відомостей про колгоспника у трудовій книжці, а також допущення неправильного чи неповного написання відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника/колгоспника у документи первинного обліку господарства (підприємства) про стаж та заробітну плату працівника не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права, бо покладається саме на власника підприємства або уповноважений ним орган/особу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність сумнівів у відповідача щодо достовірності трудового стажу позивача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Разом з тим, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Крім того, позивач до заяви про призначення пенсії долучила довідку від 25.06.2025 року №26, яка видана ОСОБА_1 на підставі Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспників за 1994-1997, 1999-2003 роки, якою підтверджується факт відпрацювання позивачем необхідної кількості трудоднів у спірний період. Так, за 2000 рік позивачем відпрацьовано 287 трудоднів (виходів) при встановленому мінімумі 180; за 2001 рік 310 (мінімум 180); 2002 рік 306 (мінімум 180); 2003 рік 280 (мінімум 180). Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Отже, стаж праці в колгоспі рахується в календарному (повний строк) обчисленні, якщо виконано мінімум трудової участі, і за фактичною тривалістю, якщо її не виконано без поважних причин. Так, надана позивачем довідка від 25.06.2025 року №26 містить записи про прийняття до членів колгоспу та вибуття з членів колгоспу, а також відомості про виконання річного мінімуму трудової участі в суспільному колгоспному господарстві за весь спірний період. Відтак, за 2000 рік позивачем відпрацьовано 287 трудоднів (виходів) при встановленому мінімумі 180; за 2001 рік 310 (мінімум 180); 2002 рік 306 (мінімум 180); 2003 рік 280 (мінімум 180). Отже, періоди роботи позивача у колгоспі ім. Пархоменка/ТзОВ «Мрія» з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року підлягаю зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до виконання річного мінімуму повністю, а не за фактичною тривалістю. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, період роботи позивача з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року підтверджено довідкою від 25.06.2025 роек №26, яка видана ОСОБА_1 , на підставі Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспників за 1994-1997 року, 1999-2003 роки, тому ГУПФУ в Дніпропетровській області безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача вказаний період роботи повністю, а не за фактичною тривалістю. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення сторонами не оскаржується. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №140/15591/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич