Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/9641/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9641/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна Суддя-доповідач - Граб Л.С. 06 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: -визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750008805 від 04.03.2025 про відмову у призначенні пенсії; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме з 23.04.1985 по 01.01.1999 в колгоспі «Червоний партизан», який був реорганізований в КСП «Сальницьке»; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 25.04.2024 про призначення пенсії за віком. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2026 позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750008805 від 04.03.2025; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме з 23.04.1985 по 01.01.1999 в колгоспі «Червоний партизан», який був реорганізований в КСП «Сальницьке», та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2024 про призначення пенсії за віком. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 25.04.2024 позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком по досягненню 63 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.05.2024 № 025750008805 у призначенні пенсії за віком позивачеві відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу заявника не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки записи на титульній сторінці власника трудової книжки внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мін`юсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (до цього Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974 р.), а саме: відсутня печатка установи, яка видала трудову книжку, окрім того дата видачі трудової книжки НОМЕР_2 , що не відповідає початку роботи з 03.04.1985; періоди роботи в колгоспі згідно уточнюючої довідки № 343 від 30.03.2023, оскільки в довідці невірно зазначено прізвище заявника, що суперечить пункту 26 Постанови «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637, якщо ім`я, по-батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по-батькові та прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №120/9014/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750008805 від 02.05.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки наданої у рішенні суду за наслідками розгляду цієї справи. При цьому суд у рішенні дійшов таких висновків: «..доводи пенсійного органу про те, що відсутня печатка установи, що видала трудову книжку, та дата видачі трудової книжки 18.02.1997 не відповідає початку роботи з 03.04.1985, то суд зазначає, що хоч запис на титульній сторінці позивача вчинено не в повній відповідності до вимог Інструкції № 162, проте такі обставини не є достатньою підставою для висновку про не зарахування взагалі жодного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина. Відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його трудової діяльності він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.». На виконання вказаного рішення суду відповідачем 04.03.2025 повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та прийнято рішення №025750008805 про відмову в призначенні у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 21 року). Відповідачем не взята до уваги трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка установи, крім того початок трудової діяльності з 03.04.1985 передує даті видачі трудової книжки 18.02.1997, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мін`юсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110 (до цього - Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974); не зазначено встановлений мінімум та відпрацьовані трудодні, що передбачено ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також у рішенні вказано, що для підтвердження періодів роботи в колгоспі позивачем надана уточнююча довідка №343 від 30.03.2023, яка не взята до уваги, оскільки видана на прізвище ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 , що суперечить пункту 26 постанові "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.0.1993 №637, якщо ім?я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім?ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Крім того, у вищезазначеній трудовій книжці колгоспника відсутня дата звільнення, тому врахувати роботу з дати реорганізації 26.12.1992 колгоспу «Червоний партизан» в КСП «Сальницьке» по дату звільнення немає можливості. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що страховий стаж позивача складає 11 років 08 місяців 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. За змістом статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV). Ст. 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У пункті 3 Порядку №637 закріплено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу. Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Положення №310). Відповідно до п. 1, 2 Положень №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Положень №310). Згідно з п. 6 Положень №310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. За змістом п. 8, 13 Положень №310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Отже, виходячи з наведеного, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі). При цьому, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17. Так, в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист. Згідно із записами трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 , позивач 03.04.1985 прийнятий у члени колгоспу «Червоний партизан» с. Сальниця. 26.12.1992 колгосп «Червоний партизан» реорганізований в колгосп «Сальницьке» с. Сальниця. 28.12.1999 колгосп «Сальницьке» реформоване в ТОВ «Сальницьке» с. Сальниця. На сторінках 58-60 трудової книжки містяться відомості про трудову участь позивача в громадському господарстві, які свідчать про фактичне виконання ним робіт, а саме: - у 1985 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 285 вихододнів; - у 1986 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 330 вихододнів; - у 1987 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододень, фактично виконано 449 вихододнів; - у 1988 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододень, фактично виконано 315 вихододнів; - у 1989 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододні, фактично виконано 369 вихододнів; - у 1990 році: за наявності запису про встановлений мінімум у 280 вихододнів, фактично виконано 396 вихододні; - у 1991 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 285 вихододнів; - у 1992 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 292 вихододні; - у 1993 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 316 вихододнів; - у 1994 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 286 вихододнів; - у 1995 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 366 вихододнів; - у 1996 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 300 вихододнів; - у 1997 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 365 вихододнів; - у 1998 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 263 вихододні; - у 1999 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 263 вихододні; - у 2000 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 321 вихододень; - у 2001 році: при встановленому річному мінімумі 280 вихододнів, фактично виконано 136 вихододнів. Всі наведені вище записи за вказаний період засвідчені відповідними печатками підприємства та підписами голови колгоспу, а також зазначено що вони внесені на підставі книги обліку праці. Таким чином, твердження відповідача про відсутність даних щодо встановленого мінімуму та відпрацьованих трудоднів спростовуються безпосереднім змістом трудової книжки та не відповідають фактичним обставинам справи. Посилання відповідача на розбіжність у написанні прізвища в уточнюючій довідці №343 від 30.03.2023 (Конгурець замість Конгурцев) також не може бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи. Відомості про періоди роботи та кількість відпрацьованих вихододнів, зазначені в довідці, повністю узгоджуються з даними трудової книжки позивача, що в сукупності свідчить про належність цієї довідки саме позивачеві. Наявна розбіжність у прізвищі має ознаки технічної описки та не спростовує змісту документа, а відповідач, маючи право перевірити достовірність поданих документів шляхом витребування додаткових відомостей, таким правом не скористався. Щодо доводів про відсутність запису про дату звільнення, суд зазначає, що наявність у трудовій книжці системних записів про трудову участь позивача протягом відповідних років, засвідчених належним чином, підтверджує факт його перебування у трудових відносинах та виконання роботи. Сам по собі формальний недолік у вигляді відсутності окремого запису про звільнення не спростовує факту виконання роботи та не може нівелювати доказове значення інших належних і допустимих доказів. Відповідачем не доведено недостовірність записів у трудовій книжці, не спростовано факт виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі, а також не наведено доказів, які б свідчили про відсутність у позивача відповідного страхового стажу. Натомість рішення про відмову ґрунтується переважно на формальних зауваженнях до оформлення документів, що суперечить принципам розумності, добросовісності та пропорційності, а також не забезпечує належного балансу між публічним інтересом та правом особи на соціальний захист, гарантованим ст. 46 Конституції України. За таких обставин, рішення відповідача від 04.03.2025 №025750008805 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком є протиправним, оскільки прийняте без належного врахування правової оцінки суду, викладеної у рішенні по справі №120/9014/24, без повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, отже, позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню. При цьому, зважаючи на те, що судом визнано протиправним та скасовано рішення №025750008805 від 04.03.2025, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме з 23.04.1985 по 01.01.1999 в колгоспі «Червоний партизан», який був реорганізований в КСП «Сальницьке», та повторно розглянути заяву позивача від 25.04.2024 про призначення пенсії за віком. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.