LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Івано-Франківський апеляційний суд341/1886/25

від 27.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 341/1886/25 Провадження № 22-ц/4808/596/26 Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О. В., суддів: Мальцевої Є. Є., Томин О. О., з участю секретаря Панасюк В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 23 січня 2026 року, у складі судді Олійника М. Ю., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У грудні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна » та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5122966 на суму 35000 грн. 16 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна » та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16072025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №1 від 16 липня 2025 року до Договору факторингу № 16072025 від 16 липня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 136 150 грн, з яких: 35 000 грн заборгованість за основною сумою боргу; 83 650 грн заборгованість за відсотками; 17500 грн заборгованість за штрафами. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору №5122966 від 20.11.2024, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 136 150 грн. Просив стягнути з ОСОБА_1 борг за кредитним договором №5122966 від 20.11.2024 в розмірі 136150 грн та витрат зі сплати судового збору. Рішенням Тисменицького районного суду від 23 січня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №5122966 від 20 листопада 2024 року в розмірі 118 650 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 109,91 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права. Вказує, що копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви не отримував, оскільки проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 , та був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву. Зазначає, що кредитний договір № 5122966 від 20.11.2024 на суму 35 000 грн був укладений без участі відповідача, без його вільного волевиявлення, та про його існування йому не відомо. В матеріалах справи немає належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів чи зарахування їх на його рахунок. Так відсутні первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що б підтверджували надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів. Вважає, що наданий позивачем лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 17.07.2025 не містить даних щодо укладеного кредитного договору та даних, що кошти перераховані саме відповідачу. Зазначає, що долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку) та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факт надання кредитних коштів відповідачу, вимоги позивача є недоведеними. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що кредитором в позовній заяві, до якої долучено достатню кількість належних доказів, доведено суду факт укладання кредитного договору між сторонами та факт видачі кредитних коштів боржнику. Наданий позивачем разом з позовною заявою розрахунок заборгованості за кредитним договором, разом з іншими доказами по справі, є належним, допустимим та достатнім доказом існування у відповідача заборгованості за кредитним договором. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Васютин Я. В. підтримав апеляційну скаргу, з наведених в ній мотивів. Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, що відповідно до положень ч. 2 с. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам не відповідає. Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 136 150 грн. Ухвалою Тисменицького районного суду від 11 грудня 2025 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведений у статті 274 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у вказаній справі становить 136 150 грн та перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обґрунтування визнання справи малозначною суд першої інстанції не навів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що місцевий суд позбавив відповідача права брати участь у судових засіданнях, подавати докази, заяви та клопотання, надавати пояснення, наводити свої доводи і заперечення проти міркувань сторони позивача. Статтею 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. В даному випадку суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив судове рішення у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що відповідно до вимог пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Висновки за результатами розгляду справи по суті. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України). За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами. Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII) Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24». Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У справі, яка переглядається, встановлено, що 20 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5122966 на суму 35000 грн (а.с.6-18). Відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування 360 днів. Згідно з п. 1.4.1 договору процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування. Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Отже, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови таких, після чого позикодавець надіслав йому за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. З урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону №675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки. Отже, підписання договору відповідачем електронним підписом, яке було узгоджене сторонами, відповідає вимогам чинного законодавства України, будучи аналогом власноручного підпису. Отже, відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме відповіддю ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250717-538 від 17.07.2025 про зарахування 35 000 грн 20.11.2024 на картку, маска картки НОМЕР_1 . Отримання кредитних коштів підтвердив також сам відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду. Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності доказів про перерахування з рахунку кредитодавця на рахунок відповідача коштів є необґрунтованими. Таким чином, кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами. 16 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором Факторингу №16072025 від 16 липня 2025 року клієнт (ТОВ «Лінеура Україна») передав, а фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв реєстр боржників після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу №16072025 від 16 липня 2025 року від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №16072025 від 16 липня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 136 150 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 35 000 грн; заборгованості за відсотками в розмірі 83 650 грн; заборгованості за штрафами в розмірі 17 500 грн. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за договором кредиту, укладеними з ТОВ «Лінеура Україна» чи ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідач не надав. Як видно з розрахунку заборгованості за договором №5122966 від 20.11.2024 загальний розмір заборгованості відповідача за нарахованими процентами становить 83 650 грн. Вказаний розрахунок відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки 1 % в день. Доказів необґрунтованості такого розрахунку чи контррозрахунку заборгованості сторона відповідача суду апеляційної інстанції не надала. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України уведено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 дотепер. За наведених обставин, враховуючи, що неустойку первісним кредитором нараховано у період запровадження воєнного стану, який триває дотепер, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 17 500 грн штрафу (пені). Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору. Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань, заборгованість за договором кредиту добровільно не погашена. Тому на користь нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 118 650,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 35 000,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 83 650 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною 3 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тисменицького районного суду від 23 січня 2026 року скасувати та постановити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором №5122966 від 20 листопада 2024 року в розмірі 118 650 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 109,91 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 червня 2026 року. Головуюча О. В. Пнівчук Судді: Є. Є. Мальцева О. О. Томин

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»