Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/9172/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9172/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року (суддя 1-ї інстанції Сіпака А.В.) в адміністративній справі №280/9172/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: 14.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області: від 08.09.2025 № 0580307-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 3779,68 грн; від 08.09.2025 № 0580308-2411-0829, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 1810,86 грн; від 08.09.2025 № 0580309-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 3566,74 грн; від 08.09.2025 № 0580310-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 1708,84 грн; від 08.09.2025 № 0580311-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у сумі 2514,28 грн; від 08.09.2025 №0580312-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у сумі 1204,61грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з рішеннями податкового органу якими визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки вони прийняті без урахування вимог рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позов задоволений. Відповідачем на вказане рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу, а зобов`язання щодо нерухомості яка перебуває у спільній сумісній власності нараховане з урахуванням приписів пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву, колегія суддів доходить до наступного висновку. Судом встановлено, що за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за гр. ОСОБА_1 обліковуються об`єкти нерухомості: квартира, загальною площею 44,94 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, загальною площею 93,8 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ., (спільно-часткова власність, розмір частки-1/3 та спільно-сумісна власність, розмір частки - 2/3, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 16.08.2008 року № 2-948 та від 24.12.2010 року №1-1236). Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 08.09.2025 № 0580307-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 3779,68 грн; від 08.09.2025 № 0580308-2411-0829, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 1 810,86 грн; від 08.09.2025 № 0580309-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 3566,74 грн; від 08.09.2025 № 0580310-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 1708,84 грн; від 08.09.2025 № 0580311-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у сумі 2514,28 грн; від 08.09.2025 №0580312-2411-0829-UA-23060070000082704, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у сумі 1204,61 грн. Позивач вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулася до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у власності позивача перебувають об`єкти житлової нерухомості, які не перевищують 120кв.м., тому відповідно до рішення Запорізької міської ради № 5 від 28 січня 2015р. (зі змінами) ставка податку для даних об`єктів житлової нерухомості у 2023 та 2024 роках дорівнюють нулю. Також судом вказано, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими. Податкове зобов`язання щодо нерухомості яка перебуває у спільній сумісній власності нараховане без урахування того, що позивачці належить 2/3 частини. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджуються з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка ( пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України). Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України). Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів. Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 р. №5 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28 січня 2015 р. рішенням Запорізької міської ради №5 внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 р. №5, від 26 лютого 2016 р. №30, від 25 серпня 2016 р. №50, від 21 грудня 2016 р. №49, від 26 квітня 2017 р.№51, від 27 травня 2020 р. №49. Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: -квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів; -будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів; - різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів). Отже місцева рада вказаним рішенням збільшила неоподатковувану площу майна об`єктів житлової нерухомості. Оскільки рішення Запорізької міської ради є нормативно-правовим актом та способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, та не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким змінився порядок застосування пільги зі сплати податку до об`єкту оподаткування, при цьому сама пільга не скасовувалась, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною правовстановлюючою компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи (див. правовий висновок Верховного Суду у справі №825/1496/17). Як свідчать встановлені обставини справи, у спірний період у власності ОСОБА_1 перебували квартира, загальною площею 44,94 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, загальною площею 93,8 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ., (спільно-часткова власність, розмір частки власності - 2/3). Проте відповідач приймаючи оскаржені рішення не врахував збільшену місцевою радою неоподатковувану площу об`єктів нерухомості, у спірному випадку 120кв.м, а отже розрахунок податку є неправильним, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржені рішення підлягають скасуванню. Крім того, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Дана норма визначає два джерела отримання відомостей про об`єкт оподаткування - данні з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей або оригінали відповідних документів платника податків. Підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. Відповідно з реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачці на праві приватної спільної сумісної власності належить 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач здійснюючи розрахунок податку на нерухоме майна не врахував даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який містить інформацію про розмір частки, що належить позивачці на праві приватної власності. Таким чином висновок суду першої інстанції про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 та 2024 роки, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак, суд дійшов правильного висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/9172/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 03 червня 2026 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак