Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14140/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/14140/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 ( суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/14140/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року адміністративний позов у справі № 160/14140/24 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.03.2014 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.03.2014 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 29.03.2023 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3977 гривні 08 копійок відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3977 гривні 08 копійок за період з 01.03.2018 по 29.03.2023 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №160/14140/24 вищевказане рішення в частині задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 29.03.2023 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3977,08 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.03.2023 скасовано та прийнято у цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; - зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; - відмовлено у задоволенні позову в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію 3977,08 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2023 по 29.03.2023. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/14140/24 набрало законної сили 03 грудня 2024 року і на його виконання було видано виконавчі листи. 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просить: - встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/14140/24; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до суду звіт про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/14140/24 у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено. Постановою Третій апеляційний адміністративний суд від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року скасував. Справу направив до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 . 26.02.2026 року представник відповідач подав до суду звіт про виконання судового рішення, де вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняє заходи, направлені на виконання вищевказаних судових рішень. Так, належна до виплати ОСОБА_1 сума індексації в загальному розмірі 128970 грн щомісяця включається в заявку на оплату (витяги з заявок на грудень 2025р. та січень 2026р. додаються). За наявності відповідного фінансування судове рішення буде виконано. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 15 серпня 2024 року відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 21 жовтня 2025 року у справі №160/14140/24 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання рішення суду у визначений строк. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/14140/24, а тому є підстави в задоволені заяви позивача та встановити відповідачеві строк для подання звіту. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 2 статті 14 КАС України, встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18. Верховний Суд в ухвалі від 18.04.2022 у справі №754/12702/14-а дійшов висновку, що судовий контроль в порядку норм статті 382 КАС України шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може бути встановлено за таких умов: рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку. Суд зазначає, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Крім цього у Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення. Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов`язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому. Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Верховного Суду від 07 травня 2024 року по справі №160/5259/20. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19, від 20 вересня 2023 року у справі №9901/116/20. Аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати. Водночас, у поданій заяві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття на даний час процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю та не надано відповідних доказів наявності об`єктивних обставин, які свідчать про ухилення відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Так із матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 виконано нарахування індексації грошового забезпечення за період з 19 березня 2014 року по 28 лютого 2022 року та за період 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року у справі №160/14140/24, що підтверджується розрахунком щодо нарахування індексації грошового забезпечення. Належна позивачу до виплати сума включена в заявку: №6/3/295 від 07.02.2025 року; №6/3/447 від 06.03.2025 року; №6/3/654 від 04.04.2025 року; №6/3/654 від 04.04.2025 року; №6/3/877 від 06.05.2025 року; №6/3/1088 від 05.06.2025 року; №6/3/1237 від 04.07.2025; №6/3/1368 від 05.08.2025 року на оплату. За наявності відповідного фінансування судове рішення у справі №160/14140/24 буде виконано. Виплата буде здійснена у відповідному порядку згідно із реквізитами зазначених в заяві позивача. Також до пояснень відповідач долучив звернення на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 на грудень 2025 року, січень 2026 року. Відповідач вказує, що у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування погодження щодо виділення коштів на виконання вищевказаного рішення суду станом на теперішній час не надано. Проте через обмежене фінансування виконання рішень судів відбувається поступово та залежить від наявності відповідних бюджетних призначень. З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення ІНФОРМАЦІЯ_2 дій спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, враховуючи, що невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, то за таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем у повному обсязі, однак відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виконання такого. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 в адміністративній справі №160/14140/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 травня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 01 червня 2026 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова