Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/29615/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29615/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Державної установи "П`ятихатська виправна колонія №122" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 року (головуючий суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної установи "П`ятихатська виправна колонія №122" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 13.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Державної установи "П`ятихатська виправна колонія №122", проив: - визнати протиправними дії державної установи "Пятихатська виправна колонія (№122)" щодо ненарахування та невиплати за періоди з 01.02.2020 - 31.12.2022, 01.01.2021 - 31.12.2021, 01.01.2022-31.12.2022, 01.01.2023 - 19.05.2023 грошового забезпечення, а також, виплачених за вказані періоди: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 , з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати державну установу "Пятихатська виправна колонія (№122)" здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 19.05.2023, а також, виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови №704 , з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно з 01.02.2020 по 19.05.2023 розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що, на думку позивача, призвело до порушення його майнових прав. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 року позов - задоволено. Визнано протиправними дії державної установи "Пятихатська виправна колонія (№122)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за періоди з 01.02.2020 - 31.12.2022, 01.01.2021 - 31.12.2021, 01.01.2022-31.12.2022, 01.01.2023 - 19.05.2023 грошового забезпечення, а також, виплачених за вказані періоди: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 , з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано державну установу "Пятихатська виправна колонія (№122)" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 19.05.2023, а також, виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови №704 , з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що в оспорюваний період позивачу здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017. Вказав, що Позивачу було виплачено додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби, премія, допомога для оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання осіб рядового та начальницького складу державної установи «П`ятихатська виправна колонія (№ 122)». Відповідач подав уточнену апеляційну скаргу, зміст якої є ідентичний первісно поданій апеляційній скарзі. Також, згодом Державною установою «П`ятихатська виправна колонія (№ 122)» було подано заяву про відкликання уточненої апеляційної скарги. В період з 04.05.2026 року по 19.05.2026 року колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перший день після виходу колегії суддів з відпустки. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 23.04.2018 по 02.07.2025 проходив службу в державній установі Пятихатська виправна колонія (№122) на посаді старшого інженера (інформатизації та зв`язку) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації та був звільнений зі служби згідно ст.77 Закону України Про Національну поліцію (за власним бажанням) та перебуваю на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких іниших осіб. В період проходження служби з 01.02.2020 по 19.05.2023 Державна установа «Пятихатська виправна колонія (№122)» виплачувала грошове забезпечення позивачу в меншому розмірі, а саме встановленим порядком та в повному обсязі для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762 гривні). 08.08.2025 Позивач звернувся до Відповідача з письмовою заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату його грошового забезпечення за періоди 01.02.2020 - 19.05.2023, обчисленого з урахуванням актуального прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік. Станом на дату звернення до суду відповіді на це звернення позивач не отримав. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо належного та повного нарахування та виплаті грошового забезпечення. Суд першої інстанції позов задовольнив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни. Наведені положення свідчать про те, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22. Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1 762,00 грн. Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн. Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270,00 грн. Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2 481,00 грн. Статтею 7 Закону України від 3.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2 684,00 грн. Крім того, перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції, що дії відповідача стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за періоди: з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" є протиправними. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної установи "П`ятихатська виправна колонія №122" залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 20.05.26 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко